Рішення

від 30.05.2007 по справі 29/55-07-953

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/55-07-953

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2007 р.Справа  № 29/55-07-953

За позовом: КП „Теплопостачання міста Одеси”

До відповідача: ОСББ „Тополь-2”

про зобов'язання  укласти договір

Суддя                     Аленін О.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Василенко О.О. за довіреністю №01/11-16 від 01.11.2006р.

Піщемуха Н.В. за довіреністю № 01/11-12 від 01.11.2006р.

Від відповідача: Штефанець В.В. за довіреністю

                    Мальнев Є.П. за довіреністю

Суть спору: КП „Теплопостачання міста Одеси” звернулось до суду з позовом до ОСББ „Тополь-2”, в якому просить зобов'язати відповідача укласти договір № 1224 від 01.11.2006р. на теплопостачання та викласти пункти 5.6, 7.2.1., 7.2.3., 7.2.6 в редакції Теплопостачальній організації.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить зобов'язати відповідача укласти договір № 1224 на теплопостачання, виклавши п.п. 5.6, 6.7, 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 в редакції КП „Теплопостачання міста Одеси".

Відповідач проти позову заперечує і просить викласти пункти п.п. 5.6, 6.7, 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 договору  в його редакції, а саме:

Пункт 5.6 –у разі виходу з ладу приладів обліку до розрахунку приймаються показання приладів обліку відповідного минулого опалювального сезону. При відсутності приладів обліку більш 3-х місяців, розрахунок проводиться відповідно діючим нормам та тарифам: за опалення –по опалювальній площі квартир; за гаряче водопостачання –по кількості проживаючих з урахуванням показників квартирних приладів обліку споживання в частині квартир, які обладнані приладами.

Пункт 6.7 доповнити другим та третім абзацами –у розрахунок береться заборгованість держави по пільгам та житлових субсидіях, за яку споживач не несе відповідальність. Норма абзацу першого цього пункту набуває чинності з дня втрати чинності Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” (№486/96-ВР від 13.11.1996р.).

Пункт 7.2.1 –число та слово „5-кратної” замінити на число „25%”.

Пункт 7.2.3 додати абзац другий –норма абзацу першого цього пункту набуває чинності з дня втрати чинності  Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” (№486/96-ВР від 13.11.1996р.).

Пункт 7.2.6 –число та слово „5-кратної” замінити на число „25%”.

Ухвалами від 21.03.2007р. та від 25.04.2007р. строк розгляду справи був продовжений відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

З метою встановлення між сторонами господарсько-договірних зобов'язань щодо постачання теплової енергії КП "Теплопостачання міста Одеси" направило відповідачеві проект договору № 1224 від 01.11.06 р. Вказаний договір був підписаний відповідачем з протоколом розбіжностей та направлений на адресу позивача.

Сторонами частина розбіжностей була врегульована та складений протокол узгодження розбіжностей до договору № 1224 від 01.11.06 р. Решту  умов запропонованих відповідачем, викладених в протоколі розбіжностей до договору, КП „Теплопостачання міста Одеси" не погодило та відхилило їх, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до уточнень позовних вимог позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти договір № 1224 на теплопостачання, виклавши п.п. 5.6, 6.7, 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 в редакції КП „Теплопостачання міста Одеси"., а саме:

Пункт 5.6 –при відсутності приладу обліку (або виходу його з ладу), кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом: на опалення –згідно теплового навантаження будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплоспоживчого обладнання Споживача в розрахунковий період; на гаряче водопостачання –кількість теплової енергії визначається як добуток добового споживання, зазначеного в договорі, на кількість діб у звітному періоді. Теплове навантаження –це норма витрат на опалення будівель, яка визначається згідно будівельного обсягу та опалювальних характеристик будівель. Добове споживання гарячої води –визначається виходячи з норм споживання, як добуток середньогодинного навантаження в добу максимального споживання гарячої води на 18 годин, або по поперечному перерізу трубопроводу на введені в будівлю. У випадку реконструкції об'єкта, або проведенні заходів по зменшенню теплових втрат, споживач має право на коригування теплового навантаження на основі проекту, виконаного спеціалізованою проектною установою та узгодженого з Теплопостачальною організацією.

Пункт 6.7 –в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання споживач зобов'язаний сплатити Теплопостачальній організації заборгованість з урахуванням норм ст. 625 ЦК України та крім цього йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту, коли грошове зобов'язання мало бути виконано.

Пункт 7.2.1 –споживання теплової енергії без дозволу Теплопостачальної організації або понад встановленої договором максимальної теплової   навантаження, обумовлені витратами теплоносія –штраф у розмірі 5-кратної вартості теплової енергії, спожитої із зазначеними порушеннями.

Пункт 7.2.3 –несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію –пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Пункт 7.2.6 –за самовільне підключення систем тепло споживання чи підключення їх перед приладами обліку –штраф в розмірі 5-кратної вартості теплової енергії, спожитої такими схемами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на положення Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 60 від 25.04.05 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.05 р. № 541/10821 та стверджує, що запропоновані відповідачем в протоколі розбіжностей пропозиції є такими, що не можуть бути прийняти ним оскільки, запропоновані позивачем умови договору повністю відповідають вимогам діючого законодавства України та підлягають включенню у договір саме в редакції позивача, а умови запропоновані відповідачем суперечать вимогам діючого законодавства, а тому не можуть бути включені у договір.

Зокрема, щодо пункту 5.6 позивач зазначив, згідно п. 1.6 Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії, затверджених Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству і  Міністерством енергетики та електрифікації України № 57/112 від 01.07.96 р. облік відпускання і використання теплової енергії здійснюється двома способами: приладним і розрахунковим. Додатком 1 до вказаних правил визначено порядок розподілу загальної кількості теплової енергії між локальними споживачами та п.3.3 та п. 3.4. визначено порядок розрахунків у разі відсутності приладів обліку. В п. 1.3 Правил вказано, що основою обліку відпускання і використання теплової енергії є вузол обліку теплової енергії, організований на межі розподілу теплових мереж енергопостачальної організації і абонента, оскільки квартирні лічильники не встановлені на межі розподілу, тому враховувати їх показники позивач не може. Згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги" точка розподілу (межа розподілу) - місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання. У відповідності з п. 10.7.10 Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України, затверджених наказом Держбуду № 9 від 19.01.99 р. при виході з ладу приладів обліку, розрахунки здійснюються теплопостачальною організацією на підставі розрахункових теплових навантажень згідно Договору. Також, вказані норми розраховуються згідно норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, прийнятими Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству. КТМ 204 України 244-94. У разі виходу з ладу приладів обліку до розрахунку не можуть прийматися показання приладів обліку минулого опалювального сезону, так як опалювальні сезони не подібні один на одного  по середньомісячної температурі наружного повітря, а також залежить    від постачання газу та інших показників.

Щодо пунктів 7.2.1. та 7.2.6 договору позивач зазначив, що у випадку самовільного підключення систем теплоспоживаня та споживання теплової енергії без дозволу Теплопостачальна організація понесе значні затрати у вигляді використаного газу та електричної енергії. Таким чином, порушення зобов'язання відповідачем перед теплопостачальною організацією тягне за собою до виникненню заборгованості позивача перед іншими контрагентами.

Щодо пунктів 6.7 та 7.2.3 договору позивач зазначив, що в договорах, які укладені теплопостачальною організацією з ВАТ "Одесагаз", з ВАТ "Одесаобленерго" та іншими контрагентами, передбачений порядок виплати пені за несвоєчасне виконання зобов'язання. Таким чином, невиконання зобов'язання відповідачем перед теплопостачальною організацією тягне за собою до виникнення заборгованості позивача перед іншими контрагентами. Згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також ЗУ "Про житлово-комунальні послуги в ст.20 ч. 3 п.10 вказано, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплачувати пеню. В ст. 25 ЗУ "Про теплопостачання" вказано, що у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У відповідності зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільнюється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважає доводи позивача необґрунтованими та такими, що не засновані на вимогах діючого законодавства України та просить пункти 5.6, 6.7, 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 договору викласти в його редакції з огляду на наступне.

За твердженням відповідача Правила на які посилається позивач не зареєстровані в Міністерстві юстиції України і згідно Постанови  КМ України №731   від  28.12.1992  р.   "Про  затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів"    та статті 1 Указу Президента України від 03.10.1992 р. №493/92 "Про державну реєстрацію  нормативно-правових актів  міністерств  та  інших органів виконавчої влади" є не чинними .

05.03.2007 р. Міністерство юстиції України за №197/13464 зареєструвало Правила   технічної   експлуатації   теплових   установок   і   мереж,   які затверджені наказом Міністерства Палива та Енергетики України від 14.02.2007 р. №71. Згідно пункту 7.2.40 цих Правил, у разі виходу з ладу теплолічильника або в разі потреби повірки приладів обліку теплової енергії до поновлення іх працездатності облік теплової енергії здійснюється розрахунковими способами на усереднених показах приладів за попередні три доби з коригуванням відповідно до фактичної температури зовнішнього повітря. Згідно пункту 15 Правил надання послуг з центрального опалення, забеспечення холодною та гарячою водою і водовідводу затвердженних Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.06.2005 р. періодична повірка засобів обліку води та теплової енергії проводиться в термін, що не перевищує одного місяця. За цей термін споживач сплачує послуги у такому порядку: по централізованому постачанню холодної та гарячої води - у відповідності з середньомісячними показниками засобів обліку за попередні три місяці; по централізованому опаленню –у відповідності за середньомісячними показниками засобів обліку за попередній опалювальний період. У разі несправності засобів обліку води та теплової енергії, які не підлягають ремонту, плата за послуги справляється згідно з нормативами (нормами) споживання.

Згідно Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, затверджених наказом Державного Комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства будівництва архітектури та житлово-коммунального господарства України від 09.01.2007 р. №1/3 зареєстрованих в Міністерстві юстицій України від 06.01.2007 р. №64/13331. теплопостачальна організація повинна керуватися Правилами надання послуг з центрального опалення, забеспечення холодною та гарячою водою і водовідводу затвердженних Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.06.2005 р.

На підставі цього відповідач вважає, що сторони при укладанні господарського договору на постачання теплової енергії повинні керуватись Постановою КМ України №630 від 21.07.2005 р. та Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007р. №71.

Також відповідач  вважає, що пункти договору 7.21 та 7.26 в редакції позивача суперечать  діючому законодавству, оскільки діючим законодавством не передбачено штрафні санкції у вигляді 5-ти кратній вартості теплової енергії, спожитої із зазначеними порушеннями.

Відповідач зазначив, що тільки Державні інспектори мають право застосовувати санкції, але цього права не має позивач, тому вимоги позивача викласти п. 7.21, 7.26 договору в його редакції не підлягає задоволенню.

Також відповідачем відхиляється редакція позивача щодо пунктів 6.7 та 7.23 договору, при цьому відповідач посилається на положення Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги " №486/96-ВР від 13.11.1996 р. Закону України "Про реструктуризацію  заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію.

Оцінивши докази, що мають значення для справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Укладення  господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів господарювання (ч. 3 ст. 179 ГК України).

Пунктом 7 ст. 181 Господарського кодексу України  встановлено, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному  замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона -  виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Відповідно до ч.1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Згідно ч.2 ст. 275 ГК України відпуск  енергії  без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як встановлено розглядом справи з метою встановлення між сторонами господарсько-договірних зобов'язань щодо постачання теплової енергії КП "Теплопостачання міста Одеси" направило відповідачеві проект договору № 1224 від 01.11.06 р. Вказаний договір був підписаний відповідачем з протоколом розбіжностей та направлений на адресу позивача.

Умовами запропонованого проекту договору визначено, що теплопостачальна організація (позивач по справі) бере на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідачу по справі) теплову енергію, а споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором.

Відповідно до протоколу узгодження розбіжностей сторони домовились викласти п.1 договору в редакції споживача, яка передбачає, що під час виконання умов цього договору, також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором сторони в своїх діях керуються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. та іншими законодавчими і нормативними актами.

За викладених обставин суд вважає, що сторони при  укладенні зазначеного договору, мають враховувати приписи чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, а тому суд не може погодитись з твердженнями позивача, що ґрунтуються на положеннях  Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії, затверджених Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству і  Міністерством енергетики та електрифікації України та Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України, затверджених наказом Держбуду № 9 від 19.01.99 р., які згідно Постанови  КМ України №731   від  28.12.1992  р.   "Про  затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів"    та статті 1 Указу Президента України від 03.10.1992 р. №493/92 "Про державну реєстрацію  нормативно-правових актів  міністерств  та  інших органів виконавчої влади" не є обов'язковими  для сторін.

Крім того, згідно Ліцензійних умов  провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними  та місцевими (розподільчими) тепловими мережами,           постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання,   якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках  та установках з використанням нетрадиційних  або поновлюваних джерел енергії), затверджених Наказом Державного Комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства будівництва архітектури та житлово-коммунального господарства України від 09.01.2007 р. №1/3 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 06.01.2007 р. №64/13331,  суб'єкти  господарювання,  що  здійснюють   господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та  установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), повинні дотримуватись вимог нормативних актів, наведених у додатку (п. 2.1. Ліцензійних умов).

Згідно п. 2.2 цих Ліцензійних умов розрахунки за теплову енергію як  за  товарну  продукцію регулюються договорами.  У сфері житлово-комунальних послуг розрахунки за теплову енергію здійснюються на договірних засадах згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630  "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".

Відтак, редакція позивача п. 5.6 проекту договору, яка не ґрунтується на чинному законодавстві, судом відхиляється.

Не може бути прийнята судом також і редакція відповідача з огляду на невідповідність її нормам Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а тому суд вважає за необхідне зобов'язати сторони укласти договір №1224 від 01.11.06 р. з пунктом 5.6 викладеним в наступній редакції: «При відсутності приладу обліку (або виході його з ладу), кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом відповідно до чинного законодавства».

Також судом не може бути прийнята до уваги редакцій позивача пунктів 7.21 та 7.26 проекту договору оскільки така редакція також не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, в зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Параграфом 1 глави 49 Цивільного кодексу України встановлені загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання. Зокрема ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Сам факт застосування господарських санкцій до порушника зобов'язань діє лише як правовий засіб відповідальності у сфері господарювання. Відповідно до п. п. 1-2 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько –правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання    шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування  господарських  санкцій  повинно  гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Також слід зазначити, що ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємство відповідача є підприємством, яке надає житлово –комунальні послуги населенню. На думку суду, з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 7 червня 2000 року № 934 „Про затвердження Порядку проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, природний газ, житлово –комунальні послуги та послуги водопостачання і водовідведення”, Закону України   «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», на суму наданих послуг з теплопостачання населенню не можуть нараховуватись штрафні санкції у вигляді пені, штрафу, неустойки та нарахування у вигляді індексу інфляції та трьох відсотків річних.

З огляду на наведені норми та умови, які були запропоновані позивачем та відповідачем у п. 6.7 та п. 7.2.3 суд вважає за необхідне частково прийняти умови які були запропоновані сторонами та викласти  їх в наступній редакції, а саме:

- п. 6.7 договору: «У разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання Споживач зобов'язаний сплатити Теплопостачальній організації заборгованість з урахуванням норм ст. 625 Цивільного кодексу України та крім цього йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту коли грошове зобов'язання мало бути виконане. У розрахунок не береться заборгованість держави по пільгах та житлових субсидіях, за яку споживач не несе відповідальність. Стягнення пені та нарахувань передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України проводиться з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 7 червня 2000 року № 934 «Про затвердження Порядку проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, природний газ, житлово –комунальні послуги та послуги водопостачання і водовідведення», Закону України   «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»;

- п. 7.2.3 договору: «Несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію –пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення з урахуванням положень п. 6.7 даного договору».   

За приписами ст. 187 Господарського кодексу України встановлено,  день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.           

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи викладені у судових засіданнях доводи сторін, а також надані документальні докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 82-85,  ГПК України, суд,-

                                                  ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тополь-2»(м. Одеса, Дніпропетровська дорога, 131, код 33933275) та Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси” (м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, код 34674102) укласти договір № 1224 від 01.11.2006 року на постачання теплової енергії з пунктом 5.6 викладеним в наступній редакції: «При відсутності приладу обліку (або виході його з ладу), кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом відповідно до чинного законодавства».

3.          Зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тополь-2»(м. Одеса, Дніпропетровська дорога, 131, код 33933275) та Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси” (м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, код 34674102) укласти договір № 1224 від 01.11.2006 року на постачання теплової енергії з пунктом 6.7. викладеним у наступній редакції: «У разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання Споживач зобов'язаний сплатити Теплопостачальній організації заборгованість з урахуванням норм ст. 625 Цивільного кодексу України та крім цього йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту коли грошове зобов'язання мало бути виконане. У розрахунок не береться заборгованість держави по пільгах та житлових субсидіях, за яку споживач не несе відповідальність. Стягнення пені та нарахувань передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України проводиться з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 7 червня 2000 року № 934 «Про затвердження Порядку проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, природний газ, житлово –комунальні послуги та послуги водопостачання і водовідведення», Закону України   «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»

4.          Зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тополь-2»(м. Одеса, Дніпропетровська дорога, 131, код 33933275) та Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси” (м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, код 34674102) укласти договір № 1224 від 01.11.2006 року на постачання теплової енергії з пунктом 7.23. викладеним у наступній редакції: «Несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію –пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення з урахуванням положень п. 6.7 даного договору».

5.          В решті позову відмовити.

6.          Датою укладання договору, вважати день набрання чинності рішенням суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Рішення підписано 14.06.2007р.

          Суддя