Постанова

від 28.04.2020 по справі 824/643/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 квітня 2020 року

Київ

справа №824/643/18-а

адміністративне провадження №К/9901/6277/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №824/643/18-а

за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) до Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" (далі - АТ "Чернівціобленерго") стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Фонду на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року (ухвалене в складі головуючого судді Левицького В.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Драчук Т.О., суддів: Загороднюка А.Г., Полотнянка Ю.П.), -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

Фонд (далі також- позивач) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до АТ "Чернівціобленерго" (далі також- відповідач), в якому просив: стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 1084332,00 грн та пеню у розмірі 20038,46 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач у 2017 році належним чином не виконав вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення працевлаштування інвалідів та в силу ст. 20 цього Закону своєчасно не сплатив штрафні санкції в сумі 1084332,00 грн, за що позивачем нарахована пеня у розмірі 20038,46 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.10.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 лютого 2019 року залишив без змін рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.10.2018.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування. Вимоги позивача про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів, а також пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій є необґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року Фондом подана до Верховного Суду касаційна скарга, в якій заявник просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року, ухвалити нове рішення.

У скарзі посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що звернення до центру зайнятості та подання відповідачем звітів 3-ПН не є достатньою мірою щоб вважати, що роботодавець виконав всі умови і таким чином знімає з себе відповідальність по працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Центри зайнятості не займаються працевлаштуванням, а тільки сприяють у працевлаштуванні. Підприємства, установи, організації, приватні підприємці тощо займаються працевлаштуванням.

Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просить скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 15 березня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Шарапа В.М., справу передано головуючому судді.

Згідно розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 27.04.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи між суддями та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стрелець Т.Г., Стеценко С.Г.

Ухвалою від 27.04.2020 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в попереднє судове засідання.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами встановлено, що 12.02.2018 відповідач подав Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік форми № 10-ПІ, в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 1639 осіб, а середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві інвалідів становила 54 осіб, в той час коли встановлений норматив складав 66 робоче місце. Фонд оплати праці штатних працівників становив 148101,60 тис. грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 90361,00 грн. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем визначена у розмірі 1084332,00 грн.

17.04.2018 позивач направив на адресу відповідача претензію за № 03-56/145, відповідно до змісту якої Фонд повідомив, що через невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, відповідач зобов`язаний самостійно сплатити протягом 15 діб на рахунок позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 1084332,00 грн. та пеню на дату сплати.

Крім того, 17.04.2018 позивач на адресу Чернівецького міського центру зайнятості направив запит про надання інформації стосовно подання відповідачем звітності з питань працевлаштування інвалідів.

Відповідач 03.05.2018 надав відповідь на претензію Фонду, в якій вказав про безпідставність посилання позивача щодо порушення АТ "Чернівціобленерго" норм чинного законодавства про соціальний захист інвалідів в Україні.

Листом №644/2412.03-18 від 11.05.2018 Чернівецькою міською філією Чернівецького обласного центру зайнятості повідомлено позивача про те, що АТ "Чернівціобленерго" упродовж 2017 року до Чернівецького міського центру зайнятості подав 17 звітів форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" щодо вільних робочих місць. У цих звітах у пункті розділу ІІ зазначено про необхідність направляти інвалідів. В розділі основні дані про вакансії звітів форми 3-ПН відповідачем зазначені посади контролерів енергонагляду для роботи в місті Чернівці та районах Чернівецької області (кількість посадових вакансій впродовж року коливалася від 20 до 21 вакантних місця).

Крім того, центр зайнятості повідомив, що протягом 2017 року Чернівецьким міським центром зайнятості видано 27 направлень для осіб з інвалідністю: на посади контролер енергонагляду: результат - 25 осіб відмовились, 2 особи працевлаштовано на заявлену вакансію. Також були подані звіти на посаду комірника для роботи в місті Чернівці та районах Чернівецької області - 8 вакансій. По цим вакансіям видано 10 направлень на посаду комірника - результат відмова особи. Впродовж 2017 року відбувалося підтвердження актуальності вакансії в телефонному режимі. Інших звернень з питань працевлаштування інвалідів не проводилось.

Згідно розрахунку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та пені з 16.04.2018 за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій, станом на 09.07.2018 основний борг склав 1084332,00 грн та пеня у розмірі 52828,66 грн.

Сума адміністративно-господарських санкцій та пені відповідачем не сплачена, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року N 460-IX (далі- Закон №460-IX, набрав чинності 08.02.2020) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга по справі № 824/643/18-а подана у березні 2019 року, розгляд касаційної скарги не закінчено до 08.02.2020, тому касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX (із застосуванням норм КАС України в редакції, чинній до 08.02.2020).

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, ч. 2 ст. 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено Форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше десяти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця.

Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

На виконання п. 2 Порядку №70, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 10.02.2007 №42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за №117/13384 затверджено форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів".

Відповідач виконав обов`язок щодо подання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік форми № 10-ПІ.

Також, відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Згідно з п.5 р. І Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, звітність за формою № 3-ПН подається до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), і лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому періодичності подачі такої звітності не встановлено, оскільки вона подається не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 у справі №824/379/17-а та від 26.06.2018 у справі №806/1368/17.

Судами встановлено, що згідно з інформацією наданою Чернівецькою міською філією Чернівецького обласного центру зайнятості від 11.05.2018, відповідачем впродовж 2017 року до Чернівецького міського центру зайнятості були подані 17 звітів форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" щодо вільних робочих місць, в яких у пункті 3 розділу ІІ зазначено про необхідність направляти інвалідів.

Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку № 316, актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку.

Згідно з інформацією наданою Чернівецьким міським центром зайнятості від 11.05.2018, АТ "Чернівціобленерго" впродовж 2017 року здійснювало підтвердження актуальності вакансій в телефонному режимі.

Юридична відповідальність у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог ч.3 ст.18 Закону №875-XII, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або у разі порушення роботодавцем вимог ч.3 ст.17, ст.18, ч.2, 3 та 5 ст.19 Закону № 875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі № 808/2646/15.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що АТ "Чернівціобленерго" виконано обов`язок (створено робоче місце для працевлаштування інвалідів, проінформовано про відповідні вакансії, і надано відповідний звіт Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Верховний Суд наголошує, що Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда. Тому обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, відповідачем не було допущено жодних із наведених вище порушень, а тому відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських стягнень.

Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18.

Доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків судів попередніх інстанцій.

Враховуючи зазначене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки Верховний Суд залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року N 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року по справі №824/643/18-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді Т.Г. Стрелець

С.Г. Стеценко