УХВАЛА
27 квітня 2020 року
Київ
справа №160/4697/19
адміністративне провадження №К/9901/10554/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (правонаступник Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі за позовом Приватного підприємства Нафтатранссеріс до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Нафтатранссервіс" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням уточнення позовних вимог просив та просив скасувати податкові повідомлення -рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 6 травня 2019 року №0013251420, №0013271420, №0013221420, № 0013231420, №0013241420, №0013281420 та рішення про застосування фінансових санкцій № 000029/04-36-14-10/30442560.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, позовні вимоги задоволено.
13 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (правонаступник Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі по тексту в редакції на момент звернення з касаційною скаргою) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржником у касаційній скарзі зазначено, що підставами для подання цієї скарги є підстави, передбачені пунктом першим частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що у випадку посилання скаржника на пункт перший частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу касаційного оскарження необхідно зазначити конкретну норму, яку застосували суди без врахування висновку щодо застосування цієї норми права саме у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду з посиланням на конкретну постанову Верховного Суду, у якій такий висновок викладено.
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.
Подана касаційна скарга не відповідає вимогам встановленим статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржник у касаційній скарзі не обґрунтував підставу, на якій подається касаційна скарга.
Крім того, всупереч частини четвертої 330 Кодексу адміністративного судочинства України скаржником до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір".
Відповідно до частини першої, підпункту третього пункту третього частини другої статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб.
При цьому розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (пункт 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позовна заява у даній справі подана юридичною особою у 2019 році, а спір у справі носить майновий характер.
Згідно з пункту третього частини другої статті 4 Закону №3674-VI (в тій же редакції) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено в розмірі 1921 гривні.
У справі подано позовну заяву, в якій заявлено вимогу про визнання протиправними та скасувати подкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0013251420 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем акцизний податок на пальне на 3 718 796,25 грн., №0013271420 про застосування штрафу щодо не складання та не реєстрації податкових накладних в сумі 1 857 957,00 грн.; №0013311420 про застосування штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних в розмірі 1785,27 грн., №0013221420 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 5 099 296,00 грн., № 0013231420 про зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість на 331 621,00 грн., №0013241420 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 4 008 352,50 грн., №0013281420 про застосування штрафних санкцій за платежем акцизний податок в сумі 1 487 518,50 грн. та рішення про застосування фінансових санкцій № 000029/04-36-14-10/30442560, чим застосовані штрафні санкції у розмірі 10 000,00 грн.
Таким чином, судовий збір за подання до адміністративного суду цієї касаційної скарги складає 38 420 грн. ( (16 515 326,50 грн. х 1,5 %, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб х 200%).
Судовий збір підлягає сплаті за реквізитами:
Отримувач коштівУК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897 Банк отримувачаКазначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055") Призначення платежу *;101;
Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору у розмірі, встановленому законом та зазначити належне обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга з визначення передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстав.
Що стосується строку, протягом якого скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, Суд зазначає наступне.
За приписами частини першої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Тобто подією, з якою пов`язується початок перебігу процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги, з огляду на приписи частини другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, є день вручення скаржнику ухвали про залишення позовної заяви без руху
Поряд з тим, 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року , яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо.
Суд звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .
Отже, строк усунення недоліків касаційної скарг, визначений статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, не може бути меншим встановленого Кабінетом Міністрів України строку дії карантину
Враховуючи наведене, Суд вважає за необхідне встановити скаржнику строк протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали, без урахування строку дії карантину встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (правонаступник Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі за позовом Приватного підприємства Нафтатранссеріс до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень залишити без руху.
Встановити особі, що подала касаційну скаргу, строк протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали, без врахування строку дії карантину встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" для усунення зазначеного недоліку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя доповідач: Н.Є. Блажівська
Судді: О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 27.04.2020 |
Оприлюднено | 29.04.2020 |
Номер документу | 88960087 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Тулянцева Інна Василівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Тулянцева Інна Василівна
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Блажівська Н.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні