Рішення

від 24.04.2020 по справі 760/23562/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/807/20

Справа №760/23562/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Горупа В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк ГЛОБУС , треті особи Головне управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю Вікторія і К , Всеукраїнська громадська організація Фінансова грамота України про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності на частину житлового будинку та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась з вказаним позовом до відповідача та просила визнати недійсним свідоцтво про право власності (НОМЕР_1), видане 26.07.2010 року Головним управлінням житлового забезпечення (Департамент будівництва та житлового забезпечення) Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення (Департамент будівництва та житлового забезпечення) Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 995-С/ЖБ від 23.07.2010 року, на право приватної власності ОСОБА_1 на 15/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1 , з моменту його видання.

Визнати право приватної власності ОСОБА_1 на 63/200 частин (квартира АДРЕСА_2 .

Витребувати з чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства (ПАТ) Комерційний банк ГЛОБУС на користь ОСОБА_1 54,84 (п`ятдесят чотири цілих вісімдесят чотири сотих) кв.м загальної площі жилого будинку АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є співвласником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 330,4 кв.м, в якому вона проживає та зареєстрована з 28 жовтня 1982 року та по теперішній час.

Іншими співвласниками спірного будинку з 2006 року є громадяни України, подружжя: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які разом також проживають та є зареєстрованими у спірному будинку по теперішній час.

Позивач ОСОБА_1 придбала 1/3 частину спірного будинку (домоволодіння) у серпні 1982 року, після чого вона разом із членами своєї родини поступово добудовувала належну їй частину будинку.

Відповідно до Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_4 , інвентаризаційна справа № 18602/621, виготовленого 13.01.2004 року Комунальним підприємством Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна , зазначено, що ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 1-ю Київською держнотконторою 20.09.1982 року є власником 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_5 .

Станом на дату придбання ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) 1/3 частини спірного будинку за договором купівлі-продажу характеристики спірного будинку були наступними: загальна площа: 120,5 кв.м; житлова площа: 73,2 кв.м; з яких частка позивача ОСОБА_6 , тобто 1/3 частина спірного будинку, становила: загальна площа: 32,4 кв.м; житлова площа: 23,9 кв.м, що становило квартиру АДРЕСА_6 спірного будинку.

Після добудови позивачем належної їй частини спірного будинку (квартири АДРЕСА_6 ) протягом періоду часу з 1990 року по 2004 рік, загальна площа 1/3 частини будинку, належної їй збільшилася на 72,0 кв.м, і станом на даний час становить 104,4 кв.м.

У 2006 році інші 2/3 частини спірного будинку (загальною площею 194,5 кв.м) придбали за договором купівлі-продажу в ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (у рівних частках).

Протягом 2007-2008 років ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснили добудову належної їм частини будинку (квартира АДРЕСА_7 ), після чого між співвласниками спірного будинку виникло питання узаконення співвласниками належних їм частин спірного будинку, в тому числі з виготовленням нового технічного паспорту спірного будинку.

Внаслідок незадовільного матеріального становища позивача ОСОБА_1 усіма питаннями узаконення займались ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які викликали відповідних фахівців та оплачували їх послуги, в тому числі за власний рахунок сплачували всі необхідні платежі до моменту отримання усіма співвласниками спірного будинку свідоцтв про право власності.

У 2010 році кожний із співвласників спірного будинку ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) отримав у Головному управлінні житлового забезпечення м. Києва (що станом на даний час входить до складу Департамента будівництва та житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Свідоцтво про право власності на відповідні частини спірного будинку, а саме: ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право власності на 15/100 частин спірного будинку; ОСОБА_2 отримала Свідоцтво про право власності на 85/200 частин спірного будинку; ОСОБА_3 отримав Свідоцтво про право власності на 85/200 частин спірного будинку.

Відповідно до Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_8 , інвентаризаційна справа № 28574/18604/621, реєстр. № 12611, виготовленого 17.05.2008 року та відкоригованого 13.09.2010 року власники: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; розмір частки власності: по 85/200.

Проте, позивач вважає, що розмір частин спірного будинку, зазначений у вказаних вище Свідоцтвах про право власності, не відповідав фактичним розмірам загальної площі спірного будинку, що перебувала у власності кожного із співвласників.

Станом на дату видачі Управлінням зазначених вище Свідоцтв про право власності, подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом фактично володіли загальною площею спірного будинку (квартира АДРЕСА_7 ) у розмірі 226,0 кв.м (у рівних частинах), що фактично відповідало 68,4 % загальної площі спірного будинку, тобто 137/200 частин спірного будинку, тобто кожному з членів подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично належало по 68/200 частин спірного будинку:

Проте, як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3 отримали в Управлінні кожний Свідоцтво про право власності на 85/200 частин спірного будинку, що не відповідає фактичним обставинам правовідносин.

Відповідно до дійсних обставин, співвласники спірного будинку ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) мали отримати Свідоцтва про право власності на відповідні частини спірного будинку, згідно яких: ОСОБА_1 мала отримати Свідоцтво про право власності на 63/200 частин спірного будинку; ОСОБА_2 мала отримати Свідоцтво про право власності на 137/400 частин спірного будинку; ОСОБА_3 мав отримати Свідоцтво про право власності на 137/400 частин спірного будинку.

Враховуючи те, що усіма питаннями узаконення проведених співвласниками добудов спірного будинку, в тому числі щодо обмірів приміщень, виготовлення нового технічного паспорту до подання відповідних документів та отримання Свідоцтв про право власності, займалися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які оплачували усі необхідні видатки, то саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взяли на себе зобов`язання перед позивачем внести відповідні зміни до Свідоцтв про право власності або переоформити та отримати нові Свідоцтва про право власності, відповідно до реальних частин спірного будинку кожного із співвласників.

Проте, поряд із взяттям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначеного вище зобов`язання перед позивачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до позивача з проханням надати дозвіл на укладання з банком договору іпотеки для отримання коштів їх фірмою, оскільки позивач, є співвласником спірного будинку та земельної ділянки.

При цьому, позивач ОСОБА_1 заперечила, що перед тим як укладати з банком кредитний договір та договір іпотеки, необхідно внести відповідні зміни до зазначених вище Свідоцтв про право власності, відповідно до фактичних частин спірного будинку, що належать кожному із трьох співвласників. На що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в свою чергу, запевнили ОСОБА_1 в тому, що протягом найближчого часу, не більш як двох найближчих років, власними силами і за власний рахунок вони гарантують вчинити усі необхідні дії щодо переоформлення Свідоцтва про право власності позивачки, відповідно до реальних 63/200 частин спірного будинку, що перебувають у власності позивачки ОСОБА_1 , на що позивачка погодилась, з тієї підстави, що не мала ані коштів, ані можливостей самостійно займатись відповідним переоформленням.

Тому, відповідно до зазначеної вище домовленості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , 19 жовтня 2010 року позивач ОСОБА_1 була присутньою у приміщенні нотаріальної контори при укладенні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (з однієї сторони) та АТ КБ ГЛОБУС іпотечного договору № 76/ЮЗІ-10 від 19 жовтня 2010 року, укладеного для забезпечення виконання зобов`язання очолюваного ОСОБА_2 ТОВ Вікторія і К за кредитним договором № 76/ЮКЛ-10, укладеним того ж дня, 19 жовтня 2010 року, між ТОВ Вікторія і К (з однієї сторони) та АТ КБ ГЛОБУС (з другої сторони).

Тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як Іпотекодавці за Іпотечним договором, у складі 85/100 (170/200) частин спірного будинку фактично передали в іпотеку Банку не лише власні 226,0 кв.м. загальної площі спірного будинку (що відповідає 137/200 частинам спірного будинку), а й 33/200 частин спірного будинку, тобто 54,51 кв.м загальної площі спірного будинку, що фактично належать позивачу ОСОБА_1 .

Позивач неодноразово зверталась до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вимогами щодо переоформлення частин у праві власності на спірне домоволодіння.

Після висловлення у липні 2019 року позивачем чергової вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_2 , 09 серпня 2019 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 поштовим зв`язком листа, датованого 01 серпня 2019 року, в якому було зазначено про те, що 23 січня 2019 року приватним нотаріусом міста Києва Петренком Я.В. на підставі відповідної заяви ПАТ Комерційний банк ГЛОБУС було прийняте Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), відповідно до якого було проведено державну реєстрацію права власності зазначеного вище комерційного банку на 170/200 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 , а також 2/3 частин земельної ділянки від площі 0,1 га за цією ж адресою, що попередньо належали на праві власності у рівних частках мені, ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , що були передані в іпотеку, як майновими поручителями ТОВ Вікторія і К за кредитним договором № 76/ЮКЛ-10 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті), від 19 жовтня 2010 року.

Таким чином, починаючи з 23 січня 2019 року і по теперішній час АТ КБ ГЛОБУС є власником 170/200 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 , а тому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть переоформити право власності своїх частин у спірному домоволодінні.

Позивач вважає, що її право власності було порушено, у зв`язку з чим просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 22.08.2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09.09.2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з повідомленням осіб відмовлено.

У встановлений ухвалою строк відзив від відповідача та пояснення від третіх осіб не надійшли.

28.02.2020 року від АТ КБ ГЛОБУС надійшло клопотання про винесення окремої ухвали суду в порядку ст. 262 ЦПК України.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, з огляду на наступне.

Встановлено, що позивач є власником 15/100 частини будинку АДРЕСА_5 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 26.07.2010 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Іншими співвласниками вказаного будинку є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , кожному з яких належить по 85/200 частини будинку АДРЕСА_5 , що підтверджується свідоцтвами про право власності від 26.07.2010 року, виданими Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Позивач вважає, що розміри частин спірного будинку, зазначені у вищевказаних свідоцтвах про право власності не відповідають дійсності, оскільки кожним із співвласників здійснено добудову належної їм частини.

На думку позивача, співвласники спірного будинку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали отримати свідоцтва про право власності на відповідні частини спірного будинку, згідно яких ОСОБА_1 мала отримати свідоцтво про право власності на 63/200 частин спірного будинку; ОСОБА_2 мала отримати свідоцтво про право власності на 137/400 частин спірного будинку; ОСОБА_3 мав отримати свідоцтво про право власності на 137/400 частин спірного будинку.

Однак, внаслідок незадовільного матеріального становища позивача питанням приватизації займались ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які викликали відповідних фахівців та оплачували їх послуги, в тому числі за власний рахунок сплачували всі необхідні платежі до моменту отримання усіма співвласниками спірного будинку свідоцтв про право власності.

Зазначила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взяли перед нею зобов`язання внести відповідні зміни до свідоцтв про право власності та переоформити свідоцтва про право власності відповідно до реальних частин спірного будинку кожного із співвласників, однак вказаного не виконали та в свою чергу передали свої частки спірного домоволодіння в іпотеку ВАТ КБ ГЛОБУС , що є порушенням її прав.

У зв`язку з викладеним позивач просила визнати недійсним свідоцтво про право власності (НОМЕР_1), видане 26.07.2010 року Головним управлінням житлового забезпечення (Департамент будівництва та житлового забезпечення) Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення (Департамент будівництва та житлового забезпечення) Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 995-С/ЖБ від 23.07.2010 року, на право приватної власності ОСОБА_1 на 15/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1 , з моменту його видання, на що слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Встановлено, що 19 жовтня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк Глобус (АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ГЛОБУС , що відповідно до вимог Закону України Про акціонерні товариства 28.12.2018 року змінило своє найменування на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ГЛОБУС , та виступає правонаступником усіх прав та обов`язків ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ГЛОБУС , яке в свою чергу є правонаступником Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк Глобус , зареєстрованого Національним банком України 29 листопада 2007 року за № 320), та Товариством з обмеженою відповідальністю Вікторія і К , укладено кредитний договір № 76/ЮКЛ-10.

Відповідно до умов кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію строком з 19 жовтня 2010 року по 18 жовтня 2012 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 28% річних, з лімітом кредитування 4 000 000,00 грн., що змінюється відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, наведеного у додатку №1 до кредитного договору.

Додатковою угодою №76/6 від 10.03.2011 року до кредитного договору збільшено ліміт кредитування до 4500000,00 грн. зменшено процентну ставку до 23% та встановлено графік зменшення ліміту кредитування.

Додатковою угодою Додатковою угодою №76/7 від 19 серпня 2011 року до кредитного договору встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 22%.

Додатковою угодою №76/8 від 31 січня 2012 року до кредитного договору встановлено що ліміту кредитування змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у додатку № 1 до кредитного договору.

За період з 19 жовтня 2010 року по 19 лютого 2012 року в межах відновлювальної кредитної лінії банком надано позичальнику кредитні кошти у розмірі 7 150 000,00 грн. Позичальником повернуто банку 2 670 000,00 грн.

Залишок заборгованості за основною сумою кредиту становить 4 480 000,00 грн., що підтверджується випискою з позичкового рахунку позичальника за період з 19.10.2010 року по 19.02.2012 року.

Сплата процентів за користування кредитом, відповідно до п. 4.4 кредитного договору, здійснюється щомісячно в строк по 10 число (включно) кожного наступного місяця, що слідує за місяцем їх нарахування.

ТОВ Вікторія і К порушено умови кредитного договору, а саме станом на 20 лютого 2012 року прострочено сплату процентів за користування кредитом за грудень 2011 року та за січень 2012 року у розмірі 164 517,51 грн.

Враховуючи положення кредитного договору (п.8.1.), позичальнику нарахована пеня за несвоєчасну сплату процентів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення, що становить 1 619,83 грн.

Таким чином загальна суму заборгованості ТОВ Вікторія і К перед АТ КБ ГЛОБУС станом на 20 лютого 2012 року становила 4 646 137,79 грн. (чотири мільйони шістсот сорок шість тисяч сто тридцять сім гривень 79 копійок).

20.03.2012 р. рішенням Господарського суду м. Києва, задоволено позовні вимоги АТ КБ ГЛОБУС до ТОВ Вікторія і К у справі № 5011-33/2788-2012 та вирішено стягнути з ТОВ Вікторія і К на користь банку 4 646 137,34 грн.

ТОВ Вікторія і К до Господарського суду м. Києва, подано заяву про розстрочку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2012 р.

24.06.2014 року ухвалою Господарського суду м. Києва ухвалено розстрочити виконання рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2012р. на 3 (три) роки, а саме до 01.05.2017 р.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином існування заборгованості ТОВ ВІКТОРІЯ і К підтверджено та визнано судом, судове рішення набрало законної сили.

При цьому встановлено, що рішення суду та ухвала про затвердження розстрочення ТОВ Вікторія і К не були виконані, заборгованість не погашена.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АТ КБ ГЛОБУС (Іпотекодержатель) та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 (Іпотекодавці), які виступають майновим поручителем за кредитом ТОВ Вікторія і К , 19 жовтня 2010 року укладено іпотечний договір №76ЮЗІ-10, відповідно до якого предметом іпотеки є наступне нерухоме майно:

85/100 частин житлового будинку під АДРЕСА_5 , загальною площею 330,40 кв.м., житловою площею 215,20 кв.м.;

4/6 частини земельної ділянки від площі 0,1000 га, що знаходиться на території АДРЕСА_5 , переданої для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, за кадастровим номером №8000 000 000:72:436:0021.

05.07.2018 року у зв`язку з невиконанням ТОВ Вікторія і К вимог кредитного договору, АТ КБ ГЛОБУС цінним листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення направив ТОВ Вікторія і К та Іпотекодавцям ОСОБА_3 і ОСОБА_2 іпотечну вимогу від 05.07.2018 року вих. №1861, до якої було додано довідку про залишкову суму заборгованості ТОВ Вікторія і К по кредитному договору №76/ЮКЛ-10 від 19 жовтня 2010 року, яка станом на 04.07.2018 року становила 3 446 979,31 грн.

Факт отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 іпотечних вимог та довідки про залишкову суму боргу ТОВ Вікторія і К по кредитному договору №76/ЮКЛ-10 від 19.10.2010 року станом на 04.07.2018 року, підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, та спільним листом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 26.07.2018 року, яким останні повідомляли, що виставили будинок на продаж та просили відповідача надати час терміном до 01.05.2019 року для погашення кредиту.

На підставі іпотечного договору №76/ЮЗІ-10, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренком Я.В., від 19 жовтня 2010 року за реєстровим №3324, Закону України Про іпотеку та іпотечної вимоги від 05.07.2018 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 23.01.2019 року вчинено реєстраційну дію, а саме здійснено переоформлення права власності майна, що належало на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , на АТ КБ ГЛОБУС , а саме:

85/200 частин житлового будинку під АДРЕСА_5 , які належали ОСОБА_3 ,

85/200 частин житлового будинку під АДРЕСА_5 , які належали ОСОБА_2 ,

2/6 частини земельної ділянки від площі 0,1000 та, що знаходиться в АДРЕСА_5 за кадастровим номером: 8000000000:72:436:0021, які належали ОСОБА_3 ,

2/6 частини земельної ділянки від площі 0,1000 та, що знаходиться в АДРЕСА_5 за кадастровим номером: 8000000000:72:436:0021, які належали ОСОБА_2 , відповідно до статті 37 Закону України Про іпотеку .

Слід зазначити, що положеннями частини 3 пункту 5.1.2 іпотечного договору №76/ЮЗІ-10 від 19.10.2010 року вказано, що договір підписано за згодою ОСОБА_1 , згода якої засвідчена приватним нотаріусом КМНО Петренком Я.В. від 15.10.2020 року за №3294.

Таким чином, враховуючи вищевказане ОСОБА_1 при наданні згоди на укладення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 іпотечного договору №76/ЮЗІ-10 від 19.10.2020 року, яким здійснювалось забезпечення кредитного договору №76/ЮКЛ-10 від 19.10.2010 року на суму 4500000,00 грн., своїми діями визнала право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та усвідомлювала наслідки, які можуть настати на підставі іпотечного договору.

При цьому, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом лише після того, як приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 23.01.2019 року вчинено реєстраційну дію, а саме здійснено переоформлення права власності майна, що належало на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , на АТ КБ ГЛОБУС , що свідчить про необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Обставини на які посилалась ОСОБА_1 для визнання недійсним свідоцтва про право власності видане на її ім`я на 15/100 частин жилого будинку АДРЕСА_5 та для визнання за нею права власності на 63/200 частин вказаного жилого будинку не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Суд прийшовши до висновку про відмову у задоволенні вищевказаних позовних вимог, а том у вимогах про витребування майна також слід відмовити оскільки вони є похідними.

В матеріалах справи міститься клопотання представника відповідача про постановлення окремої ухвали в порядку ст. 262 ЦПК України, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Частиною 11 вказаної статті закріплено, що окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального закону; встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

За наявності цих двох правових підстав у сукупності суд має право постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню виявлених порушень.

Окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для постановлення окремої ухвали немає.

Зважаючи на вимоги ст. 262 ЦПК України, які передбачають виключний перелік питань які процесуально можуть бути врегульовані в порядку винесення окремої ухвали, та з урахуванням того, що судом під час розгляду скарги не встановлено порушення норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про винесення окремої ухвали.

Керуючись ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 262, 263-265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк ГЛОБУС , треті особи Головне управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю Вікторія і К , Всеукраїнська громадська організація Фінансова грамота України про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності на частину житлового будинку та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя