Рішення

від 17.03.2020 по справі 910/18422/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.03.2020Справа № 910/18422/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські телекомунікаційні мережі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюс Нетворк"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Сірий Є.Г. (адвокат);

від відповідача не з`явилися.

В судовому засіданні 17.03.2020 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 01.04.2020 року, проте у зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. у період з 23.03.2020 року по 24.04.2020 року у відпустці, повний текст рішення підписано у перший робочий день після виходу з відпустки - 27.04.2020 року.

СУТЬ СПОРУ:

21 грудня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Київські телекомунікаційні мережі (позивач) надійшла позовна заява № КТМ483/Го від 20.12.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Ньюс Нетворк (відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 01092014.nn від 21.08.2014 року в розмірі 1 270 331,53 грн., з них: основного боргу - 1 160 000,00 грн. (один мільйон сто шістдесят тисяч гривень), пені - 88 157,77 грн. (вісімдесят вісім тисяч сто п`ятдесят сім гривень 77 копійок), інфляційних збитків - 11 899,76 грн. (одинадцять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять гривень 76 копійок) та 3% річних - 10 274,00 грн. (десять тисяч двісті сімдесят чотири гривні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором № 01092014.nn від 21.08.2014 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості наданих йому позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/18422/19 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.01.2020 року.

В підготовчому засіданні 28.01.2020 року судом оголошувалася перерва.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 11.02.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/18422/19 до судового розгляду по суті на 25.02.2020 року.

В судовому засіданні 25.02.2020 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 17.03.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 17.03.2020 року не з`явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські телекомунікаційні мережі" (надалі - позивач, оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ньюс Нетворк" (надалі - відповідач, підприємство) укладено договір № 01092014.nn (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, оператор надає підприємству доступ протягом строку дії договору до власної телекомунікаційної мережі, в тому числі здійснює контроль параметрів телекомунікаційної мережі та контроль якості звука та зображення і моніторинг сигналу, що містить телепрограму Rabinovich tv за допомогою вимірювальної техніки (Tandberg Transport Stream Monitor TT 4010 та Promax Prolink 4+).

Відповідно до п. 3.1. договору, за надання послуг, що вказані в п.1.1. цього договору, підприємство щомісячно виплачує оператору винагороду в розмірі та у порядку, визначеному в додатку №1 до цього договору.

Згідно з п. 3.2. договору, не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, що слідує за місяцем, в якому надавались послуги, оператор передає підприємству два примірники акту наданих послуг (надалі - акт). Підприємство протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання примірників акту підписує їх і направляє один примірник оператору або надсилає письмове обґрунтування відмови від підписання акту. У разі обгрунтованої відмови підприємства від підписання акту, сторони погоджують зміни до нього. У випадку, якщо оператор після закінчення зазначених 5 (п`яти) робочих днів не одержить від підприємства підписаний акт або мотивовану відмову від його підписання, сторони визнають, що акт вважається підписаним, а послуги - наданими оператором і прийнятими підприємством в обсязі і на умовах, зазначених у такому акті.

За умовами п. 3.3. договору, для уникнення сумнівів, у випадку неотримання оператором від підприємства підписаного акту або мотивованої відмови від його підписання в строк, зазначений в п. 3.2 даного договору, зобов`язання підприємства з оплати послуг оператора вважаються такими, що виникли, та строк для виконання яких, передбачений відповідним додатком до договору або договором, настав.

Додатковою угодою № 6 від 26.06.2018 року сторони погодили, що договір набирає чинності з 01 вересня 2014 року і діє до 31 грудня 2019 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Крім того, додатковою угодою № 6 від 26.06.2018 року сторони погодили внести зміни до п. 1 додатку № 1 договору та викладено його в наступній редакції, за надання послуг, що вказані в п. 1.1. договору, в період з 01.01.2018 року по 31.08.2018 року включно підприємство щомісячно виплачує оператору винагороду в розмірі 230 000,00 грн. З 01.09.2018 року по 31.12.2019 року включно підприємство щомісячно виплачує оператору винагороду в розмірі 290 000,00 грн.

На виконання умов договору № 01092014.nn від 21.08.2014 року позивач надав, а відповідач прийняв обумовлені договором послуги на загальну суму 1 160 000,00 грн., що підтверджується актами надання послуг № 317 від 30.06.2019 року, № 380 від 31.07.2019 року, № 435 від 31.08.2019 року, № 493 від 30.09.2019 року.

Враховуючи умови п. 3.2. договору, позивач зобов`язаний був передати відповідачу акти надання послуг до 05.07.2019 року (акт № 317 від 30.06.2019 року), до 05.08.2019 року (акт № 380 від 31.07.2019 року), до 05.09.2019 року (акт № 435 від 31.08.2019 року), до 05.10.2019 року (акт № 493 від 30.09.2019 року).

Проте, доказів передачі актів надання послуг у визначений п. 3.2. договору строк матеріали справи не містять.

Пунктом 6.3.1. договору передбачено право оператора розірвати договір в односторонньому порядку, у випадку прострочення підприємством оплати наданих оператором послуг більше ніж на 1 (один) місяць, шляхом письмового повідомлення підприємства. При цьому договір вважається розірваним з дати, зазначеної оператором в такому повідомленні.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № КТМ 372/1/ГО від 30.09.2019 року позивач повідомив відповідача про розірвання договору з 01 жовтня 2019 року в односторонньому порядку, у зв`язку з простроченням відповідачем оплати наданих позивачем послуг. Крім того, позивач надіслав відповідачу претензію № КТМ372/2/ГО від 30.09.2019 року з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 1 160 000,00 грн. Факт направлення зазначених листа та претензії підтверджується описом вкладення в цінний лист від 07.10.2019 року та списком згрупованих відправлень № 2776 за штриховим кодовим ідентифікатором № 0200243990695. Вказане поштове відправлення було отримане відповідачем 21.10.2019 року, що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту Державного підприємства Укрпошта .

Крім того, з матеріалів справи слідує, що 08.11.2019 року на адресу відповідача були направлені акти надання послуг № 317 від 30.06.2019 року, № 380 від 31.07.2019 року, № 435 від 31.08.2019 року, № 493 від 30.09.2019 року, що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 08.11.2019 року та списком згрупованих відправлень № 4520 за штриховим кодовим ідентифікатором № 0200244223388. Вказані акти були отримані відповідачем 14.11.2019 року, що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту Державного підприємства Укрпошта .

Тобто, вищезазначені акти надання послуг відповідач повинен був підписати до 19.11.2019 року включно.

Втім, відповідач зазначені акти не підписав, мотивованої відмови від їх підписання не надав, відтак з огляду на положення пункту 3.2. договору акти вважаються підписаними, а послуги наданими позивачем та прийнятими відповідачем в обсязі і на умовах, зазначених в актах.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на несвоєчасну сплату відповідачем заборгованості за надані позивачем за договором № 01092014.nn від 21.08.2014 року послуги в розмірі 1 160 000,00 грн. Крім того, з огляду на порушення відповідачем обов`язку з оплати наданих послуг позивачем також нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 88 157,77 грн., інфляційні збитки в розмірі 11 899,76 грн. та 3% річних в розмірі 10 274,00 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 901 Цивільного кодексу України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Доказів сплати відповідачем на користь позивача 1 160 000,00 грн. в оплату наданих послуг за договором № 01092014.nn від 21.08.2014 року до суду не представлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за надані послуги підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов`язки.

При цьому за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 01092014.nn від 21.08.2014 року в розмірі 1 160 000,00 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 88 157,77 грн., інфляційні збитки в розмірі 11 899,76 грн. та 3% річних в розмірі 10 274,00 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати послуг.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 5.3. договору визначено, що за несвоєчасно сплачені кошти, підприємство виплачує оператору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми винагороди, що вказана в п. 3.1. цього договору, за кожний день затримки.

Як вже зазначалося судом вище, акти надання послуг № 317 від 30.06.2019 року, № 380 від 31.07.2019 року, № 435 від 31.08.2019 року, № 493 від 30.09.2019 року були отримані відповідачем 14.11.2019 року, які відповідач за умовами п. 3.2. договору зобов`язаний був підписати до 19.11.2019 року включно, однак відповідач акти не підписав, мотивованої відмови від їх підписання не надав.

Отже, відповідач є таким, що прострочив з 20.11.2019 року, тому саме з цієї дати є правомірним нарахування штрафних санкцій в даному випадку.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені окремо по кожному акту надання послуг, суд дійшов висновку, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 31 510,68 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 56 647,09 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При цьому, передбачена законом відповідальність за неналежне виконання покупцем грошового зобов`язання з оплати поставленого йому товару підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж . Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Так, суд зауважує, що відповідач є таким, що прострочив з 20.11.2019 року, а з наданого позивачем розрахунку інфляційних збитків вбачається, що позивач здійснює їх нарахування по 16.12.2019 року, тобто прострочення грошового зобов`язання відповідачем тривало менше місяця, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків задоволенню не підлягають.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних по кожному акту надання послуг окремо, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 3098,63 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 7175,37 грн. позивачу належить відмовити.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 1 194 609,31 грн., з них: основного боргу - 1 160 000,00 грн. (один мільйон сто шістдесят тисяч гривень), пені - 31 510,68 грн. (тридцять одна тисяча п`ятсот десять гривень 68 копійок) та 3% річних - 3098,63 грн. (три тисячі дев`яносто вісім гривень 63 копійки).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 17 919,14 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюс Нетворк" (ідентифікаційний код 38749768, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 14/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські телекомунікаційні мережі" (ідентифікаційний код 30931228, адреса: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, пов. 3) грошові кошти: основного боргу - 1 160 000,00 грн. (один мільйон сто шістдесят тисяч гривень), пені - 31 510,68 грн. (тридцять одна тисяча п`ятсот десять гривень 68 копійок), 3% річних - 3098,63 грн. (три тисячі дев`яносто вісім гривень 63 копійки) та судовий збір - 17 919,14 грн. (сімнадцять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять гривень 14 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.04.2020р.

Суддя О.В. Котков