Рішення

від 28.04.2020 по справі 640/5663/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2020 року м. Київ № 640/5663/20

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-МОТОРС до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-МОТОРС (далі також - ТОВ МАКС-МОТОРС , позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 31 жовтня 2019 року №00002480502, №00002490502 (далі також - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність з його боку порушень вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ МАКС-МОТОРС , та наявність яких стала підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2020 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалою суду від 13 березня 2020 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

ГУ ДПС у м. Києві надано суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки спірні рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені податковим законодавством України.

Також, в прохальній частині свого відзиву ГУ ДПС у м. Києві просить суд викликати та допитати в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з метою надання пояснень відносно здійснення підприємствами ТОВ ЄЛАГІН та ТОВ Місячна Долина відповідно фінансово-господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 статті 65 КАС України, як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з`ясувати у справі.

Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім`я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання.

З урахуванням того, що відповідачем до відзиву додано копії протоколів допитів свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відсутня необхідність повторного допиту таких осіб, тому клопотання не підлягає задоволенню.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій він наполягав на заявлених позовних вимогах, з підстав, викладених у такій відповіді.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками відповідача, у період з 16 вересня 2019 року по 20 вересня 2019 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ МАКС-МОТОРС (код 35790001), номер телефону: НОМЕР_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 27 вересня 2019 року №56/26-15-05-02-01-14/35790001 (далі також - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:

п. 44.1, п. 44.2 статті 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 5 П(С)БО 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за №85/4306, п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 104 453, 00 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 4 153, 00 грн., за 2018 рік на суму 100 300, 00 грн.;

- п. 44.1, п. 44.2 статті 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 92 871, 00 грн., в тому числі за серпень 2018 року у сумі 21 013, 00 грн., за вересень 2018 року у сумі 71 858, 00 грн.

На підставі наведених висновків акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 31 жовтня:

- № 00002490502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 116 089, 00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 92 871, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 23 218, 00 грн.;

- № 00002480502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 130 566, 00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 104 453, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 26 113, 00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень Державною податковою службою України прийнято рішення від 06 лютого 2020 року, яким скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Незгода з прийнятими суб`єктом владних повноважень рішеннями обумовила позивача на звернення до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом під час здійснення перевірки встановлені обставини, які у сукупності свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ ЄЛАГІН та ТОВ Місячна Долина .

Дане порушення вплинуло на формування об`єкту оподаткування податку на додану вартість та суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти зазначені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За правилами п. 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п. 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

При цьому, за правилами п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та сум, на які збільшено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування, мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 (постанова від 04 вересня 2018 року) Верховним Судом було сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Так, відповідно до акту перевірки, висновки щодо порушень з боку позивача вимог ПК України відповідач пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ЄЛАГІН , ТОВ Місячна Долина .

Контролюючий орган вказує на те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками товарів не підтверджуються необхідними доказами стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідно для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 серпня 2018 року між ТОВ МАКС-МОТОРС (покупець) та ТОВ Місячна Долина (продавець) було укладено договір поставки, згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору (т. 1 а.с. 23).

Предметом поставки за договором є запасні частини до дизельних двигунів, тощо.

Згідно з п. 3.1 та п. 4.1 договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця товар у кількості, зазначеній у накладних; ціна поставляємих запчастин та сума поставки вказується в рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних.

На підтвердження виконання вимог зазначеного договору позивач надав суду копії видаткових накладних № 168 від 16 серпня 2018 року, №178 від 17 серпня 2018 року, №228 від 22 серпня 2018 року, №238 від 23 серпня 2018 року, №278 від 27 серпня 2018 року, №298 від 29 серпня 2018 року, №179 від 17 вересня 2018 року, №189 від 18 вересня 2018 року, №209 від 20 вересня 2018 року, №249 від 24 вересня 2018 року, № 259 від 25 вересня 2018 року, №269 від 26 вересня 2018 року, №279 від 27 вересня 2018 року (т.1 а.с. 60-72); копії податкових накладних № 46 від 16 серпня 2018 року, № 47 від 17 серпня 2018 року, № 48 від 22 серпня 2018 року, №49 від 23 серпня 2018 року, №50 від 27 серпня 2018 року, №51 від 29 серпня 2019 року, №92 від 17 вересня 2018 року, №93 від 18 вересня 2018 року, №94 від 20 вересня 2018 року, № 95 від 24 вересня 2018 року, №96 від 25 вересня 2018 року, №97 від 26 вересня 2018 року, № 98 від 27 вересня 2018 року (т.1 а.с. 73-85).

Також, позивачем надано картку рахунку 631 по контрагенту ТОВ Місячна Долина за період з 01 серпня 2018 року по 30 вересня 2018 року, з якої вбачається рух коштів у розмірі 557 223, 48 грн. з ПДВ, що відповідає загальній сумі поставленого товару, визначеного у видаткових накладних.

ТОВ МАКС-МОТОРС у позовній заяві зазначає про те, що придбаний у ТОВ Місячна Долина був реалізований та частково використаний у виробничій діяльності позивача по ремонту дизельних двигунів, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти списання № 1-00000025 від 17 серпня 2018 року, № 1-00000024 від 20 серпня 2018 року, № 1-00000026 від 22 серпня 2018 року, № 1-00000027 від 23 серпня 2018 року, № 1-00000041 від 31 серпня 2018 року, № 1-00000032 від 13 вересня 2018 року, № 1-00000036 від 13 вересня 2018 року, № 1-00000035 від 14 вересня 2018 року, № 1-00000028 віл 20 вересня 2018 року, № 1-00000040 від 21 вересня 2018 року, № 1-00000034 від 21 вересня 2018 року, № 1-00000037 від 26 вересня 2018 року (т. 1 а.с. 99-110).

У січні та квітні 2016 року ТОВ МАКС-МОТОРС придбав у ТОВ ЄЛАГІН наступний товар: насос водяний сб.511-00-55, кільце маслознімальне 6304-37Р6 , БНК-12ТК, генератор Г-731А, реле РРТ 32 (на загальну суму з ПДВ 18 600, 60 грн.); кільце 303-10-2, кільце ущільн, 506-100, прокладка г/б 3303-08-1 (на загальну суму з ПДВ 3 850, 08 грн.); гаманець оранж МО, гаманець люкс МО, гаманець люкс LO, гаманець люкс XLO (на загальну суму 622, 80 грн.).

Позивач здійснив покупку на підставі усного правочину без укладання письмового договору та з метою підтвердження здійснення такої господарської операції надав суду копії видаткових накладних №РН-0000002 від 06 січня 2016 року, № РН-0000013 від 18 січня 2016 року, № РН-0000159 від 14 квітня 2016 року (т. 1 а.с. 57-59), а також картку рахунку 631 по контрагенту ТОВ ЄЛАГІН за період з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2016 року, з якої вбачається рух коштів у розмірі 23 073, 48 грн.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі також - Закон).

Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, положеннями статті 4 Закону передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

В акті перевірки, відповідач дійшов висновку, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами є такими, що складені всупереч вимог діючого законодавства України, у зв`язку з чим, немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій за відповідні періоди.

Під час проведення перевірки, контролюючим органом було використано протоколи допиту свідків директора ТОВ ЄЛАГІН ОСОБА_1 та директора ТОВ Місячна Долина ОСОБА_2 які показали, що не мали відношення до господарської діяльності таких товариств.

У той же час, ухвалою суду від 13 квітня 2020 року відповідач зобов`язувався надати суду, зокрема, відомості про наявність вироків, ухвал суду про закриття кримінального провадження або інших судових рішень, якими закінчено розгляд кримінальних справ, на які здійснювались посилання в акті перевірки 27 вересня 2019 року №56/26-15-05-02-01-14/35790001, та в рамках яких було здійснено допит ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Разом з тим, на виконання вимог статей 77, 80 КАС України, витребуваних судом документів до матеріалів справи долучено не було.

Оцінюючи наведені доводи відповідача, які, зокрема, були відображені в акті перевірки, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 статті 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 статті 77 КАС України, як вже зазначалось, таких доказів як вироки надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 КАС України, частиною 2 якої визначено, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На думку суду, сам факт проведення досудового розслідування не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом, внаслідок чого підлягає перевірці кожне податкове правопорушення і здійснення комплексного дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених, серед іншого, такою ухвалою, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій. Як встановлено судом з наявних в матеріалах справи первинних документів, правильність складання яких під сумнів відповідачем на ставиться, господарські операції в рамках договорів позивача з його контрагентом фактично відбулись та спричинили реальні правові наслідки, за якими позивачем було сформовано податковий облік, в тому числі і податковий кредит.

Крім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства, а тому як було вже зазначено вище, необхідно встановлення фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів. Проте під час з огляду справи таких фактів встановлено не було.

Наведена правова позиція узгоджується з обов`язковими до врахування висновками Верховного Суду, наведеними у його постанові від 05 лютого 2019 року по справі №810/1967/16, від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 813/4931/13-а та від 06 лютого 2018 року у справі № 802/4940/14.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального законодавства.

Наведена позиція суду узгоджується із сталою практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема в постанові від 08 серпня 2018 року у справі № 820/4428/17.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорам.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №826/14619/13-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 816/2045/17.

Положеннями п. 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Матеріалами справи встановлено, що з метою підтвердження реальності господарських операцій за правочинами, що мали місце з ТОВ ЄЛАГІН позивачем надано виключно видаткові накладні, по операціях з ТОВ Місячна Долина - видаткові, податкові накладні та банківську виписку.

За наслідком їх дослідження вбачається, що надані позивачем первинні документи не відображають в повній мірі зміст і характер вчинених господарських операцій з ТОВ ЄЛАГІН . Більш того, такі документи складені з порушенням ч. 2 статті 9 Закону.

Так, позивачем надано суду видаткові накладні по операціях з ТОВ ЄЛАГІН за відсутності відповідних податкових накладних.

Видаткові накладні постачальника товару ТОВ ЄЛАГІН не містять в собі обов`язкових реквізитів, встановлених Законом, а саме: в графі отримав наявний лише підпис особи, без зазначення прізвища, ім`я та по батькові та посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Тобто, такі первинні документи не дають суду змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідної господарської операції.

При цьому, суд звертає увагу на відсутність платіжних документів, а наявні в матеріалах справи роздруківки картки рахунку 631 по контрагентам (т. 1 а.с. 86-98) не є доказами, які підтверджують оплату постановленого товару, якими могли би бути, зокрема, належним чином оформлені платіжні доручення, квитанції, банківські виписки, тощо.

Таким чином, матеріали справи не містять в собі належних первинних документів, які дають змогу встановити обсяг послуг і терміни їх виконання, ціну й загальну вартість наданих послуг.

На підставі наведеного вище, суд констатує відсутність належного документального підтвердження, а, як наслідок, і реального характеру виконання зазначених господарських зобов`язань між позивачем та його контрагентом ТОВ ЄЛАГІН .

Водночас, з урахуванням наведених положень законодавства, вбачається, що за відсутності факту придбання товарів/послуг або в разі якщо придбані товари/послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат підприємства, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Матеріалами справи встановлено, що з метою підтвердження реальності господарських операцій за договором 16 серпня 2018 року, що мали місце з ТОВ Місячна Долина позивачем було надано суду копії відповідних документів, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банківських рахунків.

За наслідком їх дослідження вбачається, що надані позивачем первинні документи відображають в повній мірі зміст і характер вчинених господарських операцій, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Крім того, ТОВ МАКС-МОТОРС надано акти списання (т. 1 а.с. 99-110), які підтверджують, що придбаний у ТОВ Місячна Долина товар був реалізований та частково використаний у виробничій діяльності позивача по ремонту дизельних двигунів.

На підставі наведеного вище, суд констатує наявність належного документального підтвердження, а, як наслідок, і реального характеру виконання зазначених господарських зобов`язань між позивачем та його контрагентом ТОВ Місячна Долина .

Виходячи з наведеного в сукупності, ГУ ДПС в м. Києві за час розгляду справи не було доведено правомірності визначення контролюючим органом сум податкових зобов`язань у розмірі 125 375, 00 грн. на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31 жовтня 2019 року № 00002480502 та у розмірі 116 089, 00 грн. на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31 жовтня 2019 року № 00002490502.

При цьому, відповідачем правомірно визначено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 5 191, 00 грн., з яких 4 153, 00 грн. за податковими зобов`язаннями та 1 038, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31 жовтня 2019 року № 00002480502, а тому таке рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищевикладене, оскаржувані рішення в частині не можуть вважатись такими, що прийняті з урахуванням критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Тому, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення відповідача від 31 жовтня 2019 року №00002480502 в частині, та №00002490502 повністю не ґрунтується на нормах чинного податкового законодавства.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими.

Враховуючи положення ч. 3 статті 139 КАС України, суд присуджує на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 3 621, 96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-МОТОРС (03134, місто Київ, вулиця Миру, будинок 19-Е; код ЄДРПОУ 35790001) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 31 жовтня 2019 року №00002490502.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 31 жовтня 2019 року №00002480502 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю МАКС-МОТОРС суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 125 375, 00 грн. (сто двадцять п`ять тисяч триста сімдесят п`ять гривень), у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 100 300, 00 грн. (сто тисяч триста гривень) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 25 075, 00 грн. (двадцять п`ять тисяч сімдесят п`ять гривень).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-МОТОРС судові витрати у розмірі 3 621, 96 грн. (три тисячі шістсот двадцять одна гривня дев`яносто шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України, з урахуванням п. 3 Розділу VI Прикінцеві положення .

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк