Постанова

від 05.06.2007 по справі 28/174-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28/174-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05.06.2007р.м.Київ№ 28/174-А

за позовом          державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

до                    товариства з обмеженою відповідальністю “Гардар”

товариства з обмеженою відповідальністю “Колден”

про                    визнання правочину недійсним

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Ільмухіній Т.Ф.

За участю представників сторін:

від позивача –Шепілов О.О., гол.держ. подат. інспект (дов. № 13/9/10-015 від 09.01.07 р.

від відповідача 1 –не з'явився

від відповідача 2 –не з'явився

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до п. 6 Розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.   

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.06.2007 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи :

Позивач, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва, звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним усного правочину, укладеного між відповідачами шляхом обміну первинними документами на загальну суму 1505,88 грн., у тому числі ПДВ 250,98 грн., з підстав, передбачених ст.49 ЦК УРСР, та стягнення з ТОВ „Гардар” в доход Державного бюджету України отриманий товар на загальну суму 1505,88 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги укладенням спірного правочину з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства при наявності умислу в однієї із сторін правочину, а саме у ТОВ „Колден”.

На думку позивача, умисел ТОВ „Колден” на укладання угоди, з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, підтверджується вироком Дніпровського районного суду у кримінальній справі №1-367/06 від 23.05.2006 року, яким визнано Антонюка А.П. винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).  

Відповідач –1 та відповідач –2  заперечень на позов не надали. Правом на участь своїх представників в судовому засіданні не скористались.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Колден»(далі ТОВ «Колден») зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 08.04.03 року, ідентифікаційний код 32421652.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гардар»(далі ТОВ «Гардар») зареєстровано голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 22.01.07 року, ідентифікаційний код 31808783.

В період з 16.05.2005 року по 27.06.2005 року позивачем здійснено комплексну планову перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) ТОВ „Гардар” за період з 31.01.2002 року по 01.01.2005 року. За результатами цієї перевірки позивачем складено Акт №44/23-05-31808783 від 27.06.2005 року, якою зокрема встановлено факт договірних відносин між відповідачами.

Як встановлено актом перевірки, 16.08.03 року, на підставі усної домовленості відповідач-2 поставив відповідачу-1 товар (сільськогосподарську продукцію) на загальну суму 1505,88 грн.

Укладання та виконання сторонами цього договору підтверджується накладною №11 від 06.08.2003 року, за якою товар модем PairGain 300S у кількості 2 шт., було відпущено ТОВ „Колден” ТОВ „Гардар”. На виконання договірних зобов'язань ТОВ «Колден»виписав ТОВ «Гардар»податкову накладну № 11 від 06.08.03 року на загальну суму 1 505,88 грн. Відповідач-1 розрахувався з відповідачем-2 за отриманий товар в повному обсязі.

Таким чином, факт виконання зазначеної угоди сторонами підтверджується матеріалами справи та не спростовується поданими доказами.

Крім того, згідно з податковою накладною №11 від 06.08.2003 року, виписаною ТОВ „Колден”, модем PairGain 300S у кількості 2 штуки загальною вартістю 1505,88 грн., у тому числі 250,98 грн. ПДВ, було передано ТОВ „Гардар” 06.08.2003 року. Сума податку на додану вартість, зазначена у вказаній податковій накладній, відповідно до Акту №44/23-05-31808783 від 27.06.2005 року, відображена ТОВ „Гардар” у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг).

За змістом ст.49 ЦК УРСР недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.

Позивач, стверджуючи про наявність в діях ТОВ «Колден»умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, вважає, що підставою для висновку щодо протиправної спрямованості діяльності ТОВ «Колден»є вирок Дніпровського районного суду у кримінальній справі №1-367/06 від 23.05.2006 року, яким визнано Антонюка А.П. винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).

Вироком Дніпровського районного суду в м. Києві від 23.05.2006 року встановлено наступне.

Підсудний Антонюк А.П. за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, в період з 04.04.03 року по 07.04.03 року, умисно, з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності подав до органів, які здійснюють державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю «Колден», тобто вчинив дії, пов'язані зі створенням суб'єкта підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб.

Також Антонюк А.П. з метою отримання прибутку, без наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах ТОВ «Колден», в приміщенні офісу приватної нотаріальної контори надав приватному нотаріусу проекти статуту та установчого договору ТОВ «Колден»; в подальшому надав до Голосіївської районної у м. Києві  державної адміністрації та державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва документи, що свідчать про його участь у створенні та державній реєстрації ТОВ «Колден».

Обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України не доказуються при розгляді інших  справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 70 належними  є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок ,які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи не вчинене воно цією особою.

Суд враховує викладені в вироку обставини однак вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно зі ст.49 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома  сторонами  -  в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави

Для даної норми закону характерними є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.

Оскільки суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідача-2, як особи, щодо наявності у якої протиправного умислу стверджує позивач, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Як встановлено господарським судом, засновника ТОВ «Колден»Антонюка А.П. засуджено виключно за пособництво у фіктивному підприємництві, однак жодних доказів (в т. ч. вироку суду) наявності в його подальших діях ще й ознак іншого кримінального карного злочину, зокрема ухилення від оподаткування, підробки документів, шахрайства тощо, позивачем не надано.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, суд зазначає, що юридичним наслідком притягнення засновника юридичної особи до кримінальної відповідальності за пособництво у фіктивному підприємництві має бути, у випадку звернення уповноважених на це органів з відповідним позовом до суду, визнання в судовому порядку недійсними статуту та установчого договору, скасування державної реєстрації підприємства і відповідно здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Діючим законодавством України не передбачено автоматичне визнання недійсними всіх угод підприємства, засновника якого засуджено за пособництво у фіктивному підприємництві.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, спірний договір виконаний сторонами в повному обсязі, зокрема відповідач-1 поставив відповідачу-2 певний товар, а відповідач-2 прийняв їх та оплатив, сплативши при цьому в ціні товару суму податку на додану вартість.

Суду не надано належних доказів на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1991 № 509-ХП зі змінами і доповненнями, на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладені функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами (ч. 1, ч. 6 ст. 10).

Згідно з п. 1.12 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-111 зі змінами і доповненнями, контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону. Стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту є органи державної податкової служби.

Підпунктом 4.2.2 п.4.2 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

У відповідності до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, які є письмовою вимогою податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу (пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази наявності у ТОВ „Колден” податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірного договору. До справи не надано рішень податкового органу про донарахування ТОВ „Колден” податкових зобов'язань, податкових повідомлень та вимог, які б підтвердили наявність податкового боргу у ТОВ „Колден”, у т.ч. внаслідок виконання спірної угоди.

Навпаки матеріали справи містять докази в підтвердження того, що ТОВ „Колден”в період виконання спірного договору та складання податкової накладної здавалась до податкового органу податкова звітність, податки сплачувались.

Як убачається з матеріалів справи, а саме з податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2003 року, ТОВ «Колден»визначив суму податкового зобов'язання в розмірі 296 706,00 грн., визначивши суму податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету в розмірі 588,00 грн.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази наявності у ТОВ «Колден»податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання саме спірного договору. До справи не надано рішень податкового органу про донарахування відповідачу-2 податкових зобов'язань, податкових повідомлень та вимог, які б підтвердили наявність податкового боргу у відповідача-2, у т.ч. внаслідок виконання спірного договору.

За таких обставин позивачем не доведено, що за результатом виконання спірної угоди у ТОВ „Колден” наявний податковий борг, в зв'язку з чим твердження позивача про завдання державі збитків у вигляді несплачених податків є недоведеним. Суду не надано належних доказів на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Суд також звертає увагу на те, що в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Сама по собі досліджувана судом угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар як модем PairGain 300S не виключено законом із цивільного обігу, немає й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

При цьому, розглядаючи спір по суті господарський суд враховує той факт, що матеріали справи містять докази щодо припинення підприємницької діяльності ТОВ «Гардар». Як вбачається з належним чином засвідченої копії витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організаційї станом на 20.02.2007 року ТОВ «Гардар»вилучено з ЄДРПОУ за рішенням суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 59 ГК України скасування   державної   реєстрації   позбавляє   суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Пунктом 8 статті 36 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” встановлено, що за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою,  що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.  157 КАС України суд закриває провадження у справі у  разі  ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Враховуючи викладені обставини господарський суд приходить до висновку щодо закриття провадження по справі в частині позовних вимог до ТОВ «Гардар».

При цьому слід зазначити, що ліквідація відповідача –1 унеможливлює розгляд вимог позивача щодо визнання недійсної угоди укладеної між відповідачами на підставі ст. 49 ЦК УРСР.

Також суд зважає і на той факт, що в діях відповідача-2 не вбачається протиправного умислу на укладання спірної угоди та не доведено позивачем порушень норм діючого законодавства при її виконанні.

З урахуванням правової природи позову, вимог ст. 49 ЦК УРСР та правових наслідків передбачених  ст. 49 ЦК УРСР, ліквідації відповідача-1, що фактично робить неможливим застосування передбаченою зазначеною нормою наслідків господарський суд приходить до висновку щодо відмови позивачу в задоволенні позовних вимог до ТОВ "Колден" в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 23, 71, 94, 97, 157,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

При цьому господарський суд взагалі вважає безпідставним посилання позивача на ст. 49 Цивільного кодексу УРСР.

1 січня 2004 року, згідно з п. 1 та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року втратив чинність.

Цивільний кодекс України, який набрав чинності, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 Цивільного кодексу України), не є адміністративно-правова конфіскація.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Таким чином, застосування при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в Цивільному кодексі України на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є необґрунтованим.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 23, 71, 94, 97, 157,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі № 28/174-А в частині позовних вимог заявлених до товариства з обмеженою відповідальністю «Гардар» закрити.

В задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Колден» відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

             СуддяО.С. Копитова