Постанова

від 16.05.2007 по справі 5/3465-28/415а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/3465-28/415А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

16.05.07                                                                                           Справа№ 5/3465-28/415А

15 год 55 хв          

За позовом: Приватного підприємства „Солітон”, м. Львів

до відповідача: Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, м. Львів

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя   Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

м. Львів, вул. Личаківська,128,

     Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Попельчук С.О. –представник; Грищук О.О. –представник   

Від відповідача: Рождественська Л.П. –завідувач сектору; Навроцький А.І.-головний державний податковий інспектор

             Позов заявлено Приватним підприємством „Солітон” до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 21.11.2006 року № 0004202321/0 та № 0004192321/0.

           Уточненням позовних вимог від 12.02.2007 року №12/02-3юр (вх. №2907 від 16.02.2007 року) позивач уточнив позові вимоги, просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 21.11.2006 року № 0004192321/0 з податку на додану вартість повністю та № 0004202321/0 в частині  донарахувань  податкового зобов”язання з податку на прибуток  в сумі  528191,83 грн та  штрафних санкцій  в сумі  224182,55 грн.    

             В судовому засіданні 12.04.2007 року оголошувалась перерва до 19.04.2007 року, для надання можливості сторонам ознайомитись з матеріалами справи, яку було продовжено до 16.05.2007 року у зв'язку із наданням позивачу можливості подати додаткові докази.             

 В судовому  засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в по зовній заяві (з урахуванням уточнених позовних вимог), просять визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 21.11.2006 року № 0004192321/0 з податку на додану вартість повністю та № 0004202321/0 в частині  донарахувань  податкового зобов”язання з податку на прибуток  в сумі  528191,83 грн та  штрафних санкцій  в сумі  224182,55 грн.

Позивач зазначає, що всупереч приписам п.1.22.1 Закону України  „Про оподаткування прибутку підприємств”  податковий орган нараховував суму процентів не на суму фінансової допомоги,  що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, а на первинну  суму без  врахування  часткового погашення  заборгованості поворотної  фінансової допомоги, в результаті чого відповідач безпідставно збільшив суму умовно  нарахованих  процентів  на 43767 грн 76 коп (повинно бути нараховано 35800,24 грн, а податковий орган нарахував 79568 грн), відповідно сума зайво донарахованих податкових зобов'язань з податку на прибуток складає 10941,94 грн. У зв”язку із тим, що  ЗАТ „Артанія” є платником  єдиного податку  за ставкою 10 %, сума  поворотної  фінансової допомоги, отриманої від  нього (3500 грн) підлягала  включенню  до валових доходів періоду,  в якому  вона була надана (ІІІ кв. 2005 року)  і включеною  до валових витрат періоду, в якому вона була повернута (ІІ кв. 2006 року). При цьому  відповідно  до  п. 4.1.6  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”умовні проценти  на таку  поворотну  фінансову допомогу не нараховуються.

