Рішення

від 28.04.2020 по справі 910/2884/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.04.2020Справа № 910/2884/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реверс-Зем-Універсал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стара Ферма"

про стягнення 127656,28 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реверс-Зем-Універсал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стара Ферма" про стягнення заборгованості за договором оренди приміщення від 01.06.2018 № 122 у сумі 127656,28 грн., з якої: 77000 грн. основного боргу, 39155,75 грн. пені, 3461,73 грн. трьох процентів річних, 8038,80 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

24.03.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від відповідача надійшла заява про визнання позову в повному обсязі. Дана заява підписана директором відповідача Юрчик Ю.В. Відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про обмеження повноважень директора на вчинення відповідної процесуальної дії відсутні.

Розглянувши подану відповідачем заяву, суд на виконання частини 2 статті 191 ГПК України роз`яснює, що в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2018 між відповідачем, як наймачем, та Товариства з обмеженою відповідальністю Ферма Старе , як наймодавцем, укладено договір оренди приміщення № 122 (далі разом із додатковою угодою від 15.07.2018 № 1 - договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, наймодавець зобов`язується передати наймачу, а наймач - прийняти в тимчасове володіння та користування приміщення, визначене в цьому договорі, а також зобов`язується сплачувати наймодавцю орендну плату. Приміщення, яке передається в оренду за цим договором, знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Старе, вул. Польова, 12 (пункти 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору приміщення надається в оренду на строк 2 місяці з 01.06.2018 по 31.07.2018 за актом приймання-здачі приміщення, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору вартість наданих послуг (орендна плата) складає 77000 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 12833,33 грн. Орендна плата сплачується наймачем протягом 30 календарних днів з моменту підписання актів наданих послуг.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку заборгованості по сплаті коштів по даному договору наймач сплачує наймодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Також, згідно з пунктом 7.5 договору, сторони погодили, що нарахування пені в разі прострочення виконання зобов`язань здійснюється протягом 3-х років з моменту прострочення виконання грошового зобов`язання. Строк позовної давності для стягнення такої пені становить 3 роки.

Відповідно до акту приймання-здачі приміщення від 01.06.2018 наймодавець передав, а наймач прийняв за договором в орендне користування приміщення, яке повернув з оренди за відповідним актом від 31.07.2018 року.

За фактом надання орендних послуг між сторонами договору складені акти від 30.06.2018 № 4 на суму 24000 грн., від 12.07.2018 № 5 на суму 53000 грн.

У подальшому, між ТОВ Ферма Старе , як первісним кредитором, та позивачем, як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги від 01.08.2018 № 01/08/2018, за умовами якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредитору та стає кредитором за договором оренди приміщення від 01.06.2018 № 122, укладеним між первісним кредитором та ТОВ Стара Ферма (боржник).

Згідно з пунктом 1.2 договору новий кредитор одержав право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за договором оренди, у тому числі сплати прострочених сум, які підлягають чи будуть підлягати до сплати в якості штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, трьох процентів річних.

Відповідно до пункту 2.1 договору підписанням цього договору сторони підтверджують передачу первісним кредитором новому кредитору оригіналу договору оренди приміщення від 01.06.2018 № 122, додаткову угоду від 15.07.2018 № 1 до договору та всіх інших оригіналів документів на підтвердження права вимоги за договором оренди.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 5.1 договору).

Пунктом 5.2 договору моментом переходу права вимоги до боржника, що є предметом даного договору, від первісного кредитора до нового кредитора є момент набрання чинності цим договором.

01.08.2018 позивач вручив відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги за договором оренди приміщення від 01.06.2018 № 122.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Плата за користування майном справляється з наймача (частина 1 статті 762 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як слідує із матеріалів справи, позивач отримав право вимоги до відповідача за договором оренди приміщення від 01.06.2018 № 122 на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.08.2018 № 01/08/2018.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи із умов укладеного між сторонами договору, відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату протягом 30 календарних днів з моменту підписання актів наданих послуг.

Разом із цим, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем орендної плати за червень-липень 2018 року на суму 77000 грн. згідно з підписаними сторонами договору оренди актами надання послуг. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про обґрунтованість даної позовної вимоги, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем нараховані 39155,75 грн. пені за прострочення сплати орендних платежів.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, сторонами договору в пунктах 7.3, 7.5 передбачено, що нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ здійснюється протягом 3-х років з моменту прострочення виконання грошового зобов`язання.

Здійснивши арифметичний перерахунок заявленої до стягнення пені за визначений позивачем період, суд дійшов висновку про задоволення відповідної позовної вимоги повністю.

Також позивачем нараховані на суму боргу 3461,73 грн. трьох процентів річних та 8038,80 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок компенсаційних виплат, суд зауважує, що позивачем допущено арифметичні помилки в нарахуванні, у зв`язку з чим стягненню підлягає 3461,54 грн. трьох процентів річних та 8037,35 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У той же час, відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При цьому, визначений статтею 7 Закону України Про судовий збір порядок повернення сплаченого судового збору передбачає подання позивачем відповідного клопотання, яке позивачем не заявлялося.

Таким чином, наразі підлягають розподілу понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 50 %, які покладаються на відповідача, з урахуванням часткового задоволення позову.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Реверс-Зем-Універсал" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стара Ферма" (03152, м. Київ, вул. Горького, 72, кв. 117; ідентифікаційний код 37413316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Реверс-Зем-Універсал" (03152, м. Київ, вул. Горького, 72, кв. 117; ідентифікаційний код 34532165) 77000 (сімдесят сім тисяч) грн. основного боргу, 39155 (тридцять дев`ять тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн. 75 коп. пені, 3461 (три тисячі чотириста шістдесят одну) грн. 54 коп. трьох процентів річних, 8037 (вісім тисяч тридцять сім) грн. 35 коп. інфляційних втрат, а також 1050 (одну тисячу п`ятдесят) грн. 99 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова