Рішення

від 27.04.2020 по справі 910/2345/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2020Справа № 910/2345/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/2345/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальної Інтер Лайт

до Товариства з обмеженою відповідальністю Новотрейд

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

18 лютого 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальної Інтер Лайт (позивач) надійшла позовна заява б/н від 14.02.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Новотрейд (відповідач) про стягнення штрафних санкцій за договором поставки нафтопродуктів № ПА-2 від 21.03.2018 року в розмірі 62 927,80 грн., з них: штрафу - 31 335,00 грн. (тридцять одна тисяча триста тридцять п`ять гривень), пені - 26 014,56 грн. (двадцять шість тисяч чотирнадцять гривень 56 копійок), 3% річних - 2892,96 грн. (дві тисячі вісімсот дев`яносто дві гривні 96 копійок) та інфляційних втрат - 2685,28 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят п`ять гривень 28 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів № ПА-2 від 21.03.2018 року, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення штрафні санкції за порушення грошового зобов`язання щодо оплати товару за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2345/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю Новотрейд за адресою: 01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 35, 3-й поверх, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103054105103 ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 року у справі № 910/2345/20 вручено уповноваженому представнику відповідача - 24.02.2020 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 10.03.2020 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. у період з 23.03.2020 року по 24.04.2020 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 27.04.2020 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальної Інтер Лайт (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Новотрейд (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № ПА-2 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати в погоджені сторонами строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах визначених в договорі, нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне паливо), іменовані далі за текстом товар .

Згідно з п. 1.2. договору, загальна кількість товару по даному договору - кількість товару по всім поставкам, здійсненим протягом дії договору.

Відповідно до п. 2.1.1. договору постачальник зобов`язується передати в погоджені сторонами строки (за відсутності інших домовленостей сторін не пізніше 7 (семи) робочих днів з моменту погодження заявки покупця постачальником) передати у власність покупця товар на умовах погоджених сторонами та визначених договором.

За умовами п. 2.2.1., 2.2.2. договору покупець зобов`язаний надавати заявки на поставку кожної партії товару не пізніше 1 (одного) робочого дня до дати запланованої поставки товару. Своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату товару, а також, якщо це передбачено відповідними умовами поставки - витрати, пов`язані з перевезенням товару.

Сторони домовились вважати датою поставки товару дату видаткової накладної постачальника (п. 3.3. договору).

Згідно п. 3.3.1. договору сторони домовились, що постачальник зобов`язаний скласти, підписати, скріпити печаткою та передати покупцю видаткові накладні, кожну у двох оригінальних примірниках щодо кожної поставленої партії товару. Покупець зобов`язаний повернути постачальнику один оригінальний примірник кожної видаткової накладної, підписаний та скріплений печаткою з свого боку, протягом 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання.

Відповідно до п. 4.1. договору ціна на товар є договірною та визначається на кожну партію поставки товару в рахунках-фактурах постачальника, які є невід`ємною частиною цього договору та включає в себе ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 21.03.2018 року до договору сторонами доповнено договір поставки нафтопродуктів п. 4.3.1., відповідно до якого за погодженням із постачальником, оплата кожної окремої партії товару за цим договором може здійснюватися на підставі рахунку-фактури протягом 5 (п`яти) робочого/их (банківського) дня з дати поставки товару згідно із п. 3.3. договору.

Пунктом 9.1. договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками сторін, та діє один рік з дати його підписання, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання обов`язків з оплати за поставлений товар. Закінчення строку дії цього договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання.

На виконання умов договору поставки нафтопродуктів № ПА-2 від 21.03.2018 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар - диз. паливо ДТ-Л-К5 гатунок С в кількості 22 840 л. на загальну суму 548 160,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 5679 від 25.09.2019 року. Товар за вказаною видатковою накладною прийнятий відповідачем без зауважень та заперечень.

Відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № ПА-2 від 21.03.2018 року, а також пені та штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 року у справі № 910/14962/19 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Новотрейд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Лайт заборгованість в розмірі 198 160 грн. 00 коп., пеню в сумі 2573 грн. 27 коп., штраф в сумі 3481 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 3063 грн. 21 коп.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що станом на 14.02.2020 року ТОВ Новотрейд не виконало рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 року у справі № 910/14962/19, тому ТОВ Інтер Лайт вважає за необхідне застосувати до ТОВ Новотрейд штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 31 335,00 грн., пені за період з 01.10.2019 року по 14.02.2020 року у розмірі 26 014,56 грн., 3% річних за період з 01.10.2019 року по 12.02.2020 року у розмірі 2892,96 грн. та інфляційних втрат за період з жовтня 2019 року по січень 2020 року у розмірі 2685,28 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до абзацу 2 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, стаття 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 Цивільного кодексу України особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та до дня виконання зобов`язання. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

На відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 та ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В п. 5.4 договору (в редакції додаткової угоди № 1) визначено, що в разі порушення строків оплати за товар, визначених у п. 4.3.11. договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діяла в період, за який вона стягується, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Так, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 01.10.2019 року по 14.02.2020 року у розмірі 26 014,56 грн.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку пені до повного виконання грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 року у справі № 910/14962/19 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Новотрейд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Лайт пеню за період з 03.10.2019 року по 23.10.2019 року , тобто, в даному випадку, правомірним є нарахування пені за період з 24.10.2019 року по 14.02.2020 року (граничний строк нарахування пені, визначений позивачем).

При цьому, в п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені .

Здійснивши розрахунок пені, з урахуванням днів часткової оплати заборгованості (12.11.2019 року та 02.12.2019 року), за визначений судом період з 24.10.2019 року по 14.02.2020 року, суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 20 294,19 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 5720,37 грн. позивачу належить відмовити.

Згідно з п. 5.7. договору (в редакції додаткової угоди № 1), у разі порушення строку оплати за поставлену партію товару більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів строку визначеного в п. 4.3.1. договору покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

Дослідивши обчислений позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що він відповідає умовам укладеного сторонами договору поставки та чинному законодавству, є вірним і відповідачем не спростований як в цілому, так і за його складовими.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

При цьому, передбачена законом відповідальність за неналежне виконання покупцем грошового зобов`язання з оплати поставленого йому товару підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж . Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано вищевикладеного, у зв`язку з чим суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат.

Суд відмічає, що в даному випадку вірним періодом нарахування інфляційних втрат є період з 01.01.2020 року по 31.01.2020 року на суму 198 160,00 грн., оскільки 03.10.2019 року, 12.11.2019 року та 02.12.2019 року відповідачем здійснювалися часткові оплати за товар, тобто прострочення тривало не повний місяць.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 396,32 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 2288,96 грн. позивачу належить відмовити.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних за період з 01.10.2019 року по 12.02.2020 року у розмірі 2892,96 грн.

Суд зазначає, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 року у справі № 910/14962/19 встановлено, що відповідач повинен був здійснити оплату товару протягом 5 (п`яти) робочого/их (банківського) дня з дати поставки товару, тобто 02.10.2019.

Тобто, відповідач є таким, що прострочив з 03.10.2019 року, отже правомірним є нарахування 3% річних саме з 03.10.2019 року по 12.02.2020 року.

Здійснивши розрахунок 3% річних, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 2702,93 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 190,03 грн. позивачу належить відмовити.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 54 728,44 грн., з них: ?пені - 20 294,19 грн. (двадцять тисяч двісті дев`яносто чотири гривні 19 копійок), штрафу - 31 335,00 грн. (тридцять одна тисяча триста тридцять п`ять гривень), інфляційних втрат - 396,32 грн. (триста дев`яносто шість гривень 32 копійки) та 3% річних - 2702,93 грн. (дві тисячі сімсот дві гривні 93 копійки).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1828,11 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Новотрейд (ідентифікаційний код 39181623, адреса: 01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 35, 3-й поверх) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Лайт (ідентифікаційний код 41122766, адреса: 04214, м. Київ, просп. Оболонський, 54) грошові кошти: ?пені - 20 294,19 грн. (двадцять тисяч двісті дев`яносто чотири гривні 19 копійок), штрафу - 31 335,00 грн. (тридцять одна тисяча триста тридцять п`ять гривень), інфляційних втрат - 396,32 грн. (триста дев`яносто шість гривень 32 копійки), 3% річних - 2702,93 грн. (дві тисячі сімсот дві гривні 93 копійки) та судовий збір - 1828,11 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять вісім гривень 11 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27.04.2020р.

Суддя О.В. Котков