В частині донарахування  податкових зобов”язань  з податку на прибуток у зв”язку з переданням майна в заставу по договорах застави товарів в обороті, укладених ПП „Солітон” з ЛОД АППБ „Аваль” №010/08-5/281/1 від 27.07.2005 року та  №010/08-5/408/1 від 29.11.2005 року, позивач зазначає, що донарахування  податкових зобов”язань  платнику податків у зв”язку  з передачею ним  майна  у заставу  банку не ґрунтується  на вимогах закону, оскільки відповідно до  п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” така операція не  є об”єктом оподаткування. Відповідно до  п. 1.4 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі, а відповідно до п.п.3.2.2 п. 3.2 цього Закону не є об'єктом оподаткування операції з передачі майна у заставу (іпотеку) позикодавцю (кредитору) та/або у забезпечення іншої дійсної вимоги кредитора, повернення такого майна із застави (іпотеки) його власнику після закінчення дії відповідного договору, якщо місце такої передачі (повернення) знаходиться на митній території України. Аналогічні положення містить Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно п. 1.31 ст.1 якого продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання  товарів  у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, ін. цивільно-правових  договорів, які не  передбачають передачу  прав  власності  на такі товари. Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, ст.1 Закону України „Про заставу” укладення  договору застави не тягне  за собою  переходу права власності. Таким чином, зазначає позивач,  укладання та виконання зобов”язань за договорами застави породжує  права та  обов”язки виключно для  заставодавця  (ПП „Солітон”) та заставодержателя (Банк) і ніяким  чином  не впливає  на  податкові зобов”язання ПП „Солітон”. В разі порушення  зобов”язань  щодо передачі  майна  у заставу  чи  відчуження предмету  застави, чи  невиконання  зобов”язання  щодо заміни  предмета  застави тощо, заставодавець  може  нести  відповідальність  перед  заставодержателем (Банком) згідно договору застави. Невиконання чи неналежне виконання  зобов”язань за договором  застави ніяким чином  не впливає на податкові зобов”язання сторін договору  застави. Твердження відповідача про  те, що ПП „Солітон”  надало в заставу товари, які не були  оприбутковані  станом на момент  укладання договору  застави (27.07.2005 року  та 29.11.2005 року відповідно) не відповідає  дійсності  та   спростовується   первинними  бухгалтерськими  документами –правовстановлюючими  документами на товар. Відповідно до ст. 42 Закону України „Про заставу”, при заставі товарів в обороті або у переробці заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави. Відтак заставодавець вправі  після укладення  договору застави товарів в обороті відчужувати вказані товари, що і було  зроблено  в даному  випадку –часткове  повернення  товарів продавцям  у зв”язку  з неможливістю їх оплати. При цьому за неналежне виконання зобов'язань щодо заміни предмета застави (товарів в обороті) іншими товарами заставодавець може нести відповідальність виключно перед банком. ПП „Солітон” своєчасно і в повному обсязі  повернуло банку отриманий кредит, що підтверджується листом  Раййфайзен Банк Аваль від 14.12.2006 року №08-1/22-490. Відтак, на момент проведення перевірки і на момент  розгляду  даної  справи судом  зобов”язання за  кредитними  договорами застави  є припиненими  у зв”язку  з повним  погашенням кредиту. Також позивач зазначає, що валовий дохід по цих операціях збільшений відповідачем не на підставі первинних документів, які відображають проведення відповідних господарських операцій, а з допомогою непрямих методів(метод приросту активів чи інших елементів податкових баз-згідно п.4.3.2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”), а відповідно до п.п 4.3.5.  п.4.3 ст. 4 Закону України „Про  порядок  погашення  зобов'язань   платників   податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту; рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу. ДПІ у Галицькому районі не приймала рішення про застосування непрямих методів, та не зверталося до суду про сплату податкових зобов'язань, відтак визначення податкових зобов'язань за непрямими методами, зроблене відповідачем, не ґрунтується на вимогах закону.

          В частині податкових  зобов'язань з податку на додану вартість, позивач зазначає наступне. В липні  2005 року ПП „Солітон” визначено податковий кредит з податку на додану вартість  від операцій  з придбання товарів, робіт, послуг в сумі  351299 грн, податкові зобов”язання –в сумі 351371 грн. В декларації по ПДВ за липень  2005 року  сума 153733 грн підлягала  включенню  як  в податкові  зобов”язання, так і до податкового кредиту, тобто вказана сума не змінювала  суми ПДВ, яка  підлягає нарахуванню  до сплати  в бюджет  за підсумками  поточного звітного періоду, що підтверджується  даними  книги обліку  придбання  товарів (робіт, послуг) за журналом –ордером і відомістю  по рахунку  6415 ПДВ за липень  2005 року  і відповідає  первинним  бухгалтерським  документам, якими  оформлені  відповідні господарські операції.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, просять відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, свої заперечення відповідач обґрунтовує наступним.  

Проведеною перевіркою  ПП „Солітон” встановлено, що ПП “Солітон”уклав договори застави товарів в обороті з ЛОД АППБ „Аваль” №010/08-5/281/1 від 27.07.2005 року та  №010/08-5/408/1 від 29.11.2005 року, з яких вбачається, що ПП “Солітон”надав банку в заставу товари в обороті. Однак, частина товару, зазначеного в договорах застави, не була оприбуткована  ПП “Солітон”. Таким чином, неоприбутковані товари податковий орган розглядає як безоплатно надані товари (роботи,послуги) відповідно до п.1.23 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, які відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 зазначеного Закону підлягають включення до валового доходу.

Також відповідач зазначає, що на порушення п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем не включено до складу валових доходів суми процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, в загальній сумі 79568 грн.

Окрім цього, податковим органом встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання по ПДВ за липень 2005 року на суму 153733 грн. Перевіркою встановлено, що у липні 2005 року ПП “Солітон”визначено податкове зобов'язання з ПДВ від операцій з продажу товарів(робіт,послуг) у сумі 559657,77 грн, податкове зобов'язання, яке підлягає зменшенню згідно з обсягом проведених коригувань продажу товарів(робіт,послуг) у сумі 54553,51 грн. Отже,у р.9 Податкової декларації з ПДВ за липень 2005 року “Усього податкових зобов'язань”слід відобразити суму ПДВ у розмірі 505104 грн. Позивачем на порушення вимог п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”у р.9 податкової декларації  з ПДВ за липень 2005 року “Усього податкових зобов'язань”відображено суму ПДВ у розмірі 351371 грн, чим занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на 153733 грн.

           В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (акт перевірки, податкові повідомлення-рішення, податкова декларація з ПДВ, податкові накладні,  журнал –ордер і відомість по рахунку 6415 ПДВ, договори застави товарів в обігу, кредитні договори, договори купівлі продажу, позики, накладні, розрахунки  та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

           Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

           Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

ДПІ у Галицькому районі м.Львова було проведено планову виїзну  документальну перевірку  Приватного підприємства „Солітон” з питань дотримання  вимог  податкового, валютного та іншого  законодавства  за період  з 01.01.2005 року по 30.06.2006 року. За результатами перевірки складено Акт перевірки №1523/23-024/20804385 від 08.11.2006 року.

На підставі Акту перевірки  ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесено податкові повідомлення –рішення: від 21.11.2006 року № 0004202321/0, яким ПП „Солітон” визначено суму податкового зобов”язання  за платежем податок на прибуток  в сумі 590766 грн основного платежу та 255137 грн - штрафних (фінансових) санкцій, усього 845903 грн; та від 21.11.2006 року  № 0004192321/0, яким ПП „Солітон” визначено суму податкового зобов”язання  за платежем податок на додану вартість  в сумі 153733 грн основного платежу та 76866,5 грн- штрафних (фінансових) санкцій, усього 230599,5 грн.      

В Акті перевірки №1523/23-024/20804385 від 08.11.2006 року податковий орган, серед іншого, дійшов до висновків про порушення ПП “Солітон”п.п 7.2.8. п. 7.2 , п.п 7.3.1 ст. 7  Закону України від  03.04.1997 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” із змінами і доповненнями, в результаті чого підприємством  занижено  податкові зобов”язання з ПДВ за липень 2005 року  на  153733,0 грн. Також в Акті перевірки податковий орган дійшов до висновку про порушення  ПП “Солітон”п.1.20, п.1.23, п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст.1, п.п 4.1.6 п. 4.1 ст. 4,  п.п 7.3.3 п. 7.3, п.п 7.6.1, п.п 7.6.3, п.п 7.6.4 п. 7.6 ст.7  Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”  від 28.12.1994 року  №334/94-ВР в редакції  Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР(із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено  заниження  підприємством  податкового зобов”язання з податку на прибуток  на  загальну суму  590766,0 грн.

Як вбачається із змісту уточнення позовних вимог від 12.02.2007 року №12/02-3юр (вх. №2907 від 16.02.2007 року), позивач не погоджується із донарахуванням суми основного платежу по ПДВ 153733,0 грн повністю,  та не погоджується із донарахуванням суми основного платежу по податку на прибуток частково в сумі 528191,83 грн. Також позивач не погоджується із застосуванням штрафних(фінансових) санкцій на ці суми.

Зокрема, судом встановлено, що позивач заперечує висновки ДПІ, наведені в підпункті ІІІ пункту 3.1.1 “Валовий дохід”Акту перевірки(сторінки 26-31 Акту перевірки), не погоджуючись із висновками про заниження валового доходу у вигляді вартості безоплатно отриманого товару в сумі 314073 грн за ІІІ кв.2005 року та в сумі 1756042 грн за ІV кв.2005 року. Також позивач частково заперечує висновки ДПІ, наведені в підпункті V пункту 3.1.1 “Валовий дохід”Акту перевірки(сторінки 32-39 Акту перевірки), не погоджуючись із висновками про заниження валового доходу у вигляді суми умовно нарахованих процентів в частині 43767,76 грн, і визнаючи при цьому висновок ДПІ про заниження валового доходу у вигляді суми умовно нарахованих процентів в частині 35800,24 грн.

Щодо решти висновків ДПІ у пункту 3.1.1 “Валовий дохід”Акту перевірки(підпункти І,ІІ, ІV), то дані висновки позивачем не заперечуються.

Також позивач заперечує висновки ДПІ, наведені в пункті 3.1.5 “Податок на додану вартість”Акту перевірки, не погоджуючись з висновком про заниження підприємством податкового зобов'язання по ПДВ за липень 2005 року в сумі 153733,0 грн.

1) Стосовно висновку ДПІ про заниження валового доходу на суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилася неповерненою на  кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої  за кожний день використання такої фінансової допомоги (в частині суми 43767,76 грн), суд відзначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи,  ПП “Солітон”відповідно до укладених договорів отримувало безвідсоткову фінансову позику на зворотній основі від ПП “Приватагро”, ЗАТ “Артанія”, ТзОВ “Обабіч”, ТзОВ “Таній”, НВФ “Відкриті комп'ютерні системи”, ТзОВ “Тайм-експорт”. Отримання ПП “Солітон”коштів від контрагентів та їх повернення відбувалося не в межах одного податкового періоду(кварталу).

Відповідно до п.п 4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР(із змінами та доповненнями), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами, валовий доход включає загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абз.2 п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 вищезазначеного Закону, валовий дохід включає, зокрема, суму безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Відповідно до  п.п.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Відповідно до п.п 1.22.1. п.1.22 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, до безповоротної фінансової допомоги відноситься сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожен день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно із п.11.1 ст.11 зазначеного Закону, для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.    

З наведеного вбачається, що якщо поворотна  фінансова допомога (її частина)  не була повернута  на кінець  звітного періоду, то  в такому   випадку  наявні  правові підстави  нарахування  умовних відсотків за час  фактичного використання такої  допомоги на суму такої  допомоги(її частини), що залишається неповерненою на кінець звітного періоду. Іншими словами, якщо одержання і повернення поворотної фінансової допомоги відбулося в межах одного кварталу, то проценти взагалі не нараховуються, якщо ж повернення відбулося в іншому наступному податковому періоді, то проценти нараховуються на суму залишку поворотної фінансової допомоги станом на кінець кварталу.  

Однак, податковий орган помилково при нарахуванні процентів нараховував їх не на ту суму фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, а по принципу нарахування відсотків по банківському кредиту, тобто від фактичного залишку неповерненої суми станом на кожен день протягом звітного періоду, без прив'язки до суми, що залишалася неповерненою на кінець звітного періоду.  При цьому податковий орган не врахував, що виходячи із змісту п.п 1.22.1. п.1.22 ст.1 Закону для нарахування процентів слід було брати лише ту суму, яка залишалася неповерненою станом на кінець звітного періоду, а на суми, які частково погашалися до закінчення звітного періоду, нарахування процентів законом не передбачено.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується із твердженням позивача, що внаслідок помилкового нарахування процентів (без врахування часткового погашення заборгованості поворотної фінансової допомоги, здійсненого до кінця звітного періоду) сума умовно нарахованих відсотків була нарахована податковим органом у більшому розмірі, ніж це передбачає закон.

Також  суд погоджується із твердженням позивача про безпідставність нарахування умовних процентів на суму поворотної фінансової допомоги 3500 грн, отриманої від ЗАТ “Артанія”. Як вбачається із змісту укладеного між ПП “Солітон”та ЗАТ “Артанія”договору від 01.07.2005 року(долучений позивачем до справи), ЗАТ “Артанія”є платником єдиного податку за ставкою 10 %.    Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”у статті 10 передбачає ставку податку на прибуток 25 %, тому усвідомлення даного факту спростовує твердження відповідача про те, що він сприймав наявну у договорі описку як те, що ЗАТ “Артанія”є платником податку на  прибуток на загальних підставах. Ставка податку 10% передбачена лише  в Указі Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”від 3 липня 1998 року № 727/98(із змінами), в пункті 3 Указу, і працівники податкового органу не могли цього не знати.

Таким чином, відповідно до абз.3 п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 вищезазначеного Закону, сума поворотної фінансової допомоги, отриманої від  ЗАТ “Артанія”(що є платником єдиного податку за ставкою 10%), підлягала включенню до валових доходів періоду, в якому вона була надана (ІІІ кв.2005 року) і включенню до валових витрат періоду, в якому вона була повернута(ІІ кв.2006 року), при цьому валові доходи ПП “Солітон”не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів.   

Виходячи із вищенаведеного, відповідно до поданого позивачем Розрахунку від 12.02.2007 року № 12/02-2юр процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, сума правомірно нарахованих процентів складає 35800,24 грн, а в Акті перевірки така сума визначена у розмірі 79568 грн. Таким чином, обґрунтованим є твердження позивача про безпідставне збільшення податковим органом суми умовно нарахованих процентів на 43767,76 грн, та безпідставне донарахування основного платежу по податку на прибуток  з цієї суми в розмірі 10941,94 грн і штрафних(фінансових) санкцій на донараховану суму згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 21.11.2006 року № 0004202321/0.

 2) Стосовно висновку ДПІ про заниження валового доходу у вигляді вартості безоплатно отриманого товару в сумі 314073 грн за ІІІ кв.2005 року та в сумі 1756042 грн за ІV кв.2005 року, суд відзначає наступне.

Як вбачається із Акту перевірки,  в  ході проведення перевірки  ПП „Солітон” представлено до перевірки укладений  з АППБ „Аваль” кредитний договір №010/08-5/281 від 27.07.2005 року, а також договір застави товарів в обороті № 010/08-5/281/1 від 27.07.2005 року, відповідно до яких в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором  ПП „Солітон” передав в заставу банку товари в обороті (шрот соєвий –915,155 тн, олія соняшникова –173,296 тн, олія соєва –112,169 тн.).

З цього податковий орган зробив висновок, що до перевірки надано документи, які підтверджують факт того, що станом на 27.07.2005 року ПП „Солітон” був власником зазначеного товару.

Однак, як зазначає податковий орган, відповідно до даних  бухгалтерського обліку, а саме  оборотно-сальдових  відомостей  по рахунку 281 за липень 2005 року  та станом  на 27.07.2005 року ПП „Солітон” за період  з 01.07.2005 року по  27.07.2005 року (на момент укладення договору) на балансі  112, 169 тн олії соєвої  не оприбутковував. Ця операція також не знайшла свого відображення  по  розрахунках  ні з  постачальниками товарів (робіт, послуг) ні з покупцями.

