Постанова

від 28.04.2020 по справі 280/5179/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5179/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року (суддя Сіпака А.В., повний текст рішення складено 20.12.2019) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-АГРОС

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-АГРОС , в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 22.07.2019 № 0010681407 та № 0010691407.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Головного управлінням ДФС у Запорізькій області у період з 13.03.2019 по 19.03.2019 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ЮГ-АГРОС з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2017 та 2018 роки та з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами - ТОВ Продукт Групп за період листопад 2017 року, ТОВ Продуктова інноваційна компанія за період листопад 2017 року, ТОВ Торгівельна група Каста за період січень 2018 року, за результатами якої складено Акт від 26.06.2019 № 395/08-01-14-07/39949597.

На підставі висновків акту відповідачем 22 липня 2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0010681407, згідно з яким ТОВ ЮГ-АГРОС збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 306611,25 грн., з якої 245289,00 грн. - за основним зобов`язанням, 61322,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0010691407, згідно з яким ТОВ ЮГ-АГРОС збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 340678,75 грн., з якої 272543,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 68135,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ ЮГ-АГРОС з ТОВ Продукт Групп , ТОВ Продуктова інноваційна компанія , ТОВ Торгівельна група Каста , не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Вказаний висновок ґрунтується на аналізі податкової інформації щодо діяльності вищевказаних контрагентів, з якої вбачається, що останні не мали реальної можливості здійснювати господарську діяльність. Також податковий орган посилається на кримінальні провадження, в яких фігурують контрагенти позивача та вирок у кримінальній справі, яким встановлено фіктивне підприємництво ТОВ Продукт Групп .

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (покупець) було укладено договори поставки товару з постачальниками: ТОВ Продукт Групп - № 25 від 01.11.2017, ТОВ Продуктова інноваційна компанія - № 0111-3 від 01.11.2017, ТОВ Торгівельна група Каста - № 2012/1 від 20.12.2017.

Суд апеляційної інстанції встановив, відповідач не спростував належними доказами, що вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

У підтвердження реального здійснення правочинів позивачем було надано, до матеріалів справи долучено: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, які підтверджують оплату за поставлений товар.

В подальшому придбаний товар був поставлений ТОВ ЮГ-АГРОС до ТОВ Військторг на підставі договору № 20/3-3від 20.03.2017, що підтверджується відповідними реєстрами за період з 01.11.2017 по 31.01.2018 та виписками по рахункам за період з 01.11.2017 по 07.03.2018.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області досліджено податкову інформацію, розміщену в інформаційних базах даних податкового органу, з якої вбачається, що формування позивачем активу було здійснено за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження, через відсутність необхідних умов у контрагентів позивача для здійснення господарської діяльності.

Разом з тим, податковим органом під час перевірку не надано оцінку первинним документам, наявним у позивача, не проаналізовано реальність господарських операцій у розрізі первинної документації по господарським операціям ТОВ ЮГ-АГРОС з вищевказаними контрагентами, не наведено жодних доказів, що свідчать про постачання товару іншими суб`єктами господарювання. Висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, без посилання на фактичні обставини, які доводять нереальність господарської операції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що загальна інформація з інформаційних баз даних ДФС щодо ТОВ Продукт Групп , ТОВ Продуктова інноваційна компанія , ТОВ Торгівельна група Каста не стосується діяльності позивача. Висновки суб`єкта владних повноважень щодо нереальності господарської операції не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів платника податків. Такі висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин. Податковим органом не надано жодних доказів щодо проведення зустрічної звірки контрагентів позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ, жодні первинні документи, які перебувають у згаданих контрагентів позивача, відповідачем не досліджувалися, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для вказаних осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також на віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Щодо вироку стосовно ОСОБА_1 , як підписанта первинних документів від ТОВ Продукт Групп , суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Дослідивши вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 у справі № 202/790/19, суд апеляційної інстанції зазначає, що останнім не надано оцінку вчиненим господарським операціям з конкретними контрагентами, жодних висновків щодо нереальності господарських операцій з ТОВ ЮГ-АГРОС вирок також не містить. При цьому, вагомим є і те, що вирок ухвалено шляхом затвердження мирової угоди з прокурором, тобто посадова особа на певних умовах погодилася з обвинуваченням, яке інкримінується. Така винуватість не перевірялася судом.

Також не є належною підставою для твердження про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Продуктова інноваційна компанія , ТОВ Торгівельна група Каста наявність кримінальних проваджень, фігурантами яких є останні, адже вина особи у встановленому законом порядку не доведена, будь-які судові рішення з цього приводу на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були відсутні.

Таким чином, враховуючи, що належної оцінки первинним документам, що стосуються вказаного питання, податковим органом надано не було, жодними доказами не спростовано їх неналежність чи недостовірність, суд апеляційної інстанції доходить висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки, що потягло за собою прийняття протиправних рішень щодо донарахування податкових зобов`язань, наслідком чого є їх скасування.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року в адміністративній справі № 280/5179/19 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 28 квітня 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 28 квітня 2020 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров