Рішення

від 10.04.2007 по справі 20/043-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/043-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

10.04.07                                                                                         Справа №  20/043-07

Господарський суд Київської області  у складі  судді  Іваненко Я.Л.  розглянув матеріали справи

За позовомУкраїнської державної інноваційної компанії в особі Київського регіонального відділення,  м. Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Завод Дельта”,                  смт. Баришівка

про стягнення 968134,48грн.

за участю представників сторін:

від позивача:          Кучма Л.В., довіреність №542 від 05.04.2007р.

від відповідача:     не з'явився.

суть спору:

До господарського суду Київської області звернулась Українська державна інноваційна компанія в особі Київського регіонального відділення,  м. Київ (надалі - позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Завод Дельта”, смт. Баришівка про стягнення заборгованості.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 12.02.2007р. її розгляд було призначено на 26.02.2007р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору фінансового лізингу №15-28/31/03/04 від 31.03.2004р. щодо сплати лізингових платежів, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 840228,64грн., на яку нараховано 59543,02грн. пені, а також інфляційні в розмірі 56779,20грн. та три відсотки річних в розмірі 11583,62грн.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача в судові засідання.

Відповідач в судове засідання вчетверте свого представника не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, проте, необхідних документів наявних в матеріалах справи достатньо для розгляду господарського спору по суті.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору документів, наявних в матеріалах справи, достатньо, господарський суд неодноразово повідомляв відповідача про розгляд справи належним чином відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. за №75, і це підтверджується журналом вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду Київської області та відповідними відмітками на перших примірниках ухвал господарського суду Київської області від 12.02.2007р., 26.02.2007р., 12.03.2007р., та від 26.03.2007р., наявних в її матеріалах, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.

31.03.2004 року між сторонами укладено договір фінансового лізингу №15-28/31/03/04 (далі - договір фінансового лізингу). Відповідно до п. 2.1 цього договору позивач передає відповідачу, а відповідач приймає від позивача в платне користування на умовах фінансового лізингу обладнання, придбане позивачем відповідно до „Замовлення на обладнання”, що є невід'ємною  частиною до даного Договору.

Пунктами 2.2, 2.3, 3.1 договору фінансового лізингу встановлено, що перелік та вартість обладнання, яке передається в лізинг, зазначається в „Акті приймання-передачі обладнання в користування”, що є невід'ємною  частиною до даного Договору. Обладнання, що передається у фінансовий лізинг, є власністю позивача. Строк лізингу  - з моменту передачі обладнання у лізинг, яким є дата підписання сторонами „Акту приймання-передачі обладнання в користування” до 20.04.2012р.

Згідно п. 5.2 договору фінансового лізингу передача позивачем та приймання відповідачем обладнання у лізинг засвідчується Актом приймання-передачі обладнання в користування.

Факт передачі обладнання в лізинг підтверджується актом приймання - передачі обладнання у користування, підписаним представниками сторін та скріпленим їх печатками 31.03.2004р.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору фінансового лізингу, обладнання передається позивачем у лізинг відповідачеві на умовах сплати останнім позивачу лізингових платежів за користування обладнанням. Розмір лізингових платежів, їх склад та строк сплати встановлюється додатком до договору „Розрахунок лізингової плати".

Згідно з п. 4.3. договору фінансового лізингу відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати передбачені договором лізингові платежі відповідно до „Графіку сплати лізингових платежів", що є складовою „Розрахунку лізингової плати".

Додатком №3 до договору фінансового лізингу „Розрахунку лізингової плати " узгоджено сторонами графік платежів, відповідно до якого, відповідач повинен здійснити платежі на користь позивача з 01.04.2004р. по 31.03.2012р. на загальну суму 11237728,41 грн., при цьому, з 01.04.2006р. по 30.06.06р. відповідач повинен сплатити позивачу –422314,92 грн.; з 01.07.06р. по 30.09.06р. –417913,72 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем згідно додатку №3 до договору фінансового лізингу, станом на визначені ним (додатком) дати, а саме, 30.06.2006р. та 30.09.2006р., чергових лізингових платежів в розмірі 422314,92грн. та 417913,72грн. здійснено не було.

В зв'язку з несплатою двох чергових лізингових платежів за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 840228,64грн.

Згідно частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною сьомою цієї статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Одним із основних видів господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання. А згідно ст.174 ГК України господарські зобов'язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 ГК України зазначається, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 ГК України та інші, наділені господарською компетенцією.

Відповідно до частини першої ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до п.1.частини другої ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Крім того, статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від   боржника   виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, враховуючи викладене вище та те, що відповідач в судове засідання не з'явився, заперечень щодо суми заборгованості перед позивачем і доказів її відсутності не надав, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та стягує з відповідача на користь позивача 840228,64 грн.

Як зазначається в частині другій ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Крім того, згідно частини другої ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до частини першої ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 ГК України. А саме, як зазначається в ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, наділені господарською компетенцією.

Згідно до частини другої ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Як зазначається в частині четвертої ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 4.4 договору фінансового лізингу за порушення строків сплати лізингових платежів відповідач за кожний день прострочення від несплаченої суми сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Беручи до уваги наведене вище, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 59543,02 грн.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а частиною четвертою ст. 232 ГК України передбачається, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Враховуючи наведене вище, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції з прострочених відповідачем сум та 3% річних в сумі 56779,20 грн. та 11583,62 грн. відповідно.

Відповідно до частини першої ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.   

2.          Стягнути з товариства з  обмеженою  відповідальністю  „Торговий дім „Завод Дельта"  (юридична адреса: 07500, Київська область, Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Жовтнева, 14, фактична адреса: 04080, м. Київ, вул. Хвойди, 15/15, код ЄДРПОУ 31490201) на користь Української державної інноваційної компанії в особі Київського регіонального відділення (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 12, код ЄДРПОУ 34002550) 840228грн. 64коп. (вісімсот сорок тисяч двісті двадцять вісім грн. 64коп.) основного боргу, 59543 грн. 02 коп. (п'ятдесят  дев'ять тисяч п'ятсот сорок три грн. 02коп.) пені, 56779грн. 20 коп. (п'ятдесят шість тисяч сімсот сімдесят дев'ять  грн. 20коп.) втрат від інфляції, 11583 грн. 62 коп. (одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три грн. 62коп.) 3% річних а також судові витрати: держмито у сумі 9681,34грн. та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          Копію рішення надіслати сторонам.

          Видати наказ після набрання даним рішенням законної сили.

Суддя