Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" квітня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/250/20
Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрійчук О. , за участю секретаря судового засідання Рижого Б. , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство" Новотех"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Біосмартех"
про стягнення 275 124,74 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: не з`явився,
від відповідача: не з`явився,
УСТАНОВИВ:
У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство" Новотех" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біосмартех" про стягнення 275 124,74 грн, з яких: 226 000,00 грн основного боргу, 6 780,00 грн штрафу, 3 6413,86 грн пені, 4 588,11 грн 3 % річних та 1 342,77 грн інфляційних за неналежне виконання грошового зобов`язання за договором поставки № 41 від 25.01.2019 року.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Як вбачається з позовної заяви, 25.01.2019 між ТОВ "Науково - виробниче підприємство" Новотех" (позивач, постачальник) та ТОВ "Біосмартех" (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 41, за умовам якого позивач передає у власність покупця товар, а відповідач - приймає та оплачує товар, загальна ціна, умови поставки яких визначена сторонами у накладній, що є додатком до цього договору. На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 271 004,11 грн, у свою чергу, відповідач, отримавши товар, розрахувався за нього частково, в розмірі 45 004,11 грн, відтак заборгованість відповідача з оплати поставленого товару становить 226 000,00 грн. Крім того, за недотримання відповідачем умов договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу, 6 780,00 грн штрафу, 36 413,86 грн пені, 4 588,11 грн 3% річних та 1 342,77 грн інфляційних.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст. 193, 230, 232, 265 ГК України та ст. 11, 509, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 629, 655, 663, 692, 693, 712 ЦК України.
Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ГПК України, не подав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.
Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.
Ухвалою суду від 18.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 06.04.2020 року.
Ухвалою суду від 06.04.2020 розгляд справи відкладено на 27.04.2020.
Заяв і клопотань від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
25.01.2019 між відповідачем (покупець) та позивачем (постачальник) укладено договір поставки № 41 (договір), за п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, умови поставки, яких визначена сторонами у накладній, яка є додатком до цього договору.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 7.1. договору, та закінчується 31.12.2019. Цей договір автоматично продовжує строк дії на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін попередньо, за 1 місяць, не надасть свої пропозиції щодо припинення дії договору. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 7.1.- 7.3. договору).
Умовами розділу 2 договору передбачено, що постачальник зобов`язується передати покупцеві товар із усіма його приналежностями та документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України, у 5 (п`яти) денний термін за наявності товару на складі та позиції під замовлення - термін поставки вказується в комерційних пропозиціях або рахунках та на умовах оплати згідно з п. 4 договору (п. 2.1.). Покупець зобов`язується своєчасно і належним чином прийняти товар від постачальника та оплатити його згідно з п. 4 договору (п. 2.2.).
Датою поставки є дата виписки видаткової накладної постачальника (п. 4.6. договору).
Перехід права власності на товари, що поставляються, роботи (послуги), що надаються, здійснюється у момент підписання видаткових накладних, актів виконаних робіт (п. 4.7. договору).
Сумою договору є сукупність узгоджених сторонами партій товару у грошовому вираженні (п. 4.8. договору).
Згідно з п. 4.1., 4.2., 4.4., 4.5. договору попередня оплата у розмірі 100% від загальної вартості товару за кожну окрему партію товару має бути перерахована постачальнику протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати надання рахунку. Форма розрахунків - безготівковий розрахунок, валюта розрахунків - гривня, вид розрахунків - платіжним дорученням на розрахунковий рахунок постачальника через установу банку згідно із правилами, передбаченими чинним законодавством України для безготівкових розрахунків. Сторони вправі своєю домовленістю змінити порядок, форму та види здійснення розрахунків за цим договором за допомогою додаткової угоди письмово. Ціна на товари визначається виходячи із звичайних цін, що встановлюються на аналогічні товари на момент поставки і відповідають рівню справедливих ринкових цін.
Судом установлено, що 01.07.2019 позивач надав відповідачу рахунок - фактуру № НТ1854 на поставку товару (мотор - редуктор) у кількості 5 (п`ять) штук на суму 271 004,11 грн.
01.07.2019 року відповідачем здійснено часткову оплату за товар у розмірі 45 004,11 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 583 від 01.07.2019 (призначення платежу: часткова оплата за договором № 41 від 25.01.2019 по рахунку № 1854 від 01.07.2019).
16.08.2019 позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 271 004,11 грн, що підтверджується видатковою накладною № НТ2110 від 16.08.2019 та товарно - транспортною накладною № 1908/3 від 16.08.2019.
У матеріалах справи відсутні докази складання актів у зв`язку з наявністю претензій відповідача по кількості чи якості товару.
Відповідачем оплату поставленого товару у повному обсязі не здійснено, отже за ним рахується заборгованість в сумі 226 000,00 грн (271 004,11 грн - 45 004,11 грн).
Крім того, за недотримання відповідачем умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 6 780,00 грн штрафу, 36 413,86 грн пені, 4 588,11 грн 3% річних та 1 342,77 грн інфляційних.
Нарахування штрафу та пені передбачено п. 5.5. договору, згідно з яким покупець за порушення обов`язку, визначеного у п. 2.2. договору, за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому 3% штрафу за недотримання умов договору та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.
Нарахування 3% річних та інфляційних визначено ст. 625 ЦК України.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки, та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За матеріалами справи попередня оплата товару, відповідно до виставленого рахунку - фактури від 01.07.2019, мала відбутися 08.07.2019, 01.07.2019 відповідач частково оплатив товар на суму 45 004,11 грн, поставка товару відбулася 16.08.2019, про що свідчать видаткова та товарно - транспортна накладні.
Отже, відповідач, отримавши від позивача товар на загальну суму 271 004,11 грн, розрахунків за нього у повному обсязі не провів, сплативши 45 004,11 грн, а відтак позовна вимога в частині стягнення з відповідача 266 000,00 грн основного боргу підлягає задоволенню.
Крім того, позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, за прострочення грошового зобов`язання здійснив нарахування 4 588,11 грн 3% річних та 1 342,77 грн інфляційних.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 3% річних та інфляційних.
Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, установив, що 3% річних становлять 4 584,51 грн (при заявленому - 4 588,11 грн), а других - 1 342,83 грн (при заявленому - 1 342,77 грн), отже, 3% річних підлягають частковому задоволенню, а інфляційні - у заявленому розмірі.
Стосовно нарахування позивачем пені та штрафу, то слід зазначити таке.
За недотримання умов договору позивачем нараховано 6 780,00 грн штрафу, 36 413,86 грн пені, право на нарахування яких передбачене п. 5.5. договору.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу ч. 1 ст. 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Пеня як вид забезпечення виконання зобов`язання та її розмір визначена ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 ГК України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.
При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із принципом свободи договору, встановленим ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а в силу ст.ст. 217, 230 ГК України штраф та пеня визначені як види штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Відтак, в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 20/246-08 та від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 та у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17 у подібних (господарських) правовідносинах. Підстав для відступлення від зазначеної усталеної судової практики при розгляді цієї справи немає.
Крім того, із системного аналізу наведених норм права вбачається, що неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.
Як зазначалося, у договорі сторонами передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення його умов у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.
Перерахувавши розмір пені та штрафу, суд установив, що розмір першої становить 36 413,86 грн (при заявленому - 36 413,86 грн) (розрахунок додається), а другого - 6 780,00 грн (226 000,00 грн х 3%) (при заявленому - 6 780,00 грн), відтак пеня та штраф підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 226 000,00 грн основного боргу, 36 413, 86 грн пені, 4 584,51 грн 3% річних, 1 342,77 грн інфляційних та 6 780,00 грн штрафу.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 4 127,00 грн, а також із витрат на професійну правничу допомогу, а саме: 16 000,00 грн - підготовка та подання до суду позовної заяви, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань та інших документів; 2 200,00 грн - участь у судовому засіданні (за кожне судове засідання).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 4 126,60 грн покладається на відповідача., а решта - на позивача.
Що стосується витрат на правову допомогу, то суд при ухваленні рішення керувався таким.
Адвокатське об`єднання "Об`єднана юридична група" уповноважило адвоката Пихтіна Клима Володимировича представляти інтереси позивача у цьому судовому провадженні, що підтверджено договором про надання правничої допомоги від 24.04.2019, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5966/10 від 24.03.2017.
У п. 3.1. договору сторони погодили, що ціна робіт (послуг), порядок їх обчислення (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), порядок оплати (попередня оплата, післяоплата, оплата частинами тощо), підстави для зміни розміру ціни, умов повернення тощо, а також конкретні види правової допомоги, які надаються адвокатським об`єднанням за цим договором, визначаються у заявці на виконання робіт (послуг).
10.03.2020 між Адвокатським об`єднанням "Об`єднана юридична група" та ТОВ "Науково - виробниче підприємство" Новотех" підписана заявка на викання робіт (послуг) № 3 до договору про надання правничої допомоги № 240419/01 від 24.04.2019, за якою адвокатське об`єднання зобов`язалося надати такі види правової допомоги: підготовка та подання до суду позовної заяви про стягнення з ТОВ "Біосмартех" заборгованості за договором поставки № 41 від 25.01.2019, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, інших документів, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції - 16 000,00 грн. Оплата здійснюється протягом 5 днів з дня підписання цієї заявки. Участь у судових засіданнях - 2 200,00 грн за кожне судове засідання. Оплата здійснюється протягом п`яти днів з дня підписання звіту про виконану роботу.
За результатами надання правової допомоги за цим договором Адвокатське об`єднання складає та надсилає клієнту звіти про виконану роботу. Звіти також можуть бути періодичними (щомісячними, щоквартальними тощо). Якщо протягом 10 календарних днів з дня отримання клієнтом звітів відсутні письмові претензії клієнта з приводу наданої правової допомоги, вона вважається належно наданою Адвокатським об`єднанням та прийнятою клієнтом (п. 3.5. договору).
Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
За ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Частиною 3 ст. 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях у справах "Двойних проти України", "Гімайдуліна і інших проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом установлено, що за умовами договору та заявки сторонами погоджено загальну суму витрат на професійну правничу допомогу, розмір якої становить 16 000,00 грн (позовна заява, заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, інші документи, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції), при цьому документально підтвердженим є лише подання позовної заяви, вартість якої окремо не визначена. Так само в матеріалах справи відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (звітів про виконану роботу), а також докази оплати фактично наданих адвокатських послуг у строк, визначений заявкою (протягом 5 днів з дня підписання цієї заявки). Окрім того, представник позивача участі у судових засіданнях не брав.
У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Аналогічні приписи викладені у ч. 3 ст. 13 ГПК України, за якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтями 76, 77, 79 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Окрім того, ч. 4 ст. 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування витрати у сумі 16 000,00 грн (позовна заява, заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, інші документи, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції) та 2 200,00 грн (участь у судових засіданнях) не доведені належними та допустимим доказами, а тому підстави для їх задоволення відсутні.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство" Новотех" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біосмартех" про стягнення 275 124,74 грн задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біосмартех"(33018, Рівненська область, м. Рівне, вул. Курчатова, 18-А, ідентифікаційний код 42599774) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство" Новотех" (04114, м. Київ, вул. Полупанова, буд. 21, ідентифікаційний код 39682817) 226 000,00 грн основного боргу, 36 413,86 грн пені, 4 584,51 грн 3% річних, 1 342,77 грн інфляційних та 6 780,00 грн штрафу.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 3,60 грн 3% річних відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біосмартех" (33018, Рівненська область, м. Рівне, вул. Курчатова, 18-А, ідентифікаційний код 42599774) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство" Новотех" (04114, м. Київ, вул. Полупанова, буд. 21, ідентифікаційний код 39682817) 4 126,60 грн судового збору.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство" Новотех" (04114, м. Київ, вул. Полупанова, буд. 21, ідентифікаційний код 39682817).
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біосмартех" (33018, Рівненська область, м. Рівне, вул. Курчатова, 18-А, ідентифікаційний код 42599774).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Згідно з п. 11 ч. 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, внесено зміни, зокрема до ГПК України, а саме: розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено п. 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .
Повне судове рішення складене та підписане 27.04.2020 .
Суддя О.Андрійчук
Суд | Господарський суд Рівненської області |
Дата ухвалення рішення | 27.04.2020 |
Оприлюднено | 28.04.2020 |
Номер документу | 88928598 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Рівненської області
Андрійчук О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні