Рішення від 27.04.2020 по справі 910/3124/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2020Справа № 910/3124/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчин С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "СОРТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДОМ-ГЕРМЕС"

про стягнення 25419,67 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "СОРТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДОМ-ГЕРМЕС" про стягнення 25419,67 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №7 від 26.01.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.03.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/3124/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

01.04.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов. У поданому відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на наступні обставини:

на виконання укладеного між сторонами договору зберігання №2/10 від 10.10.2018 згідно із актом передачі на зберігання від 10.10.2018 позивач передав, а відповідач прийняв на тимчасове платне зберігання насіння соняшнику "Одіссей" в кількості 148483 кг;

у період з 01.11.2018 по 05.06.2019 відповідачем повернуто товар позивачу на підставі актів повернення із зберігання за договором №2/10 у кількості 67130 кг та у період з 02.10.2019 по 03.10.2019 - у кількості 80385 кг, всього відповідач повернув позивачу із зберігання товар у загальній кількості 147515 кг;

станом на 24.03.2020, відповідно до умов договору №2/10, на зберіганні у відповідача перебуває товар позивача в кількості 968 кг, однак, позивач у порушення умов договору №2/10 та ст.948 ЦК України не забрав із зберігання товар (насіння соняшнику "Одіссей") у кількості 968 кг;

відповідач у відповідності до договору №7 від 26.01.2018 не отримував від позивача насіння соняшнику сорту "Одіссей" в кількості 968 кг, ціна встановлена п.5.1.2. договору №7 не змінювалася, додаткових угод до договору №7 про зміну ціни не укладалося;

додана позивачем до матеріалів справи видаткова накладна №143 від 09.10.2019, яка не підписана відповідачем та підтверджує неотримання відповідачем у власність товару (насіння соняшнику "Одіссей" в кількості 968 кг) на суму 25 419,67 грн;

позивач безпідставно має намір стягнути з Відповідача грошові кошти в сумі 25419,67 грн за товар (насіння соняшнику "Одіссей" у кількості 968 кг), який перебуває у власності позивача та знаходиться на зберіганні у відповідача за договором № 2/10, який не є власністю відповідача та який відповідач не отримував у відповідності до умов договору №7.

07.04.2020 та 16.04.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли копії договору №7 від 26.01.2020.

16.04.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначає, що виконав всі умови, визначені договором № 7 щодо передачі вирощеної на замовлення відповідача сільськогосподарської продукції, а саме партії насіння соняшнику "Одіссей" вагою 968 кілограмів;

відповідач не надав контррозрахунку, а також доказів на підтвердження дій позивача щодо ухиляння від виконання умов договору;

відсутні належні, допустимі докази щодо домовленості між сторонами про скасування зобов`язань за договором № 7 від 26.01.2018 через згоду позивача залишити для власних потреб насіння соняшнику "Одіссей" в кількості 80 385 кг;

позивач на підставі договору зберігання № 2/10 та на письмову вимогу відповідача забрав зі зберігання насіння соняшнику "Одіссей" в кількості 80 385 кг; водночас, на зберіганні у відповідача залишилося 968 кг продукції (насіння соняшнику "Одіссей"), яка станом на 24.03.2020, за твердженням відповідача, не була реалізована чи використана; та у зв`язку із закінченням строку договору зберігання не може вважатись такою, що перебуває на зберіганні у відповідача;

докази, що відповідач звертався до позивача щодо повернення із зберігання спірного товару та бухгалтерські документи звірки між сторонами залишків насіння соняшнику в кількості 968 кг - відсутні;

неотримання відповідачем насіння соняшнику у власне користування у всій кількості вирощеної сільськогосподарської продукції до 01.04.2019 є порушенням зобов`язань, взятих відповідачем за договором №7 від 26.01.2018;

відповідачем не доведено, що невиконання умов договору №7 від 26.01.2018 відбулося не з його вини, договірні зобов`язання мають виконуватися сторонами в терміни та у порядку, які визначені у договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДОМ-ГЕРМЕС" (далі - контрактант) та Приватним підприємством "СОРТ" (далі - виробник) укладений договір №7, відповідно до умов якого виробник зобов`язується виростити визначену цим договором сільськогосподарську продукцію за підтримки контрактанта, і повністю передати її у власність контрактанту, а контрактант зобов`язується надавати допомогу у вирощуванні сільськогосподарської продукції, прийняти та здійснити оплату сільськогосподарської продукції за встановленими цінами відповідно до умов договору.

У відповідності до п.1.2. договору № 7 від 26.01.2018 під сільськогосподарською продукцією в цьому договорі розуміється насіння соняшнику "Одіссей", вирощене з батьківських ліній соняшнику та відповідно до переліку технологічних операції додатку 1 до цього договору (під сільськогосподарською продукцією можливе вживання терміну "Врожай"). Вирощування проводиться на земельній ділянці площею 65 га, яка розташована в Київській обл., Баришівському р-ні, м.Березань.

Пунктом 2.1. договору № 7 від 26.01.2018 передбачено, що виробник зобов`язується передати у власність контрактанту всю вирощену сільськогосподарську продукцію (врожай) повному обсязі, та за цінами зазначеними в п.5.1.2. даного договору. Виробник за жодних умов не має права реалізовувати сільськогосподарську продукцію третім особам за виключення випадків, коли контрактант надасть виробнику письмовий дозвіл на таку реалізацію (пп.2.1.6.); у разі неможливості передати сільськогосподарську продукцію контрагенту на протязі 10 календарних днів з моменту її збору, виробник зобов`язується зберігати її на своєму складі (пп.2.1.8.).

Згідно із пп.2.2.4., 2.2.6 п.2.4. договору № 7 від 26.01.2018 контрактант зобов`язаний повністю прийняти та оплатити вирощену сільськогосподарську продукцію виробника за цим договором; прийняти вирощену виробником сільськогосподарську продукцію у відповідності до накладних та актів здачі-приймання сільськогосподарської продукції.

За умовами пункту 3.2. договору № 7 від 26.01.2018 поставка сільськогосподарської продукції здійснюється окремими партіями відповідно до поданих контрактантом та погоджених виробником заявок. Заявки на поставку партії сільськогосподарської продукції складаються Контрактантом з зазначенням кількості (обсягу), вартості та строків поставки Сільськогосподарської продукції.

Заявка на поставку відповідної партії сільськогосподарської продукції подається контрактантом в письмовій (факсимільним зв`язком або електронною поштою) або усній формі (засобами телефонного зв`язку). Виробник в строк, що не перевищує 2 (два) робочих дня від дати отримання заявки контрактанта, розглядає направлену заявку та погоджується на поставку (часткову поставку) відповідної партії сільськогосподарської продукції або відмовляється від поставки, про що зобов`язаний письмово(факсимільним зв`язком або електронною поштою) повідомити контрактанта в цей же термін. Письмове повідомлення відмови виконання заявки контрактанта має містити обґрунтовані підстави щодо неможливості поставки в обумовлений термін. Передача сільськогосподарської продукції у власність контрактанту здійснюється протягом 2 (двох) календарних днів з моменту узгодження заявки на поставку (п.3.3., 3.4. договору № 7 від 26.01.2018).

Відповідно до п. 3.6. договору, моментом передачі (поставки) сільськогосподарської продукції визнається фактична передача сільськогосподарської продукції, що підтверджується підписанням представниками сторін накладної (акту прийому-передачі) з зазначенням найменування сільськогосподарської продукції, кількості, вартості такої продукції.

Згідно із п. 3.7. договору, право власності на сільськогосподарську продукцію переходить до контрактанта з моменту фактичної передачі сільськогосподарської продукції (п. 3.6.).

Розрахунок за цим договором за сільськогосподарську продукцію провадиться в безготівково порядку шляхом перерахування грошових коштів контрактанта на розрахунковий рахунок виробника (п.6.1. договору № 7 від 26.01.2018).

У пункті 6.2. договору № 7 від 26.01.2018 сторони погодили, що оплата проводиться за кожну партію сільськогосподарської продукції окремо та на підставі наданих виробником рахунків-фактур (рахунків на оплату) в розмірі 100% вартості переданої сільськогосподарської продукції. Також можлива передоплата (авансування) за сільськогосподарську продукцію.

Згідно із п. 6.3. договору № 7 від 26.01.2018 підставою для оплати є одержаний контрактантом рахунок-фактура на відповідну узгоджену суму, засвідчений печаткою виробника та підписом відповідальної особи.

Відповідно до п. 6.5. договору № 7 від 26.01.2018 кінцевий термін оплати контрактантом і поставки всієї зібраної сільськогосподарської продукції виробником контрактанту має відбутися не пізніше, ніж до 01.04.2019 включно, якщо сторони не погодять інший термін оплати та поставки.

У пункті 10.1. договору № 7 від 26.01.2018 сторони погодили, що договір набирає чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору.

В обґрунтування позову позивач стверджує, що на виконання умов договору № 7 від 26.01.2018 виростив визначену вказаним договором сільськогосподарську продукцію - насіння соняшнику "Одіссей".

Як зазначає позивач, за домовленістю сторін, у межах договору №7 від 26.01.2018, між позивачем як поклажодавцем та відповідачем як зберігачем укладений договір зберігання №2/10 від 10.10.2018 (надалі - договір зберігання). У відповідності до п.1.1. договору зберігання, цей договір укладений сторонами в межах договору № 7 від 26 січня 2018 та з урахуванням його положень і особливостей, в тому числі і щодо встановлених ним застережень в частині передачі поклажодавцем всієї вирощеної сільськогосподарської продукції (врожаю) по договору № 7 від 26 січня 2018 року, третім особам.

Відповідно до п.2.1., 2.2. договору зберіганні, у порядку та на умовах, визначених цим договором поклажодавець зобов`язується передати в тому числі окремими партіями, на тимчасове платне зберігання сільськогосподарську продукцію - насіння соняшнику "Одіссей" (надалі - товар), а зберігач зобов`язується прийняти такий товар на зберігання та забезпечити його належне зберігання протягом всього строку зберігання. Право власності на товар до зберігача за цим договором не переходить.

Згідно із п.3.3. договору, товар передається поклажодавцем і приймається та зберігається зберігачем за адресою: Київська обл., Баришівський район, село Гостролуччя, вул. Центральна 34а.

Товар (його частина) повертається із зберігання поклажодавцю на підставі Актів повернення із зберігання (п.3.6. договору зберігання).

Пунктом 5.1. договору зберігання передбачено, що зберігач: приймає від поклажодавця на зберігання товар (його частину) за актом передачі - зберігання (пп.5.1.1); зберігає товар протягом строку дії договору (пп.5.1.2.); впродовж 3 (трьох) робочих днів повертає товар або його частину поклажодавцеві дати отримання від поклажодавця вимоги про повернення йому всього або частини товару.

Позивач зазначає, що згідно із актом передачі на зберігання за договором зберігання № 2/10 від 10.10.2018 позивач передав відповідачу насіння соняшнику "Одіссей" у кількості 148483 кг.

За доводами позивача, у термін до 01.04.2019, визначений пунктом 6.5. договору №7 від 26.01.2018, відповідач лише частково виконав свої зобов`язання щодо надання письмових чи усних заявок на поставку всієї зібраної продукції відповідно пункту 3.3 договору.

У жовтні 2019 року, згідно із усною заявкою відповідача на отримання партії насіння соняшнику "Одіссей" у кількості 1000 кг, позивачем складені та підписані зі своєї сторони видаткова накладна № 143 від 09.10.2019 на суму 25 419,67 грн (загальна кількість продукції 968 кг) та рахунок-фактура №157 від 09.10.2019 на суму 25 419,67 грн.

В підтвердження факту отримання відповідачем насіння соняшнику "Одіссей" у кількості 968 кг на суму 25 419,67 грн позивач посилається на те, що відповідач за договором зберігання № 2/10 від 10.10.2018 повернув позивачу насіння соняшнику "Одіссей" у кількості 80385 кг, в підтвердження чого позивач додав до матеріалів позовної заяви копії актів повернення: № 15 від 02.10.2019 на 22 980 кг, №16 від 02.10.2019 на 23860 кг, №17 від 03.10.2019 на 23 100 кг, №18 від 03.10.2019 на 10445 кг.

В свою чергу, позивач передав відповідачу 67130 кг насіння соняшнику "Одіссей", у підтвердження чого позивач додав до матеріалів позовної заяви копії видаткових накладних № 142 від 01.11.2018 - 10000 кг, №155 від 03.12.2018 - 5000 кг, №3 від 16.01.2019 - 2000 кг, №35 від 13.03.2019 - 5000 кг, №44 від 19.03.2019 - 5 000 кг, №46 від 21.03.2019 - 3000 кг, №51 від 27.03.2019 - 2000 кг, №71 від 09.04.2019 - 2000 кг, №75 від 11.04.2019 - 3000 кг, №79 від 15.04.2019 - 1500 кг, №82 від 17.04.2019 - 2000 кг, №87 від 19.04.2019 - 2000 кг, №103 від 05.06.2019 - 24630 кг. Позивач зазначає, що насіння соняшнику "Одіссей" у кількості 67130 кг оплачено відповідачем у повному обсязі.

Отже, позивач стверджує, що сума отриманого та неоплаченого насіння соняшнику "Одіссей" складає 968 кг (148483 кг - 80385 кг - 67130 кг) та у відповідача наявна заборгованість з оплати насіння соняшнику "Одіссей" у кількості 968 кг, що за розрахунком позивача становить 25419,67 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначено судом вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДОМ-ГЕРМЕС" та Приватним підприємством "СОРТ" укладений договір №7 від 26.01.2018, відповідно до умов якого позивач зобов`язався виростити сільськогосподарську продукцію (насіння соняшнику "Одіссей") та передати її у власність відповідачу, а відповідач зобов`язався надавати допомогу у вирощуванні сільськогосподарської продукції, прийняти та здійснити оплату сільськогосподарської продукції за встановленими цінами відповідно до умов договору.

Укладений між сторонами договір №7 від 26.01.2018 за своєю правовою природою є договором контрактації сільськогосподарської продукції.

Статтею 713 Цивільного кодексу України, за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов`язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов`язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору (ч.1). До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.2). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції (ч.3).

Спір у справі виник у зв`язку із наявністю у відповідача заборгованості за договором №7 від 26.01.2018 у сумі 25419,67 кг, яка виникла, як стверджує позивач, у зв`язку із неоплатою відповідачем отриманого насіння соняшнику "Одіссей" у кількості 968 кг.

За доводами позивача, вказана сума заборгованості підтверджується наступними обставинами та розрахунком: 148483 кг (кількість переданого позивачем згідно із актом передачі на зберігання за договором зберігання № 2/10 від 10.10.2018 відповідачу насіння соняшнику "Одіссей") - 80385 кг (кількість повернутого відповідачем позивачу за договором зберігання № 2/10 від 10.10.2018 насіння соняшнику "Одіссей"); - 67130 кг (кількість переданого позивачем відповідачу насіння соняшнику "Одіссей" згідно із договором № 7 від 26.01.2018).

Позивачем складено та підписано зі своєї сторони видаткову накладну № 143 від 09.10.2019 на суму 25 419,67 грн (загальна кількість продукції 968 кг) та направлено відповідачу для оплати разом із рахунком-фактурою №157 від 09.10.2019 на суму 25 419,67 грн. Направлення видаткової накладної № 143 від 09.10.2019 та рахунку-фактури №157 від 09.10.2019 підтверджується наявною у матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист від 16.10.2019, накладною та фіскальним чеком №0754100310397.

