Ухвала

від 28.04.2020 по справі 908/1070/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.04.2020 Справа № 908/1070/20

м.Запоріжжя

Суддя Господарського суду Запорізької області Федорова Олена Владиславівна розглянувши

заяву товариства з обмеженою відповідальністю ТРНСЕРСАЛ (35604, Рівненська область, місто Дубно, вул. М. Вовчка, буд. 24, кв. 4)

представник заявника - адвокат Альонова Мар`яна Борисівна ( АДРЕСА_1 )

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю ІН-ТАЙМ (69063, місто Запоріжжя, пр.. Соборний, буд. 17)

про видачу судового наказу

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТРНСЕРСАЛ звернулося до Господарського суду Запорізької області з заявою про видачу судового наказу, в якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ІН-ТАЙМ заборгованість у розмірі 64000,00 грн., яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань по сплаті наданих послуг з організації перевезення відправлення згідно декларації №3007221618 від 22.01.2020 в рамках договору № ДБН-1177 від 05.09.2019. Також просив стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020 заяву про видачу судового наказу передано для розгляду судді Федоровій О.В.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 147-149 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір. Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника , їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань унормовано, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із ст. 9 цього Закону, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості. зокрема найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.04.2020 за ідентифікаційним кодом юридичної особи 41516681 значиться товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНСВЕРСАЛ , разом з тим у заяві заявника зазначено товариство з обмеженою відповідальністю ТРНСЕРСАЛ , що є порушенням п. 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено, зокрема, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Пунктами 1, 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Частиною 4 ст. 74 ГПК України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Заявник в заяві зазначає, що ним здійснено відправлення товару на суму 64000,00 грн. згідно декларації №3007221618 від 22.01.2020. Відправлення було вручено 25 січня 2020, тобто оплата відправлення та самої послуги з організації відправлення була проведена 25 січня 2020.

Втім доказів вручення товару та оплати послуги з організації відправлення 25.01.2020 в сумі 64.000,00 грн. до заяви не додано.

Інших доказів на підтвердження правовідносин сторін у спірний період та виникнення заявленої до стягнення заборгованості у заяві не вказано та до неї не додано.

Враховуючи викладене, вимоги заявника про стягнення 64.000,00 грн. заборгованості і обставини, на яких вони ґрунтуються, не підтверджуються доданими до заяви документами; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу про стягнення суми грошової заборгованості.

Згідно із ч. 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає відповідний наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ІН-ТАЙМ 64.000,00 грн. заборгованості на підставі п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що у відповідності до ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Крім того, суд звертає увагу заявника, що до заяви про видачу судового наказу не додано примірник такої заяви з додатками для боржника.

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. ст. 148, 149, п. 1, 8 ч. 1, ч. 2 ст. 152, ст. ст. 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю ТРАНСВЕРСАЛ у видачі судового наказу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ІН-ТАЙМ 64.000,00 грн. заборгованості за надані послуги згідно декларації №3007221618 від 22.01.2020 в рамках договору № ДБН-1177 від 05.09.2019.

2. Копію даної ухвали надіслати на адресу заявника та боржника у справі.

Звернути увагу учасників судового процесу, що з судовим рішенням можливо ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади: http://court.gov.ua/fair/sud5009/. Електронна адреса господарського суду Запорізької області: inbох@zp.arbitr.gov.ua.

Відповідно до ст. 235, п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України ухвала суду набрала законної сили 28.04.2020р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя О.В. Федорова