Рішення

від 27.04.2020 по справі 911/487/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2020 р. м. Київ Справа № 911/487/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Кулаковій С.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняр", м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" , м. Ірпінь Київської обл.,

про стягнення 59 205,40 грн.

без виклику представників учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Вогняр", м. Київ (далі по тексту ТОВ "Вогняр"), звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 17.02.2020 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп", м. Ірпінь (далі - ТОВ "Астерс Груп"), в якому просить суд стягнути з відповідача 59 205,40 грн. заборгованості за договором №1І038494 від 27.06.2018 та просить суд покласти на відповідача відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.06.2018 між ТОВ "Вогняр" (постачальник) та ТОВ "Астерс Груп" (покупець) укладено договір №1І038494, відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити товар, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

Позивач на виконання умов договору №1І038494 від 27.06.2018 поставляв відповідачу товар, однак відповідач за отриманий товар не розрахувався та заборгував перед позивачем 59 205,40 грн.

Ухвалою суду від 26.02.2020 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/487/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Цією ж ухвалою постановлено, що відповідач має право подати відзив протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву, встановлено відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь на відзив протягом 5 днів з дня отримання відповіді.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно до пункту 5 частини 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Рекомендоване поштове відправлення, яким суд направляв відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, копію ухвали про відкриття провадження у справі від 26.02.2020, повернулось на адресу суду 02.03.2020 з відміткою підприємства зв`язку про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до частини 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно до пункту 5 частини 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З цього приводу, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16, суд зазначає, що факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , вноситься до відомостей про цю юридичну особу. Зі змісту ч.4 ст. 17 вказаного Закону вбачається, що державній реєстрації підлягають в тому числі зміни місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (якщо таке мало місце), юридична особа повинна передбачити або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків, зокрема і щодо неотримання поштової кореспонденції.

Оскільки станом на 23.04.2020 відповідач, який належно відповідно до процесуального закону повідомлявся судом про судовий розгляд, відзив на позов не подав, не заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення рішення.

Суд звертає увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020, розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено пунктом 4, відповідно до якого процесуальні строки продовжуються на час дії карантину. Разом із тим, повернення поштового відправлення відбулось до запровадження карантину, а п`ятнадцятиденний строк для надання відзиву, встановлений судом в ухвалі від 26.02.2020, сплив до набрання чинності вказаним законом.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

27.06.2018 між ТОВ "Астерс Груп" (покупець) та ТОВ "Вогняр" (постачальник) укладено договір №1І038494 (далі договір поставки), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності із замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і сплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікаціях. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів "Фуршет" (п. 1.1 договору);

- у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продаж у роздрібній мережі покупця для вказаної категорії товару, або, якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився не якісним при тестуванні, покупець направляє на адресу уповноваженого представника постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, а також перелік торгівельних точок з яких постачальник зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця вивезти такий товар (п. 3.7.1 договору);

- покупець оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення товарів (п. 3.7.2 договору);

- постачальник зобов`язаний не пізніше ніж через 5 календарних днів після вивезення товару надати електронний розрахунок коригування податкової накладної (п. 3.7.3 договору);

- покупець не оплачує постачальнику вартість поверненого товару, витрати на перевезення або інші витрати, в тому числі збитки (п. 3.7.4 договору);

- в разі, якщо постачальник не вивезе товар у строк, вказаний у п. 3.7.1 договору, він зобов`язаний відшкодувати покупцю вартість вивезення і утилізації цього товару (п. 3.7.5 договору);

- перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця (п. 5.1 договору);

- оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника щосереди кожні 30 (тридцять) днів після реалізації товару. У випадку, якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються найближчої середи, яка є робочим днем. При цьому сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 (п`ятсот) грн. з кожного магазину (п. 7.9. договору);

- даний договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022 (п. 10.1 договору).

Крім цього, між ТОВ "Астерс Груп" та ТОВ "Вогняр" були укладені договори, а саме: договір про надання послуг від 01.09.2018 №799/18 EDI, договір про надання рекламних послуг від 27.06.2018 №Р1І038495, договір про надання логістичних послуг від 27.06.2018 №Л1І038494, договір про надання послуг від 27.06.2018 №ВЗ1І038494, відповідно до умов яких сторони домовились здійснювати розрахунки в тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки. Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання договору від 27.06.2018 №1І038494 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товару на суму 162 601,67 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних:

- видаткова накладна №418 від 27.08.2018 на суму 106 677,00 грн.;

- видаткова накладна №581 від 12.10.2018 на суму 19 654,49 грн.;

- видаткова накладна №684 від 09.11.2018 на суму 2 844,72 грн.;

- видаткова накладна №716 від 16.11.2018 на суму 6 400,62 грн.;

- видаткова накладна №745 від 23.11.2018 на суму 11 378,88 грн.;

- видаткова накладна №792 від 30.11.2018 на суму 5 689,44 грн.;

- видаткова накладна №808 від 07.12.2018 на суму 5 689,44 грн.;

- видаткова накладна №182 від 22.03.2019 на суму 2 844,72 грн.;

- видаткова накладна №197 від 29.03.2019 на суму 1 422,36 грн.