Також в Акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки  ПП „Солітон” представлено до перевірки укладений з АППБ „Аваль” кредитний договір №010/08-5/408 від 29.11.2005 року, а також договір застави товарів в обігу № 010/08-5/408/1 від 29.11.2005 року, відповідно до яких в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором  ПП „Солітон” передав в заставу банку товари в обороті (олія соєва –26,3 тн, шрот соєвий –646,066 тн, ріпак –511,724 тн, пшениця –1384,615 тн, насіння  соняшника –281,557 тн, олія соняшникова –82,236 тн).

З цього податковий орган зробив висновок, що до перевірки надано документи, які підтверджують факт того, що станом на 29.11.2005 року ПП „Солітон” був власником зазначеного товару.

Однак, як зазначає податковий орган, відповідно до даних  бухгалтерського обліку, а саме  оборотно-сальдових  відомостей  по рахунку 281 за листопад 2005 року  та  станом на  29.11.2005 року  ПП „Солітон”   за період  з 01.11.2005 року  по 29.11.2005 року  (на момент  укладання договору ) на балансі  26,3 тн олії соєвої, 645,972 тн шроту соєвого, 511,724 тн ріпаку, 952,115 тн пшениці не оприбутковував. Ця операція також не знайшла свого відображення  по  розрахунках  ні з  постачальниками товарів (робіт, послуг) ні з покупцями.

Також податковий орган зазначає, що йому було надано витяг з Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна, відповідно до записів 16 та 17 якого зареєстровано обтяження –застава рухомого майна, об'єкти обтяження відповідають зазначеному вище товару. Отже, вважає податковий орган, даним документом підтверджено, що ПП “Солітон”мало у власності станом на 27.07.2005 року та станом на 29.11.2005 року перелічені вище товари.

Таким чином, зазначені товари податковий орган розглядає як безоплатно надані товари (роботи,послуги) відповідно до п.1.23 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, які відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 зазначеного Закону підлягають включення до валового доходу. Вартість олії соєвої, неоприбуткованої на балансі підприємства у ІІІ кварталі 2005 року, податковий орган визначив відповідно до ціни, погодженої сторонами у договорі застави  № 010/08-5/281/1 від 27.07.2005 року, загальна вартість її складає 314073 грн. Вартість товару(олія соєва, шрот соєвий, ріпак, пшениця), непорибуткованого на балансі у ІV кварталі 2005 року, визначено податковим органом виходячи із аналогічного товару, який є на залишках ПП “Солітон”або придбавався у звітному періоді (оскільки в договорі застави № 010/08-5/408/1 від 29.11.2005 року сторони не погоджували цін по кожній конкретній групі товарів), загальна вартість товару складає 1756042 грн.

Однак, суд відзначає, що зазначені висновки податкового органу зроблені в Акті перевірки за відсутності первинних документів, які б свідчили про перехід до  ПП “Солітон”права власності на такі товари, та не на підставі первинних документів, які відображають проведення відповідних господарських операцій.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову                       звітність в Україні”від 16 липня 1999 року № 996-XIV,  підставою для бухгалтерського   обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.  Первинні документи повинні бути  складені під  час здійснення господарської операції,  а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та  впорядкування оброблення   даних   на   підставі   первинних  документів  можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податковим органом при перевірці не було встановлено наявності первинних документів, які б фіксували факт господарських операцій по отриманню ПП “Солітон”вищезазначених товарів та підтверджували їх здійснення (таким документом є, зокрема, накладна на отримання товару, виписана постачальником товару). Не встановлено при перевірці дати отримання товарів, одиниці виміру господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, назви підприємств, від яких отримано товари, та інших необхідних елементів для підтвердження факту здійснення господарської операції, тобто при перевірці не було встановлено і доведено фактів, необхідних для віднесення операції до безоплатного надання товарів (робіт,послуг) виходячи із визначення, наданого в п.1.23 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Договори застави товарів в обороті, на які посилається податковий орган, не є первинними документами, які б підтверджували факт отримання товарів ПП “Солітон”, оскільки дані договори укладені не з постачальниками товарів, а з банком; по договорах застави не відбувається продаж товарів (відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, ст.1 Закону України „Про заставу” укладення  договору застави не тягне  за собою  переходу права власності); операції по передачі майна в заставу не є об'єктом оподаткування, виходячи із положень п.1.31 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” і не впливають на податкові зобов'язання заставодавця.

Щодо посилання податкового органу на витяг з Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна, то суд відзначає, що у відповідності до пункту 6 “Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  від 5 липня 2004 року № 830, відомості про  обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви обтяжувача чи  уповноваженої  ним  особи або рішення суду. Як вбачається із поданого відповідачем витягу з реєстру, обтяжувачем за ним є Львівська ОД АППБ “Аваль”. Таким чином, необгунтованим є твердження податкового органу про те, що даним документом підтверджено, що ПП “Солітон”мало у власності станом на 27.07.2005 року та станом на 29.11.2005 року перелічені вище товари. Даний витяг не є документом в підтвердження виникнення у ПП “Солітон”права власності на товар.

          Таким чином, встановлені в Акті перевірки обставини не давали податковому органу підстав для висновку про те, що ПП “Солітон”отримало безоплатно надані товари на суму  314073 грн за ІІІ кв.2005 року та в сумі 1756042 грн за ІV кв.2005 року, і відповідно не було підстав для включення цих сум до складу валових доходів та донарахування суми основного платежу і штрафних(фінансових) санкцій по податку на прибуток з цих сум згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 21.11.2006 року № 0004202321/0.

          Виходячи із закріпленого у  ст.7 та ч.4,5 ст.11 КАС України принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, судом було витребувано первинні документи по вищезазначених операціях, за результатами дослідження яких встановлено, що 27.07.2005 року та 29.11.2005 року позивач отримав згідно договорів та накладних від своїх контрагентів товар, який було того-ж дня повернуто конрагентам згідно видаткових накладних(повернення) у звязку із неможливістю оплати. Наведеним підтверджується факт відсутності отримання ПП “Солітон”безоплатно наданих товарів за результатами ІІІ кв.2005 року та ІV кв.2005 року, і як наслідок підтверджується безпідставність збільшення валового доходу позивачу податковим органом та донарахування суми основного платежу і штрафних(фінансових) санкцій по податку на прибуток з цих сум згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 21.11.2006 року № 0004202321/0.

Сума зайво нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток по підпунктах ІІІ та V пункту 3.1.1 “Валовий дохід”Акту перевірки становить 528191,83 грн основного платежу, сума зайво нарахованих штрафних санкцій(згідно поданого позивачем Розрахунку від 12.02.2007 року № 12/02-1юр, зробленого у відповідності до вимог п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України „Про  порядок  погашення  зобов'язань   платників   податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ) становить 224182,55 грн.

3) Стосовно висновку ДПІ про заниження податкового зобов'язання по ПДВ за липень 2005 року в сумі 153733 грн, суд відзначає наступне.

В липні  2005 року ПП „Солітон” визначено податковий кредит з податку на додану вартість  від операцій  з придбання товарів, робіт, послуг в сумі  351299 грн(рядок 17 податкової декларації по ПДВ за липень 2005 року), податкові зобов”язання –в сумі 351371 грн(рядок 9 податкової декларації по ПДВ за липень 2005 року).

