Рішення

від 16.04.2020 по справі 548/465/20

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/465/20

Провадження № 2/548/303/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.04.2020 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді- Коновод О.В.

за участю секретаря судового засідання Вовк М.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, мотивуючи його тим, що вона ОСОБА_1 , є дружиною ОСОБА_2 , що доводиться копією свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець ОСОБА_2 помер в селі Кузубівка Хорольського району Полтавської області, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть Серії НОМЕР_2 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрилась спадщина на його спадкове майно, зокрема: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 .

З довідки виконавчого комітету Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області № 94 від 04.02.2020 року слідує, що житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 згідно особового рахунку № НОМЕР_3 погосподарської книги № 5 на 2011-2015 роки по с.Козубівка належав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судове засідання позивач не з"явилася, але в позовній заяві прохала суд провести розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання представник відповідача Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності представника міської ради.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З повідомлення державного нотаріуса Хорольського районного нотаріального округу Решта С.М. від 05.03.2020 року за Вих. № 196/02-14 слідує, що 16.11.2010 року в даній державній нотаріальній конторі було відкрито спадкову справу № 487/2010 до майна ОСОБА_2 , дата смерті- ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі заяви позивача про прийняття спадщини, інших заяв про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини у спадковій справі немає. На час відкриття спадщини разом з ним проживала дружина спадкодавця- ОСОБА_1 . Заповіту ОСОБА_2 не складав. У зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 позивач не має можливості оформити право власності на нього у нотаріальному порядку, тому їй роз`яснено державним нотаріусом, що питання належності цього будинку спадкодавцю та визнання права власності на нього за спадкоємцем необхідно вирішувати у судовому порядку.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України позивач, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка прийняла його спадщину, тому має право успадкувати належне йому спадкове майно.

Згідно з довідкою КП Лубенське МБТІ від 27.02.2020 року за № 19 станом на 29.12.2012 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрований.

Згідно Звіту про незалежну оцінку об`єкту нерухомого майна, виготовленого ПП Бюро послуг та консультацій , вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 -1, загальною площею 65,0 кв.м., житловою площею 36,3 кв.м., сараю Літ.Б, вбиральні Літ.В, колодязя № 1, огорожі№ 2 становить станом на 27 лютого 2020 року - 29 772 гривень.

З технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого ПП Бюро послуг та консультацій станом на 27 лютого 2020 року вбачається, що господарські будівлі вказаного домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у задовільному технічному стані та придатний до подальшої експлуатації.

З листа Міністерства юстиції від 21.02.2005 року за № 19-32/319 у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстація права власності на яке не була проведена і правовстановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника(спадкоємця) повинно вирішуватись у судовому порядку.

Належність вказаного спадкового нерухомого майна померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 доводиться довідкою виконавчого комітету Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області № № 94 від 04.02.2020 року.

Відповідно до ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осібю право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналогічні роз`яснення викладені у п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , зокрема, якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно п. 3.1 вказаного листа право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи майна за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини майном в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином, під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,- задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на неприватизованій земельній ділянці, що складається з: житлового будинку Літ. А-1, загальною площею 65,0 кв.м., житловою площею 36,3 кв.м., сараю Літ.Б, вбиральні Літ.В, колодязя № 1, огорожі № 2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 16.04.2020 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: село Кузубівка Хорольського району Полтавської області, індекс АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: Андріївська сільська рада Хорольського району Полтавської області, адреса: село Андріївка Хорольського району Полтавської області, індекс : 37850,код ЄДРПОУ:22535440.

Суддя: О.В. Коновод