Рішення

від 05.03.2007 по справі 20/036-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/036-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"05" березня 2007 р.                                                                              Справа № 20/036-07

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Сухоліське”, с. Сухоліси, Білоцерківський район

доДержавного підприємства „Навчально-дослідного господарства Білоцерківського державного аграрного університету”, с. Глибочка, Білоцерківський район

про стягнення 33787,50грн.

Суддя  Іваненко Я.Л.

В засіданні приймали участь:

від позивачаБорисенко А.М., довіреність №114 від 10.11.2004р.

від відповідачане з'явився

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Сухоліське”, с. Сухоліси (надалі - позивач) до Державного підприємства „Навчально-дослідного господарства Білоцерківського державного аграрного університету”, с. Глибочка  (надалі - відповідач) про стягнення 33787,50грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2007р. розгляд справи було призначено на 19.02.2007р. Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Позивач позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого обов'язку  щодо проведення розрахунку за отриманий ним за накладними товар.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце проведення судових засідань відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за № 75, що підтверджується журналом вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду Київської області та відповідною відміткою на перших примірниках ухвал суду від 05.02.07р., 19.02.07р., в судові засідання 19.02.07р. та 05.03.07р. свого представника не направив, відзиву та витребуваних ухвалами суду документів без поважних причин не надав. Тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сухоліське” передало сільськогосподарську продукцію –насіння кукурудзи, горох, сою, капусту та столовий буряк (товар) Державному підприємству „Навчально-дослідне господарство Білоцерківського державного аграрного університету”, що підтверджується довіреністю ЯЗХ №553952 від 30.04.2004р., довіреністю ЯЗХ №553961 від 13.05.2004р., довіреністю ЯИИ №251629 від 30.07.2004р., довіреністю ЯИФ №139292 від 10.12.2004р., довіреністю ЯИЧ №862965 від 13.04.2005р., довіреністю ЯИЧ №862979 від 05.05.2005р., довіреністю ЯИЧ №862997 від 25.05.2005р., довіреністю ЯМИ №191273 від 15.05.2006р., довіреністю ЯМХ №705800 від 18.10.2006р. та накладними  від 30.04.2004р. №1865 на суму 5000,00грн., від 13.05.2004р. №2010 на суму 5000,00грн., від 13.05.2004р. №2011 на суму 2660,00грн., від 30.07.2004р. №2732 на суму 1250,00грн., від 25.08.2004р., №4010 на суму 37000,00грн., від 13.04.2005р. №887 на суму 11625,00грн., від 05.05.2005р. №1158 на суму 12500,00грн., від 25.05.2005р. №1309 на суму 750,00грн., від 15.05.2006р. №792 на суму 11066,00грн. та від 18.10.2006р. №2080 на суму 592,00грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи. Всього на загальну суму 87443,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, перерахувавши позивачеві грошові кошти в сумі 37460грн. та здійснивши зустрічну поставку товару за накладними від 25.08.2004р. №101 на суму 1795,50грн., від 22.02.2005р. №30 на суму 12000,00грн., від 13.04.2005р. №65 на суму 2400,00грн., у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 33787,50грн., що підтверджується також підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 14.11.2006р.

Лист вимогу №1 від 09.01.2007р. про погашення заборгованості за поставлений товар відповідачем залишено без відповіді.

Як і будь-які інші цивільні та господарські правовідносини, зобов'язання виникають при наявності певних юридичних фактів. Ці факти або певні їх сукупності називаються підставами виникнення зобов'язання. Відповідно до ст. 174 Господарського Кодексу України господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання. В силу п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами ж виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб.

Частина 2 статі 205 ЦК України передбачає, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що вищезазначені дії позивача та відповідача свідчать про виникнення між сторонами правовідносин щодо купівлі-продажу товару.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, своїми діями відповідач прийняв на себе обов'язок прийняти та оплатити товар, а позивач в свою чергу –передати товар.

У зв'язку із зазначеним після належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо передачі відповідачеві товару, у відповідача виникло зобов'язання розрахуватись за нього.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено господарським судом, сторонами по справі не було визначено строк виконання відповідачем зобов'язання щодо розрахунку за отриманий товар.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 09.01.07р. направив на адресу відповідача лист вимогу №1 з пропозицією сплатити суму боргу в розмірі 33787,50грн., що підтверджується квитанцією про відправку від 09.01.07р. Таким чином строк виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару, з урахуванням терміну поштового обігу, закінчився 19.01.2007р.  

Відповідач відповіді на претензію не направив, кошти не перерахував.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, утому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом частини першої та  частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім того, стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач своїми процесуальними правами, наданими йому ГПК України, не скористався, в судові засідання без поважних причин не з'явився, заперечень щодо суми заборгованості перед позивачем і доказів її відсутності (повного (часткового) погашення) не надав.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 33787,50грн. заборгованості за отриманий товар є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.

На підставі ст.49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, господарський суд,–

вирішив:

1.  Позовні вимоги  задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства „Навчально-дослідного господарства Білоцерківського державного аграрного університету” (09153, Київська область, Білоцерківський район, с. Глибочка, вул. Колгоспна, 10 А, код 00489768) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Сухоліське” (09173, Київська область, Білоцерківський район, с. Сухоліси, вул. Садова, 1, код 05528444) 33787,50грн. (тридцять три тисячі сімсот вісімдесят сім грн. 50коп.) основної заборгованості та судові витрати: 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 337,88 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                 Іваненко Я.Л.

Суддя