Податковий орган  при перевірці визначив у липні 2005 року ПП “Солітон”податкове зобов'язання з ПДВ від операцій з продажу товарів(робіт,послуг) у сумі 559657,77 грн, податкове зобов'язання, яке підлягає зменшенню згідно з обсягом проведених коригувань продажу товарів(робіт,послуг) у сумі 54553,51 грн. Таким чином, податковий орган  зазначає, що у рядку 9 податкової декларації з ПДВ за липень 2005 року  слід відобразити суму ПДВ у розмірі 505104 грн. Тому, як зазначає податковий орган, позивачем на порушення вимог п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”у рядку 9 податкової декларації  з ПДВ за липень 2005 року “Усього податкових зобов'язань”відображено суму ПДВ у розмірі 351371 грн, чим занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на 153733 грн (505104 грн - 351371 грн).

Суд відзначає, що відповідно до п.п. 4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, контролюючий орган зобов'язаний  самостійно  визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: б) дані документальних перевірок результатів   діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

          Податковий орган, встановивши за результатами перевірки заниження суми у рядку 9 розділу “Податкові зобовязання”декларації по ПДВ за липень 2007 року, безпідставно не надав оцінки тому факту, що в декларації по ПДВ за липень сума 153733 грн підлягала одночасному включенню до рядка 17 розділу “Податковий кредит”в порядку п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, тобто вказана сума не змінювала  суми ПДВ, яка  підлягає нарахуванню  до сплати  в бюджет  за підсумками  поточного звітного періоду в порядку п.п.7.7.1 п.7.7 ст 7 зазначеного Закону, що підтверджується  даними  книги обліку  придбання  товарів (робіт, послуг) за журналом –ордером і відомістю  по рахунку  6415 ПДВ за липень  2005 року, долученими до матеріалів справи податковими накладними(які відповідають записам в книзі обліку придбання товарів ПП “Солітон”за липень 2005 року),  і відповідає  первинним  бухгалтерським  документам, якими  оформлені  відповідні господарські операції. Податковий орган в порушення п.п. 4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” безпідставно обмежився лише констатацією факту заниження суми в розділі “Податкові зобовязання”податкової декларації, без висновку про помилкове невключення позивачем сум ПДВ до розділу “Податковий кредит”цієї-ж податкової декларації, що  призвело до безпідставного донарахування ПП “Солітон”суми податкового зобв'язання по ПДВ в розмірі  153733 грн та визначення суми основного платежу в сумі 153733 грн і штрафних(фінансових) санкцій в сумі 76866,5 грн по податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 21.11.2006 року  № 0004192321/0.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі вищенаведеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд визнає нечинним та скасовує податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 21.11.2006 року № 0004192321/0, яким ПП „Солітон” визначено суму податкового зобов”язання  за платежем податок на додану вартість  в сумі 153733 грн - основного платежу та 76866,5 грн- штрафних (фінансових) санкцій, усього 230599,5 грн.

Також суд визнає нечинним та скасовує податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 21.11.2005 року № 0004202321/0 в частині визначення ПП “Солітон”податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 528191,83 грн –основного платежу та 224182,55 грн –штрафних (фінансових) санкцій, усього в сумі 752374,38 грн.

              Судові витрати в сумі 3 грн 40 коп судового збору  присуджуються з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись п. 2-1, п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71, 86, 87, 94, 98, 158, 160, 162, 163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 21.11.2006 року № 0004192321/0, яким ПП „Солітон” визначено суму податкового зобов”язання  за платежем податок на додану вартість  в сумі 153733 грн - основного платежу та 76866,5 грн- штрафних (фінансових) санкцій, усього 230599,5 грн.

3.          Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 21.11.2005 року № 0004202321/0 в частині визначення ПП “Солітон”податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 528191,83 грн –основного платежу та 224182,55 грн –штрафних (фінансових) санкцій, усього в сумі 752374,38 грн.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства „Солітон” (місцезнаходження: 79049, м. Львів, вул. Трильовського, 18, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20804385) 3 грн. 40 коп. - судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

              Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя