Рішення

від 16.04.2020 по справі 902/1104/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2020 р. Cправа № 902/1104/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А. ,

за участю секретаря судового засідання Німенко О.І.,

у відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК ЛТД" (вул. Воїнів Інтернаціоналістів, буд. 2-Д, м. Вінниця, 21030)

про стягнення 503595,14 грн,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплокомуненерго МАЯК ЛТД" про стягнення 503 595,14 грн.

В якості підстав заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений 11.09.2017 з відповідачем Договір №3090/1718-ТЕ-1 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передало у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплокомуненерго МАЯК ЛТД" природний газ.

Як стверджує позивач, відповідачем не виконано умови вказаного Договору в частині повної оплати за поставлений природний газ у передбачений строк, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплокомуненерго МАЯК ЛТД" 503 595,14 грн заборгованості, з яких: 398 237,54 грн - основного боргу; 40 593,38 грн - пені; 18 176,96 грн - 3% річних; 46 587,26 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 28.12.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1104/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.01.2020.

27.01.2020 через канцелярію суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплокомуненерго МАЯК ЛТД" вказує, що позивачем невірно здійснено нарахування заборгованості, тому у задоволенні позову просить відмовити. При цьому до відзиву відповідачем додано контррозрахунок заборгованості та копію платіжного доручення від 27.08.2019 про сплату 300000 грн.

За результатами проведеного судового засідання 28.01.2020 за участю представника відповідача судом встановлено строки для вчинення процесуальних дій сторонами та відкладено підготовче засідання до 25.02.2020 з метою реалізації прав, наданих учасникам судового процесу ГПК України, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.

24.02.2020 до суду надійшла заява представника позивача, відповідно до якої останній позов підтримує у повному обсязі та просить призначити розгляд справи по суті. Окрім того, до заяви додано для долучення до матеріалів справи копії банківських виписок по рахунку позивача на підтвердження стану розрахунків за Договором станом на 29.07.2019.

За результатами проведеного судового засідання 25.02.2020 за участю представника відповідача судом з власної ініціативи продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України та відкладено підготовче засідання до 26.03.2020, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі. При цьому ухвалою від 25.02.2020 повідомлено позивача про дату призначеного підготовчого засідання та зобов`язано останнього надати пояснення щодо зарахування 300000 грн, сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплокомуненерго МАЯК ЛТД" відповідно до платіжного доручення №2 від 27.08.2019 з призначенням платежу: "За природній газ зг.дог.№3090/1718-ТЕ-1 від 11.09.2017" (додаток до відзиву на позовну заяву).

25.03.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи 26.03.2020 за його відсутності у зв`язку з запровадженням карантину на території України з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19.

За наслідками проведеного судового засідання 26.03.2020 у відсутності учасників справи судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.04.2020 з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.185 ГПК України. При цьому позивача повторно зобов`язано надати суду пояснення щодо зарахування 300000 грн, сплачених відповідачем.

На визначену дату судового засідання представники сторін не з`явилися. Усі учасники справи про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення ухвали суду від 26.03.2020, які наявні у матеріалах справи.

У зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

11.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК ЛТД" (Споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу №3090/1718-ТЕ-1 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору (а.с. 17-26, т. 1).

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. Договору).

Згідно із п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 900 тис.куб. метрів, у тому числі по 150 тис.куб. метрів за кожен місяць, тобто 450 тис.куб. метрів за IV кв. 2017 року та 450 тис.куб. метрів за І кв. 2018 року.

За змістом п. 3.7. Договору приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Розділом 5 Договору сторони погодили ціну природного газу.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 року № 20 (п. 8.2. Договору).

У п. 8.3. Договору сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 року № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Також сторони дійшли згоди, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п.10.3. Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 12 Договору).

Додатковими угодами №1 від 11.01.2018, №2 від 12.04.2018, №3 від 04.06.2018, №4 від 02.08.2018, № 5 від 12.09.2018 до Договору №3090/1718-ТЕ-1 сторони внесли ряд змін до умов Договору, зокрема, щодо порядку та умов передачі природного газу, порядку розрахунків, відсоткового розміру пені, продовження періоду постачання газу у відповідних обсягах та строку дії договору по 30.09.2018 (включно) (а.с. 27-32, т. 1).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 541487,03 грн, на підтвердження чого у справі містяться обопільно підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі природного газу (а.с. 33-36, т. 1).

Як слідує з матеріалів справи остання сплата за Договором датована 27.08.2019, що підтверджується платіжним дорученням №2 на суму 300000 грн (а.с.51, т.1).

Відповідач в свою чергу за поставлений товар розрахувався частково, платежі здійснювалися несвоєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п. 6.1. Договору, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Проаналізувавши укладений між позивачем та відповідачем договір постачання природного газу №3090/1718-ТЕ-1, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

За змістом ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача основного боргу на підставі Договору за поставлений природній газ.

Водночас позивачем заявлено до стягнення 398 237,54 грн - основного боргу, при цьому з матеріалів справи слідує, що відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого газу на суму 98237,54 грн.

Зі змісту позовної заяви та поданих позивачем доказів судом встановлено, що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" при подачі позову до суду не врахувало сплату відповідачем 300000 грн за поставлений газ, здійснену відповідно до платіжного доручення №2 від 27.08.2019. При цьому позивачем відображено стан розрахунків за Договором між сторонами станом на 29.07.2019, тобто до дати, що передувала такій сплаті.

Таким чином, несплата відповідачем основного боргу за поставлений природний газ на дату прийняття рішення у справі підтверджується в сумі 98237,54 грн, відтак у задоволенні позову в частині стягнення 300000 грн основного боргу слід відмовити як заявлених безпідставно.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони дійшли згоди, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 року № 20 (п. 8.2. Договору). При цьому Додатковою угодою №1 від 11.01.2018 до Договору сторони змінили розмір відсоткової ставки пені до 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Умови договору щодо обмеження розміру пені не більше подвійної облікової ставки Національного банку України кореспондуються з приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" .

При цьому в силу приписів ст. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також Додатковою угодою №1 від 11.01.2018 до Договору сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору підписання Споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 не звільняє Споживача від обов`язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором (п. 8.3. Договору).

Умовами п. 10.3. Договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у томі числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення боржника по сплаті отриманого природного газу суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.

Суд, здійснивши перерахунок за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" заявлених до стягнення сум пені, 3% річних, помилок в періодах нарахування та в сумах не виявив, а тому заявлені позивачем 40 593,38 грн - пені; 18 176,96 грн - 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим перевіркою правильності нарахувань інфляційних втрат судом встановлено помилки в розрахунку позивача за зобов`язаннями березня 2018 року, а обґрунтованість таких нарахувань підтверджується на загальну суму 46086,32 грн.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення 46 587,26 грн інфляційних втрат, то у задоволенні вказаних вимог в сумі 500,94 грн слід відмовити.

Окремо слід зазначити, що відповідач у поданому відзиві на позовну заяву виклав позицію в заперечення позову у повному обсязі, хоча згідно поданого останнім контрозрахунку заборгованості підтверджується наявність невиконаного відповідачем зобов`язання зі сплати основного боргу за Договором в сумі 98 237,54 грн та узгоджуються з розрахунком позивача суми нарахувань пені, а також 3% річних.

Щодо визначених позивачем періодів нарахувань інфляційних втрат, то таке нарахування узгоджується з порядком нарахування відповідно до рекомендацій, викладених у Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97-р. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, достатності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи приходить до висновку про часткове задоволення позову з наведених вище мотивів.

В силу приписів ст.129 ГПК України витрати на судовий збір підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК ЛТД" (вул. Воїнів Інтернаціоналістів, буд. 2-Д, м. Вінниця, 21030; код ЄДРПОУ 25497875) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 20077720) 98 237,54 грн - основного боргу; 40 593,38 грн - пені; 18 176,96 грн - 3% річних; 46086,32 грн - інфляційних втрат та 3046,41 грн витрат на сплату судового збору.

3. У стягненні 300000 грн основного боргу та 500,94 грн інфляційних втрат - відмовити, внаслідок чого витрати зі сплати судового збору в сумі 4507,52 грн залишити за позивачем.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За приписами ч.4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (із доповненнями, внесеними відповідно до Закону України від 30.03.2020 N 540-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 27 квітня 2020 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601;

3 - відповідачу - вул. Воїнів Інтернаціоналістів, буд. 2-Д, м. Вінниця, 21030.