Рішення

від 03.07.2007 по справі 1345-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1345-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 120

РІШЕННЯ

Іменем України

03.07.2007Справа №2-28/1345-2007

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень», м. Сімферополь,

до відповідача – Сільськогосподарського приватного підприємства «Северо-Кримська агропромислова компанія», с. Островське Первомайського району,   

про стягнення 658 628,13 грн.  

                                                                                                Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача –  Потапова О.В. – начальник відділу претензійно – позовної роботи управління юридичного та правового супроводження, довіреність № 003 від                 16.02.2007 р. (к/копія довіреності у справі)

Від відповідача – не з'явився

Суть спору:

           Відкрите акціонерне товариство «Об'єднаний комерційний банк»,                           м. Сімферополь, (правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Європейський банк розвитку та заощаджень», м. Сімферополь) звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства «Северо-Кримська агропромислова компанія», с. Островське Первомайського району, про стягнення 658 628,13 грн. боргу, у тому числі                        652 248,60 грн. заборгованості за договором про відступлення вимоги № 1 від 25.11.2003 р. та 6 379,53 грн. пені за порушення строків погашення заборгованості.

02.02.2007 р., позивач надав суду письмову заяву № 2-2/0183 від 01.02.2007 р. про уточнення позовних вимог, в якій збільшив розмір пені та просив стягнути з відповідача 652 248,60 грн. заборгованості за договором відступлення вимоги № 1 від 25.11.2003 р. та пеню в сумі 17 923,43 грн.

Ухвалою господарського суду від 02-11.04.2007 р. було здійснено заміну позивача у справі з Відкритого акціонерного товариства «Об'єднаний комерційний банк», м. Сімферополь, на його правонаступника - Відкрите акціонерне товариство «Європейський банк розвитку та заощаджень», м. Сімферополь.

24.05.2007 р., до розгляду справи у судовому засіданні, позивач надав суду письмову заяву № 2-2/1168 від 21.05.2007 р. про уточнення позовних вимог, в якій вказав, що розмір пені за порушення відповідачем графіка погашення заборгованості збільшився, у зв'язку з чим позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 652 248,60 грн. заборгованості за договором про відступлення вимоги № 1 від 25.11.2003 р. та пеню в сумі 51 947,58 грн.

          Представник позивача у засіданні суду позовні вимоги, з урахуванням вищевказаних заяв про уточнення позовних вимог, підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

         Відповідач явку свого представника у засідання суду не забезпечив, вимоги ухвали господарського суду від 02-11.04.2007 р. та від 25.05.2007 р. не виконав, хоча про час та місце розгляду справи у судовому засіданні кожен раз повідомлявся належним чином – рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомив.

          Слухання справи неодноразово відкладалось та було оголошено перерви у засіданні суду відповідно до вимог ст. 77 ГПК України, у зв'язку з клопотаннями відповідача та для надання суду додаткових доказів у справі.

          Строк розгляду справи було продовжено на підставі ст. 69 ГПК України.

           Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  суд       

В С Т А Н О В И В:

25.11.2003 року між сторонами було укладено договір про відступлення права вимоги № 1.

          Згідно з п. 1.1. цього договору цедент (Відкрите акціонерне товариство «Об'єднаний комерційний банк», м. Сімферополь, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Європейський банк розвитку та заощаджень», м. Сімферополь) зобов'язувався відступити цесіонарію (відповідачу), а цесіонарій прийняти на себе право вимоги виконання зобов'язань за договорами обліку векселів № U01, U02 від 31.01.2002 року і договору обміну векселів № U03 від 31.01.2002 року в частині сплати заборгованості по векселях у сумі 489 630,00 грн. та нарахованих і не сплачених відсотків по них у сумі 182 618,60 грн., укладених між цедентом (позивачем) та боржником.  

         Боржником по вищевказаних кредитних договорах є Сільськогосподарський виробничий кооператив «Фортуна».

Цесіонарій є правонаступником по всіх вимогах.

         Відповідно до п. 1.2. даного договору загальна сума відступаємих вимог складає 672 248,60 грн.

         Згідно з п. 3.3. цього договору цесіонарій зобов'язувався у рахунок відшкодування вартості уступаємої вимоги за договорами обліку та обміну векселів перерахувати цеденту грошові кошти у сумі 672 248,60 грн. на рахунок 28099233732001.

        Пунктом 3.4. вищевказаного договору передбачалось, що цесіонарій зобов'язувався сплатити суму, вказану в п. 3.3. договору, протягом 3-х років з моменту підписання даного договору, згідно графіку погашення, який є невід'ємною частиною даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про відступлення права вимоги № 1 від 25.11.2003 р. у встановленому законом порядку не змінений, не оскаржений та не визнаний судом недійсним.

        Проте, відповідач, у порушення умов вищевказаного договору, свої зобов'язання виконував несвоєчасно та не у повному обсязі.

Однак, як вбачається з матеріалів справи ухвалою господарського суду від                 12-15 липня 2004 року у справі № 2-22/9900-2004 між Сільськогосподарським приватним підприємством «Северо-Кримська агропромислова компанія» та СВК «Фортуна» було укладено мирову угоду, згідно якої, СВК «Фортуна»  зобов'язана передати у власність Сільськогосподарського приватного підприємства                       «Северо-Кримська агропромислова компанія» майно на суму 674 066,60 грн., яке зазначено у таблиці.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказана ухвала не була оскаржена у встановленому законом порядку.  

         07 вересня 2004 року відповідачем в рахунок погашення боргу було частково сплачено 20 000,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 90 від                  07.09.2004 р.

         Додатковими угодами від 31.07.2004 р. № 1, від 30.11.2004 р. № 2, від                 31.07.2005 р. № 3, від 30.11.2005 р. № 4 до договору про відступлення вимоги № 1 від 25.11.2003 р. графік погашення змінений та встановлені наступні строки погашення: до 31.07.2006 р. – 258 449,72 грн., до 31.08.2006 р. – 98 449,72 грн., до 30.09.2006 р. – 98 449,72 грн., до 30.10.2006 р. – 98 449,72 грн., до 30.11.2006 р. – 98 449,72 грн.

       Проте, відповідачем не було дотримано вимог вищевказаного графіку погашення заборгованості та у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 652 248,60 грн., яка за даними позивача, на даний час відповідачем не погашена.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання у відповідача перед позивачем.

Згідно з ч. 1  ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності  конкретних  вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

       Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

        Підпунктом 5.2. вищезазначеного договору передбачено, що у випадку порушення графіку погашення заборгованості, який є невід'ємною частиною договору, цесіонарій сплачує пеню у розмірі 0,1 % від суми неперерахованих коштів за кожен день прострочення виконання зобов'язань, але не більше встановлених чинним законодавством.

      Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

        Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

  Однак, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання  мало бути виконано.

       Тому відповідачу нараховано, з урахуванням вищевказаної останньої заяви позивача про уточнення позовних вимог № 2-2/1168 від 21.05.2007 р., пеню в розмірі 51 947,58 грн., яка і підлягає до стягнення з відповідача.

         Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, на день розгляду справи, в сумі 704 196,18 грн. заборгованості, у тому числі  652 248,60 грн. основного боргу та 51 947,58 грн. пені документально встановлений. Він підтверджений матеріалами справи та основний борг визнаний відповідачем частково у сумі         244 623,00 грн., у листі наданому представником відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 11.04.2007 року.

За таких обставин позов, з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог № 2-2/1168 від 21.05.2007 р., підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника позивача, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення  оформлене  у  відповідності  до  ст.  84  ГПК  України  і  підписане 09.07.2007 року.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –                                                                                                          

В И Р І Ш И В:

1).    Позов задовольнити.

2). Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства «Северо - Кримська агропромислова компанія» (96315, АР Крим, Первомайський район,                     с. Островське, вул. Леніна, 30, ідентифікаційний код 32477197, п/р 26002233732001 у ВАТ «ОКБ», МФО 324485, або з інших рахунків) на користь Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» (95000, АР Крим,       м. Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта, б. 5, кор./рахунок 32006100400 у ГУ НБУ в АР Крим, МФО 324485, ідентифікаційний код 20685262) 704 196,18 грн. заборгованості, у тому числі  652 248,60 грн. заборгованості за договором про відступлення вимоги № 1 від 25.11.2003 р. та 51 947,58 грн. пені, а також 7 041,96 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Альошина С.М.