Рішення

від 29.04.2020 по справі 910/738/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.04.2020Справа № 910/738/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансшипойл"

до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд"

про стягнення 207 512,76 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники учасників сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансшипойл" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" про стягнення 207512,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано свої зобов`язання за Договором № 27/03-ПГА від 01.04.2019 з оплати послуг перевезення товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 207512,76 грн.

Ухвалою суду від 27.01.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

31.01.2020 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист з долученими документами та уточненою позовною заявою на виконання ухвали від 27.01.2020 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дати вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

28.02.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на ту обставину, що у нього не виникло обов`язку з оплати послуг, оскільки, позивачем не надано відповідача рахунки, акти (підписані обома контрагентами) та ТТН з відміткою про отримання товару. Відповідач зазначає, що позов є передчасним, а тому у його задоволенні слід відмовити.

05.03.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, в яких позивач підтримує позовні вимоги та заперечує проти доводів відповідача. Позивач вказує, що зобов`язання по направлення документів відповідачу не є зустрічним, як вказує відповідач, крім того, воно було належним чином виконано позивачем, докази чого містяться в матеріалах справи. А не отримання відповідачем кореспонденції від позивача є його власним волевиявленням і фактично відмовою від отримання. Позивач зазначає, що послуги були надані, в зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок їх оплатити. До заперечень було долучено клопотання про долучення доказів, в якому позивач просить поновити йому строк на їх подання, оскільки, лише після отримання відзиву позивач вбачив необхідність у їх поданні для спростування заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

Відповідно до ст. 166 ГПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Отже з суті заперечень вбачається, що позивачем було подано відповідь на відзив, а ст. 166 ГПК України, що регламентує подання такої заяви по суті спору, передбачає можливість долучення до відповіді на відзив додаткових доказів, з урахування відзиву відповідача.

Суд розглянув клопотання позивача про долучення доказів, вважає його обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки докази не були подані разом з позовом з об`єктивних причин. Суд долучає докази, подані з запереченням, до матеріалів справи.

16.03.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь (заперечення) на відзив. У запереченнях викладено клопотання про поновлення відповідачу строку на подання заперечень на відповідь на відзив, оскільки, вони були подані пізніше 10.03.2020 (як було визначено в ухвалі суду), проте протягом 5 днів, з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як доведено відповідачем, долученими до матеріалів справи доказами, заперечення на відзив були ним отримані 11.03.2020, в зв`язку з чим, заперечення не могли бути подані у строк до 10.03.2020. А тому суд вважає клопотання відповідача про поновлення йому строку на подання заперечень обгрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

У запереченнях відповідач підтримав свої доводи щодо не виконання позивачем свого зобов`язання з надання документів та не надання належних та допустимих доказів в підтвердження позовних вимог та просив у позові відмовити, підтримавши доводи, викладені у відзиві.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

01.04.2019 між Дочірнім підприємством "Сантрейд" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансшипойл" (перевізник) укладено договір № 27/03-ПГА перевезення вантажів автотранспортом замовник зобов`язується надавати для перевезення вантажі і оплачувати послуги по їх перевезенню, а перевізник бере на себе зобов`язання здійснювати перевезення вантажу, що належить замовнику з пунктів завантаження у пункти призначення, згідно додатків до даного договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору перевізник забезпечує перевезення олії соняшникової, наливом (далі - вантаж), яка належить замовнику, згідно заявки, форм якої наведена у додатку № 2 до даного договору.

Підпунктами 2.1.3, 2.1.9, 2.1.10 пункту 2.1 договору перевізник зобов`язується: розробляти і узгоджувати з замовником оптимальні маршрути перевезення; забезпечувати своєчасне і повне оформлення у встановленому порядку транспортних документів і подорожних листів; перевізник може здійснювати виконання замовлень як власним автотранспортом так і з залученням третіх компаній. До початку надання послуг перевізник зобов`язується надати замовнику копії технічних паспортів на весь рухомий склад, який може бути залучений перевізником для виконання власних зобов`язань за даним договором.

Підпунктами 2.2.2, 2.2.3 пункту 2.2 договору замовник зобов`язується оплачувати вартість перевезення, яка повинна бути узгоджена сторонами в письмовому вигляді в якості додатку до даного договору; складати акти звірки, акти приймання-передачі вантажу за якістю і кількістю у місті вивантаження.

Вартість послуг перевізника встановлюється в додаткових угодах до договору на кожен окремий маршрут перевезення. Замовник здійснює оплату в національній валюті протягом 3 банківських днів після надання перевізником наступних оригіналів документів: рахунку на оплату; товарно-транспортних накладних; акта приймання-передачі виконаних робіт, підписаного сторонами; податкових накладних, виписаних згідно діючого законодавства; акти звірки ваги у випадках часткової або повної втрати вантажу (п. 3.1, 3.2 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати, замовник виплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки від неоплаченої суми за кожен банківський день прострочки.

Строк даного договору встановлюється з 01.04.2019 по 31.08.2019.

Згідно додатку № 1 від 01.04.2019 до договору № 27/03-ПГА від 01.04.2019 сторони визначили вартість перевезення вантажу з місця завантаження (ПАТ з ІІ "ДОЕЗ" до місця призначення (причал № 13, м. Дніпро, вул. Десантників, 5) і назад до місця завантаження у випадку повернення товару, згідно нижчезазначеної таблиці: ПАТ з ІІ "ДОЕЗ"; місце завантаження: м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, 46; вартість послуг перевезення з урахуванням ПДВ - 94,43 грн за тону (еквівалент 3,5 доларів США).

Оплата здійснюється в національній валюті України - гривні. Перерахунок вартості послуг здійснюється за курсом НБУ на дату виставлення акту виконаних робіт. Вартість послуг перевізника згідно п. 1 визначена із розрахунку перевезення 1 тони вантажу (олія соняшникова) за оптимальним маршрутом слідування з місця завантаження до місця вивантаження. Перевізник має право самостійно вибирати конкретний маршрут перевезення, будь-які зміни якого не будуть впливати на вартість послуг перевезення, визначених у п. 1 даної додаткової угоди.

До матеріалів справи також долучено додаток № 2 до договору (Заявка на перевезення);додаток № 3, № 4.

Позивач долучив до матеріалів справи наступні ТТН: № 61, 60, 59, 58, 56, 57 від 09.11.2019, № 55, 54 від 08.11.2019, № 53, 52 від 06.11.2019, № 51, 50, 49, 48, 47, 46, 45 від 04.11.2019, від № 44, 43, 42, 39 від 03.11.2019, № 41, 40, 37 від 02.11.2019, № 38, 36, 35, 34, 33, 32 від 01.11.2019, № 31 від 31.10.2019, № 30, 29, 28, 27, 26, 22 від 28.10.2019, № 25, 24, 23, 20, 21, 19 від 26.10.2019, № 18, 17, 16, 15, 14, 13, 12, 11, 10 від 25.10.2019, № 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1 від 24.10.2019, № 37 від 23.10.2019. До матеріалів справи долучено товарно-транспортні накладні на перевезення олії соняшникової в період з 23.10.2019 по 09.11.2019 автомобільним перевізником ТОВ "Транс-Севіс-1" (зазначено прізвища водіїв та номери їх посвідчень), замовник та вантажовідправник ДП "Сантрейд", вантажоодержувач ТОВ "Трансшипойл" у власність ДП "Сантрейд"; пункт завантаження м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, 46; пункт розвантаження: причал № 13, м. Дніпро, вул. Десантників, 5. Здав товар (відповідальна особа відправника) комірник - наявний підпис та прізвище особи, прийняв (водій/експедитор) - наявний підпис, здав (водій/експедитор) - наявний підпис, прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача ) - шкіпер, зазначено прізвище та проставлений підпис і печатка "Позитив-2". На частині накладних міститься печатка ДП "Сантрейд". Згідно вище перелічених ТТН, кількість перевезеної олії становить 2381,50 тон.

Також позивачем долучено посвідчення про якість товару у кількості 30 штук.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 62 від 10.11.2019 за послуги перевезення 2418 тон на суму 207512,76 грн.

Також позивачем було оформлено та підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 71 від 10.11.2019 на підтвердження надання послуг перевезення вантажу у кількості 2418 тон на загальну суму 207512,76 грн. Акт з боку відповідача не підписаний.

23.12.2019 позивач звернувся до відповідача з супровідним листом № 23/12-1901, про направлення відповідачу в тому числі рахунку № 62 від 10.11.2019, акту здачі-приймання № 71 від 10.11.2019 у 2 примірниках. В листі відповідач просив другі примірники актів, підписати, скріпити печатками та повернути позивачу. Згідно опису вкладення від 26.12.2019 супровідний лист та зазначені вище документи були направлені відповідачу. Вказане поштове відправлення було повернуто позивачу в зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Позивачем долучено до матеріалів справи акт виконання робіт (надання послуг) № 28451 від 10.11.2019, згідно якого ТОВ Транс-Сервіс-1" надало послуги з перевезення олії соняшникової у кількості 1120,02 т, вартістю - 44796,32 грн, а ТОВ "Трансшипойл" прийняло дані послуги на підставі договору № 1904 від 19.04.2019. Також згідно акту виконання робіт (надання послуг) № 28235 від 31.10.2019 ТОВ Транс-Сервіс-1" надало послуги з перевезення олії соняшникової у кількості 1297,98 т, вартістю - 51914,00 грн, а ТОВ "Трансшипойл" прийняло дані послуги на підставі договору № 1904 від 19.04.2019. Акти підписані та скріплені печатками обох контрагентів. Отже загальна вартість наданих послуг становить 96710,32 грн, за перевезення олії соняшникової у кількості 2418 тон.

Перевезення згідно вище зазначених актів здійснювалось на підставі договору № 1904 перевезення вантажів автотранспортом від 19.04.2019, укладеного між ТОВ "Трансшипойл" (замовник) та ТОВ "Транс-Сервіс-1" (перевізник). Вказаний договір передбачає надання послуг з перевезення вантажу (олії соняшникової) з місця завантаження (ПАТ з ІІ "ДОЕЗ") до місця призначення (причал № 13, м. Дніпро, вул. Десантників, 5) і назад до місця завантаження у випадку повернення товару, згідно нижчезазначеної таблиці: ПАТ з ІІ "ДОЕЗ"; місце завантаження: м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, 46; вартість послуг перевезення з урахуванням ПДВ - 37,00 грн.

Як зазначає позивач, безпосереднє перевезення вантажу за договором 27/03-ПГА від 01.04.2019 здійснювалось ТОВ "Транс-Сервіс-1" на підставі договору № 1904 від 19.04.2019.

Залучення третіх осіб до здійснення перевезення за договором 27/03-ПГА від 01.04.2019 не суперечить його умовам, а лише передбачає обов`язкове погодження замовником такого залучення. Договір не обумовлює, в якій саме формі має бути здійснено погодження, в тому числі не вказано, що згода має бути письмовою. Крім того відповідач не вказував у заявах по суті спору на ті обставини, що ним не надавалась згода на здійснення перевезення не позивачем особисто. З вищезазначеного вбачається, що здійснення безпосереднього перевезення вантажу за договором 27/03-ПГА від 01.04.2019 ТОВ "Транс-Сервіс-1", а не позивачем, обумовлено договором, і не впливає на обов`язок відповідача оплачувати вартість послуг з перевезення.

Спір у справі виник в зв`язку з тим, що відповідачем не виконано обов`язок з оплати наданих послуг з перевезення на загальну суму 207512,76 грн, в зв`язку з чим позивач просить стягнути їх у судовому порядку.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до р. 1 "Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" затверджено Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 (далі Правила № 363) вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до п. 10.12, 11.1 Правил № 363 здача Замовником і приймання Перевізником вантажів, що перевозяться навалом, наливом або в контейнерах, передбачають визначення та запис маси вантажу в товарно-транспортній накладній. Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку № 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку № 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Згідно п. 11.3, 11.5, 13.1, 14.1, 14.4 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику. Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов`язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів (п. 3.1 Договору). Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та пункту 3.2 Договору, Замовник здійснює оплату в національній валюті протягом 3 банківських днів після надання перевізником наступних оригіналів документів: рахунку на оплату; товарно-транспортних накладних; акта приймання-передачі виконаних робіт, підписаного сторонами; податкових накладних, виписаних згідно діючого законодавства; акти звірки ваги у випадках часткової або повної втрати вантажу.

Позивач заперечує свій обов`язок надавати відповідачу ТТН, оскільки, вони є в нього в наявності, як в особи, що їх оформляла. Натомість, позивач не заперечує тих обставин, що він не направляв відповідачу оригінали ТТН за спірним перевезенням.

В свою чергу відповідач наполягає на тій обставині, що у нього не виник обов`язок оплати вартості перевезення, оскільки, йому по факту його здійснення не були надані оригінали ТТН.

Відповідно до ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже умови договору, підписаного обома контрагентами є обов`язковими до виконання.

Тобто умовами укладено між сторонами договору та п. 14.4 Правил № 363 позивача зобов`язано надавати відповідачу належним чином оформлені товарно-транспортні накладні за фактом здійсненого перевезення. Крім того сторони обумовили, що обов`язок з оплати наданих послуг виникає у відповідача лише після надання йому товарно-транспортних накладних.

За таких умов суд погоджується з запереченнями відповідача, що у нього станом на день розгляду справи не виник обов`язок з оплати вартості перевезення на суму 207512,76 грн, оскільки, йому не були надані (направлені) оригінали товарно-транспортних накладних, а тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже позивачем не надано суду доказів в підтвердження того, що у відповідача виник обов`язок оплатити послуги перевезення на суму 207512,76 грн за договором № 27/03-ПГА від 01.04.2019.

Відповідачем надано до матеріалів справи рахунки та акти здачі-приймання робіт за договором № 27/03-ПГА від 01.04.2019 за період з квітня по жовтень 2019 року. Долучені акти підписані обома контрагентами. Крім того, відповідач долучив довідку банку на підтвердження обставин щодо оплати вказаних послуг. Дані документи підтверджують, що за договором 27/03-ПГА від 01.04.2019 надавались та оплачувались послуг перевезення. Однак, доказів прийняття та оплати послуг перевезення, заборгованість за які просить стягнути позивач в рамках даної справи, суду не надано. Отже долучені відповідачем докази не підтверджують обставин, що входять до предмету доказування у даній справі.

Щодо долучених позивачем до матеріалів справи: договору № 03-2019 від 27.03.2019 про надання послуг з перевалки, накопичення, зберігання та відвантаження вантажу; коносаменту № 1 від 11.11.2019 про перевезення 2418,000 метричних тон олії соняшникової нерафінованої наливом; договору Shipman від 01.10.2018, то вказані документи не підтверджують виконання позивачем свого обов`язку за договором № 27/03-ПГА від 01.04.2019 щодо направлення (надання) відповідачу оригіналів товарно-транспортних накладних, що зумовлює виникнення у відповідача обов`язку оплатити надані послуги.

Отже позивачем не надано суду належних, допустимих та вірогідних доказів обгрунтованості позовних вимог, в зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Проте суд відзначає, що позивач не позбавлений права звернутись за стягнення вартості наданих послуг після виконання умов договору про направлення відповідачу оригіналів ТТН та відповідно виникнення у нього обов`язку з оплати вартості перевезення.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку відмову у позові.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансшипойл" (01033, м. Київ, вул Шота Руставелі, будинок 33-Б, н/п 27, ідентифікаційний код 39060156) до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Сантрейд" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 19-21А, ідентифікаційний код 25394566) про стягнення 207512,76 грн - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко