Рішення

від 27.01.2020 по справі 761/24258/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/24258/17

Провадження № 2/761/242/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Мальцева Д.О.

при секретарі: Чугаєва І.В.

за участі:

представник позивача : ОСОБА_1 ,

представники відповідача: Коновалов О.С , Гусєв Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ТОВ Факторинг Фінанс , третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Факторинг фінанс (далі по тексту - відповідач ), третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяна Миколаївна (далі по тексту - третя особа), відповідно до якого просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом КМНО Бондар Т.М. 01.02.2017, зареєстрований в реєстрі за № 173 про стягнення з позивача на користь відповідача автомобіля марки Mercedes-Benz модель 310D, р.н. НОМЕР_1 , номер шасі VIN - НОМЕР_3 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.02.2017 приватним нотаріусом вчинено оскаржуваний виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з боржника (позивача), що є учасником ТОВ Днепр-Сервис , та заставодавцем за зобов`язаннями ТОВ Компания Днепргазсервиспромойл за договором застави транспортного засобу, посвідченого 07.08.2013 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Байдук М.М, зареєстровано в реєстрі за № 8850 - на користь стягувача ТОВ Факторинг фінанс автомобіля марки Mercedes-Benz модель 310D, р.н. НОМЕР_1 . Сума заборгованості складає 700 000, 00 грн. та підлягає поверненню відповідачу за Договором факторингу № 260511 від 26.05.2011, строк виконання зобов`язань настав 30.12.2015. Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис виданий з порушенням вимог Закону України Про нотаріат , зокрема, нотаріусом не було перевірено безспірність вимог позивача, оскільки 22.01.2016 відповідачем було подано до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області позов до позивача про стягнення заборгованості за Договором факторингу. Станом на момент подання позову позовна заява не була розглянута. Крім того, штраф та пеня за період з 30.08.2014 по 30.12.2015, вказані у оскаржуваному виконавчому написі, нараховані з пропущенням встановленого річного строку позовної давності. Крім того, ліміт максимальної заборгованості за Факторинговим фінансуванням згідно умов Договору застави становив до 600 000, 00 грн., в той час коли у виконавчому написі розмір заборгованості визначений в сумі 700 000, 00 грн. Крім того, позивач взагалі не є стороною Договору факторингу, жодних коштів від відповідача не отримував.

З врахуванням наведеного, позивач вважає, що є достатні підстави вважати виконавчий напис таким, що вчинений приватним нотаріусом з порушенням норм чинного законодавства та таким, що не підлягає виконанню, а тому останній звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник відповідача у своєму відзиві заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. Вважає, посилання позивача на відсутність безспірності вимог відповідача не підтверджуються тією обставиною, що відповідач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з позивача за договором застави. Крім того, вказує, що позивач є директором ТОВ Компания Днепргазсервиспромойл і відповідно до Договору застави, зобов`язався погасити заборгованість, однак не зробив цього, в порушення умов договору. Невиконання або неналежне виконання умов Договору застави є самостійною підставою для набуття заставодерждателем права звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також вказує, що ним було надано всі необхідні документи нотаріусу, визначені чинним законодавством для вчинення виконавчого напису.

Від третьої особи пояснення не надходили.

17.07.2017 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Малинникова О.Ф. відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду.

17.07.2017 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Малинникова О . Ф. відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, поданої представником позивача.

24.11.2017 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. на підставі Розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва № 01-08-910 від 27.06.17 року щодо повторного автоматичного розподілу справи та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2018, справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

29.06.2018 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. у зв`язку з набуттям чинності 15.12.2017 змін, внесених до ЦПК України, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

29.10.2018 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів витрат на правову допомогу.

07.06.2019 від представника відповідача надійшов відзив.

11.06.2019 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

05.09.2019 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

23.10.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

15.01.2020 від представника позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

20.01.2020 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

23.01.2020 від третьої особи, на виконання вимог ухвали про витребування доказів, надійшли копії матеріалів вчинення виконавчого напису.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити в його задоволенні.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 07.08.2013 між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю ФАКТОРИНГ ФІНАНС , код ЄДРПОУ 36125262 укладено Договір застави транспортного засобу (з подальшими змінами та доповнення), посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Байдук М.М., зареєстровано в реєстрі за № 8850, відповідно до умов якого Договір забезпечує вимоги заставодержателя (відповідача), що випливають із Договору факторингу № № 260511 від 26.05.2011 зі змінами та доповненнями, згідно яких заставодержатель надає грошові кошти заставодавцю (позивачу) за плату під відступлені ним права вимог на умовах, визначених вищевказаними договорами з лімітом максимальної відповідальності за факторинговим фінансуванням до 600 000, 00 грн включно (п.п. 1 Договору застави).

Відповідно до п. 1.2. Договору застави, заставодавець передає в заставу заставодержателю у якості забезпечення виконання зобов`язань автомобіль Mercedes-Benz модель 310D, тип - фургон малолітражний-В, 1998 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) VIN - НОМЕР_3 .

Відповідно до п. 1.3. Договору застави, заставна вартість майна за згодою сторін складає 60 000, 00 грн.

Згідно п. 5.2. Договору застави, строк дії договору закінчується при виконанні позичальником зобов`язань за Договором факторингу, а також у випадках, передбачених ст. 28-29 Закону України Про заставу .

Положеннями Договору застави також передбачено право заставодержателя звернути стягнення на предмет застави, зокрема у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, або невиконанні або неналежному виконанні заставодавцем умов цього Договору (розділ 3 Договору застави).

Крім того, між сторонами в подальшому були укладені: 29.05.2014 - Договір про внесення змін та доповнень до Договору застави транспортного засобу від 07.08.2013, 17.07.2014 - Договір про внесення змін та доповнень до Договору застави транспортного засобу від 07.08.2013 в частині, що стосується графіка погашення заборгованості по тілу кредиту та виплати грошової винагороди відповідачу за користування факторинговим фінансуванням.

17.05.2015 представником відповідача направлено позивачу Претензію щодо виконання зобов`язань за Договором факторингу від 26.05.2011, яка станом на 30.07.2015 становила 385 865, 12 грн.

01.02.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяною Миколаївною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 173, відповідно до якого нею запропоновано стягнути з боржника, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю ДНЕПР-СЕРВИС , податковий номер 35861831, та заставодавцем за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНИЯ ДНЕПРГАЗСЕРВИСПРОМОЙЛ , податковий номер 37303018 за договором застави транспортного засобу, посвідченого 07.08.2013 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Байдук М.М., зареєстровано в реєстрі за № 8850 - на користь стягувача ТОВ ФАКТОРИНГ ФІНАНС , код ЄДРПОУ 36125262 автомобіля марки Mercedes-Benz модель 310D, тип - фургон малолітражний-В, 1998 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) VIN - НОМЕР_3 , що зареєстрований за Боржником на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого ВРЕР ДАІ №1 ГУМВС України в Дніпропетровській області 09.10.2012.

Сума заборгованості за платежами Договору факторингу № 260511 від 26.05.2011 з усіма додатками, змінами та доповненнями складає 700 000, 00 грн., в тому числі пеня 443 781, 49 грн., штраф 48 000, 00 грн., та підлягає поверненню за Договором факторингу, строк виконання зобов`язань настав 30.12.2015 за період з 30.08.2014 по 30.12.2015 за рахунок предмету Договору застави, а також витрати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису у сумі 2500, 00 грн., усього 702 500, 00 грн.

Вказаний виконавчий напис було вчинено на підставі заяви представника ТОВ ФАКТОРИНГ ФІНАНС про вчинення виконавчого напису, Договору застави транспортного засобу від 07.08.2013, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Байдук М.М., зареєстровано в реєстрі за № 8850, Договір від 29.05.2014 про внесення змін та доповнень до Договору застави транспортного засобу від 07.08.2013, Договір від 17.07.2014 про внесення змін та доповнень до Договору застави транспортного засобу від 07.08.2013, Претензія від 17.05.2015, Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 51373630, розрахунок заборгованості ТОВ КОМПАНИЯ ДНЕПРГАЗСЕРВИСПРОМОЙЛ перед відповідачем за період з 30 липня 2015 року по червень 2016 року на суму 700 000, 00 грн., в тому числі нарахована пеня в розмірі 443 781, 49 грн., штраф в розмірі 48 000, 00 грн., 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України.

Позивач, обґрунтовуючи зміст позовних вимог, зазначає, що приватним нотаріусом під час вчинення оспорюваного виконавчого напису не було перевірено безспірність вимог, оскільки позивач суму заборгованості, вказану до стягнення у виконавчому написі, а також період, за який вона нарахована, не визнає. Зазначає, що з цього приводу між сторонами існує спір.

Положеннями ст. 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом Про нотаріат та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону Про нотаріат ). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року№ 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України Про нотаріат ). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону Про нотаріат та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України Про нотаріат для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України Про нотаріат визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі Про нотаріат та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому ст. 50 Закону передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України Про нотаріат ). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону Про нотаріат захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року, справа № 6-887цс 17 та у постанові Верховного суду від 23 січня 2018, справа № 61-154 св 18.

Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21 січня 1999р. в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007р. в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011р. в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010р. в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994р. в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 01 липня 2003р. в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008р. в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Mesrop Movsesyan проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017р. №6-887цс17.

Отже, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.

Так, перевіряючи обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, судом встановлено, що 05.08.2016 ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області відкрито провадження по справі № 175/2811/16 за позовом ТОВ Факторинг Фінанс до ТОВ Компания Днепргазсервиспромойл , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за Договором факторингу.

При цьому, з матеріалів справи також вбачається, що претензію відповідач направляв позивачу на суму, що станом на 30.07.2015 становила 385 865, 12 грн., в той час коли виконавчий напис вчинено нотаріусом на суму 700 000, 00 грн.

Враховуючи зазначене, а також ту обставину, що вимоги відповідача про стягнення заборгованості за Договором факторингу з позивача були предметом судового розгляду, пред`явлені до вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису, суд дійшов висновку, що на момент вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису вимоги відповідача до позивача не були безспірними.

При цьому, відповідач, в судовому засіданні зазначені обставини наданими до матеріалів справи доказами не спростував, протилежного не довів.

Так, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З врахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні підтвердилась та обставина, що оскаржуваний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 87 Закону України Про нотаріат та Постанові Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999р., оскільки на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису вимоги відповідача до позивача не були безспірними.

Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 647, 00 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат надано Договір про надання правової допомоги від 21.09.2018, укладений між позивачем та адвокатом Ковальчуком Денисом Юрійовичем, відповідно до умов якого адвокат зобов`язався надавати клієнту правову допомогу з питань захисту прав та законних інтересів клієнта по цивільній справі № 761/24258/17 Шевченківського районного суду м. Києва, а клієнт (позивач) зобов`язався прийняти та оплатити правову допомогу, на умовах, визначених цим Договором.

Також позивачем надано оригінал квитанції № КП-10/1 від 27.09.2018 на суму 4000, 00 грн., отримувач адвокат Ковальчук Денис Юрійович, призначення платежу - оплата за правову допомого за Договором від 21.09.2018, ордер Серія ДП № 1009/014 на надання правової допомоги ОСОБА_4 , виданий адвокатом Ковальчуком Д.Ю. від 21.09.2018.

З врахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 4000, 00 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1-2 ст. 138 ЦПК України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

На підтвердження витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту позивачем та його адвокатом, до матеріалів справи надано два посадочні документи від 03.09.2018 вартістю 247, 28 грн. та 168, 80 грн. (на судове засідання призначене на 24.09.2018), два посадочні документи від 24.10.2018 вартістю 237, 96 грн. та 347, 02 грн. (на судове засідання призначене на 09.11.2018), два посадочні документи від 04.03.2019 вартістю 567, 81 грн. та від 09.03.2019 вартістю 604, 26 грн. (на судове засідання призначене на 11.03.2019), посадочний документ від 17.10.2019 вартістю 576, 65 грн. (на судове засідання призначене на 21.11.2019), всього на загальну суму 2 749, 78 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 11.03.2019 в судовому засіданні був присутній лише представник позивача.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту позивача та його адвоката в розмірі 2 145, 52 грн. (з вирахуванням вартості другого посадочного документа від 09.03.2019 вартістю 604, 26 грн. на судове засідання, призначене на 11.03.2019).

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 1, 4, 15, 16 ЦК України; ст. ст. 87, 88 Закону України Про нотаріат ; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012р. № 296/5; Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. № 1172, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до ТОВ Факторинг Фінанс , третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяною Миколаївною, зареєстрований № 173 від 01.02.2017 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ Факторинг Фінанс автомобіля марки Mersedes BENZ , модель 310 D, реєстраційний номер НОМЕР_1 ., таким що не підлягає виконанню.

Стягнути з ТОВ Факторинг Фінанс (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, буд.120, код ЄДРПОУ 36125262) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ) судові витрати у розмірі витрат на правничу допомогу у розмірі 4000грн., витрати представника позивача пов`язані з переїздом з міста Дніпра до міста Києва у розмірі 2145,52 грн., судовий збір у розмірі 647 грн. , а всього 6792грн.52 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 10.02.2020.

Суддя: