Рішення

від 27.04.2020 по справі 910/1949/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2020Справа № 910/1949/20 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Басейна, 1/2-а, м. Київ, 01004)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вістас" (вул. Вокзальна, 1, оф. 32, м. Київ, 01032)

про стягнення 30 497,70 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вістас" про стягнення 30 497,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №СЛ-П-00211/3832 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі від 02.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/1949/20 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення позивачу та поштовим конвертом, надісланим на адресу відповідача.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/1949/20 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вістас", зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Вокзальна, 1, оф. 32, м. Київ, 01032, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти "виїхали".

Відповідно до частини шостої 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверту з ухвалою, надісланою відповідачу, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.02.2018 між Комунальним підприємством "Міський магазин" (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вістас" (сторона 2) укладено договір №СЛ-П-00211/3832 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (надалі також - договір), відповідно до п. 1.1 якого сторона-2 на підставі протоколу про результати торгів від 16.011.2018 №7371 отримує можливість провадити підприємницьку діяльність в засобі пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, який розміщується у визначеному згідно з пунктами 1.2 та 1.3 цього договору місці (надалі - місце), відповідає вимогам, що зазначені у п. 1.5 договору, та отримує послуги з облаштування і утримання місця, а сторона-1 надає послуги з облаштування та утримання місця на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору, місце визначене відповідно до схеми розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва, затвердженої розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.09.2015 № 952/ від 230.07.2015 № 731/ від 27.04.2016 № 291.

Відповідно до п. 1.3 договору місце знаходиться за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вулиця Ушинського, 1.

Згідно з п. 1.5 договору засіб пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, що зазначений в пункті 1.1 цього договору, повинен бути єдиною (цільною) торгівельною одиницею, без поділення на окремі торгівельні точки, у технічно справному стані без жодних механічних та/або корозійних пошкоджень, пошкоджень скляних деталей, та відповідати зазначеній в п. 1.5.2 загальній площі, а також відповідати опису та зовнішньому архітипу (типової конструкції), вказаними в п. 1.5.3 та має наступні характеристики:

1.5.1. Функціональне призначення: гарячі напої.

1.5.2. Загальна площа: 6,00 кв.м.

1.5.3. Опис та зовнішній вигляд архітипу (типової конструкції): Автокафе, автокав`ярня, лавка-автопричеп та повинен відповідати вимогам, які вказані у Додатку № 2 до договору.

1.5.4. Режим роботи: 08.00-21.00.

Як встановлено у п. 2.1 договору, загальна плата за облаштування та утримання місця визначена за результатами торгів, затверджених протоколом про результати торгів 16.011.2018 №7371, складає суму в розмірі 88 803,00 грн, в тому числі ПДВ (14 800,50 грн), за дванадцять місяців.

Відповідно до п. 2.2 договору, починаючи з дати укладення цього Договору плата за облаштування та утримання місця за кожних шість місяців складає суму в розмірі: сорок чотири тисячі чотириста одна грн. 50 коп., в тому числі ПДВ (7400 грн. 25 коп.).

Як визначено у п. 2.5 договору, плата за облаштування та утримання місця, зазначена в пункті 2.2 цього Договору, сплачується Стороною 2 на рахунок Сторони 1 двома окремими платежами за кожний розрахунковий період (шість місяців) наступним чином:

1.5.1. перший платіж сплачується протягом десяти робочих днів з дня укладення договору у вигляді платежу в розмірі не менше ніж плата за облаштування та утримання місця відповідно до п. 2.2. цього Договору;

1.5.2. другий платіж сплачується попередньою оплатою до 15 числа місяця, що передує наступному розрахунковому періоду у вигляді платежу в розмірі не менше ніж плата за облаштування та утримання місця відповідно до п. 2.2. цього Договору.

У п. 2.6 вказано, що гарантійний внесок, який був внесений Стороною 2 для участі в торгах, першочергово зараховується як частина або вся сума платежу, зазначеного в п. 2.5.1. цього Договору, а залишок, якщо лишився, зараховується як частина плати за цим Договором в наступний черговий платіж. Якщо сума гарантійного внеску є меншою платежу, Сторона 2 зобов`язана сплатити обсяг коштів, яких не вистачає, в строк, зазначений в п. 2.5.1. цього Договору.

Гарантійний внесок, який був внесений Стороною 2 для участі в торгах, складає суму в розмірі 10000 гривень 00 копійок.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 01.02.2019, а в частині сплати Стороною 2 плати за облаштування та утримання місця - до повного виконання своїх зобов`язань. (п. 4.2 договору)

Відповідно до пункту 4.2. Договору протягом п`яти робочих днів після закінчення кожного місяця протягом строку дії цього Договору сторони підписують відповідний акт приймання-передачі послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2018 відповідач сплатив позивачу гарантійний внесок в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 493 від 09.01.2018, а також здійснював оплати за договором на суму 34 401,51 грн відповідно до платіжного доручення № 470 від 06.02.2018 та на суму 14 999,00 грн відповідно до платіжного доручення № @2PL589439 від 06.08.2018.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав належним чином, оскільки не сплатив плату за облаштування та утримання місця у повному обсязі. У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 25 021,59 грн, а також 1 014,43 грн втрат від інфляції, 790,00 грн 3% річних та 3 668,68 грн пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідач сплатив позивачу з рахуванням гарантійного внеску грошові кошти в загальному розмірі 59 400,51 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 493 від 09.01.2018 на суму 10 000,00 грн, № 470 від 06.02.2018 на суму 34 401,51 грн, № @2PL589439 від 06.08.2018 на суму 14 999,00 грн.

При цьому, відповідно до здійснених оплат, перший платіж в порядку п 2.5.1 договору у розмірі 44 401,50 грн сплачено позивачем вчасно (з урахуванням гарантійного внеску).

З огляду на п. 2.5.2 договору, другий платіж мав бути здійснений відповідачем у строк до 15.08.2018, однак 06.08.2018 відповідач сплатив позивачу лише 14 999,00 грн.

Згідно з розрахунком позивача, розмір заборгованості відповідача станом на 16.01.2019 складає 25 024,59 грн.

Належних та достатніх доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості позивачу у розмірі 25 024,59 грн до матеріалів справи не подано.

За наведених обставин суд зазначає, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 25 024,59 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Однак, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню на суму 25 021,59 грн, яку позивач просить стягнути у прохальній частині позову.

Поряд з сумою основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі та інфляційні втрати за період з 15.01.2019 по 03.02.2020.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі 790,00 грн, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, адже в період прострочення позивачем включено місяць січень. Оскільки розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, то у цьому випадку правильним періодом прострочення буде період з 01.02.2019 по 31.01.2020, за який інфляційне збільшення заборгованості складає 808,18 грн. У зв`язку з цим, позовні вимоги про стягнення інфляційних підлягають частковому задоволенню на суму 808,18 грн.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 3 668,68 грн за період з 15.01.2019 по 14.06.2019.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 5.1 договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату платежів за облаштування та утримання місця сторона 2 сплачує на користь сторони 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на моменту прострочення, від розміру несплачених платежів за облаштування та утримання місця за кожний день прострочення.

Дослідивши розрахунок пені, суд зазначає, що позивач помилково здійснив нарахування за період з 15.01.2019 по 14.06.2019.

Як встановлено вище, другий платіж мав бути здійснений відповідачем у строк до 15.08.2018, у зв`язку з чим період прострочення відповідача, а отже і період нарахування пені, починається 16.08.2018 та закінчується 16.02.2019.

Отже, зважаючи на викладене, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення пені за період з 15.01.2019 по 16.02.2019, що становить 814,50 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи встановлені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вістас" (вул. Вокзальна, 1, оф. 32, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 37117273) на користь Комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Басейна, 1/2-а, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код 36927573) основний борг у розмірі 25 021,59 грн, 3% річних у розмірі 790,00 грн, інфляційні у розмірі 808,18 грн, пеню у розмірі 814,50 грн та судовий збір у розмірі 1 890,86 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27.04.2020.

Суддя Т. Ю. Трофименко