Рішення

від 21.04.2020 по справі 191/4273/19

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4273/19

Провадження № 2/191/1157/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21.04.2020

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондаренко Г.В.

за участю секретаря - Силкіної О.Г.

розглянувши, згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпроагроальянс ; третя особа: ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до ТОВ Дніпроагроальянс ; третя особа: ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 01 лютого 2008 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс", код ЄДРПОУ 34590337, в особі Астіона Василя Миколайовича , було укладено два договори оренди земельної ділянки, які належать їій на підставі державних актів, а саме:

1) договір оренди земельної ділянки №б/н, кадастровий номер 1224855600:01:002:0174, загальною площею 8,16 га сільськогосподарських угідь, у тому числі ріллі - 8,16 га, засвідчений селищним головою Роздорської ради Забудько Сергієм Олексійовичем та зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди в Синельниківському відділі ДРФ Центру ДЗК від 12 січня 2009 року за №040913100038;

2) договір оренди земельної ділянки №б/н, кадастровий номер 1224855600:01:002:0044, загальною площею 8,22 га сільськогосподарських угідь, у тому числі ріллі - 8,22 га, засвідчений селищним головою Роздорської ради Забудько Сергієм Олексійовичем та зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди в Синельниківському відділі ДРФ Центру ДЗК від 12 січня 2009 року за №040913100037.

22 грудня 2017 року між нею та відповідачем було укладено Додаткову угоду до договору оренди №040913100038 від 12 січня 2009 року, а 05 листопада 2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №43877645 від 06 листопада 2018 року державним реєстратором Побережним Сергієм Євгеновичем було здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, номер запису 28760774.

Також, 22 грудня 2017 року між нею та відповідачем було укладено Додаткову угоду до договору оренди №040913100037 від 12 січня 2009 року, а 05 листопада 2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №43877186 від 06 листопада 2018 року державним реєстратором Побережним Сергієм Євгеновичем було здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, номер запису 28760310.

Вважає, що зазначені вище Додаткові угоди від 22 грудня 2017 року укладені з порушенням встановленого законом порядку укладення договору та внесення змін до договору, а також суттєво порушують її права та інтереси, так як:

- листи-повідомлення про намір укласти Додаткові угоди, датовані від 22 грудня 2017 року та проекти Додаткових угод їй не надходили, відповідно, згода на зміну грошової оцінки земельної ділянки (п.1.4 Договорів), пролонгації строку оренди земельної ділянки до 31 грудня 2024 року (п.3.1 Договорів), розміру орендної плати за орендовану ділянку (п.4.1 Договорів), у формі листів-повідомлень, як цього вимагає закон, нею не надавалася. Пункти 4.9, в які внесено зміни на підставі Додаткових угод від 22 грудня 2017 року взагалі відсутні у Договорі оренди земельної ділянки №040913100038 та Договорі оренди земельної ділянки №040913100037. Окрім того, заяву про державну реєстрацію прав державному реєстратору Побережному Сергію Євгеновичу вона особисто не подавала, своєї згоди щодо внесення нових відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також не надавала;

- згідно абз.1 п.4.1 Договорів орендна плата вноситься Орендарем у розмірах 2440,00 грн. Періодичність внесення орендної плати до 1 серпня - 1220 грн., до 1 грудня - 1220 грн. За письмовим погодженням з Орендодавцем, Орендар може перенести термін виплати орендної плати, але не зменшувати її розмір.Тобто будь-які зміни до Договорів мали бути письмово погоджені зі нею, як з орендодавцем, чого відповідачем зроблено не було. Отже, відповідачем порушено, встановлений цивільним законодавством і Договорами, порядок внесення змін до договору;

- на момент підписання Додаткових угод від 22 грудня 2017 року їй було повідомлено про зовсім інші умови щодо зміни Договору оренди земельної ділянки №040913100038 та Договору оренди земельної ділянки №040913100037, ніж вказані у Додаткових угодах. Відповідач шляхом обману змусив її підписати Додаткові угоди до Договорів оренди земельних ділянок, повідомивши її, що необхідно підписати папери для отримання орендної плати на землю. В силу свого похилого віку та поганого зору, вона не розуміла, які насправді документи підписала. На даний час їй 90 років та вона постійно потребує сторонньої допомоги та підтримки. Про вказану обставину відповідача було повідомлено, однак, заходів щодо залучення іншої особи, яка б розтлумачила їй умови Додаткових угод від 22 грудня 2017 року або ж за її дорученням і в її присутності підписала їх текст, згідно абз.1 ч.4 ст.207 ЦК України, застосовано не було. Обізнаність з дійсними умовами перешкодила б підписанню нею Додаткових угод від 22 грудня 2017 року до Договору оренди земельної ділянки №040913100038 та Договору оренди земельної ділянки №040913100037.

У зв`язку з зазначеним, просить визнати недійсною Додаткову угоду від 22 грудня 2017 року до Договору оренди земельної ділянки від 01 лютого 2008 року, зареєстрованого у книзі реєстрації договорів оренди в Синельниківському відділі ДРФ Центру ДЗК від 12 січня 2009 року за №040913100038, визнати недійсною Додаткову угоду від 22 грудня 2017 року до Договору оренди земельної ділянки від 01 лютого 2008 року, зареєстрованого у книзі реєстрації договорів оренди в Синельниківському відділі ДРФ Центру ДЗК від 12 січня 2009 року за №040913100037; стягнути з відповідача на її користь судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

05.03.2020 року від представника ТОВ Дніпроагроальянс Халинбаджах А.В., який дії за довіреністю надійшов відзив на позовну заяву.

Суд звертає увагу на те, що в цій справі на підставі ухвали від 20 січня 2020 року було відкрито загальне позовне провадження, а у справах загального позовного провадження мають право приймати участь тільки особи, які мають право на заняття адвокатською діяльністю. Тому Халинбаджах А.В. не представником відповідача, який уповноважений на представництво інтересів відповідача належним чином, а поданий ним відзив судом до уваги не приймається і доводи, які викладені в відзиві на позов судом не перевіряються.

Позивач в судове засідання не з`явилася, до його початку надала заяву в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.

Представник відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин.

Третя особа в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин.

В зв`язку з тим, що суд не має відомостей про причину неявки відповідача, який був повідомлений належним чином, і який про причини своєї неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надав, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В зв`язку з тим, що позивач не заперечує проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача, суд з його згоди ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, давши їм належну оцінку, встановив наступне.

За правилами статей 2,12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд вважає, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами у справі врегульовані нормами Конституції України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України - земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Крім того, ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності…. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Отже, із наведених судом норм Конституції України вбачається, що держава Україна приділяє особливу увагу захисту права власності на землю.

Відповідно до ст. 1, 13, 14 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України ( 220-2004-п ).

Згідно ст. 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст.35 Закону України Про оренду землі спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що згідно копії державного акту на право приватної власності на землю Серії ІV -ДП №051624 позивач є власником земельної ділянки площею 8.160 га., яка знаходиться на території Роздорської селищної ради Дніпропетровської області

Згідно копії державного акту на право приватної власності на землю Серії ДП №080262 позивач є власником земельної ділянки площею 8.220 га., яка знаходиться на території Роздорської селищної ради Дніпропетровської області.

Згідно копій договорів оренди землі від 01.02.2008 року, між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ Дніпроагроальянс було укладено два договори оренди земельної ділянки:

1) договір оренди земельної ділянки №б/н, кадастровий номер 1224855600:01:002:0174, загальною площею 8,16 га сільськогосподарських угідь, у тому числі ріллі - 8,16 га, засвідчений селищним головою Роздорської ради Забудько Сергієм Олексійовичем та зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди в Синельниківському відділі ДРФ Центру ДЗК від 12 січня 2009 року за №040913100038;

2) договір оренди земельної ділянки №б/н, кадастровий номер 1224855600:01:002:0044, загальною площею 8,22 га сільськогосподарських угідь, у тому числі ріллі - 8,22 га, засвідчений селищним головою Роздорської ради Забудько Сергієм Олексійовичем та зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди в Синельниківському відділі ДРФ Центру ДЗК від 12 січня 2009 року за №040913100037.

Земельна ділянка площею 8,16 га, яка є об`єктом оренди за договором оренди земельної ділянки від 01 лютого 2008 року №б/н, зареєстрованого в книзі реєстрації договорів оренди в Синельниківському відділі ДРФ Центру ДЗК за №040913100038 від 12 січня 2009 року належить позивачці на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІУ-ДП №051624 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 21 грудня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №13370.

Земельна ділянка площею 8,22 га, яка є об`єктом оренди за договором оренди земельної ділянки від 01 лютого 2008 року №б/н, зареєстрованого в книзі реєстрації договорів оренди в Синельниківському відділі ДРФ Центру ДЗК за №040913100037 від 12 січня 2009 року належить позивачці на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДП №080262 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 23 червня 2005 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010513100455.

22 грудня 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до договору оренди №040913100038 від 12 січня 2009 року, а 05 листопада 2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №43877645 від 06 листопада 2018 року державним реєстратором Побережним Сергієм Євгеновичем було здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, номер запису 28760774.

Також, 22 грудня 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до договору оренди №040913100037 від 12 січня 2009 року, а 05 листопада 2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №43877186 від 06 листопада 2018 року державним реєстратором Побережним Сергієм Євгеновичем було здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, номер запису 28760310.

Статтею 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За ст. 30 ЗУ "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за згодою сторін.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту; умови та порядок внесення змін до договору землі врегульовано статтею 30 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.34 Закону України Про оренду землі , у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Судом встановлено, що додаткові угоди від 22 грудня 2017 року укладені з порушенням встановленого законом порядку укладення договору та внесення змін до договору, а також суттєво порушують права та інтереси позивача з наступних підстав.

Приписами ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендар надсилає орендодавцеві лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, який орендодавець у місячний термін розглядає, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Пунктом 3.2 Договорів оренди земельної ділянки передбачено, що по закінченню терміну їх дії Орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за шість місяців до його закінчення. Сторона, яка отримала таке повідомлення, повинна не пізніше, ніж за 10 днів з моменту його отримання надати зацікавленій стороні письмову згоду або незгоду щодо продовження дії цього договору на новий термін. У разі недосягнення сторонами згоди щодо продовження дії цього договору на новий термін, термін дії договору припиняється згідно умов цього договору.

Однак, листи-повідомлення про намір укласти Додаткові угоди, датовані 22 грудня 2017 року. Додаткові угоди також підписані 22 грудня 2017 року. Отже, суд робить висновок про те, що проекти Додаткових угод, у встановлений законом строк, позивачці ОСОБА_1 не надходили, відповідно, згода на зміну грошової оцінки земельної ділянки (п.1.4 Договорів), пролонгації строку оренди земельної ділянки до 31 грудня 2024 року (п.3.1 Договорів), розміру орендної плати за орендовану ділянку (п.4.1 Договорів), у формі листів-повідомлень, як цього вимагає закон, позивачем не надавалася.

Пункти 4.9, в які внесено зміни на підставі Додаткових угод від 22 грудня 2017 року взагалі відсутні у Договорі оренди земельної ділянки №040913100038 та Договорі оренди земельної ділянки №040913100037.

Також, згідно абз.1 п.4.1 Договорів орендна плата вноситься Орендарем у розмірах 2440,00 грн. Періодичність внесення орендної плати до 1 серпня - 1220 грн., до 1 грудня - 1220 грн. За письмовим погодженням з Орендодавцем, Орендар може перенести термін виплати орендної плати, але не зменшувати її розмір.

З вище викладених норм цивільного законодавства та умов Договорів оренди земельної ділянки вбачається, що будь-які зміни до Договорів мали бути письмово погоджені з позивачем, як з орендодавцем, чого ТОВ Дніпроагроальянс зроблено не було.

З вищезазначеного виходить, що відповідачем порушено, встановлений цивільним законодавством і Договорами, порядок внесення змін до договору, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1536, 80 грн., який слід стягнути на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 71, 141, 258-259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним - задовольнити.

Визнати недійсною Додаткову угоду від 22 грудня 2017 року до Договору оренди земельної ділянки від 01 лютого 2008 року укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпроагроальянс , зареєстрованого у книзі реєстрації договорів оренди в Синельниківському відділі ДРФ Центру ДЗК від 12 січня 2009 року за №040913100038.

Визнати недійсною Додаткову угоду від 22 грудня 2017 року до Договору оренди земельної ділянки від 01 лютого 2008 року укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпроагроальянс , зареєстрованого у книзі реєстрації договорів оренди в Синельниківському відділі ДРФ Центру ДЗК від 12 січня 2009 року за №040913100037.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпроагроальянс , код ЄДРПОУ 34590337 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн.. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354 (строк на апеляційне оскарження), 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення виготовлено 28 квітня 2020 року.

Суддя: Г. В. Бондаренко