Ухвала

від 28.04.2020 по справі 640/11787/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 квітня 2020 року

Київ

справа №640/11787/19

адміністративне провадження №К/9901/11498/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2019 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2020 року у справі №640/11787/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбуд Інвест

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

До Верховного Суду 22 квітня 2020 року звернулося Головне управління ДПС у місті Києві із касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2020 року у справі №640/11787/19.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржник зазначив, що підставами на яких подається касаційна скарга є пункт перший частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та пункти третій, п`ятий частини третьої статті 353 цього Кодексу.

Суд визнає неприйнятним посилання заявника касаційної скарги на неврахування висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладено у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року по справі №826/5042/18, з огляду на те, що у цій постанові не сформовані правові висновки стосовно певних норм, внаслідок скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому касаційною скаргою не наведено ані норми права, ані подібності правовідносин про які йде мова у цій постанові та постанові (судових рішеннях) про касаційний перегляд якої просить скаржник.

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Су визнає, що посилання податкового органу виключно на рішення Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судом апеляційної інстанції при ухвалені постанови самі по собі не доводять не врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, подібність яких також не зазначена касаційною скаргою.

Скаржником у касаційній скарзі не наведено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до пункту 1 частино четвертої статті 328 КАС України.

Щодо посилання на порушення судами попередніх інстанцій положень пунктів 3, 5 частини третьої статті 353 КАС України.

Порушення зазначених податковим органом процесуальних норм є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Пунктом 3 частини 3 статті 353 КАС України передбачено, що обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд є розгляд справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання, якщо такий учасник обґрунтовує касаційну скаргу такою підставою.

Скаржник посилаючись на цю норму, зазначає, що він просив про оголошення перерви у справ, що не відповідає вимогам пункту 3 частини 3 статті 353 КАС України.

Посилання на пункт 5 частини 3 статті 353 КАС України, за яким обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд є те, що судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні, є неприйнятним з огляду на недоведеність обставин встановлених цим пунктом.

Відтак наведені скаржником у касаційній скарзі підстави не такими, які зумовлюють відкриття касаційного провадження.

Враховуючи те, що касаційна скарга не містить належних обов`язкових підстав касаційного оскарження, то відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається заявнику.

Керуючись пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2020 року у справі №640/11787/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбуд Інвест до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р.Ф.Ханова