Ухвала

від 28.04.2020 по справі 911/1885/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" квітня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1885/19

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича №1677 від 21.04.2020 року (вх. №8081/20 від 27.04.2020 року) про тимчасове обмеження керівника юридичної особи-боржника у праві виїзду за межі України

у справі №911/1885/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БІГТАЙМБІЛД , м. Ізмаїл

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДАН ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП , с. Петропавлівська Борщагівка, Київська область

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2019 року у справі №911/1885/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГТАЙМБІЛД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАН ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП" про стягнення 202800,40 грн. задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАН ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 1Б, офіс 107, код ЄДРПОУ 41986871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГТАЙМБІЛД" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Осипенко, буд. 93, код 41310670) 170102 (сто сімдесят тисяч сто дві) грн. 20 коп. основного боргу, 25641 (двадцять п`ять тисяч шістсот сорок одна) грн. 81 коп. інфляційних втрат та 6171 (шість тисяч сто сімдесят одна) грн. 28 коп. 3% річних та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 73 коп. витрат по сплаті судового збору.

На виконання зазначеного рішення господарським судом 28.10.2019 року видано відповідний наказ.

До суду від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. надійшло подання №1677 від 21.04.2020 року (вх. №8081/20 від 27.04.2020 року) про тимчасове обмеження керівника юридичної особи-боржника у праві виїзду за межі України.

Подання приватного виконавця обґрунтовано тим, що 11.11.2019 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу, зазначеною постановою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно боржника. Враховуючи, що боржником проігноровано вимогу приватного виконавця щодо подання декларації про доходи та майно, а, також те, що боржник від виконання рішення суду ухиляється, а усі вчинені виконавчі дії виявились безрезультатними, з метою виконання рішення суду у цій справі, виконавець просить суд тимчасово обмежити керівника юридичної особи-боржника у праві виїзду за межі України.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи-боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Таким чином, зазначений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. №1677 від 21.04.2020 року (вх. №8081/20 від 27.04.2020 року) про тимчасове обмеження керівника юридичної особи-боржника у праві виїзду за межі України, суд не вбачає підстав для задоволення подання з огляду на наступне.

Судом встановлено, що боржником за наказом від 28.10.2019 року №911/1885/19 є юридична особа - ТОВ ДАН ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП , а не її керівник фізична особа - ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 337 ГПК України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Пунктом 19 частини третьої ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Отже, виходячи з наведеного, державний та приватний виконавці наділені правом звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження фізичної особи саме боржника за відповідним виконавчим документом у праві виїзду за межі України, а не керівника відповідної юридичної особи.

Частиною 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.02.2013 р. "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Отже, поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" слід розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

При цьому, суд зазначає, що виконавчі дії з примусового виконання рішення суду, не є абсолютним правом виконавця, а є його обов`язком, оскільки, в силу приписів ч. 1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов`язаний вживати усіх можливих заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", з примусового виконання рішень.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять доказів того, що приватним виконавцем вчинялись усі можливі виконавчі дії, які покладені на останнього Законом України "Про виконавче провадження", зокрема не подано доказів приховування доходів, коштів та майна, на які можна звернути стягнення, незаконного їх відчуження, вчинення боржником дій, які свідчать про ухилення останнього від виконання своїх боргових зобов`язань, відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання. При цьому, ненадання відомостей про доходи не є підставою для застосування до боржника такого виключного заходу, як обмеження виїзду за кордон.

Приватним виконавцем не надано належних та допустимих доказів вчинення вичерпних віконавчих дій з метою примусового виконання рішення суду.

Також, приватним виконавцем не зазначено, яким чином виключний захід забезпечення виконання судового рішення, а саме, тимчасове обмеження керівника юридичної особи-боржника у праві виїзду за межі України може сприяти виконанню рішення суду, за відсутності у боржника грошових коштів, рухомого або нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно ч. 3 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Враховуючи викладене а також те, що наявність лише самого зобов`язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, а приватним виконавцем не надано доказів вчинення вичерпних дій з метою примусового виконання рішення суду; вчинення боржником дій, які свідчать про ухилення останнього від виконання своїх боргових зобов`язань; відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання, подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника задоволенню не підлягає.

Крім того, наказом Мінюсту від 21.03.2018 №855/5 "Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України", який набрав чинності з дня опублікування 27.03.2018, розділ ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту від 02.04.2012 № 512/5 викладено в новій редакції.

Відповідно до вимог зазначеної редакції розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень подання формується в автоматизованій системі виконавчого провадження на бланку відповідного органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Подання має обов`язково містити: для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи - найменування суду, до якого надсилається подання; для встановлення заборони в`їзду в Україну іноземців або осіб без громадянства - найменування відповідного органу охорони державного кордону; відомості про виконавче провадження (найменування, дата, номер виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, орган (посадова особа), який (яка) видав(ла) виконавчий документ, резолютивна частина рішення, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження, дата відкриття виконавчого провадження тощо); прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) боржника - фізичної особи, дату народження (число, місяць та рік); громадянство боржника - фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію і номер паспорта боржника - фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку у паспорті; інформацію про перетинання боржником державного кордону України.

Таким чином, подання приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Гненного Д.А. не відповідає встановленій законом формі та змісту подання, оскільки не сформовано в автоматизованій системі виконавчого провадження на бланку приватного виконавця та не містить інформації про перетинання боржником державного кордону України.

Враховуючи те, що приватним виконавцем належними засобами доказування не доведено факту навмисного ухилення керівника боржника від виконання рішення суду, суд, з огляду на приписи чинного законодавства щодо обов`язковості виконання остаточних судових рішень, вважає неправомірним та необґрунтованим застосування до керівника боржника такої міри примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за межі України.

Крім того, суд бере до уваги Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої 17.07.1997 відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", а саме положення статті 2 Протоколу № 4, в яких зазначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, судом взято до уваги статтю 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР "Про ратифікацію Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародного пакту про громадські і політичні права" від 19.10.1973 № 2148-VІІІ, в якій зазначено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Таким чином, подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. про тимчасове обмеження керівника юридичної особи-боржника у праві виїзду за межі України задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича №1677 від 21.04.2020 року (вх. №8081/20 від 27.04.2020 року) про тимчасове обмеження керівника юридичної особи-боржника у праві виїзду за межі України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її складання відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць