Рішення

від 27.04.2020 по справі 910/1428/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2020Справа № 910/1428/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/1428/20

за позовом Державного підприємства "Дубровицьке лісове господарство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Златно Село"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

31 січня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Дубровицьке лісове господарство" (позивач) надійшла позовна заява № 85 від 29.01.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Златно Село" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди державного майна № 1583-2018 від 27.03.2018 року в розмірі 50 320,35 грн., з них: основного боргу - 37 448,39 грн. (тридцять сім тисяч чотириста сорок вісім гривень 39 копійок), пені - 10 941,10 грн. (десять тисяч дев`ятсот сорок одна гривня 10 копійок), 3% річних - 990,92 грн. (дев`ятсот дев`яносто гривень 92 копійки) та збитків від інфляції - 939,94 грн. (дев`ятсот тридцять дев`ять гривень 94 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором оренди державного майна № 1583-2018 від 27.03.2018 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 року у справі № 910/1428/20 позовну заяву № 85 від 29.01.2020 року Державного підприємства "Дубровицьке лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Златно Село" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Державному підприємству "Дубровицьке лісове господарство" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Державному підприємству "Дубровицьке лісове господарство" за адресою: 34100, Рівненська обл., м. Дубровиця, вул. Комунальна, 3, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства Укрпошта за поштовим ідентифікатором № 0103053355009 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду від 04.02.2020 року у справі № 910/1428/20 вручено уповноваженому представнику позивача - 11.02.2020 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 17.02.2020 року (включно).

14 лютого 2020 року через відділ діловодства суду від Державного підприємства "Дубровицьке лісове господарство" надійшла заява № 161 від 12.02.2020 року Про усунення недоліків позовної заяви .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1428/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Златно Село" за адресою: 02002, м. Київ, вул. Флоренції, 12-Б, офіс 15, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що у відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства Укрпошта за поштовим ідентифікатором № 0103054105286 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду від 18.02.2020 року у справі № 910/1428/20 не було вручено відповідачу інші причини - 20.02.2020 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 18.02.2020 року у справі № 910/1428/20 є 20.02.2020 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 06.03.2020 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. у період з 23.03.2020 року по 24.04.2020 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 27.04.2020 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Златно Село" (надалі - відповідач, орендар) укладено договір оренди державного майна № 1583-2018 (надалі - договір),відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - майно): склад готової продукції, площею 530,4 кв.м. реєстровий номер 00992881.12.ИФППУС011, що розташований за адресою: Рівненська область, м. Дубровиця, вул. Залізнична, 146 та перебуває на балансі Державного підприємства Дубровицьке лісове господарство (далі - балансоутримувач).

Відповідно до п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта прийому-передачі вказаного майна.

На виконання умов договору оренди державного майна № 1583-2018 від 27.03.2018 року орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно: склад готової продукції, площею 530,4 кв.м. реєстровий помер 00992881.12.ИФППУС011, що розташований за адресою: Рівненська область м. Дубровиця, вул. Залізнична, 146 та перебуває на балансі Державного підприємства Дубровицьке лісове господарство , що підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна від 27.03.2018 року (копія міститься в матеріалах справи).

В п. 2.2. договору визначено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

За умовами п. 3.1. договору, орендна плата, визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2018 року 8705,83 грн., також даний розмір орендної плати визначено в розрахунок орендної плати (додаток № 2 договору). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. договору).

В п. 3.6. договору визначено, що орендна плата перераховується таким чином:

- 70% - до Державного бюджету;

- 30% - балансоутримувачу

щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Договір укладено строком на 2 року 11 місяців, що діє з 27.03.2018 року до 27.02.2021 року (п. 10.1. договору).

Відповідно до п. 10.9. договору майно вважається поверненим орендодавцю /балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі.

На підставі акту прийому-передачі нерухомого майна від 04.03.2019 року орендар передав, а балансоутримувач прийняв державне нерухоме майно (далі - майно): склад готової продукції, площею 530,4 кв.м., інвентарний № 18, реєстровий номер 00992881.12.ИФППУС011, що розташований за адресою: 34100, Рівненська обл., м. Дубровиця, вул. Залізнична, 14 Б.

Судом встановлено, що позивач, внаслідок несвоєчасної оплати орендних платежів за договором оренди державного майна № 1583-2018 від 27.03.2018 року направив відповідачу претензію № 2 (вих. № 559 від 02.09.2019 року) про сплату заборгованості в розмірі 37 448,39 грн. протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання претензії. Факт направлення претензії підтверджується фіскальним чеком 02.05.2019 року (копія міститься в матеріалах справи).

Проте, відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на несвоєчасну сплату відповідачем орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 37 448,39 грн. Крім того, з огляду на порушення відповідачем обов`язку по сплаті орендної плати позивачем також нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 10 941,10 грн., збитки від інфляції у розмірі 939,94 грн. та 3% річних у розмірі 990,92 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

З огляду на положення пункту 3.6. договору строк оплати орендної плати є таким, що настав.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати орендних платежів, тоді як відповідач доказів сплати такої заборгованості станом на день розгляду справи суду не надав.

Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди державного майна № 1583-2018 від 27.03.2018 року в розмірі 37 448,39 грн.

Крім того, за прострочення виконання зобов`язання по сплаті орендних платежів, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 10 941,10 грн., збитки від інфляції у розмірі 939,94 грн. та 3% річних у розмірі 990,92 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 3.7. договору визначено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до роз`яснень, наданих господарським судам у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції .

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (нарахування пені за шість місяців), суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 6646,32 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 4294,78 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Позивачем при розрахунку збитків від інфляції не враховано вищевикладеного, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок збитків від інфляції.

Здійснивши розрахунок збитків від інфляції, суд встановив, що загальна сума збитків від інфляції, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 597,89 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення збитків від інфляції в сумі 342,05 грн. позивачу належить відмовити.

При перевірці розрахунку 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 990,92 грн.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 45 683,52 грн., з них: ?основного боргу - 37 448,39 грн. (тридцять сім тисяч чотириста сорок вісім гривень 39 копійок), пені - 6646,32 грн. (шість тисяч шістсот сорок шість гривень 32 копійки), 3% річних - 990,92 грн. (дев`ятсот дев`яносто гривень 92 копійки) та збитків від інфляції - 597,89 грн. (п`ятсот дев`яносто сім гривень 89 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1980,31 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Златно Село" (ідентифікаційний код 41701726, адреса: 02002, м. Київ, вул. Флоренції, 12-Б, офіс 15) на користь Державного підприємства "Дубровицьке лісове господарство" (ідентифікаційний код 00992881, адреса: 34100, Рівненська обл., м. Дубровиця, вул. Комунальна, 3) грошові кошти: ?основного боргу - 37 448,39 грн. (тридцять сім тисяч чотириста сорок вісім гривень 39 копійок), пені - 6646,32 грн. (шість тисяч шістсот сорок шість гривень 32 копійки), 3% річних - 990,92 грн. (дев`ятсот дев`яносто гривень 92 копійки) та збитків від інфляції - 597,89 грн. (п`ятсот дев`яносто сім гривень 89 копійок) та судовий збір - 1980,31 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят гривень 31 копійка).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27.04.2020р.

Суддя О.В. Котков