Відповідачем був повернутий позивачу товар на загальну суму 64 131,44 грн. (в тому числі 30.01.2019 - на суму 37 975,82 грн., 07.06.2019 - на суму 26 155,62 грн.), що підтверджується накладними на повернення, копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім цього, позивач посилається на те, що між сторонами відбулось зарахування суми зустрічних вимог за договором про надання послуг від 01.09.2018 №799/18 EDI, договором про надання рекламних послуг від 27.06.2018 №Р1І038495, договором про надання логістичних послуг від 27.06.2018 №Л1І038494, договором про надання послуг від 27.06.2018 №ВЗ1І038494 на загальну суму 39 264,83 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач твердить, що відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі за отриманий товар, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 59 205,40 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з п. 7.13 договору не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення цього договору, сторони зобов`язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки розрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

Сторонами було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2019 року, відповідно до якого за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у сумі 85 191,94 грн. , дані якого підтверджуються залученими до матеріалів справи первинними документами - видатковими накладними, оформленими належним чином, які містять всі належні реквізити та за якими суд може достовірно ідентифікувати відповідача як особу, яка отримала за ними товар, накладними на повернення тощо.

Суд враховує позицію постанов Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17 та від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, у яких вказано, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

У березні 2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 4 267,08 грн. (за видатковими накладними №182 від 22.03.2019 на суму 2 844,72 грн. та №197 від 29.03.2019 на суму 1 422,36 грн.)

Між сторонами було складено та підписано Акти заліку зустрічних однорідних вимог на суму 2 744,59 грн. (Акт від 28.02.2019 на суму 500,00 грн.; Акт від 30.04.2019 на суму 500,00 грн.; Акт від 31.05.2019 на суму 500,00 грн., Акт від 01.10.2019 на суму 1244,59 грн.), які позивач визнав у якості належної оплати за договором поставки.

07.06.2019 відповідач здійснив повернення товару позивачу на суму 26 155,62 грн. (за накладними на повернення від 07.06.2019, копії яких залучені до матеріалів справи).

За таких обставин, підтверджена документально заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 85191,94 грн. плюс 4267,08 грн. (поставка) мінус 2 744,59 грн. (взаємозалік) мінус 26 155,62 грн. (повернення) дорівнює 60 558,81 грн.

Позивач належним чином виконав свою частину зобов`язань за договором, поставивши відповідачу товар, зокрема за спірними накладними, відтак вправі був очікувати належного виконання відповідачем зобов`язань з оплати.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказів здійснення відповідачем оплати за поставлений товар, зокрема згідно вище перерахованих видаткових накладних, суду не подано, в тому числі і на вимогу ухвали суду про відкриття провадження у справі від 26.02.2020, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суд звертає увагу на те, що за умовами пункту 7.9 Договору передбачено оплату товару після його реалізації кожні тридцять днів за умови, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину.

Відповідно до ч. 3. ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 5.1 договору передбачено перехід права власності на товар з моменту приймання-передачі товару на складі покупця.

Однак, виходячи з умов укладеного договору всі ризики (в тому числі ризик пошкодження, завершення терміну придатності, ненастання взагалі події реалізації товару) та всі додаткові витрати (доставка, вивіз та утилізація непроданого товару, надання знижок, вивезення зворотної тари тощо) фактично несе продавець.

Договором передбачена відповідальність за порушення його умов виключно постачальника, покупець не несе жодної відповідальності.

Крім того, сторонами у договорі не встановлено механізму інвентаризації нереалізованих залишків. Фактично в Договорі визначена можливість покупця в односторонньому порядку встановлювати та змінювати строк оплати, ухилятися від оплати отриманого товару, на що продавець згідно умов Договору не має механізму впливу.

В силу частин 1, 3 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Керуючись вищевикладеним, суд робить висновок про те, що строк оплати товару, отриманого відповідачем за договором №1І038494 від 27.06.2018, є таким, що настав.

На підставі наведеного суд встановив, що розмір простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за договором №1І038494 від 27.06.2018 становить 60 558,81 грн. Позивач заявив до стягнення основний борг в сумі 59 205,40 грн., частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, у зв`язку з чим вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу належить задовольнити повністю в заявленій сумі.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняр" повністю, приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" 59 205,40 грн. боргу.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняр" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, ідентифікаційний код 35995595)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вогняр" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 21, оф. 1, ідентифікаційний код 41015448)

59 205,40 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті п`ять гривень сорок копійок) основного боргу ,

2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину.

Повний текст рішення підписано 27.04.2020.

Суддя О.В. Конюх