Постанова

від 28.04.2020 по справі 400/3656/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2020 р. Категорія 111030600м.ОдесаСправа № 400/3656/19 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

час і місце ухвалення: спрощене провадження,

м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюка Г.В.

суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Приватмашстрой" до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 15.10.2019 р. № 1306812/33368160 та зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 08.09.2019 р. № 24 за датою її фактичного подання, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 15.10.2019 р. № 1306812/33368160 та зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 08.09.2019 р. № 24 за датою її фактичного подання, мотивуючи його тим, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій за податковою накладною.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 15.10.2019 року № 1306812/33368160 про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 08.09.2019 року. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 24 від 08.09.2019 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Приватмашстрой" судовий збір в сумі 1921,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Приватмашстрой" судовий збір в сумі 1921,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що остаточне рішення від 15.10.2019 року № 1306812/33368160 про відмову в реєстрації податкової накладної від 08.09.2019 року № 24 було прийнято комісією центрального рівня, тобто предметом оскарження в даній справі є рішення саме ДПС України.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що 23.02.2005 року ТОВ "Приватмашстрой" зареєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності позивача є: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

05.09.2019 року між позивачем та ТОВ "НЬЮ ВОРЛД ГРЕЙН ЮКРЕЙН" було укладено договір купівлі-продажу № ПП19/055ВП, яким позивач повинен був поставити ТОВ "НЬЮ ВОРЛД ГРЕЙН ЮКРЕЙН" партію товару, а саме: пшеницю 2-го та/або 3-го та/або 4-го класу, походження України, врожаю 2019 року.

08.09.2019 року позивачем на адресу ТОВ "НЬЮ ВОРЛД ГРЕЙН ЮКРЕЙН" виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000636 на суму 257 740,19 грн. з податком на додану вартість.

На виконання умов договору, 08.09.2019 року позивач поставив ТОВ "НЬЮ ВОРЛД ГРЕЙН ЮКРЕЙН" пшеницю 4-го класу, походження Україна, врожаю 2019 року в кількості 52.280 т. на загальну суму 257 740,19 грн., в тому числі 42 956,70 ПДВ , що підтверджується видатковою накладною № РН-0000619 від 08.09.2019 року.

Відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі ПК України), позивачем складено податкову накладну № 24 від 08.09.2019 року на суму 257 740,19 грн., у тому числі ПДВ 42 956,70 грн. та направлено позивачем для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі ЄРПН).

24.09.2019 року відповідачем направлено позивачу квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі квитанція), в результаті обробки якої зазначено, що документ прийнято, але реєстрація зупинена на підставі п. 201.16 ст. 201 ПК України, ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, та позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

У зв`язку з тим, що податкова накладна не зареєстрована та відповідно до п. 4.2 Договору, ТОВ "НЬЮ ВОРЛД ГРЕЙН ЮКРЕЙН" сплатило на користь позивача лише 80 % від вартості товару, а саме 206 192,15 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ "Приватмашстрой" за 10.09.2019 року.

04.10.2019 року позивачем надіслано Головному управлінню ДПС у Миколаївській області повідомлення № 3 щодо подання документів на підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній, реєстрація якої зупинена. Зокрема надсилались: копія штатного розпису, копія договору оренди приміщення (під склад) № 1 від 02.07.2018 року, копія акту № 00000008 від 31.08.2019 року, копія рахунку № 37 від 16.07.2018 року, копія платіжного доручення № 90 від 16.07.2018 року, копія договору № 1 оренди нежитлового приміщення від 01.03.2017 року з актом приймання-передачі від 15.03.2017 року, копія акту надання послуг № НІК00001280 від 31.08.2019 року, копію рахунку на оплату № НІК00001118 від 01.09.2019 року, копію виписки з банківського рахунку від 03.09.2019 року, копії журналів ордерів по рахунку 631 за 15.08.2019 року та № 361 за 01.09.19-10.09.2019 року, копія договору купівлі-продажу № 11031 від 11.03.2019 року, копія рахунку на оплату № 67 від 21.08.2019 року, копія платіжного доручення № 459 від 21.08.2019 року, та № 463 від 21.08.2019 року.

Однак, Комісією прийнято рішення від 15.10.2019 року № 1306812/33368160, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 24 від 08.09.2019 року у ЄРПН з причин ненадання позивачам копій документів, а саме: розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків (а. с. 21-22).

Не погоджуючись з відмовою в реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у податкового органу були відсутні правові підстави для відмови у реєстрації податкової накладної. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, у тому числі, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

01.01.2018 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", яким п. 201.16 ст. 201 ПК України викладено в новій редакції, за якою: "Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України".

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 21.02.2018 р. № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі - Порядок № 117).

Податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п. 5, 6 Порядку № 117).

Згідно з п. 10 Порядку № 117 ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Як вбачається зі змісту квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, підставою для зупинення є її відповідність вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. При цьому, якому з семи критеріїв, передбачених п.п. 1.6 п. 1 відповідає подана позивачем податкова накладна, в квитанції не зазначено.

У той же час, п. 13 Порядку № 117 передбачено, що в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до п. 14 Порядку від 21.02.2018 року № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Згідно із п. 21 Порядку від 21.02.2018 року № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної від 08.09.2019 р. № 24 не містить конкретного критерію (одного з п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку) та вичерпного переліку документів для підтвердження реальності господарської операції. Натомість позивач 04.10.2019 року надав податковому органу усі наявні в нього первинні документи по операціям із постачання товару.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року по справі № 821/1173/17.

В свою чергу, судом першої інстанції вірно зазначено, що наданими відповідачам та суду документами підтверджується реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "НЬЮ ВОРЛД ГРЕЙН ЮКРЕЙН", за результатами якої складено податкову накладну від 08.09.2019 р. № 24.

Натомість, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної контролюючим органом не визначений перелік документів, який був недостатнім для проведення реєстрації податкової накладної, не наведено обставини, які стали підставою для віднесення платника податків до ризикових.

При цьому, вимоги відповідача не були вичерпними, не були направлені на одержання від платника конкретних матеріалів та на встановлення дійсних показників накладної.

Враховуючи, що контролюючий орган належним чином не дослідив подані позивачем матеріали для підтвердження кількісних і вартісних показників податкової накладної, а висновки в оскаржуваному рішенні не містять належних обґрунтувань неможливості провести реєстрацію накладної, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням правильної оцінки обставин справи та застосуванням норм матеріального права дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування рішення суб`єкта владних повноважень із його зобов`язанням вчинити дії на виконання вимог закону.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо "принципу правової визначеності" (наприклад, справа "Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства"), відповідно до якого особа, здійснюючи правомірну поведінку, повинна мати можливість передбачати правові наслідки такої правової поведінки, чітко визначені законом.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що остаточне рішення від 15.10.2019 року № 1306812/33368160 про відмову в реєстрації податкової накладної від 08.09.2019 року № 24 було прийнято комісією центрального рівня, тобто предметом оскарження в даній справі є рішення саме ДПС України, оскільки доказів на підтвердження вказаного ні до відзиву на адміністративний позов, ні до апеляційної скарги надано не було. До того ж, з матеріалів справи вбачається, що документи про підтвердження реальності здійснення операцій у кількості 27 файлів були надіслані на адресу Головного Управління ДФС в Миколаївській області.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

З приводу визначення відповідачів та судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

У справі позивачем визначено два відповідача, а саме ДПС України та Головне управління ДПС України у Миколаївській області.

Згідно з частиною 1 статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Положенням цієї процесуальної норми кореспондують правила частини першої статті 172 КАС України про те, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Згідно з пунктами 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Так, ТОВ "Приватмашстрой" звернулось з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення від 15.10.2019 року № 1306812/33368160 прийняте Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 08.09.2019 року № 24 за датою її фактичного подання.

Як убачається з Квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, рішення про зупинення реєстрації останньої вчинено ДПС України (а.с.20).

Як із змісту адміністративного позову, так й із змісту рішення суду першої інстанції не вбачається у чому полягає протиправність і, як наслідок, необхідність скасування наведеного вище рішення ДФС України.

Верховний Суд України у постанові від 14.03.2017 у справі №21-3944а16 зазначає, що системний аналіз частини першої статті 6, частини другої статті 162, частини п`ятої статті 171-1 КАС України (в редакції до 15.12.2017) дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Тобто, вимога про зобов`язання зареєструвати податкову накладну не є окремою позовною вимогою, а є виключно способом поновлення порушеного права, тому стягнення судових витрат з ДПС є неправомірними.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру який подано юридичною особою або фізичною особою-підприємцем сплачується судовий збір в сумі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2019 визначений у розмірі 1921 грн.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже, фактично позов ТОВ "Приватмашстрой" містить одну вимогу немайнового характеру, тому за його подання належало сплатити судовий збір в сумі 1921 грн.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково стягнув частину сплаченого судового збору з ДФС України.

Щодо відшкодування понесених підприємством витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно акту № 1 від 03.12.2019 року здачі-прийняття наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 67 від 16.10.2019 року, загальна вартість послуг адвоката Глушаниці А.Л. за надання послуг за договором у справі № 400/3656/19 складає 3000,00 грн.

Описом робіт по справі підтверджується виконання адвокатом Глушаницею А.Л. послуг за вказаним договором у сумі 3000,00 грн., з яких: складання позовної заяви (3.5 год.); клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача (0.20 год.); клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Також згідно платіжного доручення № 573 від 22.11.2019 позивачем сплачено на користь адвоката Глушаниці А.Л . 3000,00 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши аргументи заявника, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, ціною позову і значенням справи для сторони, та вважає достатнім і співмірним для компенсації розмір витрат правничої допомоги за послугу "складання та організація подання позову" в сумі 1000,00 грн.

При цьому суд враховує, що надання вказаної у акті послуги для представника позивача носить шаблонний характер, так як останній неодноразово звертався до суду із аналогічними позовами, у зв`язку з чим встановлений судом розмір є адекватним та пропорційним до обсягу наданих послуг в конкретній справі.

Враховуючи вище викладене, рішення суду в частині стягнення судового збору та витрат на правову допомогу з Державної фіскальної служби України на користь позивача є помилковим, що формально є підставою для зміни судового рішення відповідно до частини 2 статті 317 КАС України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з ДФС України судові витрати за сплату судового збору та витрати на правову допомогу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права в частині стягнення судового збору, а тому, керуючись пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України, постанову суду першої інстанції в цій частині слід змінити, а в решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України, - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року по справі № 400/3656/19, - в частині розподілу судових витрат (пункти 4-5 резолютивної частини судового рішення) - змінити.

Викласти пункти 4-5 резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року по справі № 400/3656/19 у наступній редакції:

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 43144729) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Приватмашстрой" (вул. Мала Морська, буд. 108, оф. 200, м. Миколаїв, 54002, ЄДРПОУ 33368160) судовий збір в сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн. (тисяча гривень).

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року по справі № 400/3656/19, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Семенюк Г.В. Судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.