Рішення

від 13.02.2007 по справі 332/14-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

332/14-06

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" лютого 2007 р.                                                                              Справа № 332/14-06

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТМ-ЛУЧ", м. Київ

до  Приватного підприємства "Інтертара", смт.Буча

про стягнення 112141,64 грн.

за зустрічною позовною заявою Приватного підприємства "Інтертара", смт.Буча

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "МТМ-ЛУЧ", м. Київ

про визнання недійсними окремих частин договору №034/1 від 29.04.2006 року

Заступник Голови господарського суду Короткевич О.Є.

За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання

                                                                Обставини справи:

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "МТМ-ЛУЧ", м. Київ (далі позивач за первісним позовом) до Приватного підприємства "Інтертара", смт.Буча (далі відповідач за первісним позовом) про стягнення 112141,64 грн.

У зв'язку з уточненням позовних вимог, клопотанням відповідача та відпусткою заступника голови господарського суду Короткевича О.Є. розгляд справи було відкладено на 21.11.2006 року о 11:30, на 16.01.2007 року о 10:50 та на 13.02.2007 року о 10:50, тому спір за згодою сторін згідно ст.69 ГПК України вирішено у більш тривалий строк.

У запереченнях на позовну заяву відповідач за первісним позовом просить позов залишити без задоволення, з мотивів викладених у запереченнях  від 15.01.2007 року, зокрема через погашення суми основного боргу та через невідповідність вимоги про стягнення штрафу в розмірі 10% від суми несплаченого в строк товару вимогам чинного законодавства України.

Керуючись правом, наданим ст. 22 ГПК України, позивачем по первісному позову неодноразово уточнено позовні вимоги (заяви від 07.11.2006 року, 21.11.2006 року та 16.01.2007 року), внаслідок чого заявлено до стягнення з відповідача по первісному позову 5444,15 грн. пені, 12270,00 грн. штрафу, 972,73 грн. три проценти річних та відшкодування судових витрат, про що свідчить заява від 16.01.2007 року.

Приватним підприємством "Інтертара", смт.Буча (далі позивач за зустрічним позовом) подано в порядку ст. 60 ГПК України зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТМ-ЛУЧ", м. Київ (далі відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсними окремих частин договору №034/1 від 29.04.2006 року, а саме в частині сплати штрафу у розмірі 10% від суми несплаченого в строк товару (п.6.3. договору).

Зустрічний позов судом прийнято до розгляду в судовому засіданні 13.02.2007 року.

Відповідач за зустрічним позовом у відзиві від 13.02.2007 року на зустрічну позовну заяву просить у зустрічному позові відмовити з мотивів, викладених  у відзиві.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,  суд встановив:

Між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом було укладено договір купівлі-продажу продукції №034/1 від 29.04.2006 року (далі договір).

Згідно умов вказаного договору  позивачем за первісним позовом було поставлено відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 122700,00 грн., що підтверджено накладною №РН-0000068 від 16.05.2006 року.

Відповідно до п.5.1. договору відповідач за первісним позовом зобов'язався перерахувати на розрахунковий рахунок позивача за первісним позовом суму договору з відстрочкою платежу 30 календарних днів з моменту поставки товару (оформлення  сторонами видаткової накладної).

 Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом, як це передбачено ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується основна заборгованість відповідача за первісним позовом на час подання первісної позовної заяви в розмірі 95000,00 грн.

Станом на 07.11.2006 року основна  заборгованість відповідачем за первісним позовом була сплачена, про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків від 07.11.2006 року, підписаний сторонами, внаслідок чого позивачем за первісним позовом позовні вимоги зменшено, як це вбачається із заяви від 16.01.2007 року.

Позивачем за первісним позовом також згідно п. 6.3. договору нарахована пеня в сумі  5444,15 грн. за несвоєчасну оплату товару.

Крім того, відповідно п.6.3 договору позивачем за первісним позовом нараховано 12270,00 грн. штрафу за прострочку платежу за поставлений товар.

Згідно ст. 625 ЦК України позивачем за первісним позовом також нараховано 972,73 грн. три проценти річних за прострочку виконання грошового зобов'язання.  

Відповідно до ст. 33 ГПК України  кожна сторона  повинна довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

За таких обставин суд вважає, що доводи позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 5444,15 грн. пені, 12270,00 грн. штрафу, 972,73 грн. три проценти річних є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним п.6.3. договору №034/1 від 29.04.2006 року в частині сплати штрафу у розмірі 10% від суми несплаченого в строк товару, то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав:

29 квітня 2006 р. між сторонами був укладений договір №034/1, з якого між ними виникли права та обов'язки.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Як встановлено ст. 626 ЦК України, договір є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 3, 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що при простроченні оплати за товар, покупець одноразово сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми несплаченого в строк товару.

Підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу, як це передбачено ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Згідно ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства; особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. ( п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, як це передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України.

Чинне законодавство України не забороняє застосування штрафу за порушення грошового зобов'язання, а також не виключає одночасного застосування пені і штрафу, як господарських санкцій, до боржника, який порушив господарське зобов'язання, тому суд не вбачає підстав для визнання п.6.3. договору №034/1 від 29.04.2006 року в частині сплати штрафу у розмірі 10% від суми несплаченого в строк товару, як такого, що суперечить Цивільному Кодексу України та іншим актам  цивільного  законодавства.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача за первісним позовом.

 Керуючись ст. ст. 44-49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Приватного Підприємства "Інтертара", 08292. Київська область, смт. Буча вул. Тургенєва, 1 (код 33092863) на користь Товариства з обмеженою   відповідальністю "МТМ -ЛУЧ", 04074. м. Київ. вул. Лугова, 9 (код 31724684) –5444,15 грн. пені, 12270,00 грн. штрафу, 972,73 грн. три проценти річних, 1121,42 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    Видати наказ.

2.          В зустрічному позові відмовити.

          3.   Рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

                 Заступник голови

                 господарського суду                                              О.Є.Короткевич

д.п.   26.02.2007 р.