Рішення

від 27.04.2020 по справі 520/3316/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

27.04.2020 р. справа №520/3316/2020 Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Первомайського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №16 "УСМІШКА" Первомайської міської ради Харківської області прозастосування заходів реагування у сфері державного нагляду , - встановив:

Матеріали позову одержані судом 11.03.2020р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято після усунення недоліків в оформленні позову - 20.03.2020р. Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 21.04.2020р.

Суб`єкт владних повноважень, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, Головне управління, Управління) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) зупинення повністю експлуатації будівлі Первомайського дошкільного навчальний заклад (ясла-садок) №16 "Усмішка" Первомайської міської ради Харківської області за адресою: Харківська область, м. Первомайський, м-н 4, шляхом її знеструмлення, опечатування пристроїв відключення джерел електропостачання; 2) зобов`язання припинити використання будівлі Первомайського дошкільного навчальний заклад (ясла-садок) №16 "Усмішка" Первомайської міської ради Харківської області за адресою: Харківська область, м. Первомайський, м-н 4, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що утворюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що проведений захід контролю показав на існування порушень чинного законодавства України, які здатні спричинити загрозу життю та здоров`ю людей.

Відповідач, Первомайський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №16 "Усмішка" Первомайської міської ради Харківської області (далі за текстом - ДНЗ, Заклад), з поданим позовом не погодився.

В якості аргументів відзиву зазначив, що самі по собі виявлені порушення не здатні спричинити виникнення пожеж.

Відзив на позов надійшов до суду 17.04.2020 р.

За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Порівнюючи суспільну значимість об`єктів захисту згідно з ч. 1 ст. 2, ч. 4 ст. 242 КАС України з об`єктами захисту згідно з ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.ст.3, 8 Конституції України, суд вважає за необхідне віддати беззаперечний пріоритет інтересу захисту життя та здоров`я людини, а відтак, попри зміст ч.1 ст.77 КАС України весь тягар доказування у даному спорі покладає на невладного суб`єкта - відповідача по справі.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Головним управлінням в особі Первомайського районного відділу (котрий функціонує у якості структурного підрозділу владного суб`єкта - юридичної особи публічного права) відносно відповідача було проведено плановий захід державного нагляду (контролю) у формі планової перевірки з питання додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної безпеки, техногенної безпеки, результати якого оформлені актом від 23.12.2019р. №166 (далі за текстом - Акт) (а.с. 16-23).

У зв`язку із відсутністю в матеріалах справи доказів протилежного суд виходить із того, що розпорядчий документ про призначення заходу нагляду (контролю) та дії владного суб`єкта з приводу проведення заходу планового державного нагляду (контролю) відповідачем ані до суду, ані до адміністративного органу вищого рівня не оскаржені.

У тексті Акту викладені судження владного суб`єкта з приводу вчинення ДНЗ низки порушень у сфері цивільного захисту, пожежної безпеки, техногенної безпеки, які тягнуть за собою ризик настання негативних наслідків у вигляді пожежі, а саме: 1) Приміщення не обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту ; 2) Приміщення електрощитової не відокремлене від інших приміщень протипожежними дверима; 3) Не проведено перевірку пристроїв захисту будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів у відповідності до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд".

Акт перевірки був підписаний керівником ДНЗ без жодних зауважень (а.с. 23).

Стверджуючи, що рівень стану пожежної безпеки та техногенної безпеки на об`єктах, які використовуються відповідачем у межах господарської діяльності, створює реальну загрозу життю людей та здоров`ю людей, адміністративний орган ініціював даний спір.

Згідно з приєднаними до справи копіями документів, відповідачем у спірних правовідносинах з метою усунення порушень було здійснено такий захід організаційно-правового характеру, як звернення з листом про виділення коштів до відділу освіти Первомайського міськвиконкому.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

У силу ст.ст. 13 і 41 Конституції України власність особи (рівно як і діяльність користувача цієї власності) не повинна створювати загроз іншим учасникам суспільних відносин.

Як визначено, п.21 ч.1 ст.20 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов`язків осіб у сфері цивільного захисту належить забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Окрім того, відповідно до п.22 ч.1 ст.20 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов`язків осіб у сфері цивільного захисту належить утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням.

Таким чином, обов`язок забезпечення пожежної безпеки та обов`язок забезпечення техногенної безпеки при експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів покладений законодавцем як на власників цих речей, так і на осіб, котрі використовують речі матеріального світу на відповідній правовій підставі.

Розв`язуючи спір, суд зважає, що за визначенням п.26 ч.2 Кодексу цивільного захисту України небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини;

Відповідно до п.33 ч.2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Згідно з п.п.2 і 3 ч.1 ст.50 Кодексу цивільного захисту України джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації та суб`єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації.

Повноваження компетентного адміністративного органу з приводу зниження рівня такої небезпеки полягають згідно з п.12 ч.1 ст.67, ч.2 ст.68, ч.ч.1 і 2 ст.70 Кодексу цивільного захисту України у зверненні до адміністративного суду з вимогою про: зупинення роботи підприємств (окремих виробництв, виробничих дільниць), зупинення експлуатації будівель (об`єктів, споруд, цехів, дільниць, агрегатів, машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів), зупинення проведення робіт (будівельно-монтажних тощо), зупинення випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції (систем та засобів протипожежного захисту), зупинення надання послуг, тобто у припиненні активних діянь учасників суспільних правовідносин саме у сфері господарювання.

Таким чином, вимога про зупинення експлуатації будівель під час організації підприємницької діяльності заявлена у межах компетенції Головного управління.

Доказів заявлення цієї вимоги до неналежного відповідача матеріали справи не містять.

До фактичних підстав позову

Усі викладені в Акті порушення у даному конкретному випадку підтверджуються як змістом даного офіційного письмового документа, так і відсутністю будь-яких заперечень з боку відповідача, позаяк Акт був підписаний відповідачем без зауважень.

Отже, слід визнати підтвердженим факт наявності у діяльності ДНЗ таких порушень вимог пожежної безпеки як: 1) Приміщення не обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту ; 2) Приміщення електрощитової не відокремлене від інших приміщень протипожежними дверима; 3) Не проведено перевірку пристроїв захисту будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів у відповідності до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд".

Продовжуючи розгляд справи, суд зважає, що за визначенням п.26 ч.2 Кодексу цивільного захисту України небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини;

Відповідно до п.33 ч.2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Суд вважає, що одномоментна дія у просторі та часі таких факторів як: кількість виявлених владним суб`єктом епізодів порушень у сфері пожежної безпеки та техногенної безпеки, характер кожного окремого епізоду порушення, а також одночасне існування усієї сукупності порушень, добровільне та беззастережне визнання відповідачем факту неналежного ставлення до виконання обов`язків у сфері пожежної безпеки та техногенної безпеки, поза розумним сумнівом не виключає реальної загрози настання негативних наслідків від надзвичайної події для життя та здоров`я людей.

За таких обставин, суд вважає, що в діяльності відповідача явно та однозначно вбачається факт зневажливого ставлення до людського життя і здоров`я, що прямо суперечить вимогам ст.3 Конституції України та є неприпустимим з боку будь-якого суб`єкта права на території України.

До юридичних підстав позову

Пунктом 21 ч.1 ст.20 Кодексу цивільного захисту України до обов`язків суб`єктів господарювання віднесено забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

За приписами ч.1 ст.47 Кодексу цивільного захисту України державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з п.п.2 і 3 ч.1 ст.50 Кодексу цивільного захисту України джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації та суб`єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації.

У силу приписів п.12 ч. 1 ст.67, ч.2 ст. 68, ч.ч. 1 і 2 ст.70 Кодексу цивільного захисту України саме загроза життю та/або здоров`ю людей у поєднанні з виявленим, письмово зафіксованим та документально доведеним фактом порушення законодавства з питань цивільної безпеки, техногенної безпеки, пожежної безпеки тощо, визнана законодавцем у якості підстави для постановлення судом рішення про застосування заходів державного реагування.

При цьому, існуючі розбіжності у змісті п.12 ч.1 ст.67, ч.2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України (де передбачена можливість зупинення експлуатації будівель) та у змісті ч.ч.1 і 2 ст.70 Кодексу цивільного захисту України (де така можливість не передбачена) суд не вважає перешкодою для застосування заходів державного реагування у цілях уникнення загрози життю та здоров`ю людей.

З огляду на наявність підтвердженої матеріалами справи реальної загрози життю та здоров`ю людей від умов діяльності відповідача, суд знаходить підстави для застосування у спірних правовідносинах заходів державного реагування.

До вимоги про зобов`язання утриматись від експлуатації будівлі (припинити використання)

Рішення суду про зупинення експлуатації будівлі за своєю правовою суттю є запровадженням заборони на задіяння даного об`єкту нерухомості у технологічному чи технічному циклах виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг.

Відтак, підстав для постановлення окремого рішення з цього питання суд не знаходить, що зумовлює залишення позову без задоволення у цій частині.

До вимоги про знеструмлення (відключення джерел електропостачання)

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, одним із критеріїв застосування заходів реагування у сфері державного нагляду є досягнення справедливого балансу суспільного та приватного інтересів.

Унаслідок перевірки, проведеної Головним управлінням, без з`ясування усіх юридично значущих факторів в частині фізичних, технічних та просторових параметрів пристроїв електроживлення, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

При цьому, суд доходить до переконання про те, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не доведено тих обставин, що знеструмлення об`єктів заявника об`єктивно не здатне спричинити загрози більшого рівня у зв`язку з створенням неможливості використання мобільних пристроїв пожежогасіння електричного живлення.

Окремо суд бере до уваги, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано жодних доказів про фізичні та інші параметри пристроїв (джерел) електропостачання, дислокацію цих пристроїв (джерел), об`єктивної неспроможності спричинення подією відімкнення електропостачання погіршення стану цивільного захисту, пожежної безпеки, техногенної безпеки за рахунок унеможливлення фізичної роботи електричних насосів (помп), іншого устаткування протипожежного призначення.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд зазначає, що за змістом ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України запровадження рішенням суду заборони на вчинення будь-яких дій є цілком достатнім для забезпечення належного рівня правопорядку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах заявлена владним суб`єктом вимога не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, адже спрямована на захист публічного інтересу суспільства на безпеку, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

Ознак, непропорційності чи неспівмірності заявленого до застосування заходу державного реагування задекларованій адміністративним органом меті і обставинам функціонування ДНЗ судом не виявлено.

При цьому, суд звертає увагу на низку правових висновків Верховного Суду з приводу застосування заходів державного реагування у випадку незабезпечення особами належного стану рівня пожежної безпеки та належного стану рівня техногенної безпеки.

Так, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 22.01.2020р. по справі №820/6923/16 (адміністративне провадження №К/9901/16684/18): 1) застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей; 2) законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 15.04.2020 р. у справі №804/6756/17 такі порушення у стані пожежної безпеки та стані техногенної безпеки як: - приміщення не обладнані системами протипожежного захисту (автоматичною пожежною сигналізацією) та системою оповіщення про пожежу; - сигнал від контрольно-приймального приладу станції пожежної сигналізації не виведено на пульт централізованого спостереження пожежної охорони; - не складено договору на технічне обслуговування системи протипожежного захисту з організацією (суб`єктами господарювання), що мають ліцензію на провадження господарської діяльності протипожежного призначення; - плани евакуації не виконані на фотолюмінісцентній основі; - не надано сертифікатів відповідності та протоколів випробувань лабораторії (з мокрими печатками) про визначення відповідності вимогам пожежної безпеки на оздоблювальні матеріали стін (шляхів евакуації ), не демонтовано горючий матеріал; - не забезпечено пристроями для самозачинення та ущільнення в притулах двері на сходові клітини; - не забезпечено відділення коридорів поверхів від сходової клітини перегородками з дверима; - дерев`яні конструкції покрівлі не оброблені вогнезахисним розчином; - люк виходу на горище не виконано протипожежним 2-го типу з нормованою межею вогнестійкості ЕІ-30; - кожен пожежний кран-комплект не рідше одного разу на шість місяців не піддавався технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування; - не забезпечено працюючий персонал засобами індивідуального захисту від вражаючих факторів, правильно оцінені судами у якості загрози життю та/або здоров`ю людей та обґрунтованості звернення до адміністративного суду з позовом про вжиття заходів реагування шляхом повного зупинення експлуатації (роботи) об`єкта, (будівлі комунального закладу освіти Дошкільний навчальний заклад (Ясла-садок) № 8 Дніпровської міської ради) і заборони його експлуатації доки не буде усунено виявлених порушень.

Наостанок, суд звертає увагу відповідача, на те, що сумлінне ставлення до виконання обов`язків, а також турбота про життя та здоров`я людей не виключає, а навпаки, на думку суду, спонукає до написання на адресу позивача заяви про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі позапланової перевірки з питання стану виконання всіх приписів органів ДСУзНС та повного усунення фактів існування порушень, відображених в усіх актах попередніх перевірок ДСУзНС.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Зупинити експлуатацію Первомайським дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) №16 "Усмішка" Первомайської міської ради Харківської області (ідентифікаційний код - 24333031; місцезнаходження - 64102, Харківська область, м. Первомайський, мкр-н 4) будівлі закладу за адресою: 64102, Харківська область, м. Первомайський, мкр-н 4 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної безпеки та пожежної безпеки, установлених згідно з актом Первомайського районного відділу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 23.12.2019 р. №166.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя Сліденко А.В.