Рішення

від 28.04.2020 по справі 905/383/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.04.2020 Справа №905/383/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Калітіній К.А.,

за позовом Приватного підприємства «Терра-Пак» , с.Утішків, Буський район, Львівська обл., ЄДРПОУ 35400640,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Екологія» , м.Красний Лиман, Донецька обл., ЄДРПОУ 37160554,

про стягнення 34618,62грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився, -

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Терра-Пак» , с.Утішків, Буський район, Львівська обл., звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою №369 від 18.02.2020 до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Екологія» , м.Красний Лиман, Донецька обл., про стягнення заборгованості у сумі 34618,62грн., з яких:

- сума основного боргу у розмірі 29200,00грн. на підставі договору поставки №ТП-370719 від 23.07.2019;

- пеня у розмірі 4668,80грн. на підставі п.5.2 договору поставки №ТП-370719 від 23.07.2019;

- 3% річних у розмірі 458,00грн. та інфляційні нарахування у розмірі 291,82грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

З дотриманням приписів ст.32 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/383/20 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 02.03.2020 прийнято позовну заяву №369 від 18.02.2020 до розгляду та відкрито провадження у справі №905/383/20; визначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 31.03.2020; встановлено строк позивачу для надання: відповідно до ст.ст.166, 251 Господарського процесуального кодексу України відповіді на відзив до 31.03.2020; встановлено позивачу належним чином завірити копію договору поставки №ТП-370719 від 23.07.2019 (2-а та 3-я сторінка), додану до позовної заяви, у відповідності до ч.2, ч.4 ст.91 Господарського процесуального кодексу України, протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено строк відповідачу для надання: відповідно до ст.ст.165, 251 Господарського процесуального кодексу України відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову у строк до 23.03.2020, але не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання; без виклику сторін у судове засідання.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №ТП-370719 від 23.07.2019 в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість та підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано у копіях: договір поставки №ТП-370719 від 23.07.2019, видаткова накладна №6026 від 26.07.2019 на суму 72744,48грн., товарно-транспортна накладна №6026 від 26.07.2019, довіреність №60 від 26.07.2019, карта рахунку №361 за 01.07.2019-18.02.2020.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.526, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

17.03.2020 від представника позивача отримано заяву №418 від 10.03.2020 на виконання ухвали про відкриття провадження у справі, до якої додано належним чином завірену копію договору поставки №ТП-370719 від 23.07.2019. Долучено до матеріалів справи. Просить прийняти рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Екологія» заборгованості у розмірі 29200,00грн., пені в сумі 4668,80грн., три відсотки річних в сумі 458,00грн., та судового збору в сумі 1921,00грн. на користь позивача.

Згідно приписів ч.2 ст.216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 31.03.2020 по 28.04.2020, про що сторони повідомлені відповідною ухвалою суду.

Відзив від відповідача не надходив.

Явка представників сторін у судове засідання не вимагалась.

Процесуальні документи у даній справі були скеровані на юридичну адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_1 станом на 28.02.2020, а саме: 84400, Донецька область, місто Красний Лиман, вулиця Комунальна, б.7.

Іншої адреси відповідача, підтвердженої належним чином, судом не встановлено, сторонами не повідомлено.

Разом з цим, ухвали Господарського суду Донецької області від 02.03.2020 та 31.03.2020 розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, який створений для відкритого безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України до судових рішень.

Відповідачем жодних пояснень та клопотань суду не надано.

На адресу господарського суду надійшов конверт з ухвалою від 02.03.2020, що була скерована на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Екологія» , яка є актуальною на теперішній час, із відміткою відділення поштового зв`язку 11.03.2020 (мовою оригіналу): «Коммун 7 такої организации нет 60320» .

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштових повідомленнях про відсутність особи за адресою місцезнаходження свідчить про відмову зацікавленої особи отримати копію судового рішення і вважаються днем вручення ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, слід зазначити про відстуність заяв або клопотань з боку позивача, так і з боку відповідача, якими повідомлялось про наявність перешкод в реалізації права на ознайомлення з матеріалами справи, задля належного використання наданих процесуальним господарським законодавством України прав та виконання покладених на обов`язків, у тому числі щодо надання відзиву тощо.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, з дотриманням завдань, принципів господарського судочинства (ст.2 Господарського процесуального кодексу України) та розумності строків для вчинення процесуальної дії (ст.114 Господарського процесуального кодексу України), основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також викладені обставини у розглядуваному випадку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, як і для оголошення перерви у справі, та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази, суд дійшов висновку щодо такого.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 ст.174 Господарського кодексу України).

Данні норми кореспондуються з положеннями ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України.

23.07.2019 між Приватним підприємством «Терра-Пак» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбас-Екологія» (покупець, відповідач) укладено договір поставки №ТП-370719, строком дії у відповідності до його п.8.1 до 22.07.2020, закінчення строку дії означенного договору не звільняє сторін від виконання зобов`язань за ним та відповідальності за його порушення.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як свідчать фактичні обставини справи, договір поставки №ТП-370719 від 23.07.2019 підписано та скріплено печатками з обох сторін, містить суттєві умови для такого виду договорів визначені законом, доказів визнання його недійсним, як і доказів його дострокового розірвання, не надано, а отже є достатніми підстави вважати цей договір таким, що породжує права та обов`язки для його сторін.

Так, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцю певну продукцію (товар), найменування (ассортимент), ціна і кількість вказуються у видаткових накладних, а покупець зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що кількість, ассортимент та ціна одиниці товару, що включає вартість упаковки та маркування, узгоджується сторонами при поставці кожної партії товару окремо та зазначаються у видаткових накладних і рахунках на товар, представлених покупцю до оплати замовленого товару, які є невід`ємними частинами даного договору. Ціна на товар є звичайною.

Відповідно до п.4.1 договору поставка товару покупцю здійснюється на умовах: DDP м.Краматорськ (сторони можуть погодити інші умови поставки у випадку, якщо про це покупець зазначить у заявці, а постачальник у рахунку-фактурі, що і буде узгодженням зміни умов поставки на конкретну партію товару).

Постачальник зобов`язаний поставити товар протягом 7 календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури (п.4.2 договору).

Моментом поставки товару постачальником, вважається дата фактичної передачі товару покупцю та підписання товарно-супровідних документів (в т.ч. видаткової накладної) в місці поставки. Всі ризики пошкодження та/чи втрати товару та право власності на товар переходять від постачальника до покупця в момент поставки товару (п.4.3 договору).

Сторони також домовилися, що відсутність в документах (рахунках-фактурах, видаткових накладних, довіреностях, платіжних дорученнях, банківських виписках та інших документах) посилання на даний договір або не чинний договір, не є підставою розглядати поставку за межами дії цього договору (п.9.7 договору).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» , накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 73, 76-77 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обов`язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Як свідчать матеріали справи постачальником здійснено поставку товару відповідачу відповідно до видаткової накладної №6026 від 26.07.2019: стрічка самоклейка 45*100 у кількості 1080 шт. за ціною 10,04грн. без податку на додану вартість, загальною вартістю 13011,84грн. з урахуванням податку на додану вартість; стрічка самоклейка 45*200 у кількості 1080 шт. за ціною 17,92грн. без податку на додану вартість, загальною вартістю 23224,32грн. з урахуванням податку на додану вартість; стрічка самоклейка 45*300 у кількості 1080 шт. за ціною 28,17грн. без податку на додану вартість, загальною вартістю 36508,32грн. з урахуванням податку на додану вартість, всього на суму 72744,48грн..

Означена видаткова накладна містить посилання на договір поставки №ТП-370719 від 23.07.2019, як на правову підставу здійснення господарської операції, та рахунок на оплату покупцеві №74-73 269 від 23.07.2019.

Відповідачем вказаний товар прийнято, що підтверджується підписами сторін на первинному документі, скріплених печатками підприємств.

У підтвердження повноважень особи, що здійснила приймання товару з боку відповідача, представлено суду копію довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №60 від 26.07.2019.

Доказів наявності заперечень щодо кількості переданого товару, а також порядку передачі та інших зауважень суду не надано, з матеріалів справи не вбачається.

Також факт поставки товару в асортименті та кількості визначеними у видатковій накладній, підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною №6026 від 26.07.2019, у якій наявне посилання на видаткову накладну №6026 від 26.07.2019.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що надана позивачем видаткова накладна є належним доказом здійснення передачі відповідачу товару та прийняття його останнім в межах договору поставки №ТП-370719 від 23.07.2019

Зазначені обставини у порядку приписів Господарського процесуального кодексу України не спростовано.

Отже, за викладених обставин, позивачем належним чином доведено факт виконання обов`язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених означеним договором.

За приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що покупець зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар протягом 14 календарних днів з моменту поставки. Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Також за покупцем залишається право дострокової оплати товару.

У п.3.3 договору сторони домовились, що покупець повинен вказувати в платіжних дорученнях посилання на договір або зазначити номер накладної, по якій здійснюється оплата за товар. При відсутності такого посилання (зазначення) постачальник зараховує платежі в порядку черговості поставки товару, починаючи з найстарішої за календарною датою.

Отже, у відповідності до умов договору, беручи до уваги дату поставки за видатковою накладною №6026 від 26.07.2019 на суму 72744,48грн., відповідач повинен розрахуватись із позивачем за отриманий ним товар за цим первинним документом не пізніше - 08.08.2019.

За даними картки рахунку №361 за 01.07.2019 - 18.02.2020, контрагент Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас-Екологія» , відповідачем частково сплачено кошти за отриманий товар, а саме:

- за платіжним дорученням ТП-00009203 від 16.08.2018 на суму 5000,00грн.:

- за платіжним дорученням ТП-00009419 від 22.08.2019 на суму 3000,00грн.;

- за платіжним дорученням ТП-00009765 від 29.08.2019 на суму 8044,48грн.;

- за платіжним дорученням ТП-00009847 від 30.08.2019 на суму 5000,00грн.;

- за платіжним дорученням ТП-00009969 від 03.09.2019 на суму 5000,00грн.;

- за платіжним дорученням ТП-00010381 від 11.09.2019 на суму 3000,00грн.;

- за платіжним дорученням ТП-00010499 від 13.09.2019 на суму 3000,00грн.;

- за платіжним дорученням ТП-00010631 від 17.09.2019 на суму 3000,00грн.;

- за платіжним дорученням ТП-00010761 від 19.09.2019 на суму 3500,00грн.;

- за платіжним дорученням ТП-00011041 від 26.09.2019 на суму 5000,00грн.

Загалом у сумі 43544,48грн.

Таким чином, як вбачається з фактичних обставин справи, з урахуванням часткового виконання, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, слідує невиконання грошового зобов`язання покупця перед постачальником у сумі 29200,00грн.

Доказів, що свідчать про сплату цієї суми заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено, з матеріалів справи протилежного встановленому не вбачається.

З огляду на таке, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню у сумі, заявленій до стягнення позивачем.

Разом з цим, викладене свідчить про факт порушення покупцем строків оплати товару за спірною видатковою накладною.

За порушення термінів оплати покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом всього періоду, за який сплачується пеня, від суми поставленого, але не оплаченого товару за кожний календарний день прострочення платежу (п.5.2 договору).

Відповідно до п.9.6 договору сторони домовились, що строк нарахування штрафних санкцій, в тому числі і пені і строк позовної давності на їх стягнення не обмежується шістьма місяцями і/або роком, а нараховуються до моменту належного виконання зобов`язання за цим договором, або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій в межах строку загальної позовної давності (три роки).

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов`язання у розмірі 4668,80грн. нарахована із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України на суму невиконаного грошового зобов`язання 29200,00грн. за період з 10.08.2019 по 17.02.2020.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, правомірність періоду її нарахування, суд дійшов висновку про те, що відповідно до встановлених строків оплати (п.3.1 договору), а саме його визначення у календарних днях з моменту отримання товару, першим днем прострочення виконання зобов`язання є 09.08.2019. При цьому, визначення початку періоду нарахування штрафних санкцій, у межах належного, є правом стягувача, а відтак суд приймає 10.08.2019 як початок періоду, за який розраховано пеню у спірних правовідносинах. Кінцева дата періоду, визначена позивачем як 17.02.2020 з урахуванням п.9.6 договору, що не суперечить приписам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

При цьому здійснивши арифметичний розрахунок вимог в частині заявленої до стягнення суми пені, суд дійшов висновку про її дійсний розмір у сумі 4617,53грн.

Прострочення відповідачем грошового зобов`язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов`язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов`язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком позивача сума інфляційних витрат фактично нарахована за період з серпня 2019 по грудень 2019 на суму 29200,00грн. та визначена у загальній сумі 291,82грн.

В частині нарахування інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань слід виходити з наступного.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Отже, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечить дійсним обставинам справи, оскільки неправильно визначено період для їх нарахування, з огляду на викладене вище, тому не може бути прийнятий судом.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН , за зобов`язанням на суму 29200,00грн. за період прострочення починаючи з вересня 2019 по грудень 2019, тобто у межах встановленого періоду позивачем, судом встановлено їх розмір у сумі 380,56грн.

Дотримуючись меж заявлених позовних вимог, адже за перерахунком суду розмір інфляційних витрат становить суму більшу, ніж заявлено до стягнення, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі визначеному позивачем, а саме - 291,82грн.

Одночасно позивачем заявлено до стягнення 3% річних у загальній сумі 458,00грн., нараховані на суму простроченого основного зобов`язання у розмірі 29200,00грн., за період з 10.08.2019 по 17.02.2020.

За висновків, встановлених під час дослідження правомірності нарахування заявлених до стягнення штрафних санкцій, судом перевірено розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних та встановлено їх розмір у сумі 460,49грн.

Дотримуючись меж заявлених позовних вимог, адже за перерахунком суду розмір 3% річних становить суму більшу, ніж заявлено до стягнення, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі визначеному позивачем, а саме - 458,00грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, ч.9 ст.165, ст.ст.233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Терра-Пак» , с.Утішків, Буський район, Львівська обл., до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Екологія» , м.Красний Лиман, Донецька обл., про стягнення заборгованості у сумі 34618,62грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 29200,00грн., пеня у розмірі 4668,80грн., 3% річних у розмірі 458,00грн. та інфляційні нарахування у розмірі 291,82грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Екологія» (84400, Донецька область, місто Красний Лиман, вулиця Комунальна, будинок 7, код ЄДРПОУ 37160554, банківські реквізити не вказано) на користь Приватного підприємства «Терра-Пак» (80561, Львівська область, Буський район, село Утішків, вулиця Головна, будинок 1 В, код ЄДРПОУ 35400640, банківські реквізити не вказано) 34567,35грн., у тому числі: сума основного боргу у розмірі 29200,00грн., пеня у розмірі 4617,53грн., 3% річних у розмірі 458,00грн. та інфляційні нарахування у розмірі 291,82грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 2098,89грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення ухвалено в судовому засіданні 28.04.2020.

6. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Звернути увагу сторін на п.4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (зміни, внесені згідно із Законом №540-IX від 30.03.2020).

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

7. Повний текст рішення складено 28.04.2020.

Суддя О.В. Кротінова