Рішення

від 24.04.2020 по справі 917/234/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2020 Справа № 917/234/20

Суддя Господарського суду Полтавської області Сірош Д. М. за участю секретаря судового засідання Бойченко Л. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

до Кременчуцької загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів № 8 Кременчуцької міської ради

про стягнення пені, інфляційних та 3% річних

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулося в суд з позовом до Кременчуцької загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів № 8 Кременчуцької міської ради про стягнення 34617,41 грн пені, 2358,81 грн інфляційних та 4039,99 грн - 3% річних за неналежне виконання умов договору № 1734 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

В позові зазначає, що підставою для звернення до суду стало несвоєчасне здійснення розрахунків за поставлену теплову енергію на підставі договору № 1734 від 01.01.2010 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Ухвалою від 17.02.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 2817 від 10.03.2020) проти позову заперечує в частині вимог про стягнення пені, просить суд зменшити розмір пені на 90%.

Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву (вх. № 3283 від 23.03.2020) не погоджується з позицією відповідача, вважає, що пеню нараховано з урахуванням приписів статті 232 Господарського кодексу України. Також, заперечує проти зменшення пені на 90%, у зв`язку з відсутністю підстав.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

01.01.2010 Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" та Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 8 Кременчуцької міської ради уклали Договір № 1734 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до пункту 1.1 договору Теплопостачальна організація зобов`язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а Споживач зобов`язувався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених договором і додатками до нього.

Так, пунктом 1.2 договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ "Про теплопостачання" та діючого законодавства України.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про теплопостачання" встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання відноситься до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Додатком № 2 до договору встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної Споживачу за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання договору, а додатком № 3 до договору встановлено тариф на момент укладення договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до пункту 23 "Правил користування тепловою енергією" (далі Правила), затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007, пунктом 2.2.2 договору та додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до договору.

Згідно з пунктом 1 додатку № 4 до договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми заборгованості на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору, Споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Відповідач систематично порушував строки оплати за теплову енергію, встановлені договором. Зазначений факт встановлено рішенням Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1577/19 та не потребує доказування.

Зокрема, рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.12.2019 у справі №917/1577/19 стягнуто вартість спожитої теплової енергії у розмірі 61714,84 грн, пеню у розмірі 58641,15 грн (розмір пені зменшено на 50%), нарахованої за період з 29.12.2018 по 01.08.2019; інфляційні нарахування у розмірі 18886,35 грн, здійснені станом на 01.08.2019 за період з січня 2019 року по червень 2019 року та 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 10834,05 грн за період з 29.12.2018 року по 01.08.2019.

Як убачається з розрахунків, доданих позивачем до позовної заяви, за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію відповідачу нараховано: 34617,41 грн пені за лютий 2019 та березень 2019 року за період з 02.08.2019 по 12.12.2019; 2358,81 грн інфляційних втрат за січень 2019 року, лютий 2019 року та березень 2019 року за період з серпня 2019 року по жовтень 2019 року та 3% річних від простроченої суми в розмірі 4039,99 грн за січень 2019 року, лютий 2019 року та березень 2019 року за період з 02.08.2019 року по 12.12.2019.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до пункту 6 додатку № 4 до договору, пункту 4.2.2 договору № 1740 "Про постачання теплової енергії в гарячій воді", Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, що передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування (утримання) ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Здійснивши перевірку, наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Водночас, щодо стягнення пені за лютий та березень 2019 року, нарахованої за період з 02.08.2019 по 12.12.2019 на загальну суму 34617,41 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути викопано.

Згідно з пунктом 2.5 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 07.12.2013 № 14 щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало були виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до пункту 1 Додатку № 4 до договору сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору Споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Так, згідно з рахунком № 1734 від 20.02.2019 відповідачу всього нараховано до сплати за лютий 2019 року 351805,61 грн.

Як зазначає відповідач у відзиві на позов, він отримав рахунок 20.02.2019 (відповідь на відзив позивача не містить заперечень стосовно вручення рахунку 20.02.2019). Зазначений рахунок повинен був бути оплачений відповідачем до 28.02.2019 (не пізніше семи календарних днів).

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач у відзиві на позов зазначає, що ним здійснені оплати суми основного боргу 26.02.2019 - 78640,15 грн, 08.11.2019 - 273165,46 грн.

Суд не бере до уваги зазначені обставини, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження сплати зазначених сум основного боргу.

Проте виходячи з приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування пені за прострочення оплати рахунку № 1734 від 20.02.2019 припинилося 28.08.2019 (через шість місяців від дня, коли оплата рахунку мала бути проведена).

За розрахунком, здійсненим судом, за період з 02.08.2019 по 28.08.2019 розмір пені за лютий складає 6615,84 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені за березень 2019 слід зазначити наступне.

Так, згідно з рахунком № 1734 від 20.03.2019 відповідачу всього нараховано до сплати за березень 2019 року 201701,12 грн.

Як зазначає відповідач у відзиві на позов, він отримав рахунок 20.03.2019 (відповідь на відзив позивача не містить заперечень стосовно вручення рахунку 20.03.2019). Зазначений рахунок повинен був бути оплачений відповідачем до 28.03.2019 (не пізніше семи календарних днів).

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач у відзиві на позов зазначає, що ним здійснені оплати суми основного боргу 28.03.2019 - 706,81 грн, 09.04.2019 - 103635,46 грн, 08.11.2019 - 35644,01 грн, 10.12.2019 - 46171,00 грн, 13.12.2009 - 15543,84 грн.

Суд не бере до уваги зазначені обставини, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження сплати зазначених сум основного боргу.

Проте виходячи з приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування пені за прострочення оплати рахунку № 1734 від 20.03.2019 припинилося 28.09.2019 (через шість місяців від дня, коли оплата рахунку мала бути проведена).

За розрахунком, здійсненим судом, за період з 02.08.2019 по 28.09.2019 розмір пені за березень складає 5110,68 грн.

Всього сума пені за лютий - березень 2019 року складає 11726,52 грн.

У зв`язку з викладеним позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню частково.

Разом з цим відповідач у відзиві на позов просить суд зменшити розмір пені на 90%.

У статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. При цьому неустойка не може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17 та від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, що відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Враховуючи те, що відповідач є закладом освіти, який фінансується з міського бюджету, сплату відповідачем суми основного боргу в повному обсязі, відсутність доказів понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань за договором постачання теплової енергії в гарячій воді, а також те, що причиною несвоєчасної оплати зобов`язань за договором стало несвоєчасне фінансове забезпечення з місцевого бюджету, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення, заявленого до стягнення розміру пені на 90%- до 1172,65 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд врахував роз`яснення, надані в пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, відповідно до яких, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Cудовий збір покладається на відповідача в розмірі 928,89 грн.

Керуючись статтями 129, 130, пунктом 2 частини 1 статті 231, статтями 232, 233, 237, 238 та 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 Кременчуцької міської ради (39610, м. Кременчук, вул. Тараса Бульби (Карнаухова), буд. 6, Код ЄДРПОУ 24827827) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5 Код ЄДРПОУ 00131819, адреса для листування: 39601, м. Кременчук, пр-т Свободи (вул. 60 років Жовтня, 8) 11726,52 грн пені, 2358,81 грн інфляційних втрат, 4039,99 грн - 3% річних, 928,89 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 24.04.2020.

Суддя Д. М. Сірош