Рішення

від 27.04.2020 по справі 910/1084/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2020Справа № 910/1084/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/1084/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Журавльова Віктора Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛС Карго"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

27 січня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця Журавльова Віктора Володимировича (позивач) надійшла позовна заява б/н від 21.01.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛС Карго" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування (надання послуг з міжнародних та внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом) № 27038-АП від 20.09.2019 року в розмірі 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором транспортного експедирування (надання послуг з міжнародних та внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом) № 27038-АП від 20.09.2019 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості наданих йому позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 року у справі № 910/1084/20 позовну заяву б/н від 21.01.2020 року Фізичної особи-підприємця Журавльова Віктора Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛС Карго" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Фізичній особі-підприємцю Журавльову Віктору Володимировичу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Фізичній особі-підприємцю Журавльову Віктору Володимировичу за адресою: АДРЕСА_1 , яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства Укрпошта за поштовим ідентифікатором № 0103053354231 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду не вручено під час доставки з підстав: інші причини - 03.02.2020 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 10.02.2020 року (включно).

11 лютого 2020 року через відділ діловодства суду від Фізичної особи-підприємця Журавльова Віктора Володимировича надійшла заява б/н від 10.02.2020 року Про усунення недоліків позовної заяви (вказана заява направлена засобами поштового зв`язку 10.02.2020 року, що підтверджується відбитком календарного штемпеля на відповідному конверті, тобто подана до суду у встановлений строк).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1084/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, ухвалу суду у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ДЛС Карго" за адресою: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 19.02.2020 року з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті адресат не знайдено - 18.02.2020 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 13.02.2020 року у справі № 910/1084/20 є 18.02.2020 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 04.03.2020 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. у період з 23.03.2020 року по 24.04.2020 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 27.04.2020 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2019 року між Фізичною особою-підприємцем Журавльовим Віктором Володимировичем (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЛС Карго" (надалі - відповідач, експедитор) укладено договір транспортного експедирування (надання послуг з міжнародних та внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом) № 27038-АП (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, експедитор замовляє, а виконавець за плату надає послуги з транспортного експедирування, вказаного експедитором.

Відповідно до п. 2.1. договору, при виконанні міжнародних перевезень за цим договором використовуються норми Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ/CMR) 1956 р., зі змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978 р., Митної конвенції про міжнародні перевезення із застосуванням Книжки МДП (Конвенція МДП/TIR) 1975 р., Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ/ADR) 1957 р., Конвенції про спільну транзитну процедуру 1987р., Європейської Угоди стосовно роботи екіпажів транспортних засобів, що здійснюють міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР/AETR) 1970р. та інших міжнародних конвенцій, угод та договорів. У питаннях, не врегульованих міжнародними актами, а також при виконанні внутрішніх перевезень, Сторони керуються законодавством України.

Згідно пункту 2.2. договору, детальні умови кожного перевезення зазначаються клієнтом у окремих заявках на перевезення вантажу з обов`язковим посиланням на даний договір.

Відповідно до пп. 2.2.3. договору, заявка може підписуватися за допомогою електронної пошти, яка буде мати силу оригіналу у встановленому законодавством порядку.

За умовами п. 4.1. договору, що розрахунки між експедитором та виконавцем здійснюються відповідно до чинного законодавства та нормативно-правових актів України на протязі 14 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку-фактури, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної (CMR, ТТН) з відміткою одержувача про прийняття вантажу, та заявки.

Відповідно до умов заявки виконавець зобов`язався надати експедитору послуги перевезення вантажу (агрегати, ЗЧ та матеріали до автобусів), дата завантаження 25-26.09.2019 року за маршрутом Рига (Латвія) - м. Київ (Україна).

У відповідності до заявки вартість перевезення складає 40 000,00 грн.

На виконання умов договору транспортного експедирування (надання послуг з міжнародних та внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом) № 27038-АП від 20.09.2019 року згідно заявки позивач надав відповідачу обумовлені вказаним договором послуги на загальну суму 40 000,00 грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № LV-25091 та актом здачі-прийому робіт (надання послуг) № 540 від 03.10.2019 року (копія міститься в матеріалах справи).

15.10.2019 року позивач кур`єрською службою Нова Пошта за експрес-накладною № 20450171707498 направив відповідачу документи (рахунок № 540, акт виконаних робіт, оригінал CMR № 25091) на оплату спірних послуг на суму 40 000,00 грн.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідачем оплата за надані позивачем послуги з перевезення вантажу у міжнародному сполученні здійснена не була, у зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 40 000,00 грн., що стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, визначають товарно-транспорту накладну як обов`язковий документ, що має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 1, 11.1 даних Правил, товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції "Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

За таких обставин, надана позивачем товарно-транспортна накладна (CMR) приймається судом в якості належного та допустимого доказу виконання позивачем зобов`язань за договором транспортного експедирування (надання послуг з міжнародних та внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом) № 27038-АП від 20.09.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати відповідачем на користь позивача 40 000,00 грн. в оплату наданих послуг за договором транспортного експедирування (надання послуг з міжнародних та внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом) № 27038-АП від 20.09.2019 року до суду не представлено.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Водночас, судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності у відповідача (замовника) письмових зауважень щодо наданих йому позивачем послуг за договором транспортного експедирування (надання послуг з міжнародних та внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом) № 27038-АП від 20.09.2019 року, станом на час розгляду справи доказів здійснення відповідачем оплати за надані позивачем спірні послуги в загальній сумі 40 000,00 грн. матеріали справи не містять.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором транспортного експедирування (надання послуг з міжнародних та внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом) № 27038-АП від 20.09.2019 року в розмірі 40 000,00 грн.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

В п. 3 прохальної частини позовної позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5200,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

В ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Матеріалами справи підтверджується, що 15.01.2020 року між Фізичною особою-підприємцем Журавльовим Віктором Володимировичем (довіритель) та ОСОБА_1 (повірений) укладено договір про правову допомогу (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, повірений зобов`язується надати правову допомогу у спорі з ТОВ ДЛС Карго . Повірений зобов`язується здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням (4 год.); провести заходи досудового врегулювання, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (1 год.); підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (7 год.); вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення (6 год.).

За умовами п. 2.1. договору, за здійснення дій, що визначені у п. 1.1. цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 5200,00 грн.

На підтвердження понесених відповідачем витрат у даній справі надано акт приймання-передачі наданих послуг від 21.01.2020 року із зазначенням переліку наданих адвокатом у даній справі послуг, а також надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 04-01 від 21.01.2020 року про оплату послуг адвоката згідно договору від 15.01.2020 року на суму 5200,00 грн. (копії містяться в матеріалах справи).

Також, на підтвердження того, що Лоза В.М. є адвокатом, надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008 року.

Враховуючи обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, судом встановлено, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката відповідає критеріям розумності та співрозмірності, з огляду на те, що позовні вимоги задоволені повністю, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 5200,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛС Карго" (ідентифікаційний код 41684088, адреса: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63) на користь Фізичної особи-підприємця Журавльова Віктора Володимировича (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошові кошти: заборгованості за договором транспортного експедирування (надання послуг з міжнародних та внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом) № 27038-АП від 20.09.2019 року - 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень), витрати на правову допомогу адвоката - 5200,00 грн. (п`ять тисяч двісті гривень) та судовий збір - 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27.04.2020р.

Суддя О.В. Котков