Рішення

від 21.04.2020 по справі 210/392/20

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/392/20

Провадження № 2/210/960/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"21" квітня 2020 р. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ Криворіжіндустрбуд про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що з 03 березня 2004 року по 31.05.2018 рік позивач працювала на ПАТ Криворіжіндустрбуд на посаді головного бухгалтера. Однак 31.05.2018 року позивач, була звільнена із підприємства за власним бажанням у відповідності до ч. З ст. 38 Кодексу законів про працю України. Зазначає, що за період роботи на вказаному підприємстві заробітна плата відповідачем виплачувалась нерегулярно, у зв`язку з чим утворилась заборгованість - 15 537,72гривен. Так, відповідно до рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.10.2018 року стягнуто з відповідача нараховану але невиплачену заробітну плату за період з квітня 2018року по травень 2018року в сумі 16709 грн.61коп., середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 31.05.2018 року по 19.10.2018 року у сумі 17 173 грн. 38 коп., вихідну допомогу при звільнені у розмірі 18 761 грн. 92 коп. та моральну шкоду у розмірі 5000 гривень. Рішення суду виконано в повному обсязі 28 листопада 2019 року. Однак відповідно до ч. 1ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто відповідно до рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 216/3369/19 з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 31.05.2018 року по 19.10.2018 рік. Отже, період прострочення розпочався наступного після винесення рішення дня, тобто 20 жовтня 2018 року та включно по 28 листопада 2019 року - а саме по день коли рішення суду виконано в повному обсязі. Таким чином, сума середнього заробітку позивача за затримку розрахунку при звільненні становить 113 671,42 гривен, з розрахунку 408,89 гривен (середньоденна заробітна платня) х 278 робочі дні.

Крім того, позивач зазначає, що внаслідок несвоєчасного розрахунку при звільнені з позивачем ПрАТ Криворіжіндустрбуд було заподіяно їй моральну шкоду такими діями, які вимагали від останньої додаткових зусиль для організації свого життя, а саме пошуку нової роботи та можливості прогодувати свою сім`ю, яку вона оцінює в сумі 20 000,00 гривен.

Ухвалою суду від 28.01.2020 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

В судове засідання сторони не викликались.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

У відповідності до вимог ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за місцем реєстрації, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін - не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, позивач належними і допустимими доказами повинен був довести підстави стягнення із відповідача на свою користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 наказом від 31 травня 2018 року була звільнена з підприємства відповідача за власним бажанням, відповідно до ч. 3 ст.38 КЗпП України (а.с.10).

Як вбачається з довідки від 27.06.2018 р. за № 262 виданої ПАТ КРИВОРІЖІНДУСТРБУД , розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 на момент звільнення складає 408 грн. 89 коп. (а.с.11).

Відповідно виконавчого листа по справі 216/3369/18 від 19.10.2018 р. виданого Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу з ПАТ КРИВОРІЖІНДУСТРБУД на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з квітня 2018 року по травень 2018 року в сумі 16709 грн. 61 коп., середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 31.05.2018 року по 19.10.2018 року у сумі 17 173 грн. 38 коп., вихідну допомогу при звільнені у розмірі 18 761 грн. 92 коп. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн. (а.с.12).

Відповідно листа Металургійного ВДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) 28 листопада 2018 року виконавче провадження закінчено на підставі п.9 ст. 39 ЗУ Про виконавче провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням (а.с.13).

Позивачем також надано суду копію з витяга по рахунку де вбачається, що 17.12.2019р.на рахунок позивача перераховано 57 356,69 грн. (а.с.14).

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КЗпП України та ст.. 1 ЗУ "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною першою ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Так, відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже відсутність заборгованості перед позивачем із заробітної плати має довести роботодавець.

Як вже встановлено судом, заборгованість відповідача ПАТ КРИВОРІЖІНДУСТРБУД за нараховану але невиплачену заробітну плату за період з квітня 2018року по травень 2018року в сумі 16709 грн.61коп., середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 31.05.2018 року по 19.10.2018 року у сумі 17 173 грн. 38 коп., вихідну допомогу при звільнені у розмірі 18 761 грн. 92 коп. та моральну шкоду у розмірі 5000 гривень - погашено, а рішення суду від 19.10.2018 року виконано в повному обсязі 28 листопада 2019 року.

Позивачем обґрунтовано заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні оскільки повне погашення заборгованості перед позивачем було 28.11.2019 року, при цьому позивач просить стягнути середній заробіток при звільненні саме по день фактичного розрахунку, тобто по 28.11.2019р.

Доказів щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.10.2018 року по 28.11.2019 року відповідачем не надано.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 2 липня 2014 року у справі №6-76 цс 14, в постанові від 3 липня 2013 р. у справі № 6-64цс13, в постанові від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39цс11, в постанові від 21 листопада 2011 р. у справі № 6-60цс11.

Згідно довідки ПАТ Криворіжіндустрбуд від 27.06.2018 № 262 середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 за останні два місяці роботи складає 408 грн.89 коп.

Вищевказану довідку суд визнає належним та допустимим доказом, з врахуванням наступного.

Так, при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Згідно п.8 Порядку розрахунку середнього заробітку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відтак, суд, приймаючи до уваги довідку № 262 від 27.06.2018 р. про середньоденну заробітну плату позивача ОСОБА_1 , яка складає 408,89 грн., стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, тобто по 28 листопада 2019 року.

З письмових матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 , звільнилася 31 травня 2018 року. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19.10.2018 року стягнуто на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 31.05.2018 року по 19.10.2018 року у сумі 17 173 грн. 38 коп. 28 листопада 2019 року рішення суду виконано, тобто, сплачено позивачу середній заробіток за затримку при звільненні за період з 31.05.2018 року по 19.10.2018 року. Тому позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за затримку при звільненні за період з 20.10.2018 року по 28.11.2019 року та моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 20 000 грн.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 відповідно до довідки № 262 від 27.06.2018 року становить: 408,89 гривен. Отже, період прострочення розпочався наступного після винесення рішення дня, тобто 20 жовтня 2018 року та включно по 28 листопада 2019 року становить 278 робочих днів, з яких: у жовтні 2018 року 8 днів; у листопаді 2018 року 22 дні; у грудні 2018 року 20 днів; у січня 2019 року 21 день; у лютому 2019 року 20 днів; у березні 2019 року 20 днів; у квітні 2019 року 20 днів; у травні 2019 року 22 дня; у червні 2019 року 18 днів; у липні 2019 року 23 дні; у серпні 2019 року 21 день; у вересні 2019 року 21 день; у жовтні 2019 року 22 дні; до 28 листопада 2019 року 20 днів.

Таким чином, сума середнього заробітку позивача за затримку розрахунку при звільненні становить 113 671,42 гривен, з розрахунку 408,89 гривен (середньоденна заробітна платня) х 278 робочі дні. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, підлягають задоволенню.

Згідно з Наказом №69-к від 31.05.2018 року ОСОБА_1 звільнено з ПАТ Криворіжіндустрбуд 31.05.2018 року за власним бажанням - ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Так, судом встановлено, що на день звільнення позивача у відповідача ПАТ Криворіжіндустрбуд існувала заборгованість перед позивачем по виплаті заробітної плати у розмірі 15 537 грн. 38коп.

На підставі п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо стягнення моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Факт порушення прав позивача у сфері трудових відносин є підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст.237-1 КЗпП України.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Враховуючи характер і тривалість дій відповідача, засади розумності, виваженості та справедливості, моральних переживань позивача в зв`язку з несвоєчасною виплатою належних їй сум, рішенням Центрально-Міського районного суду від 19.10.2018 р. на користь позивача вже стягнуто моральну шкоду з ПрАТ Криворіжіндустрбуд в розмірі 5000,00 гривень. Щодо вимоги про стягнення 20 000,00 гривень, то суд вважає, що така сума належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві моральної шкоди. Тому в частині стягнення моральної шкоди з відповідача суд не погоджується з позивачем та залишає без задоволення вимоги.

Вимоги позивача щодо стягнення на її користь понесених нею судових витрат - витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн. суд вважає такими, що підлягають задоволенню виходячи наступного.

Так, відповідно до ч. 2 ст.. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи також відносяться: витрати на професійну правничу допомогу та інші витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.3 ст. 138 ЦПК України, встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Також у відповідності до ст. 137 ЦПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування заявлених вимог позивача щодо стягнення на користь понесених нею судових витрат - витрат на правничу допомогу позивачем до суду надано свідоцтво адвоката про право на заняття адвокатською діяльністю № 2563 на ім`я Котар Світлани Володимирівни , посвідчення адвоката №2243, виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Адвокатське бюро Світлани Котар , Акт надання послуг №1 від 23.01.2020 року з описом виконаних робіт та квитанцію про перерахування коштів 1000 грн. ОСОБА_1 на рахунок адвокатського бюро Світлани Котар від 21.01.2020 року.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову, - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 1136,72 гривні.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 47, 94, 115-117 Кодексу законів про працю України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, ст.ст. 3, 4, 12, 76-81, 89,141, 247, 274-279, 263-265, 268,280-282 430 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Криворіжіндустрбуд (код ЄДРПОУ 01239186, юридична адреса: 50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд.10) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 113 671 (сто тринадцять тисяч шістсот сімдесят одна гривня ) грн.. 42 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Криворіжіндустрбуд (код ЄДРПОУ 01239186, юридична адреса: 50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд.10) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) понесені нею судові витрати - витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн. (одну тисячу грн. 00 коп).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Криворіжіндустрбуд (код ЄДРПОУ 01239186, юридична адреса: 50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 10) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), судовий збір пропорційно задоволених вимог в розмірі 1136 гривні (одна тисяча сто тридцять шість гривень 72 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Н. А. Літвіненко