Постанова

від 27.04.2020 по справі 753/2528/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 753/2528/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824 / 6035/2020Головуючий у суді першої інстанції - Лужецька О.Р. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2020 року Київський апеляційний суд в складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року про відмову у видачі судового наказу по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення з Державного підприємства Київський державний завод Буревісник заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Державного підприємства Київський державний завод Буревісник заборгованості по заробітній платі за період з лютого 2012 року по березень 2013 року у розмірі 5 244 грн. 80 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 06.03.2013 року по 20.11.2019 року включно у розмірі 155 550 грн. 60 коп.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13.02.2020 року відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України (а.с. 6, 7).

В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Так, заявник не погоджується з висновком суду стосовно пропуску ним строку звернення до суду з даною заявою, оскільки відповідно до офіційного тлумачення Конституційним Судом України положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, викладеного у Рішеннях № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року та № 9-рп/2013 від 15.10.2013 року, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (а.с. 9-11).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05.03.2020 року відкрито апеляційне провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву (а.с. 15,16).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27.04.2020 року справу призначено до розгляду в поряду письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заявник звернувся до суду з вимогою про стягнення з боржника заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку з пропуском строку, встановленого ст. 233 КЗпП України для такого звернення.

Так, за положеннями ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно зі ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

При цьому, як передбачено ч. 2 ст. 161 ЦПК України, особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказаному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

В свою чергу, згідно з п. 5 . 1 ст. 161 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Положеннями ч.ч. 1, 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного судув тримісячнийстрокз дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Водночас, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-рп від 22.02.2012 року положення ч. 1 ст. ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Крім того, відповідно до офіційного тлумачення Конституційним Судом України положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, викладеного у Рішенні № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З матеріалів справи вбачається, що заявник просить видати судовий наказ про стягнення з боржника заборгованості по заробітній платі за період з лютого 2012 року по березень 2013 року в сумі 5 244 грн. 80 коп. та середнього заробітку за час затримки за період з 06.03.2013 року по 20.11.2019 року у сумі 155 550 грн. 60 коп.

Тобто, виходячи з вищенаведених положень законодавства, а також того, що станом на день звернення до суду з заявою про видачу судового наказу боржником не проведено остаточного розрахунку з заявником щодо виплати останньому заборгованості по заробітній платі, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було достатніх підстав для відмови у видачі судового наказу відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, адже заявником не пропущено строк звернення до суду з даною заявою ані щодо вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, ані щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК України).

З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції, постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року про відмову у видачі судового наказу по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення з Державного підприємства Київський державний завод Буревісник заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

Г.В. Крижанівська