Постанова

від 29.04.2020 по справі 916/3861/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3861/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевська Н.М., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2020 року, м. Одеса, суддя Літвінов С.В., повний текст рішення складено та підписано 24.02.2020 року

у справі № 916/3861/19

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЗАТИШНИЙ ДВОРИК-2012 , м. Одеса

про стягнення 19 789 грн.05 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

В грудні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЗАТИШНИЙ ДВОРИК-2012 , м. Одеса, в якій просило суд стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЗАТИШНИЙ ДВОРИК-2012 , м. Одеса на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ борг у загальній сумі 19 789 грн. 05 коп., з яких: 12 019 грн. 90 коп. - пеня, 1 830 грн. 33 коп. - 3 % річних, 5 938 грн. 82 коп. - інфляційні втрати, а також відшкодувати за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу від 05.10.2016 року № 3735/1617-ТЕ-23 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 359 435 грн. 62 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, проте відповідач, в порушення умов укладеного договору, оплату здійснював несвоєчасно, та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору, в зв`язку з чим позивач здійснив відповідні нарахування.

20.01.2020 року за вх. №1195/20 до Господарського суду Одеської області від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЗАТИШНИЙ ДВОРИК-2012 , м.Одеса надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд зменшити належну до стягнення пеню до 10 % від розміру заявленої позивачем.

Клопотання обґрунтовано тим, що спір, який розглядається судом, не стосується стягнення основної заборгованості відповідача перед позивачем, а є вимогою про сплату фінансових санкцій, що не є основним доходом позивача та не може вплинути на його господарську діяльність. Крім того, відповідач зазначив, що з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін та недопущення ще більшого погіршення фінансового становища відповідача, враховуючи майновий стан обох сторін, останній, на підставі вимог ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України змушений просити суд про зменшення розміру нарахованої позивачем пені до 10 %.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.02.2020 року у справі №916/3861/19 (суддя Літвінов С.В.) позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЗАТИШНИЙ ДВОРИК-2012 , м. Одеса задоволено частково, стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЗАТИШНИЙ ДВОРИК-2012 , м. Одеса на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ 6 009 грн. 95 коп. - пені, 1 830 грн. 33 коп. - 3% річних, 5 938 грн. 82 коп. - інфляційних витрат та 1 921 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заявленої позивачем пені у розмірі 12 019 грн. 90 коп., зменшеної судом за частково задоволеним клопотанням позивача - до 50 % від розрахованої позивачем суми, а також нарахованої позивачем суми 3 % річних та суми інфляційних нарахувань.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2019 року у справі № 916/3861/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 6 009 грн. 95 коп. - пені - скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ щодо стягнення пені у розмірі 6 009 грн. 95 коп., у стягненні яких було відмовлено, задовольнити, а також відшкодувати скаржнику за рахунок відповідача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а саме, щодо зменшення заявленої до стягнення пені.

Зокрема, скаржник посилаючись на норми ст. 549 Цивільного кодексу України та п.8.2 договору зазначає, що судом першої інстанції було неправомірно зменшено розмір неустойки, оскільки не було з`ясовано наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно не оцінено, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу.

На думку скаржника, в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до його умов, а тому, боржник не звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів.

Разом з тим, позивач вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів поважності порушення умов договору, натомість суд першої інстанції без належного мотивування, а лише за внутрішнім переконанням дійшов висновку про зменшення розміру нарахованих санкцій, що на думку апелянта є грубим порушенням положень, визначених ст. 233 Господарського кодексу України. Поміж тим, скаржник стверджує, що зменшення судом розміру пені спричинить позивачу додаткові втрати та дозволить відповідачу і у подальшому порушувати договірні умови, а тому, оскаржуване рішення в частині стягнення пені за частково задоволеним клопотанням відповідача у розмірі 6 009 грн. 95 коп. підлягає скасуванню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 року за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2020 року у справі № 916/3861/19 відкрито апеляційне провадження, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

15.04.2020 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду, поштою від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЗАТИШНИЙ ДВОРИК-2012 , м. Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти задоволення вимог, викладених позивачем в апеляційній скарзі та звертає увагу колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду на ту обставину, що суд першої інстанції стягнув з відповідача штрафні санкції, розраховані позивачем на підставі заборгованості, що виникла з незаконно встановленої ціни на природний газ, що не відповідає принципу верховенства права.

Зокрема, відзив обґрунтовано тим, що нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат були здійснені, виходячи із суми заборгованості за природний газ, розрахованої на підставі ціни природнього газу, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 року № 758 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 року № 315, яка визнана протиправною та нечинною з моменту її прийняття.

Крім цього, у відзиві відповідач, посилаючись на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України та правові позиції Верховного Суду зазначає, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення. Тому, на думку відповідача, позивач нарахував інфляційні втрати з порушенням порядку їх нарахування, а суд першої інстанції не надав цьому факту відповідної правової оцінки. Разом з тим, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЗАТИШНИЙ ДВОРИК-2012 , м. Одеса у відзиві наголошує на тому, що позивач користувався перерахованими йому грошовими коштами у розмірі 9 000 грн., а тому будь-яких матеріальних втрат від знецінення своїх коштів не зазнав та, як наслідок, не мав права здійснювати нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, починаючи з 16.02.2017 року. Відповідач вказує, що незважаючи на вищевикладене, судом першої інстанції не було надано в оскаржуваному рішенні належної оцінки вищевказаним фактичним даним, не перевірено розрахунків позивача в цій частині, які на думку останнього є невірними, та не враховано сплачених 16.02.2017 року Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку ЗАТИШНИЙ ДВОРИК-2012 , м. Одеса грошових коштів, які позивачем використовувались більше року у господарській діяльності, не повертались та не зараховувались в рахунок оплати вартості отриманого газу за договором.

З приводу розміру стягуваної позивачем пені, відповідач у відзиві зазначив, що стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЗАТИШНИЙ ДВОРИК-2012 , м. Одеса неустойки є непомірним тягарем для ОСББ, призведе до затримок оплати комунальних послуг перед іншими постачальниками, затримок із виплати заробітної плати, а тому суд першої інстанції мав право зменшити розмір заявленого позивачем до стягнення розміру пені. Колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду відзив долучено до матеріалів справи.

23.04.2020 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду, поштою від Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ за вх. № 1201/20 надійшли письмові пояснення, у яких скаржник зазначає про безпідставність посилань відповідача у відзиві на апеляційну скаргу щодо встановлених обставин рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2019 року по справі № 826/9665/16, яким було визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 року № 315 Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 року № 758 , оскільки договором постачання природного газу на момент його укладення було визначено всі істотні умови, у тому числі і ціна за споживання природнього газу. При цьому, скаржник зазначає, що на даний час договір про постачання природнього газу, який було укладено між позивачем та відповідачем по справі є виконаним та припинив свою дію у частині поставки газу, а відповідно до ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Тому, на думку скаржника, відсутні як підстави для здійснення перерахунку ціни у договорі, так і механізм проведення такого перерахунку, зокрема і в частині вартості природнього газу. Письмові пояснення долучені колегією суддів до матеріалів справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2020 року у справі № 916/3861/19 в оскаржуваній частині є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

05.10.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (Постачальник), правонаступником якого є позивач у справі, та Об`єднаннмя співвласників багатоквартирного будинку ЗАТИШНИЙ ДВОРИК-2012 , м. Одеса (Споживач), було укладено Договір постачання природного газу №3735/1617-ТЕ-23, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався його оплатити на умовах цього договору.

Згідно із п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За умовами п. 1.4. Договору може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України).

Пунктом 3.5 Договору визначено, що споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу постачальнику: завірену копію акту про надання послуг з розподілу (транспортування) природнього газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією такого акту споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природнього газу, зазначеної в акті за категоріями; підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акту приймання-передачі природнього газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природнього газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природнього газу згідно із договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Умовами п. 6.1. Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою від 05.10.2016 року № 1) сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. З урахуванням п. 11.3 Договору, укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до пп. 6 п. 7.2. Договору Споживач зобов`язався своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п. 8.1. Договору).

Згідно з п. 8.2. Договору, у разі прострочення споживачем оплати, згідно п. 6.1. Договору, він зобов`язується оплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20.

Розділом 12 Договору передбачено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 року до 31.03.2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

05.10.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку ЗАТИШНИЙ ДВОРИК - 2012 , м. Одеса (споживач) укладено додаткову угоду № 1 до договору від 05.10.2016 року № 3735/1617-ТЕ-23, в якій змінено положення щодо предмету договору постачання природного газу, порядку та умов передачі природнього газу, права та обов`язки сторін, а також інші умови.

В період з листопада 2016 року по березень 2017 року позивачем відповідачу було поставлено природний газ на загальну суму 359 435 грн. 62 коп., на підтвердження чого між сторонами у справі було складено:

- 30.11.2016 року акт приймання-передачі природного газу у листопаді 2016 року на суму 62 915 грн. 62 коп.;

- 31.12.2016 року акт приймання-передачі природного газу у грудні 2016 року на суму 83 286 грн. 54 коп.;

- 31.01.2017 року акт приймання-передачі природного газу у січні 2017 року на суму 93 279 грн. 26 коп.;

- 28.02.2017 року акт приймання-передачі природного газу у лютому 2017 року на суму 75 019 грн. 56 коп.;

- 31.03.2017 року акт приймання-передачі природного газу у березні 2017 року на суму 44 934 грн. 64 коп.;

Зазначені акти в добровільному порядку підписано сторонами та скріплено печатками останніх без заперечень та зауважень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за отриманий протягом листопада 2016 року по березень 2017 року (включно) природний газ, розрахувався у повному обсязі лише 06.10.2017 року на загальну суму 359 435 грн. 62 коп., на підтвердження чого позивачем надано довідку по платіжних операціях Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЗАТИШНИЙ ДВОРИК - 2012 , м. Одеса за період з 30.11.2016 року по 28.03.2018 року (а.с. 39).

В зв`язку з несвоєчасною оплатою з боку відповідача за Договором постачання природного газу від 05.10.2016 року № 3735/1617-ТЕ-23 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулось до суду з даним позовом, в якому просило стягнути з відповідача нараховані пеню, 3 % річних та інфляційні витрати.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас, у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом першої інстанції та колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду було встановлено, що на виконання умов Договору про постачання природного газу позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 359 435 грн. 62 коп., при цьому оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не у строк, визначений Договором, чим порушував умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. Договору, а саме, відповідачем за отриманий природний газ було сплачено повністю лише 06.10.2017 року, у зв`язку з чим, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано відповідачу 3 % річних від простроченої суми в загальному розмірі 1 830 грн. 33 коп. та інфляційні втрати, нараховані за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у розмірі 5 938 грн. 82 коп.

Скаржником вищезазначені обставини не оскаржуються, в зв`язку з чим судовою колегією апеляційного суду рішення місцевого господарського суду в цій частині не перевіряється, оскільки суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З цих же підстав, посилання відповідача, зазначене у наданому суду апеляційної інстанції відзиві щодо невірно нарахованих інфляційних втрат та штрафних санкцій судом першої інстанції колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду залишає поза увагою і звертає увагу відповідача, що у випадку незгоди з рішенням суду, він мав право оскаржити його в цій частині в апеляційному порядку.

Разом з тим, фактично скаржник оскаржує рішення суду першої інстанції в частині зменшення судом нарахованої позивачем до стягнення пені до 50 % від розрахованої позивачем (6 009 грн. 95 коп.) за клопотанням відповідача.

Що стосується часткового задоволення судом першої інстанції клопотання відповідача та зменшення нарахованої позивачем до стягнення пені до 50 % від розрахованої позивачем, а саме до 6009 грн. 95 коп., судова колегія зазначає наступне.

Судовою колегією перевірено, що відповідач, на підставі норм ст. 233 Господарського кодексу України звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення, а саме: просив зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 10 %.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилався, зокрема, на те, що останній не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є неприбутковою організацією, яка використовує отриманий газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (мешканцям багатоквартирного будинку, що перебуває в ОСББ на балансі). При цьому, здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить виключно від розрахунків споживачів за спожиту теплову енергію.

Крім цього, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЗАТИШНИЙ ДВОРИК - 2012 , м. Одеса у клопотанні наголошує, що останнім було вжито заходів з виконання зобов`язань за Договором та сплачено кошти за поставлений природний газ у повному обсязі ще 06.10.2017 року. При цьому, на підтвердження невчасних розрахунків мешканців будинку за спожитий природний газ, відповідач надав відповідні довідки від 16.01.2020 року про стан їх заборгованості перед ОСББ. Крім того, в матеріалах справи також наявні письмові документи, які підтверджують той факт, що невиконання Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку ЗАТИШНИЙ ДВОРИК - 2012 , м.Одеса договірних зобов`язань виникло завдяки значній заборгованості кінцевих споживачів.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів завдання збитків позивачу з боку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЗАТИШНИЙ ДВОРИК - 2012 , м.Одеса внаслідок несвоєчасного виконання останнім зобов`язань за договором постачання природного газу матеріали господарської справи не містять, розміри санкцій та період прострочки є незначними у порівнянні із сумою основного боргу, який був в повному обсязі сплачений відповідачем.

При цьому, право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Аналіз приписів ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 с. 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі № 916/553/19, від 22.11.2019 року у справі № 922/937/19).

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, врахувавши ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого природного газу за Договором (станом на жовтень 2017 року зобов`язання відповідача за Договором про постачання природного газу були повністю виконані), а також, приймаючи до уваги поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання (відповідач є неприбутковою організацією та сплачує поставлений позивачем природний газ після надходження відповідних оплат від мешканців будинку), поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання - визнав зазначені обставини винятковими та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення належної до стягнення суми пені до 6 009 грн. 95 коп., тобто, лише на 50 %, а не до 10 % від заявленого позивачем розміру неустойки, як того просив відповідач.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судом першої інстанції розміру пені є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки судом у вирішенні цього питання було досліджено ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції в порушення ст. 233 Господарського кодексу України, при вирішенні питання щодо зменшення пені не надав оцінку винятковості випадку зменшення пені, з урахуванням інтересів сторін, а лише відповідача, колегією суддів також не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження зазначених скаржником в апеляційній скарзі обставин та факту існування понесених позивачем збитків через несвоєчасність сплати відповідачем коштів по виставленим рахункам.

Судова колегія також не бере до уваги твердження скаржника про те, що право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, наданих позивачем, які б підтверджували наявність збитків, які виникли у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання природного газу.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що наявні правові підстави для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки відповідачем зобов`язання за Договором щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ виконані в повному обсязі, а відповідач знаходився на час виконання зобов`язань у скрутному фінансовому становищі, а тому не здійснив дії щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, оскільки здійснення такої оплати поставленого позивачем газу залежить виключно від вчасних розрахунків споживачів за спожиту теплову енергію.

Крім того, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що задоволення судом першої інстанції клопотання про зменшення розміру пені є суб`єктивним правом суду при оцінці наданих доказів, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів, і з урахуванням наявності у матеріалах справи доказів на підтвердження обставин, якими таке клопотання обґрунтоване, і такі дії суду не можуть бути підставою для скасування рішення суду в цій частині при відсутності інших порушень норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наведених висновків господарського суду першої інстанції, а, відтак, підстави для скасування чи зміни судового рішення в оскаржуваній частині у даному випадку відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що в оскаржуваній частині рішення суду відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2020 року у справі № 916/3861/19 в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2020 року у справі № 916/3861/19 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2019 року у справі № 916/3861/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош