Постанова

від 27.04.2020 по справі 2а-5155/11/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2020 року

Київ

справа №2а-5155/11/1370

адміністративне провадження №К/9901/31779/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства Компанія Аполлон на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 (головуючий суддя: Гавдик З.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 (головуючий суддя: Багрій В.М., судді: Большакова О.О., Курилець А.Р.) у справі №2а-5155/11/1370 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова до Приватного підприємства Компанія Аполлон про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

06.05.2011 Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова (далі - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства Компанія Аполлон (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 25 104,91 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 позов задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства Компанія Аполлон (ЄДРПОУ 3158917, вул. Яворницького, 8/82, м. Львів) на користь Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова (ЄДРПОУ 20847425, вул. Городоцька, 172, м. Львів, р/р НОМЕР_1 в ОПЕРв Львівського облуправління ВАТ Державний ощадний банк України , МФО 325796) заборгованість в сумі 25104,91 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 задоволено заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про заміну сторони виконавчого провадження.

Замінено стягувача у виконавчому провадженні згідно виконавчого листа №2а-5155/11/1370 від 04.10.2011 на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2019, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019, відмовлено відповідачу у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.

Відмовляючи у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій зазначили, що трирічний строк, виходячи з дати набрання законної сили даною постанови, закінчився в 2014 році, однак, заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами подана відповідачем в серпні 2019 року. Водночас суди дійшли висновку, що Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) чітко встановлено строк, протягом якого судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами, а отже такий строк заявником пропущено і поновленню не підлягає.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу (надійшла 18.11.2019), у якій просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами від 12.08.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що в постанові суду апеляційної інстанції не обґрунтовувано з яких підстав не задоволено клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи, чим, на думку скаржника, порушено вимоги процесуального права щодо рівності та змагальності та вимоги 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім цього скаржник з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини зазначає, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.

На переконання позивача, наявність чи відсутність таких вагомих й непереборних обставин повинні були з`ясувати суди першої та апеляційної інстанцій, проте суди обмежилися посиланням на національне законодавство.

Стверджує, що суд першої інстанції не може на стадії відкриття провадження по справі оцінити докази нововиявлених обставин.

Вважає рішення судів необґрунтованими, оскільки призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, щоб вони були почуті.

Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

11.01.2020 на адресу Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, де зазначено, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 позивачем в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили 03.10.2011. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звертає увагу на закінчення 03.10.2014 трирічного строку, визначеного в пункті 1 частини другої статті 363 КАС України, з дати набрання законної сили постановою. Просить відмовити у задоволені касаційної скарги.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 23.04.2020 здійснено заміну судді Саприкіної І.В.

Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

При розгляді касаційної скарги Верховний Суд враховує вимоги статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас суд застосовує процесуальний закон, який діяв на момент подання касаційної скарги, оскільки розгляд касаційного провадження не був завершений до набрання чинності змін до КАС України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Відповідно до частини 5 статті 366 КАС України, суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами у разі, якщо така заява подана до суду після закінчення строку, визначеного частиною другою статті 363 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 363 КАС України встановлено, що з урахуванням положень частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 363 КАС України строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.

Отже, встановлений трирічний строк є присічним, таким, що не може бути поновлений.

Вказана норма процесуального закону є імперативною і зобов`язує суд першої інстанції застосувати процесуальні наслідки у вигляді відмови у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили в 2011 році.

Отже, трирічний строк, виходячи з дати набрання законної сили даною постановою, закінчився в 2014 році, однак, заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами подана відповідачем в серпні 2019 року.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову заявнику у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, оскільки КАС України чітко встановлено строк, протягом якого судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами. Такий строк заявником пропущено і поновленню не підлягає.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на неправильне тлумачення позивачем практики Європейського суду з прав людини, адже жодне рішення ЄСПЛ, на яке посилається скаржник не надає право національним судам поновлювати присічні строки звернення до суду, визначені чинним законодавством.

Отже, правильність висновків судів попередніх інстанцій доводами касаційної скарги не спростовані.

Щодо клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, поданого до суду апеляційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 368 КАС України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

За змістом частини 3 статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

В протоколі судового засідання від 07.11.2019 зафіксовано вирішення судом апеляційної інстанції усною ухвалою заявленого позивачем клопотання, а беручи до уваги, що неявка заявника, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи за нововиявленими обставинами не перешкоджає судовому розгляду, колегія суддів Верховного Суду критично оцінює доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини та законність постановленого у справі рішення, оцінюючи обставини справи у їх сукупності, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Компанія Аполлон залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №2а-5155/11/1370 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В.М. Бевзенко

А.А. Єзеров