Рішення

від 18.04.2020 по справі 910/2069/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.04.2020Справа № 910/2069/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Пріоритет" (25009, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Ушакова, буд. 1А; ідентифікаційний код 40788743)

до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 121 В; ідентифікаційний код 01200244)

про стягнення 208 675, 34 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп Пріоритет" з позовом до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість на підставі договору № 01-05/2018 про надання охоронних послуг від 01.05.2018 в розмірі 208 675, 34 грн, яка складається із 196 023, 65 грн - основного боргу, пені - 11 219, 35 грн, 3 % річних - 1 187, 97 грн, інфляційних нарахувань - 244, 37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

04.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимоги, вказуючи про їх необґрунтованість та безпідставність, адже, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження заявленої ним основної суми боргу.

19.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Пріоритет" (далі - охоронне агентство) та Приватною науково-виробничою компанією "Інтербізнес" (далі - замовник) був укладений договір про надання охоронних послуг № 01-05/2018 за умовами якого охоронне агентство зобов`язується забезпечити недоторканість об`єкту охорони, що передається замовником під охорону згідно акту прийняття об`єкту під охорону, а замовник зобов`язується щомісячно сплачувати охоронному агентству встановлену цим договором плату.

Згідно п. 2.2. договору об`єкт, який передається під охорону визначається в дислокації, що є додатком до договору та є його невід`ємною частиною.

Перед прийняттям об`єкта замовника під охорону сторонами складається акт обстеження технічного стану об`єкту (додаток № 5). Після підписання акту обстеження технічного стану об`єкта замовник передає об`єкт під охорону, що засвідчується складанням і підписанням відповідного двостороннього акту (додаток № 4) (п. 2.5. договору).

Відповідно до пункту 7.3. договору загальна суму щомісячної плати за даним договором вираховується шляхом перемноження:

вартості людино/години на об`єкті охорони (24 грн./год.),

кількості годин у добі (24),

середньої кількості діб на місяць (30,5%),

кількості цілодобових постів охорони згідно дислокації (3,5)

та складає 61 488, 00 грн. з ПДВ.

Оплата щомісячної суми договору за надані послуги здійснюється на протязі місяця, що слідує за звітним (п. 7.4. договору).

За умовами пункту 7.5. договору охоронне агентство зобов`язано надати замовникові акти про надання охоронних послуг до 2 числа місяця наступного за звітним.

В акті про надання охоронних послуг охоронне агентство вказує ціну наданих послуг з урахуванням відшкодування понесених штрафних санкцій, зменшення вартості послуг, виходячи із фактичного забезпечення кількості постів охорони та коефіцієнту наповнення постів, іншої шкоди, спричиненої замовникові неналежним виконанням умов договору.

Замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів розглянути поданий акт та підписати його або надати заперечення (претензію) щодо викладеного в акті про надання охоронних послуг.

У разі не підписання замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються надані належним чином.

Пунктом 10.1. передбачено, що цей договір набирає чинності з 01.05.2018 і діє до 01.05.2019.

01.05.2018 між позивачем та відповідачем був підписаний акт прийняття об`єкту під охорону.

Додатковою угодою № 01-02/2019 від 01.02.2019 було внесено зміни до п. 7.3. договору та починаючи з 01.02.2019 року загальна сума щомісячної плати за договором становила 65 331,00 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 30-04/2019 від 30.04.2019 сторони продовжили термін дії договору на один місяць до 01.06.2019.

Додатковою угодою № 31-05/2019 від 31.05.2019 сторони продовжили термін дії договору з 01.06.2019 до 01.06.2020.

30.11.2019 сторонами був складений та підписаний акт зняття з охорони, в якому було вказано, що 30.11.2019 в 14:00 год. Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп Пріоритет" припиняє надання охоронних послуг на об`єкті охорони - філії "Городенківська птахофабрика" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес". У даному акті зазначено про відсутність претензій.

Позивач вказує, що з початку дії договору, відповідач в порушення його умов невчасно та в неповному обсязі сплачував вартість наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Пріоритет" послуг.

Як про це зазначає позивач, станом на день припинення надання послуг Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Пріоритет" Приватній науково-виробничій компанії "Інтербізнес" (30.11.2019), усі акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), починаючи з травня 2018 року по листопад 2019 року, підписані відповідачем та завірені його печаткою, що в свою чергу на переконання позивача свідчить про надання ним послуг відповідачу в повному обсязі.

Після припинення дії договору, Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" не погасила існуючу у неї заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Пріоритет", у зв`язку з чим, останнє 08.01.2020 звернутися до відповідача з письмовою вимогою про сплату заборгованості в розмірі 196 023, 65 грн у строк до 01.02.2020.

У зв`язку з непогашенням відповідачем перед позивачем заборгованості згідно договору про надання охоронних послуг № 01-05/2018 від 01.05.2018 й виникла необхідність звернення до суду з позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 208 675, 34 грн, яка складається із 196 023, 65 грн - основного боргу, пені - 11 219, 35 грн, 3 % річних - 1 187, 97 грн, інфляційних нарахувань - 244, 37 грн.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження заявленої ним основної суми боргу.

Так, статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності , суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 01-05/2018 від 01.05.2018 , суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно пункту 7.3. договору загальна суму щомісячної плати за даним договором вираховується шляхом перемноження:

вартості людино/години на об`єкті охорони (24 грн./год.),

кількості годин у добі (24),

середньої кількості діб на місяць (30,5%),

кількості цілодобових постів охорони згідно дислокації (3,5)

та складає 61 488, 00 грн. з ПДВ.

Разом з тим, додатковою угодою № 01-02/2019 від 01.02.2019 було внесено зміни до п. 7.3. договору та починаючи з 01.02.2019 року загальна сума щомісячної плати за договором становила 65 331,00 грн. з ПДВ.

Як встановлено судом, в матеріалах справи містяться акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: № ОУ-0000085 від 31.08.2019 на суму 49 908, 60 грн, № ОУ-0000094 від 30.09.2019 на суму 41 769, 00 грн, № ОУ-0000104 від 31.10.2019 на суму 48 195, 00 грн, № ОУ-0000112 від 30.11.2019 на суму 65 331, 00 грн.

Суд вказує, що акти з серпня по листопад 2019 року підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, що тим самим підтверджує факт надання послуг за договором № 01-05/2018 від 01.05.2018 та відповідно прийняття їх відповідачем на суми означені у вказаних вище актах.

Так, п. 7.4. сторони погодили, що оплата щомісячної суми договору за надані послуги здійснюється на протязі місяця, що слідує за звітним.

Таким чином, з огляду на наявність в матеріалах справи підписаних сторони актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: № ОУ-0000085 від 31.08.2019 на суму 49 908, 60 грн, № ОУ-0000094 від 30.09.2019 на суму 41 769, 00 грн, № ОУ-0000104 від 31.10.2019 на суму 48 195, 00 грн, № ОУ-0000112 від 30.11.2019 на суму 65 331, 00 грн, тобто, на загальну суму 205 203, 60 грн, то за таких підстав у відповідача виник обов`язок щодо сплати вартості таких послуг, як це передбачено п. 7.4. договору на протязі місяця, що слідує за звітним, зокрема, за актом № ОУ-0000085 до 01.10.2019, за актом № ОУ-0000094 до 01.11.2019, за актом № ОУ-0000104 до 01.12.2019 та за актом № ОУ-0000112 до 01.01.2019 відповідно.

Позивач вказує, що 11.10.2019 відповідачем було сплачено суму в розмірі 9 180, 75 грн.

Таким чином, суд вказує, що за вирахуванням сплаченої суми, заборгованість відповідача перед позивачем становить 196 022, 85 грн.

Разом з тим, як про це вказується позивачем у відповіді на відзив та що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме, банківськими виписками, при перерахуванні коштів на поточний рахунок позивача, відповідачем в призначенні платежу вказано: оплата послуг охорони згідно договору № 01-05/2018 від 01.05.2018 в т.ч. ПДВ (20%), тобто, посилання на акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та період сплати, відповідач не здійснював.

Відповідно до приписів п. 3.8. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженою постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Таким чином, позивач вказує, що оскільки, відповідач в платіжних документах не зазначав конкретний період, за який проводив оплату послуг, то Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп Пріоритет" спрямовувало кошти, які сплачувалися Приватною науково-виробничою компанією "Інтербізнес" без чіткого зазначення періоду платежу, в першу чергу на погашення боргу, що виник раніше.

Суд вказує, що станом на момент розгляду справи в її матеріалах відсутні будь які докази сплати відповідачем існуючої заборгованості в розмірі 196 022, 85 грн за отримані послуги згідно вказаних вище актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 193 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання договірних зобов`язань, а саме, здійснення оплати наданих позивачем послуг за актами № ОУ-0000085, № ОУ-0000094, № ОУ-0000104 та № ОУ-0000112, заявлених позовних вимог не спростував, то за таких підстав суд дійшов висновку, що Приватною науково-виробничою компанією "Інтербізнес" були порушені зобов`язання, що обумовлені умовами договору № 01-05/2018 від 01.05.2018 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

У зв`язку з чим, обґрунтованими є вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 196 022, 85 грн.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені в розмірі 11 219, 35 грн, 3 % річних в розмірі 1187, 97 грн та інфляційних втрат в розмірі 244, 37 грн., то суд вказує наступне.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.9. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати замовником вартості послуг охоронного агентства згідно договору, замовник зобов`язаний сплатити охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення. Затримка платежу з вини банків не підлягає штрафним санкціям і сплата пені не звільняє замовника від сплати заборгованості.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, судом перевірено правильність нарахування пені, яка розраховується в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та встановлено, що позивачем допущено помилку в визначені періодів нарахування пені.

Оскільки, як про це вказувалось судом вище, у відповідача виник обов`язок щодо сплати вартості послуг, за актом № ОУ-0000085 до 01.10.2019, за актом № ОУ-0000094 до 01.11.2019, за актом № ОУ-0000104 до 01.12.2019 та за актом № ОУ-0000112 до 01.01.2019 відповідно.

За таких підстав, судом здійснено нарахування пені наступним чином:

- за актом № ОУ-0000085 із суми 40 727, 65 грн в період з 02.10.2019 по 03.02.2020 становить 4 116, 01 грн;

- за актом № ОУ-0000094 із суми 41 769, 00 грн в період з 02.11.2019 по 03.02.2020 становить 3 068, 89 грн;

- за актом № ОУ-0000104 із суми 48 195, 00 грн в період з 02.12.2019 по 03.02.2020 становить 2 313, 04 грн;

- актом № ОУ-0000112 із суми 65 331, 00 грн в період з 02.01.2020 по 03.02.2020 становить 1 554, 73 грн.

Таким чином, за розрахунком суду загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 11 052, 67 грн. Відтак вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних, встановив, що позивачем допущено помилку в визначені періодів нарахування 3% річних.

Так, судом здійснено нарахування 3% річних наступним чином:

- за актом № ОУ-0000085 із суми 40 727, 65 грн в період з 02.10.2019 по 03.02.2020 становить 418, 12 грн;

- за актом № ОУ-0000094 із суми 41 769, 00 грн в період з 02.11.2019 по 03.02.2020 становить 322, 39 грн;

- за актом № ОУ-0000104 із суми 48 195, 00 грн в період з 02.12.2019 по 03.02.2020 становить 253, 15 грн;

- актом № ОУ-0000112 із суми 65 331, 00 грн в період з 02.01.2020 по 03.02.2020 становить 176, 72 грн.

Таким чином, за розрахунком суду загальний розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1 170, 38 грн. Відтак вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Так, суд зазначає, що за актом № ОУ-0000085, позивачем було здійснено нарахування інфляції за жовтень 2019, листопад 2019 та грудень 2019.

Однак, з огляду на наведене вище, судом здійснено нарахування інфляційних втрат за актом № ОУ-0000085 за повні місяці, а саме в період з 01.11.2019 по 31.12.2019, та встановлено, що індекс інфляції відсутній.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що надані позивачем акти підтверджують факт виконаних робіт лише в документальній формі, а отже не підтверджено факту наявності заборгованості, судом не приймаються оскільки такі посилання не підтвердженні відповідачем жодним доказом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Пріоритет" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 121 В; ідентифікаційний код 01200244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Пріоритет" (25009, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Ушакова, буд. 1А; ідентифікаційний код 40788743) заборгованість в розмірі 196 022 (сто дев`яносто шість тисяч двадцять дві) грн 85 коп., пеню в розмірі 11 052 (одинадцять тисяч п`ятдесят дві) грн 67 коп., 3% річних в розмірі 1 170 (одна тисяча сто сімдесят) грн 38 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 123 (три тисячі сто двадцять три) грн 70 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 18.04.2020

Суддя Д.О. Баранов