Рішення

від 28.04.2020 по справі 910/1860/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.04.2020Справа № 910/1860/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Маркет-Груп-Херсон"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

про відшкодування шкоди 8685,59грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Маркет-Груп-Херсон" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" про стягнення 8685,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у повному обсязі не відшкодовано збитки, завдані майну позивача в результаті ДТП.

Ухвалою суду від 17.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/1860/20, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

05.03.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказує, що ним було виплачено страхове відшкодування у розмірі оціненої шкоди з урахуванням фізичного зносу та за вирахуванням ПДВ, а тому позов є безпідставним, та таким, що не підлягає задоволенню.

16.03.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що коефіцієнт фізичного зносу застосовується при визначенні вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, а не іншого майна. Позивач заперечує проти визначення розміру збитків на підставі звіту поданого відповідачем, оскільки, експертом не враховані внутрішні пошкодження приміщення, в зв`язку з чим сума є значно меншою, ніж та, що сплачена позивачем, в зв`язку з відновлювальним ремонтом.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2019 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Peugeot д.р.н. НОМЕР_1 , в наслідок якої було пошкоджено приміщення магазину " Стіл і Стілець", розташованого за адресою: м . Херсон, проспект 200 років Херсона, 29-А , що належить позивачу.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Peugeot д.р.н. НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" на підставі полісу №АМ/8827132.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Вказані обставини визнані сторонами у заявах по суті спору, а тому не підлягають доказуванню.

06.11.2019 позивач звернувся до відповідача з завою про виплату страхового відшкодування, в якій зазначив про пошкодження його майна внаслідок ДТП, зокрема вказав про пошкодження: стіни будівлі, вікна та стелі в приміщенні за адресою: м. Херсон, проспект 200 років Херсона, 29-А. Позивач долучив до заяви докази, в підтвердження права власності на пошкоджене майно (свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ № 671263 від 16.04.2008 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно).

Відповідачем складено страховий акт № 00325922 від 05.12.2019, згідно якого ДТП 05.11.2019, в зв`язку з яким пошкоджено приміщення магазину за адресою: м. Херсон, проспект 200 років Херсона, 29-А , визнано страховим випадком та вирішено виплатити позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 2794,41 грн.

Розмір страхового відшкодування визначено на підставі звіту № 15371 про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок ДТП, приміщення магазину "Стіл і Стілець" розташований за адресою: м . Херсон, проспект 200 років Херсона, 29-А від 08.11.2019, виконаного суб`єктом оціночної діяльності - ФОП Гармідаровою Ю.П.

Згідно звіту матеріальні збитки в зв`язку з пошкодженням приміщення магазину за адресою: м. Херсон, проспект 200 років Херсона, 29-А , становлять 3608,00 грн, з урахуванням ПДВ та без врахування фізичного зносу. Сума збитків з урахуванням фізичного зносу визначена у розмірі 3353,29 грн, в тому числі ПДВ. А сума збитків, яку відповідач вирішив виплатити позивачу визначена з урахуванням фізичного зносу та без врахування ПДВ і становить 2794,41 грн.

Згідно платіжного доручення № 124490 від 09.12.2019 відповідач перерахував на рахунок позивача суму страхового відшкодування у розмірі 2794,41 грн.

Позивач не погоджується з розміром виплаченої йому суми, в зв`язку з чим і звернувся до суду.

На підтвердження розміру заподіяних йому збитків позивач надав до матеріалів справи наступні документ:

Договір №1/2019 від 11.11.2019, укладений між позивачем (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Корольовим Іваном Едвардовичем (виконавець) щодо надання послуг з відновлення фасадної частини (вітрини) магазину "Стіл і Стілець" за адресою: м. Херсон, проспект 200 років Херсона, 29-А, на суму 3500,00 грн без ПДВ. До договору долучено договірну ціну, локальний кошторис та акт виконаних робіт, та довідку про вартість виконаних робіт на суму 3500,00. Згідно акту за листопад 2019 року виконавець виконав роботи на суму 3500,00 грн без ПДВ. Виконавцем виставлено рахунок-фактуру № РН-0000001 від 14.11.2019 на суму 3500,00 грн. Вказаний рахунок був оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 2328 від 14.11.2019.

Договір № 02/12 на виконання робіт від 02.12.2019, укладений між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Універсал" (виконавець), згідно якого виконавець бере на себе обов`язок з ремонту фасаду будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Херсон, проспект 200 років Херсона, 29-А, а саме прибирання та вивіз будівельного сміття, викласти цеглою зруйновану стіну будівлі, обклеїти зовні її плиткою, а з середини гіпсокартоном і частково замінити підвісну стелю в двох кімнатах. Вартість робіт визначається сумою 7980,00 грн з ПДВ. До матеріалів справи долучено договірну ціну, локальний кошторис, відомість ресурсів, дефектні акти та акт приймання виконаних будівельних робіт від 10.12.2019. Виконавець виставив позивачу рахунок-фактуру № 02/12 від грудня 2019 на суму 7980,00 грн. Позивач оплатив виставлений рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 2518 від 10.12.2019 на суму 7980,00 грн.

Отже згідно поданих позивачем доказів ним було понесено витрати у розмірі 11480,00 грн.

23.12.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 147, в якому повідомив, що понесені ним витрати по відновленню пошкодженого майна є значно більшими ніж визначена відповідачем сума страхового відшкодування (в звіті не враховано внутрішні пошкодження приміщення), а тому просив перерахувати йому кошти у сумі 11480,00 грн (докази направлення не долучені).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22.1. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1 та ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб - є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже відповідач, як особа, що застрахувала відповідальність особи, яка заподіяла шкоду майну позивача, зобов`язаний відшкодувати завдану позивачу шкоду на підставі загальних норм Цивільного кодексу України та норм спеціального Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно ст. 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Натомість згідно ст. 31 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

Суд вважає необґрунтованими твердження відповідача, що розмір страхового відшкодування повинен бути зменшений на значення коефіцієнта фізичного зносу, так як законодавством, зокрема ст 31 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено, що розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається із врахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

В той час, як обов`язковість урахування коефіцієнта фізичного зносу під час розрахунку розміру витрат, які підлягають відшкодуванню, передбачена нормою ст 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якою врегульовано порядок розрахунку страхового відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням саме транспортного засобу.

Отже суд погоджується з доводами позивача, що відповідач безпідставно зменшив суму страхового відшкодування на розмір фізичного зносу. Проте, суд відзначає, що законом передбачено відшкодування саме оціненої шкоди на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

Тобто, при вирахуванні суми страхового відшкодування, яке має сплатити відповідач, має бути взята оцінена шкода, згідно поданого відповідачем звіту на суму 3607,55 грн, а не сума понесених позивачем витрат, які він доводить долученими до матеріалів справи документами, у розмірі 11480,00 грн. Оскільки, законом визначено, якими саме доказами має підтверджуватись розмір заподіяної шкоди, а тому договори, акти та платіжні доручення не є належними та допустимими доказами в підтвердження розміру матеріальної шкоди, в розумінні Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним нормативним актам у відносинах, що склались. В даному випадку саме звіт, долучений до матеріалів справи підтверджує розмір оціненої шкоди. Проте, долучені позивачем первинні документи підтверджують обставини щодо здійснення ремонту та понесення відповідних витрат, в зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для зменшення суми страхового відшкодування на суму податку на додану вартість (оскільки один із контрагентів визначив ціну договору з урахуванням ПДВ).

Згідно ст 36.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Отже позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, з яких вбачається понесення ним витрат на відновлення свого майна, пошкодженого внаслідок ДТП на суму 11480,00 грн. Проте, з урахуванням вимог спеціального закону, відшкодуванню страховиком підлягає лише оцінена шкода, яка визначається судом на підстав поданого відповідачем звіту і становить з урахуванням ПДВ та без урахування фізичного зносу - 3607,55 грн. Як підтверджено матеріалами справи відповідач частково сплатив позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 2794,41 грн. А тому, стягненню з відповідача підлягають грошові кошти у розмірі 813,14 грн (3607,55-2794,41).

Суд також відзначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що при проведенні оцінки вартості матеріального збитку експертом не були враховані всі пошкодження майна позивача, завдані саме в результаті ДТП.

Суд звертає увагу позивача, що сума, не відшкодована відповідачем, може бути стягнута безпосередньо з заподіювача шкоди.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи, суд зазначає, що у п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Пронін проти України" зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Позивачем також заявлено про відшкодування йому суми витрат на правову допомогу у розмірі 1200,00 грн.

Відповідно до приписів ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 ч. 3. ст.123 Господарського процесуального кодексу , до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 1200,00 грн позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги №3 від 03.02.2020 згідно якого адвокатське об`єднання готує позовну заяву про стягнення з ПрАТ "СК "Уніка" недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 8685,59 грн; акт надання юридичної допомоги від 04.02.2020 до договору № 3 від 03.02.2020 на суму 1200,00 грн, опис робіт та платіжне доручення № 2928 від 05.02.2020 на суму 1200,00 грн.

Водночас, суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України , разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач в позивній заяві здійснив попередній розрахунок суми судових витрат, які поніс (очікує понести) в зв`язку з розглядом справи, так відповідно до розрахунку, судові витрати Позивача становлять: 2102,00 грн - судового збору; 1200,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Таким чином, вимога про стягненню суми судових витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в частині, пропорційно сумі задоволених вимог у сумі 112,34 грн.

На підставі ст. 129 ГПК України , судовий збір покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74 , 76 , 77 , 123 , 129 , 237 , 238 , 239 , 240 , 241 ГПК України , суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 70-А, код ЄДРПОУ 20033533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Маркет-Груп-Херсон" (73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Некрасова, будинок 2, код ЄДРПОУ 30142680) страхове відшкодування у розмірі 813 (вісімсот тринадцять) грн. 14 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 112 (сто дванадцять) грн 34 коп та 196 (сто дев`яносто шість ) грн. 79 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення страхового відшкодування в сумі 7872,45 грн - відмовити

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України ).

Суддя І.В.Усатенко