У свою чергу відповідач стверджує, що відповідно до умов договору зберігання №2/10 від 10.10.2018, на зберіганні у відповідача перебуває товар позивача в кількості 968 кг, однак, позивач у порушення умов договору зберігання та ст.948 ЦК України не забрав із зберігання товар (насіння соняшнику "Одіссей") у кількості 968 кг.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 р. (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що "У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме Приватне підприємство "СОРТ", як позивач у справі та особа, яка стверджує про порушення відповідачем зобов`язань за договором № 7 від 26.01.2018, має довести ту обставину, на яку він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог - передачу позивачем та отримання відповідачем за договором №7 від 26.01.2018 насіння соняшнику "Одіссей" у кількості 968 кг на суму 25419,67 кг.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд зазначає, що положення статті 713 ЦК України, наділяють правом сторін договору контрактації сільськогосподарської продукції відступити від загальних правил щодо договорів купівлі - продажу та поставки.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця поставити товар (пункт 1 частини 1 статті 664 ЦК України).

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

У відповідності до умов договору № 7 від 26.01.2018 моментом передачі (поставки) сільськогосподарської продукції визнається фактична передача сільськогосподарської продукції, що підтверджується підписанням представниками сторін накладної (акту прийому-передачі) з зазначенням найменування сільськогосподарської продукції, кількості, вартості такої продукції (п.3.6.); право власності на сільськогосподарську продукцію переходить до відповідача з моменту фактичної передачі сільськогосподарської продукції (п.3.7.); розрахунок за цим договором за сільськогосподарську продукцію провадиться в безготівково порядку шляхом перерахування грошових коштів відповідача на розрахунковий рахунок позивача (п.6.1); оплата проводиться за кожну партію сільськогосподарської продукції окремо та на підставі наданих виробником рахунків-фактур (рахунків на оплату) в розмірі 100% вартості переданої сільськогосподарської продукції; також можлива передоплата (авансування) за сільськогосподарську продукцію (п.6.2.); підставою для оплати є одержаний контрактантом рахунок-фактура на відповідну узгоджену суму, засвідчений печаткою виробника та підписом відповідальної особи (п.6.3.).

Отже, за змістом договору № 7 від 26.01.2018, оплата за сільськогосподарську продукцію згідно із виставленого позивачем рахунку-фактури здійснюється за вартість переданої (поставленої) сільськогосподарської продукції, що підтверджується підписаною представниками сторін накладною (актом прийому-передачі).

З урахуванням наведеного, оплата за поставлену продукцію згідно із договором № 7 від 26.01.2018 здійснювалась відповідачем після прийняття (поставки) сільськогосподарської продукції, що відповідає приписам ст.692 ЦК України.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У пункті 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 визначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно із п. 2.4. Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п. 2.5. Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Видаткова накладна № 143 від 09.10.2019 на суму 25 419,67 грн не містить відтисків печатки відповідача та підпису уповноваженої особи, яка б засвідчувала факт отримання сільськогосподарської продукції.

Зазначена накладна не може вважатись належним доказом поставки товару відповідачу та доказом отримання відповідачем товару - насіння соняшнику "Одіссей" у кількості 968 кг на суму 25419,67 кг.

Посилання позивача на те, що відповідач був зобов`язаний здійснити оплату сільськогосподарської продукції у строк до 01.04.2019, суд відхиляє, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.6.5. договору № 7 від 26.01.2018 сторони погодили, що кінцевий термін оплати відповідачем і поставки всієї зібраної сільськогосподарської продукції позивачем відповідачу має відбутися не пізніше, ніж до 01.04.2019 включно, якщо сторони не погодять інший термін оплати та поставки.

Положення наведеного пункту договору № 7 від 26.01.2018 передбачають взаємне зобов`язання сторін з поставки та оплати сільськогосподарської продукції у строк до 01.04.2019. Однак, згідно із наявними у матеріалах справи доказами та дійсними обставинами, сам позивач здійснював поставку продукції після 01.04.2019, що підтверджується, зокрема, видатковими накладними №71 від 09.04.2019, №75 від 11.04.2019, №79 від 15.04.2019, №82 від 17.04.2019, №87 від 19.04.2019, №103 від 05.06.2019. За наведених обставин сторонами взаємно не дотримано встановленого у п.6.5. договору № 7 від 26.01.2018 строку та за відсутності поставки позивачем продукції у вказаний строк, у відповідача був відсутній, відповідно, і обов`язок здійснити її оплату.

При цьому, погоджена сторонами умова договору можливого здійснення передоплати (авансування) за сільськогосподарську продукцію за відсутності належних доказів поставки продукції - насіння соняшнику "Одіссей" у кількості 968 кг на суму 25419,67 грн, не створює обов`язку для відповідача здійснити оплату такої продукції.

Оцінюючи обставини справи щодо укладеного між сторонами договору зберігання №2/10 від 10.10.2018 та наявності у відповідача на зберіганні насіння соняшнику "Одіссей" у кількості 968 кг, судом встановлено наступне.

Так, згідно із матеріалами справи, за домовленістю сторін, між позивачем як поклажодавцем та відповідачем як зберігачем укладений договір зберігання №2/10 від 10.10.2018, відповідно до умов якого, вказаний договір укладений у межах договору №7 від 26.01.2018. За умовами договору зберігання, позивач зобов`язався передати, в тому числі окремими партіями, на тимчасове платне зберігання сільськогосподарську продукцію - насіння соняшнику "Одіссей", а відповідач зобов`язався прийняти такий товар на зберігання та забезпечити його належне зберігання протягом всього строку зберігання.

Як підтверджено актом передачі на зберігання від 10.10.2018 позивач за договором зберігання № 2/10 від 10.10.2018 передав, а відповідач прийняв на зберігання насіння соняшнику "Одіссей" у кількості 148483 кг.

Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Товар (його частина) повертається із зберігання поклажодавцю на підставі Актів повернення із зберігання (п.3.6. договору зберігання).

Згідно із наданими відповідачем актами повернення із зберігання №1 від 01.11.2018, №2 від 03.12.2018, №3 від 16.01.2019, №4 від 13.03.2018, №5 від 19.03.2018, №6 від 21.03.2018, №7 від 27.03.2019, №8 від 09.04.2019, №9 від 11.04.2019, №10 від 15.04.2019, №11 від 17.04.2019, №12 від 19.04.2019, №14 від 05.06.2019, у період з 01.11.2018 по 05.06.2019 відповідачем повернуто товар позивачу із зберігання за договором №2/10 у кількості 67130 кг. Позивачем вказаних актів суду не надано. При цьому, заперечень щодо факту повернення відповідачем позивачу товару у кількості 67130 кг згідно із зазначеними актами, позивачем не наведено.

Також, відповідно до актів повернення із зберігання №15 від 02.10.2019, №16 від 02.10.2019, №17 від 03.10.2019, №18 від 03.10.2019, у період з 02.10.2019 по 03.10.2019 відповідачем повернуто товар позивачу із зберігання за договором №2/10 у кількості 80385 кг.

Отже, загальна кількість сільськогосподарської продукції повернута відповідачем позивачу із зберігання становить 147515 кг. З урахуванням наведеного, на зберіганні у відповідача залишилася сільськогосподарська продукція у кількості 968 кг (148483 кг - 147515 кг).

Згідно зі статтею 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

У відповідності до п.5.1.2. п.5.1. договору, зберігач зберігає товар протягом строку дії договору.

Відповідно до п. 8.1. договору № 2/10 договір зберігання набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до "31" березня 2019 року включно.

У відповідності до ст.948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Договір зберігання за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У даному випадку зберігач зобов`язаний забезпечити зберігання майна, яке йому передане поклажодавцем і повернути його поклажодавцеві у схоронності, тоді як поклажодавець зобов`язується після закінчення строку зберігання взяти назад здане ним майно на зберігання та сплатити зберігачеві винагороду за зберігання майна, розмір якої встановлений договором.

Умовами укладеного між сторонами договору зберігання № 2/10 від 10.10.2018 чітко узгоджено обов`язок відповідача як зберігача зберігати переданий йому товар протягом строку дії договору, тоді як обов`язок позивача як поклажодавця - після закінчення строку зберігання взяти назад здане ним майно на зберігання.

Тобто, саме на позивача за договором зберігання № 2/10 від 10.10.2018 покладено обов`язок забрати зі зберігання у відповідача товар, у зв`язку із чим суд відхиляє посилання позивача відсутність зі сторони відповідача вимог про вивіз зі складу відповідача сільськогосподарської продукції у кількості 968 кг.

При цьому як підтверджено матеріалами справи, 06.09.2019 відповідач направив позивачу повідомлення від 05.09.2019, у якому вимагав від позивача погасити заборгованість за договором зберігання та повідомити про намір щодо зберігання товару у кількості 81 353 кг, а саме у разі продовження строку зберігання укласти додаткову угоду до договору; у разі повернення товару зі зберігання, повідомити адресу для повернення товару.

У свою чергу, позивач надав відповідь (вих. №94 від 18.09.2019) на вказану вимогу, у якій позивач повідомив про відсутність наміру продовжувати дію договору зберігання №2/10, а також у погоджений сторонами строк вважає за необхідне забрати товар, що знаходиться на зберіганні.

23.09.2019 та 28.10.2019 відповідач повторно направив позивачу повідомлення вих. №56 від 20.09.2019, вих. №72 від 25.10.2019 з проханням забрати товар із зберігання.

Судом встановлено, що за змістом пункту 2.2. договору зберігання № 2/10 від 10.10.2018 з урахуванням положень договору №7 від 26.01.2018 (п.3.6.), право власності на товар до зберігача (відповідача у справі) за цим договором не переходить.

За таких обставин, наявність у відповідача на зберіганні сільськогосподарської продукції - насіння соняшнику "Одіссей" у кількості 968 кг, з урахуванням того, що право власності на товар до зберігача не переходить, враховуючи обов`язок позивача забрати зі зберігання продукцію після закінчення строку дії договору зберігання, не створює у відповідача жодних зобов`язань з оплати такої продукції за виставленим позивачем рахунком та направленою для підписання видатковою накладною.

Окрім того, з урахуванням наведеного, суд зазначає, що у відповідача не виникає обов`язку з оплати товару після 01.04.2019 (п.6.5. договору №7 від 26.01.2018), який не повернуто із зберігання позивачу.

Доводи позивача про те, що насіння соняшнику "Одіссей" у кількості 968 кг, останній залишив на особисту вимогу відповідача, не підтверджені належними доказами, а тому відхиляється судом як необґрунтовані.

Водночас, суд зазначає, що наявність спору між сторонами, що виникли з правовідносин сторін зі зберігання майна за договором зберігання № 2/10 від 10.10.2018 можуть бути вирішені між сторонами у порядку окремого позовного провадження та не досліджуються у цій справі, у якій спір виник за договором № 7 від 26.01.2018, правове регулювання яких здійснюється згідно із ст.713 ЦК України, глави 54 ЦК України.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши подані сторони у матеріали справи докази, з огляду на вище встановлені обставини, оскільки за умовами договору № 7 від 26.01.2018 право власності на сільськогосподарську продукцію переходить до контрактанта з моменту фактичної передачі сільськогосподарської продукції, насіння соняшнику "Одіссей" у кількості 968 кг, що перебуває у власності позивача та знаходиться на зберіганні у відповідача за договором зберігання № 2/10 від 10.10.2018, за змістом якого (договору зберігання) право власності на товар, що перебуває у зберіганні не набувається зберігачем (відповідачем), посилання позивача на наявність у відповідача обов`язку здійснити оплату насіння соняшнику "Одіссей" у кількості 968 кг на суму 25419,67 грн на підставі видаткової накладної № 143 від 09.10.2019 та рахунку-фактури №157 від 09.10.2019 відхилені судом як необґрунтовані.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що видаткова накладна № 143 від 09.10.2019 (не підписана з боку відповідача), не підтверджує факту поставки позивачем відповідачу сільськогосподарської продукції - насіння соняшнику "Одіссей" у кількості 968 кг на суму 25419,67 грн та наявності, на момент вирішення спору у цій справі, заборгованості у відповідача з оплати такого товару.

З огляду на вище наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "СОРТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДОМ-ГЕРМЕС" про стягнення 25419,67 грн заборгованості.

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.04.2020.

Суддя С.О. Турчин