Постанова

від 21.04.2020 по справі 544/63/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/63/19 Номер провадження 22-ц/814/864/20Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю.О. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого - судді - Одринської ТВ.,

суддів: Карпушина Г.Л., Панченка О.О.,

за участю секретаря судових засідань - Ряднини І.В.

розглянувши у спрощеному провадженні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальнсістю " Давидівський Дар" про визнання правочину недійсним

за апеляційними скаргами представника ТОВ " Давидівський Дар" - адвоката Поповича І.В.

на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2019 року та на додаткове рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 січня 2020 року , -

в с т а н о в и л а:

17 січня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ " Давидівський Дар" про визнання додаткової угоди до договору оренди землі № 103 від 18.02.2008, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ Давидівський Дар недійсною. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.02.2008 між ним та ТОВ Давидівський Дар в особі директора Донченко В.В. було укладено договір оренди землі, за яким він надав у користування відповідачу належну йому земельну ділянку площею 3,7233 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, строк дії даного договору 10 років. 24.11.2014 року між сторонами у справі було укладено додаткову угоду, в якій було погоджено збільшення орендної плати. За рік до закінчення дії договору оренди, він звернувся з заявою до орендаря небажання, після закінчення дії основного договору, продовжувати орендні правовідносини. Отримавши від Товариства лист про відмову в задоволенні його заяви, він дізнався, що додатковою угодою було продовжено строк дії оренди до 31 грудня 2028 року. Отримавши примірник додаткової угоди, він побачив, що перша сторінка, на якій викладено умову додаткової угоди в п.3 щодо її строку, різниться з іншими аркушами угоди, про що ним було подано заяву до правоохоронних органів щодо підробки підписів у додатковій угоді.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано додаткову угоду до договору оренди землі № 103 від 18.02.2008, укладену між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Давидівський Дар в особі директора Богомола Івана Олександровича про оренду земельного паю площею 3,7233 га, розташованої на території Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області - недійсною.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Давидівський Дар на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 768 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем змінено перший аркуш угоди, яка містить істотну умову строк дії договору, чим фактично змінив умови договору щодо його істотної умови в односторонньому порядку.

Додатковим рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення- задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Давидівський Дар на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 8377 (вісім тисяч триста сімдесят сім) гривень.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Давидівський Дар на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат за проведення судово- технічної експертизи 1687 (одна тисяча шістсот вісімдесят сім) гривень 68 копійок.

З вказаними рішеннями суду не погодився відповідач, в зв`язку з чим представник товариства оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновок експерта не містить будь - яких даних чи висновків, які вказували на те чи змінювався текст додаткової угоди, які умови додаткової угоди змінювалися, яким чином було змінено додаткову угоду та коли було замінено аркуші. В момент підписання додаткової угоди у 2014 році, ОСОБА_1 було відомо, який документ він підписує та на яких умовах, тому висновки суду про введення позивача в оману є безпідставними. Крім того, вказано, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки про існування додаткової угоди йому було відомо з моменту її підписання - 24 листопада 2014 року.

Оскаржуючи додаткове рішення у справі, апелянт зазначає, що судом безпідставно задоволено заяву позивача про розподіл судових витрат, оскільки позивачем не подано вказані докази до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, тому відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, вказана заява позивача підлягала залишенню без розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не поданий.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

28 січня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ Давидівський Дар в особі директора Донченко В.В. укладено договір оренди землі № 103, відповідно до якого ОСОБА_1 надав відповідачу у платне користування земельну ділянку площею 3,8233 га, з кадастровим номером 5323882200:00:011:0020 на 10 років /а.с.6-7/.

24.11.2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Давидівський Дар укладено додаткову угоду, відповідно до якої сторони погодили збільшений розмір орендної плати.

Також, відповідно до п.3.1 вищевказаної додаткової угоди до договору землі № 103 від 18.02.2008 року, продовжено строк дії договору оренди до 31 грудня 2028 року /а.с.10-14/.

Вказані зміни внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що підтверджується відповідною Інформаційною довідкою / а.с. 17/.

Позивач стверджує, що відповідачем замінено першу сторінку додаткової угоди, якою збільшено строк оренди земельної ділянки, оскільки він не мав наміру продовжувати орендні правовідносини, та не укладав би такої угоди. Примірника даної додаткової угоди не мав, оскільки орендар обіцяв повернути його примірник, після держаної реєстрації додаткової угоди.

Про зміну строку договору оренди йому стало відомо лише у 2017 році, після його звернення до товариства з заявою про небажання по закінченню договору оренди продовжувати орендні правовідносини.

Щодо факту підроблення додаткової угоди, позивач звертався до правоохоронних органів / а.с. 15,16/.

Відповідно до висновку експерта № 17-3/662 від 11.06.2019 року, перші аркуші у двох примірниках додаткової угоди від 24.11.2014 до договору оренди землі № 103 від 18.02.2018 замінювалися /а.с.81-86/.

Дані обставини свідчать про те, що перша сторінка додаткової угоди була замінена відповідачем, тобто були внесені зміни щодо строку договору оренди без відповідної згоди позивача.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 215, ч.ч. 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) наступних вимог: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Державна реєстрація цієї угоди не свідчить про її дійсність, оскільки строк дії договору починає текти з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов договору та його підписання, а не з моменту його державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Встановивши, що позивач не надав згоду на продовження строку дії договору оренди, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про недійсність додаткової угоди, оскільки вказана обставина є істотною та впливає на дійсність правочину в цілому.

Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов до вірного висновку про наявність підстав для визнання недійсною додаткової угоди в повному обсязі, у зв`язку з чим рішення місцевого суду підлягає залишенню без змін.

Крім того, колегія суддів приходить до висновку про скасування додаткового рішення у справі, виходячи з наступних обставин.

Частиною ст. 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті, кожна сторона подає до суду попередній / орієнтований/ розрахунок судових витрат, які вона вже понесла або планує понести у зв`язку з розглядом судової справи.

Позивачем, вищевказані процесуальні вимоги виконано, до матеріалів позовної заяви надано попередній розрахунок судових витрат, відповідно до якого за надання професійної правничої допомоги очікує понести витрати в сумі 4000 грн / а.с. 24/.

В свою чергу, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази, що підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, суд залишає таку заяву без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК).

Згідно ч.1 ст. 241 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, які підтверджують точний розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд, за заявою такої сторони, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до матеріалів справ, позивач доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не надав, будь - яких заяв про поважність причин щодо неможливості подання відповідних доказів, суду також не заявлялися.

Враховуючи, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано лише 28 грудня 2020 року, тобто поза межами строку, встановленого ч. 8 ст.141 ЦПК України, вказана заява підлягає залишенню без розгляду.

З огляду на те, що апеляційну скаргу задоволено лише в частині скасування додаткового рішення у справі, основне рішення місцевого суду залишено без змін, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягає.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ТОВ " Давидівський Дар" - адвоката Поповича І.В.- задовольнити частково.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2019 року -залишити без змін.

Додаткове рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 січня 2020 року - скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат - залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 квітня 2020 року.

головуючий суддя:

---

Т.В. Одринська

судді:

---

Г.Л. Карпушин

---

О.О.Панченко