Рішення

від 26.09.2019 по справі 160/6917/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року Справа № 160/6917/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кадникової Г.В.

при секретарі судового засідання: Шимановській О.Є.

за участі: представника позивача: Сергєєва П.О.

представника відповідача: Атрошенко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№80) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення і податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№80) (далі - ДП Підприємство ДКВС України (№80) , позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0005271306 від18.02.2019р. зі сплати недоїмки з єдиного внеску 1' 976' 050грн. 81коп.;

- визнання протиправним та скасування рішення №0005281306 від 18.02.2019р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 988' 025грн. 40коп.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005531306 від 18.02.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 28' 502грн.24коп.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005561306 від 18.02.2019р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачено податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у сумі 510грн. 00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області під час перевірки залишено поза увагою той факт що позивач не є роботодавцем по відношенню до засуджених, а отже на нього не розповсюджуються вимоги щодо обов`язку по сплаті ЄСВ.

Ухвалою суду від 29.07.2019р. позов прийнято до провадження, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляд у підготовчому провадженні.

10.09.2019 р. до суду надійшов відзив на адміністративний позов, за змістом якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на законодавчі підстави своєї діяльності, дії в межах наданих повноважень.

26.09.2019р. на підставі письмової згоди представників сторін по справі суд перейшов до розгляду справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позові та пояснень, наданих в ході розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з викладених у відзиві та проголошених в ході розгляду справи підстав.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення при розгляді справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ДП Підприємство ДКВС України (№80) зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в Криворізькій південній ДПІ (Металургійний район м. Кривий Ріг), є платником єдиного внеску (а.с. 119-122).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 27.09.2018р. та із 26.12.2018р. по 09.01.2019р. ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ДП Підприємство ДКВС України (№80) з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2015р. по 30.06.2018р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 30.06.2018р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт №2660/04/36-13-06/08679758 від 23.01.2019р., згідно висновків якого встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

- п.1 ч.2 ст.6, ч.5 ст.8. ч.2 ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у період з 01.10.2016р. по 30.06.2018р. ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України(№80) занижено суму нарахованого єдиного внеску на суму 1' 976' 050грн. 81коп. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених;

- п.4 ч.2 ст.6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зі змінами та доповненнями від 08.07.2010 №2464-VI, а саме: подання з порушенням встановлених строків звітів за серпень 2015р. та червень 2016р.;.

- пп.16.1.4 п.16.1 ст.16. ст.168. абз. а , п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02 рудня 2010р. №2755-VI, із змінами і доповненнями, встановлено несвоєчасно перерахування до бюджету ПДФО в загальній сумі 140' 012грн. 84коп.;

- пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16. ст.168. абз. а , п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-VI,із змінами і доповненнями, встановлено несвоєчасно перерахування до бюджету військового збору в розмірі 4' 886грн. 45коп.;

- абз. б`п.176.2.ст.176 Податковою кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-VІ, за подання Податкових розрахунків за ф. №1-ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, за період III кв. 2015p.-IV кв. 2015р. Iкв. 2016р.-IVкв. 2016р. Iкв. 2017p.-IV кв. 2017р. Iкв. - II кв.2018р. без відображення нарахованих та виплачених доходів від працевлаштування засуджених, нарахованого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб.

Не погодившись з висновками викладеними у акті перевірки №2660/04/36-13-06/08679758 від 23.01.2019р., ДП Підприємство ДКВС України (№80) звернулось до ГУ ДФС у Дніпропетровській області із запереченнями на його зміст.

13.02.2019р. відповідачем розглянуті вищевказані заперечення позивача та надано відповідь про залишення заперечень підприємства без задоволення.

На підставі вказаного акту від 22.01.2018р. відповідачем прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0005531306 від 18.02.2019р. про збільшення суми

грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені сумі 28' 502грн. 24коп. (далі за текстом - рішення 1);

- податкове повідомлення-рішення № 0005561306 від 18.02.2019р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачено податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п у сумі 510грн. 00коп., (далі за текстом - рішення 2);

- рішення № 0005281306 від 18.02.2019р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 988' 025грн. 40коп. (далі за текстом - рішення 3);

- рішення № 0005291306 від 18.02.2019р. про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 170грн. 00коп. (не оскаржується);

- рішення № 0005301306 від 18.02.2019р. про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 170грн. 00коп. (не оскаржується);

- вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0005271306 від 18.02.2019p., зі сплати недоїмки з єдиного внеску 1' 976' 050грн. 81коп. (далі за текстом - рішення 4, разом - рішення/оскаржувані рішення).

Рішення оскаржені платником податку в адміністративному порядку, за результатами якого скаргу позивача залишено без розгляду, у зв`язку із порушенням строку на її подання (а.с. 50-64).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою про сплату боргу, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав, свобод та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.162 Податкового кодексу України (далі- ПК України) платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1. пункту 163.1. статті 163 ПК України).

Згідно з п.164.1. ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.164.1.1. п.164.1. ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

За приписами п.п.164.2.1. п.164.2. ст.164 ПК України до загальногомісячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до п.6 ч.2 ст.13 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Кримінально-виконавчим кодексом України (далі - КВК України) визначено, що засуджені зобов`язані виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України (частина перша статті 9).

Відповідно до ст.118 КВК України засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчимі золятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею. Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом.

Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що згідно акту перевірки від 23.01.2018р., ДП Підприємство ДКВС України (№80) здійснювало нарахування та сплату заробітної плати станом на 01.07.2015р. - 21 працівникові та станом на 30.06.2018р. - 14 працівникам, які працюють на підприємстві на підставі трудових договорів, та не є засудженими.

Також, актом перевірки встановлено, що між ДУ Криворізька виправна колонія (№80) (виконавець) та ДП Підприємство ДКВС України (№80) (замовник) укладено договори про залучення засуджених до праці, а саме: № Г-106 від 31.12.2014р., № Г-131 від 30.12.2015р., № Г-120 від 29.12.2016р., № Г-219 від 29.12.2017р.

Відповідно до умов вищезазначених договорів ДУ Криворізька виправна колонія (№80) направляє засуджених, які в ній утримуються до ДП Підприємство ДКВС України (№80) для залучення останніх до суспільно корисної оплачуваної праці та виробничої діяльності ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№80) , а остання забезпечує ефективне використання праці засуджених.

Також, за умовами вищевказаних договорів нарахування заробітку засудженим здійснюється ДП Підприємство ДКВС України (№80) (далі - підприємство) щомісячно згідно з нарядами виконаних робіт, табелями обліку робочого часу, які разом із відомостями нарахування заробітної плати надаються ДУ Криворізької виправної колонії (№80) (далі - установа).

Крім того, підприємством та установою щомісячно, на підставі нарядів, табелів обліку робочого часу складається звіт про залучення засуджених до праці. На підставі цього звіту ДП Підприємство ДКВС України (№80) здійснюється перерахування на рахунки, відкриті на ім`я ДУ Криворізька виправна колонія (№80) в органах Державної казначейської служби України, грошові кошти за такими напрямками:

- доходи установи, пов`язані з нарахуванням на заробіток засуджених (50% згідно з положеннями Постанови КМУ №653 від 22.04.99р. Про заходи по забезпеченню діяльності Державної кримінально-виконавчої служби );

- доходи установи, пов`язані з відшкодуванням із заробітку засуджених вартості комунально-побутових та інших наданих їм послуг;

- доходи установи, пов`язані з відшкодуванням із заробітку засуджених матеріальних збитків, що заподіяні засудженими державі під час відбування покарання;

- сума заробітку засуджених після проведення всіх відрахувань та відшкодувань, яка підлягає зарахуванню на їх особові рахунки.

Згідно ч.5 ст.8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст.7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

В п.12 ст.1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування наведено наступне визначення терміну основне місце роботи : місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що за період 2016-2017 років на особисті рахунки фізичних осіб (з числа засуджених) кошти Державним підприємством Підприємство ДКВС України (№80) не перераховувались, а також нарочно не виплачувалися через відсутність правових підстав для цього.

Таким чином, Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№80) фактично не здійснювало виплату заробітної плати засудженим.

Відповідно до ч.1 статті 60 КВК України визначено, що засуджені до обмеження волі залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах в установах чи організаціях усіх формах власності за умови забезпечення нагляду за їхньою поведінкою.

В силу ст.118 КВК України, в редакції яка діє з 08.10.2016 року - дня набрання чинності внесеними змінами Законом України від 07.09.2016 року №1492-VІІІ, засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Отже, особливістю залучення засуджених до позбавлення волі до оплачуваної роботи з 08.10.2016р., є регулювання таких трудових правовідносин законодавством про працю, з особливостями, що передбачені Кримінально-виконавчим кодексом України (абзац третій частини першої статті 118 КВК України).

З 07.05.2014 року до 08.10.2016 року абзац третій частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачав, що праця засуджених регламентується Кодексом законів про працю України.

Статтею 118 Кримінально-виконавчого кодексу України, в редакції, яка діє з 08.10.2016р., прямо передбачено, що засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. А отже залучення засуджених до позбавлення волі до робіт як на підприємстві виправної колонії так і на державному підприємстві, має здійснюватися за одночасним додержанням наступних умов:

- засуджені мають працювати за строковим трудовим договором;

- строковий трудовий договір укладається між засудженим і виправною колонією;

- забезпечується належна охорона та ізоляція засуджених.

Без оплати засуджені можуть бути залучені лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством (абзац перший частини п`ятої статті 118 КВК України).

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні обов`язки щодо забезпечення мінімальної заробітної плати засудженим та сплати за них єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки положеннями ст.118 КВК України встановлено, що роботодавцем по відношенню до засуджених виступає виправна колонія в якій вони відбувають покарання. А відтак, позивач не є роботодавцем по відношенню до засуджених та на нього не розповсюджуються вимоги щодо обов`язку по сплаті єдиного соціального внеску.

Таким чином, роботодавцем для засуджених, які залучаються для оплачуваної праці та на підставі строкового трудового договору, з 08.10.2016р. має виступати у спірних правовідносинах виправна колонія.

Інші нормативно-правові акти мають відповідати нормам Кримінально-виконавчого кодексу України як нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, та у разі прийняття перших до 08.10.2016р., вони мають застосовуватись із врахуванням відповідних законодавчих змін.

При цьому, особові рахунки засуджених веде саме виправна колонія, здійснюючи відповідні зарахування на такі рахунки та відрахування із заробітку та інших доходів засуджених також має здійснювати виправна колонія задля забезпечення додержання черговості утримання відповідних сум, зокрема, згідно статті 121 КВК України та пункту 6.3 Інструкції №396/5 першочергово відраховуються податок на доходи фізичних осіб і суми аліментів, а в подальшому - вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу), вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування), витрати за виконавчими листами на користь громадян, за виконавчими листами на користь юридичних осіб та суми відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

Проведення всіх належних відрахувань та утримань із сум заробітної плати державною установою також прямо передбачено пунктом 4.5 Порядку №26/5.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що обов`язок здійснювати своєчасно виплату працівникові заробітної плати покладається саме на роботодавця, як сторону трудового договору. Оскільки у даному випадку роботодавцем виступає саме Державна установа Криворізька виправна колонія №80 , а не Державне підприємство Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№80) , то відповідно і обов`язок дотримання вимог діючого трудового законодавства, покладається на роботодавця.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позивач не був податковим агентом щодо податку з доходів фізичних-засуджених, тому у нього відсутні обов`язки щодо відображення у податковому розрахунку нарахованих та виплачених доходів від працевлаштування засуджених, нарахованого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб, а також щодо перерахування до бюджету ПДФО та військового збору під час виплати засудженим заробітної плати.

Згідно ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи без діяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій.

Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини на яких грунтуються позовні вимоги.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач під час винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу №Ю-0005271306 від18.02.2019р., податкових повідомлень-рішень №0005281306 від 18.02.2019р., №0005531306 від 18.02.2019р., №0005561306 від 18.02.2019р., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Керуючись ч.1 ст.139 КАС України та враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем платіжним дорученням №843 від 03.07.2019р. у розмірі 19' 210грн. 00коп. судовий збір за подачу адміністративного позову до суду, підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.2, 72-77, 90, 94, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№80) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення і податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0005271306 від18.02.2019р. зі сплати недоїмки з єдиного внеску 1' 976' 050грн. 81коп.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0005281306 від 18.02.2019р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 988' 025грн. 40коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0005531306 від 18.02.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 28' 502грн. 24коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0005561306 від 18.02.2019р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачено податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у сумі 510грн. 00коп.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, 49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17-а) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№80) (код ЄДРПОУ 08679758, 50041, м. Кривий Ріг, вул.Шиферна, буд.3) судовий збір у розмірі 19'210грн. 00коп. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн. 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 07 жовтня 2019 року.

Суддя Г. В.Кадникова