Рішення

від 11.06.2019 по справі 752/26631/17

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/26631/17

Провадження № 2/752/1160/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.06.2019 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді Колдіної О.О.

з участю секретаря - Петрова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Єврокар України про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ Єврокар Україна про визнання недійсним Договору фінансового лізингу №2742, укладеного між сторонами 22.06.2017 р., застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з відповідача на його користь грошових коштів в розмірі 42000 гривень, отриманих на підставі недійсного правочину та судових витрат у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.06.2017 р. між позивачем та відповідачем ТОВ Єврокар Україна було укладено договір фінансового лізингу №2742, предметом якого є надання послуг, спрямованих на придбання автомобіля марки Рено Логан на суму 15842,34 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті становить 413485 гривень.

Позивач на виконання умов договору перерахував на рахунок відповідача 42000 гривень.

Зазначений договір фінансового лізингу позивач вважає недійсним на підставі положень ст.ст. 220, 799 ЦК України, оскільки він не посвідчений нотаріально, хоча фактично є договором оренди транспортного засобу і укладений з фізичною особою.

Окрім того, позивач посилається на недійсність оспорюваного договору в силу статей, 18, 19 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки відповідач застосував нечесну підприємницьку практику, укладений між сторонами договір містить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача послуг.

Також позивач зазначає на відсутність у відповідача ліцензії на здійснення фінансових операцій в іноземній валюті, хоча ціна договору визначена в доларах США.

13.11.2018 р. справа прийнята впровадження судді Колдіної О.О. та призначена до судового розгляду.

Відповідач не скористався своїм правом на подання письмового відзиву з приводу заявлених вимог.

Позивачем подана заява про розгляд справи у його відсутність та надана згода на ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлявся за місцем реєстрації юридичної особи. Судова повістка повернулась до суду без вручення за закінченням терміну зберігання.

Оскільки при повідомленні відповідача судом були дотриманні положення ст.128 ЦПК України, за згодою позивача, на підставі положень ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.06.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ Єврокар Україна було укладено Договір фінансового лізингу №2742, предметом якого є надання послуг, спрямованих на придбання автомобіля марки Рено Логан на суму 15842,34 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті становить 413485 гривень.

За умовами Договору Лізингодавець бере на себе зобов`язання придбати предмет Лізингу у власність та передати предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених Договором. Лізингоодержувач користується предметом Лізингу на умовах даного Договору та чинного законодавства (п.1.3 Договору).

Згідно пункту 1.7 договору предмет лізингу передається в користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця: комісії за організацію договору, авансового платежу, комісії за передачу предмету лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4 ст. 9 договору, або різні до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.5 ст. 9 договору.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору фінансового лізингу позивач оплатив на рахунок відповідача 42000 гривень, що підтверджується квитанціями від 22.06.2017 р. (а.с.20).

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) і передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ч.2 ст.806 ЦК України).

В силу положень ч.2 ст.799 ЦК України, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином договір фінансового лізингу, укладений з фізичною особою, має бути нотаріально посвідченим, що відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15.

Звертаючись до суду позивач просить визнати Договір фінансового лізингу, укладений між сторонами, недійсним в зв`язку з недотриманням відповідачем положень ст.ст.18, 19 Закону України Про захист прав споживачів та застосуванням нечесної підприємницької діяльності, а також на підставі положень ст.ст. 220, 799 ЦК України в зв`язку з недотриманням форми договору.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п`ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Відповідно до ст.19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про:1) основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) гарантійний строк та гарантійне обслуговування продукції; 3) будь-які застереження щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 4) спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг; 5) умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу; 6) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 7) місце розташування і повну назву продавця, а в разі потреби - місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець; 8) характер, атрибути та права продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 9) небезпеку, що загрожує споживачу у зв`язку з покупкою та/або використанням продукції; 10) права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною і (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою

відповідач має повернути позивачу сплачені ним кошти на виконання нікчемного договору в сумі 42000 гривень та завдані збитки у вигляді сплати комісії за перерахування авансовог.

Враховуючи викладені обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача коштів, сплачених на рахунок відповідача за нікчемним правочином. В іншій частині вимоги позивача не можуть бути задоволені, оскільки оспорюваний правочин є недійсним в силу закону і визнання його таким в судовому порядку не вимагається.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ТОВ Єврокар України про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокар України (ЄДРПОУ 40481805, МФО 380805, р/р 26007532869, м.Київ, вул..Бориспільська, буд.9, корп..57, 6 поверх, оф.57/1) на користь ОСОБА_1 ( ФПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошові кошти в розмірі 42000 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокар України (ЄДРПОУ 40481805, МФО 380805, р/р НОМЕР_2 , м.Київ, вул..Бориспільська, буд.9, корп..57, 6 поверх, оф.57/1) в дохід держави судовий збір в розмірі 640 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя