Рішення

від 29.04.2020 по справі 910/11128/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.04.2020Справа № 910/11128/19 За позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Житлово-будівельного кооперативу Судобудівник-3

про стягнення 101620,87 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гукун Н.В.

Представники сторін:

від позивача - Карандюк Ю.О. (адвокат);

від відповідача - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2019 року Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (далі - позивач або Київводоканал) звернулося до Господарського суду міста Києва з указаним позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Судобудівник-3 (далі - відповідач або ЖБК Судобудівник-3 ) 61137,12 грн. заборгованості за надані за період з вересня 2016 року до квітня 2019 року послуги з водопостачання та водовідведення, а також нарахованих за прострочення сплати вказаної заборгованості 19227,15 грн. інфляційних втрат, 3560,09 грн. 3% річних, 5469,09 грн. пені та 12227,42 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №5324/4-12 на послуги водопостачання та водовідведення від 28.04.1998 (далі - Договір) за вищевказаний період. Зокрема, позивач зазначив, що за цей період ним було надано послуг на загальну суму 705754,32 грн., з яких відповідачем було сплачено лише 644617,20 грн.

Відповідач у відзиві на позов, останній не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що ним щомісячно у повному обсязі оплачуються отримані від Київводоканалу послуги. За його бухгалтерськими даними заборгованість перед позивачем відсутня.

Відповідач також заперечував щодо нарахованих йому штрафних і фінансових санкцій. Вказував, що позивач неправильно визначає періоди прострочення, безпідставно включаючи до них дні місяця, у якому надавалися послуги, та дні до дати пред`явлення відповідачу платіжних документів.

Відповідач також наголошує на тому, що за умовами Договору він повинен був оплачувати послуги протягом трьох днів з дня представлення постачальником платіжних документів. Однак позивач не надав доказів виставлення відповідачу платіжних документів для оплати послуг, а відтак не має початку прострочення виконання зобов`язань.

На думку відповідача застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання у вигляді штрафу та пені одночасно суперечить статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Крім того, відповідач заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

У наданій суду відповіді на відзив позивач зазначив, що за наслідком перевірки розрахунків ним встановлено, що станом на 20.09.2019 заборгованість відповідача за надані у спірний період послуги складає 4634,73 грн. (послуги за водовідведення гарячої води). Штрафні та фінансові санкції залишаються у розмірі зазначеному у позовній заяві. Стаття 231 ГК України передбачає можливість одночасного стягнення за прострочення виконання грошового зобов`язання і штрафу, і пені.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав про відсутність у нього заборгованості за послуги з відведення гарячої води, та повторно зазначив про неправильність нарахування позивачем штрафних та фінансових санкцій, а також, пославшись на статтю 61 Конституції України, про неможливість одночасного застосування пені та штрафу за одне й теж правопорушення.

Позивачем 01.11.2019 було подано до суду додаткові пояснення, відповідно до яких позивач просить суд, у зв`язку із здійсненим ним новим розрахунком суми заборгованості відповідача за спірний період, закрити провадження у справі в частині стягнення 56502,39 грн. основного боргу, у зв`язку із відсутністю предмету спору в цій частині, та стягнути з відповідача на його користь:

- 4634,73 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення (стоки гарячої води);

- 1761,80 грн. інфляційних втрат;

- 358,75 грн. 3% річних;

- 377,77 грн. пені;

- 926,95 грн. штрафу;

- 1921 грн. судових витрат (судового збору).

Судом прийнятий вказаний розрахунок суми заборгованості, а тому спір вирішується у межах указаних сум.

Відповідач у наданих суду поясненнях та запереченнях щодо нового розрахунку заборгованості, позов не визнав у повному обсязі. Окрім раніше викладених заперечень також зазначив, що після внесення змін до чинного законодавства з питань водопостачання та водовідведення ЖБК Судобудівник-3 з 26.04.2014 перестав бути виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а тому позивач зобов`язаний був укласти договори безпосередньо з споживачами послуг, які він надає. Відповідач вважає, що його зобов`язання за Договором слід визнати припиненими на підставі статті 607 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у зв`язку із неможливістю їх виконання.

У судовому засіданні представник позивача просив суд позов задовольнити в сумі вимог згідно з останнім його розрахунком, а представник відповідача просив у позові відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.1998 між Київводоканалом (Постачальник) та ЖБК Судобудівник-3 (Абонент) було укладено Договір, відповідно до якого Постачальник зобов`язується забезпечити Абоненту постачання питної води та прийняти від Абонента каналізаційні стоки, а Абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 31.07.1994 №65, які втратили чинність 18.10.2008 у зв`язку з введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190).

Відповідно до пункту 3.1 Договору кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента.

Згідно з пунктом 3.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання відповідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з Постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченими Правилами.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов`язаний у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом (пункт 3.7 Договору).

Відповідно до останнього розрахунку позивача, у межах якого і вирішується цей спір, у ЖБК Судобудівник-3 перед Київводоканалом обліковується за період з 01.09.2016 до 30.04.2019 заборгованість за водовідведення гарячої води, що зазначена у позивача за кодом 5-50459, і яка складається з:

- 4634,73 грн. боргу за надані послуги з водовідведення (стоки гарячої води);

- 1761,80 грн. інфляційних втрат;

- 358,75 грн. 3% річних;

- 377,77 грн. пені;

- 926,95 грн. штрафу (нарахований за прострочення сплати 4634,73 грн. боргу).

При цьому, позивач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення 56502,39 грн. основного боргу, у зв`язку із відсутністю предмету спору в цій частині. Пояснюючи це тим, що у зв`язку із проведеним перерахунком заборгованості було встановлено, що вказана сума боргу у відповідача перед позивачем відсутня.

Дослідивши наведені позивачем нарахування та докази на підтвердження сплати цієї суми заборгованості суд встановив, що ця заборгованість була погашена відповідачем ще станом на 30.04.2019, тобто до моменту звернення позивача із даним позовом до суду.

Дана обставина підтверджується, зокрема, і самим розрахунком заборгованості, письмовими та усними поясненнями сторін (їх повноважних представників), копіями залучених до матеріалів справи банківських виписок та платіжних доручень за спірний період.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду, права останнього у цій частині порушені не були, а тому в цій частині у позові слід відмовити, а не закривати провадження.

Суд роз`яснює позивачу, що провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України може бути закрито лише у тому випадку, коли на момент звернення із позовом до суду спір між сторонами існував, але після відкриття провадження припинив існувати, наприклад: у зв`язку із погашенням відповідачем заборгованості після звернення позивача до суду.

Відтак, у частині позовної вимоги про стягнення 56502,39 грн. основного боргу суд у позові відмовляє, та покладає судові витрати (судовий збір) у цій частині на позивача.

Щодо позовних вимог у частині стягнення 4634,73 грн. основного боргу, то судом встановлено наступне.

Як слідує із пояснень представників сторін та наданого розрахунку, заборгованість у цьому розмірі є спірною і виникла за період травень-липень 2018 року за стоки гарячої води.

Так, із наданого позивачем розрахунку слідує, що відповідачем:

- у травні 2018 року було спожито 93 м. куб. води на суму 613 грн.;

- у червні 2018 року було спожито 681 м. куб. води на суму 4494,60 грн.;

- у липні 2018 року було спожито 70 м. куб. води на загальну суму 511,73 грн. грн.

За період серпень-листопад 2018 року позивач визнає факт відсутності споживання відповідачем гарячої води, а відтак і відсутність у цей період стоків гарячої води.

Відповідач же заперечує факт споживання гарячої води у період травень - листопад 2018 року, а тому не визнає нараховані за цей період обсяги стоків гарячої води.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження обставини надання послуг з водовідведення гарячої води у період з травня до липня 2018 року, суд не може визнати їх належними та допустимими на підтвердження цієї обставини.

Так, з актів про зняття показів з приладу обліку № 5-412-1 за червень-серпень 2018 року вбачається, що ними зафіксовані обсяги постачання холодної води, що випливає із самого розрахунку позивача наданого разом із позовною заявою (обліковується у позивача за кодом 5-459) та не заперечується сторонами. Акти про зняття показів з приладу обліку № 5-412-124 за вказаний спірний період усупереч положенням пункту 3.1 Договору складені з боку лише позивача, і крім того, у них зафіксовані обсяги водоспоживання відмінні від тих, які заявляються позивачем. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували водоспоживання гарячої води відповідачем у заявлених Київводоканалом обсягах матеріали справи не містять.

У матеріалах справи відсутні докази того, яким чином фіксувалися обсяги постачання гарячої води між Абонентом та постачальником гарячої води у спірний період.

Натомість у матеріалах справи міститься копія листа ЖБК Судобудівник-3 від 30.08.2018 за № 85, який був адресований розрахунковому департаменту Київводоканалу, і на підставі якого, як зазначив представник позивача, останнім у період серпень-листопад 2018 року не здійснювалося відповідачу нарахування з водовідведення гарячої води.

Як убачається із змісту зазначеного листа, відповідач просив позивача проводити нарахування за водовідведення гарячої води на підставі будинкового лічильника гарячої води, та вказував, що з 23.04.2018 у будинку відсутня гаряча вода. До вказаного листа ЖБК Судобудівник-3 додавав копію відомостей обліку споживання гарячої води за період квітень-липень 2018 року (копія цієї відомості долучена до матеріалів цієї справи).

Із пояснень представника позивача слідує, що Київводоканал припинив нарахування відповідачу за послуги водовідведення гарячої води після отримання ним цього листа (30.08.2018). Чому не здійснив перерахунок за вказаний у листі період до цього, представник позивача не пояснив.

За таких обставин справи, позивачем усупереч положенням статті 74 ГПК України не доведено суду належними та допустимими доказами обставини надання відповідачу у спірний період (з травня до липня 2018 року включно) послуг з водовідведення гарячої води.

Тому, підстав для задоволення позову у цій частині суд не вбачає. Відтак, є і безпідставними нарахування штрафних та фінансових санкцій на заявлену суму заборгованості (4634,73 грн.), оскільки ці вимоги є похідними від вимоги про стягнення боргу за послуги з водовідведення гарячої води, що обліковуються у відповідача за кодом 5-50459. У вказаній частині в позові слід також відмовити.

Посилання відповідача на те, що він у спірному періоді після внесення змін до законодавства України перестав бути виконавцем послуг суд до уваги не приймає, оскільки вказане не стосується предмету спору та на його результат не впливає, зважаючи на те, що у спірному періоді відповідач був колективним споживачем.

Зокрема, ЖБК Судобудівник-3 , звертаючись із листом від 30.09.2014 за вих. № 58 до Київводоканалу, просив продовжити умови Договору, як із колективним споживачем.

Таким чином, як слідує із правовідносин, що склалися між сторонами, надання позивачем послуг у спірному періоді відповідачу за Договором здійснювалось як колективному споживачу.

Отже, судом встановлено, що у спірному період відповідач був колективним споживачем за Договором, а тому мусить виконувати взяті за цим Договором зобов`язання щодо оплати отриманих від Київводоканалу послуг з водопостачання та водовідведення.

Посилання відповідача на статтю 607 ЦК України з мотивуванням на неможливість відповідачем виконувати свої зобов`язання за Договором, суд також не бере до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Відповідач у спірному періоді виконував взяті за Договором зобов`язання та сплачував кошти за отримані від позивача послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджується зокрема залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень.

Щодо заявлених позивачем до стягнення решти сум штрафних та фінансових санкцій, нарахованих позивачем за прострочення сплати заборгованості з водовідведення гарячої води у період з 01.09.2016 до 30.04.2019, то суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявні у матеріалах справи документи (копії реєстрів платіжних повідомлень та платіжних доручень) підтверджують факт того, що відповідач у зазначений спірний період оплачував отримані від позивача послуги з водовідведення гарячої води із простроченням.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно з пунктом 4.3 Договору за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення Абонент сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочки.

Судом враховано, що позивачем із дотриманням положень статей 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань здійснюються нарахування пені в розмірах, що не перевищують подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, враховуючи положення пункту 3.6 Договору, судом здійснюється перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені за нижченаведені періоди, беручи до уваги дати пред`явлення позивачем платіжних документів, на підставі яких відповідач і проводив оплати. За наступні періоди:

Період надання послугиСума боргу (грн.)Період простроченняІнфляційні втрати (грн.) 3% річних (грн.)Пеня (грн.) 2017.01 3487,18 29.01.2017-28.02.2017 34.87 8.89 0 2017.02 3257,18 27.02.2017-31.03.2017 58.63 8.83 0 2017.03 3673,66 31.03.2017-27.04.2017 33.06 8.45 0 2017.04 3710,95 30.04.2017-03.07.2017 108.34 19.83 0 2017.05 3226,00 03.06.2017-03.07.2017 51.62 8.22 0 2017.06 1157,10 03.07.2017-30.08.2017 1.15 5.61 0 2017.07 1395,13 29.07.2017-30.08.2017 -1.40 3.78 0 2017.09 2651,41 01.10.2017-27.12.2017 83.04 19.18 0 2017.11 1924,09 02.12.2017-27.12.2017 19.24 4.11 0 2018.02 3696,00 03.03.2018-23.02.2018 40.66 7.90 0 2018.04 3557,40 30.04.2018-02.07.2018 0.00 18.71 0 2018.12 474,98 08.01.2019-20.02.2019 7.15 1.72 20.61 2019.02 3791,08 03.03.2019-22.04.2019 72.37 15.89 190.70

За інші періоди (крім періодів коли не надавалися чи не були доведені обставини надання послуг з водовідведення гарячої води, та періоди коли позивачем не доведений факт виставлення платіжного документу) позивачем нарахування проведені правильно, і у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, за розрахунком суду, з відповідача підлягає до стягнення:

- 1161,16 грн. інфляційних втрат;

- 217,25 грн. 3% річних;

- 359,57 грн. пені.

Судом враховано, що кошти зараховувалися позивачем згідно із їх цільовим призначенням за відповідний період вказаний відповідачем у платіжних дорученнях.

У решті позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Інші доводи сторін, наведені у наданих суду заявах по суті справи, усних та письмових поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Судобудівник-3 (04211, м. Київ, вул. вул. Йорданська, буд. 3, ідентифікаційний код 22933962) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 1161,16 грн. (одну тисячу сто шістдесят одну гривню 16 копійок) інфляційних втрат, 217,25 грн. (двісті сімнадцять гривень 25 копійок) 3% річних, 359,57 грн. (триста п`ятдесят дев`ять гривень 57 копійок) пені, а також 51,71 грн. (п`ятдесят одну гривню 71 копійку) судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків

Повне рішення складено 29.04.2020