Рішення

від 28.04.2020 по справі 910/2722/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.04.2020Справа № 910/2722/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондаренко Г. П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в матеріали справи № 910/2722/20

За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (вул. Є. Сверстюка, буд. 23, офіс 1016, м. Київ, 02002; ідентифікаційний код: 37396233)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішня торгівля та переробка" (пр-т Маяковського, 68, офіс 228, м. Київ; ідентифікаційний код: 36614066)

Про стягнення 7 007,56 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішня торгівля та переробка" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором № КБР-100/06/18-А від 01.06.2018 у розмірі 7 007,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору № КБР-100/06/18-А від 01.06.2018 не здійснив в повному обсязі оплату роялті за публічне виконання оприлюднених музичних творів на рахунок позивача, у зв`язку з чим останнім нарахована заборгованість, що складається з суми основної заборгованості у розмірі 3 500,00 грн, інфляційних втрат в сумі 0,00 грн, проценти від простроченої суми у розмірі 7,56 грн, штрафу у розмірі 3 500,00 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір за подання позовної заяви та витрати на професійну правничу допомогу.

12.03.2020 від позивача надійшли додаткові пояснення на окремі питання, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до частин 2,3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до Господарського процесуального кодексу України обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, в ухвалі про відкриття провадження у справі суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та попередив відповідача, що у випадку неподання відзиву у встановлений строк суд має право, відповідно до статті 178 Господарського процесуального кодексу України, розглядати справу за наявним в ній матеріалами.

Суд зазначає, що від відповідача не надходив відзив на позов, а тому останній не скористався наданим йому процесуальним правом на подання відзиву, викладенням своєї позиції щодо позовних вимог позивача, заперечень проти позову, правової позиції щодо викладених обставин позивачем.

При цьому, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.02.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: м. Київ, проспект Маяковського, буд. 68, офіс 228 (поштовий конверт (відправлення 0103051491851 повернувся із відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання").

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 у справі № 910/2722/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду з 02.03.2020.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, і за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши всі наявні документи у матеріалах справи № 910/2722/20, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно та безпосередньо оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 01.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зовнішня торгівля та переробка", як користувачем та Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав", як УЛАСП, було укладено договір № КБР-100/06/18-А (далі-Договір), згідно з яким позивач (ліцензіар) надав право (невиключну ліцензію) відповідачу (ліцензіару) на публічне виконання творів, а користувач в свою чергу зобов'язувався виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок позивача (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 1 договору, УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати право (невиключну ліцензію) на використання в комерційній діяльності музичних творів, а також здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання на підставі Свідоцтва про облік організації колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права та суміжних прав № 19/2011 від 24.01.2011, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до пункту 3.3. Договору користувач зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок Позивача винагороду (роялті) узгоджену Сторонами у відповідних Додатках до Договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж. За умовами цього ж пункту Договору перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання Договору.

Не зважаючи на дату укладення договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору.

Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору та частоти їх використання.

Користувач зобов'язується не пізніше 20 - го числа місяця наступного за звітним кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані твори за формою наведеною у додатку № 3 до даного договору (п. 3.4. договору).

Здійснення платежів (сплата винагороди) сторони підтверджують шляхом підписання щоквартального акту про виплату роялті (п. 3.5 Договору).

Згідно п. 3.6. договору, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100 % від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

В п. 4.2. договору сторони погодили, що користувач зобов'язується протягом п'яти днів повідомити УЛАСП про відкриття нових закладів, в яких буде здійснюватись використання творів, а також погодити використання творів шляхом укладання відповідної додаткової угоди до цього договору.

У відповідності до п. 6.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.08.2018, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь - яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.

В п. 6.2. договору сторони погодили, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1. дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього договору має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення. Якщо жодна із сторін не повідомляє іншу сторону про припинення дії цього договору протягом місяця до завершення строку дії Договору (через що договір продовжить свою дію на той самий строк), то розмір платежів за цим договором збільшується на двадцять відсотків і так кожного разу, коли дію договору буде продовжено. Положення про збільшення розміру платежів (винагороди) є обов'язковим для виконання без підписання сторонами будь-яких додаткових угод, воно діє з першого дня коли договір було автоматично продовжено.

У додатку № 1 до договору визначено перелік закладів, в яких користувач здійснює використання творів: Grand-Club , Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Олександрівська, буд. 6, кількість місць у закладі 50.

У додатку № 2 до договору сторони погодили, що винагорода (роялті) нараховується на підставі Закону та договору і виплачується користувачем УЛАСПу платежами за три місяці. Сторонами погоджено наступний розмір платежу за три місяці за використання творів:

1.1. Розмір платежу за три місяці має складати 3 000, 00 грн за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору.

1.2. Загальний розмір платежу за період від 01 червня по 31 серпня з дня набуття чинності договору становить 3 000, 00 грн. Зазначена сума сплачується одним платежем шляхом перерахування користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП в строк до 25.07.2018 та до умов договору.

Сторонами також в п. 3 додатку № 2 до договору погоджено, що виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.).

Як вказує позивач, відповідачем мали бути здійснені платежі за 6 місяців, натомість відповідач сплатив лише за 2, 5 місяці - 2 500, 00 грн, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 3 500, 00 грн за серпень 2018 року, червень 2019 року, липень 2019 року та серпень 2019 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання щодо оплати винагороди за договором, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3 500, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 0, 00 грн - інфляційних втрат за загальний період з 26.07.2018 по 27.01.2020, 7, 56 грн - 3 % річних за період з 26.07.2018 по 27.01.2020, 3 500, 00 грн - штраф.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором на виплату винагороди за використання в комерційній діяльності музичних творів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є організацією колективного управління, яка здійснює управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується Свідоцтвом про облік організації колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за №19/2011 від 24.01.2011.

За змістом ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Частиною третьою статті 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому, за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди ). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до додатку № 2 до договору сторони погодили, що винагорода виплачується платежами за три місяці, розмір платежу за три місяці має складати 3 000, 00 грн, загальний розмір платежу за період від 01.06. по 31.08. з дня набуття чинності договору становить 3 000, 00. Зазначена сума сплачується одним платежем шляхом перерахування користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП в строк до 25.07.2018 та умов договору.

За умовами п. 6.1. договору він діє до 31.08.2018, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь - яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що за період з 01.06.2018 по 31.08.2018 заборгованість відповідача перед позивачем складає 500, 00 грн (основний борг).

Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за період з 01.06.2018 по 31.08.2018 повному обсязі в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не долучені.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 500, 00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов'язання відповідно до п. 1.2. додатку № 2 до договору настав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 500, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3 000, 00 грн заборгованості за договором за період з 01.06.2019 по 31.08.2019, то суд не вбачає правових підстав для задоволення відповідних позовних вимог, з огляду на не доведення позивачем обставин наявності у відповідача відповідного обов'язку за договором. Зокрема, сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов здійснення відповідних платежів, в тому числі щодо строку виконання такого зобов'язання та розміру такого зобов'язання, визначеного у чіткій грошовій сумі, оскільки пунктами та умовами договору передбачено, що такий розмір збільшується у наступних роках.

Так, строк оплати за договором був визначений сторонами в п. 1.2. до додатку № 2 до договору - до 25.07.2018, строк оплати платежів за 2019 рік в додатку № 2 до договору сторонами не визначався. Щодо положень п. 3.3. договору, суд зазначає, що оскільки в додатку № 2 до договору сторонами був визначений чіткий строк виконання зобов'язань по сплаті виплат за договором, відповідний пункт (3.3.) щодо о оплати щомісячного платежу не може застосовуватися до правовідносин сторін, які визначили чіткий термін, на якій надається ліцензія та строк чіткий строк оплати ліцензійної винагороди. Виходячи з умов додатку № 2, а також змісту договору сторонами взагалі не було досягнуто домовленості щодо розміру, а відповідно і порядку оплати щомісячних платежів.

Щодо посилань позивача на п. 6.2. договору щодо продовження дії договору на той самий строк та на тих самих умовах, то договір був укладений між сторонами строком на три місці - до 31.08.2018, і в договорі сторонами було погоджено, що оплата по договору здійснюється за три місці червень - серпень 2018 року.

За вказаних умов положення п. 6.2. договору про продовження дії договору на той самий строк і на тих же умовах, у випадку відсутності повідомлення про припинення дії договору фактично не може бути виконане, адже наступні три місяці за 31.08.2018 (на які за твердженням позивача продовжено дію договору) не є червнем, липнем та серпнем за які здійснюється оплата за договором, відтак, продовження договору на тих самих умовах не можливе.

Крім того, у вказаному пункті в тому числі сторони погодили, що якщо жодна із сторін не повідомляє іншу сторону про припинення дії цього договору протягом місяця до завершення строку дії договору (через що договір продовжить свою дію на той самий строк), то розмір платежів за цим договором збільшується на двадцять відсотків і так кожного разу, коли дію договору буде продовжено. Положення про збільшення розміру платежів (винагороди) є обов'язковим для виконання без підписання сторонами будь-яких додаткових угод, воно діє з першого дня коли договір було автоматично продовжено. При цьому, відповідно до п. 4.2. договору погодження використання творів потребує укладання відповідної додаткової угоди до цього.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на суперечність положень п. 3.3., 4.2., 6.2. та п. 1.2. положенням додатку № 2 до договору суд дійшов висновку, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо автоматичного продовження дії договору та щодо наявності у відповідача зобов'язань по внесення платежів у розмірі 3000, 00 грн за договором за період з червня 2019 року по серпень 2019 року.

Позивач також просить стягнути з відповідача 0, 00 грн - інфляційних втрат за період з 26.07.2018 по 27.01.2020, 7, 56 грн - 3 % річних за період з 26.07.2018 по 27.01.2020, 3 500, 00 грн - штраф.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

При здійсненні розрахунку інфляційних втрат необхідно враховувати положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", де зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (пп. 3.1 п.3).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3).

Позивач обрахував інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 0, 00 грн, і оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відповідні вимоги задовольняють судом у відповідному розмірі.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних нарахованих на суму боргу ґрунтуються на законі та договорі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 3 додатку № 2 до договору), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу за період прострочення з 26.07.2018 до 27.01.2020 підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду, оскільки при здійсненні перевірки розрахунків 3 % річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним не правильно здійснено вказаний розрахунок, адже здійснено нарахування 3 % річних на суми платежів, обов'язок сплати яких не доведено.

За розрахунком суду за період прострочення з 26.07.2018 до 27.01.2020 з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 22,64 грн, проте оскільки суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відповідні вимоги задовольняють судом у розмірі розрахованому позивачем - 7, 56 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 50,00 грн штрафу, в зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання за договором.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3.6 договору сторони погодили, що якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100 % від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору стосовно строків оплати винагороди (роялті). При цьому, оплата частини платежу за червень 2018 року - серпень 2018 року в розмірі 500, 00 грн прострочена на строк, більший ніж 4 місяці. За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 3.6. договору, вимоги позивача про стягнення 3 500, 00 грн штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, лише в розмірі 500, 00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку здійснити виплату винагороди (роялті) обумовлені договором.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 500, 00 грн основного боргу, 7, 56 грн 3 % річних, 0, 00 грн інфляційних втрат та 500, 00 грн штрафу.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, позивачем заявлено про стягнення витрат на професійну правничу, яка була надана Адвокатським об'єднанням "Інтелкрафтс".

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, опис наданих робіт , платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.

Позивач в підтвердження понесених судових витрат надано до позовної заяви договір про надання професійної правничої допомоги №8.208-А від 12.02.2020 Адвокатським об'єднанням "Інтелкрафтс", предметом якого є професійна правнича допомога (підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов'язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта, тобто Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішня торгівля та переробка" про стягнення заборгованості за договором №КБР-100/06/18-А. Так, за цим договором винагорода за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції (підготовка позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді) складає 6 000,00 грн. Також, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України позивачем додано до матеріалів справи наказ Адвокатського об'єднання "Інтелкрафтс" №8.208 від 12.02.2020 про здійснення представництва інтересів клієнта адвокатами об'єднання - Хлєбніковим С.Г. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ №000083 від 11.12.2017) та Сербуль О.Ю. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3228 від 28.02.2008), акт приймання - передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, яка підлягає сплаті клієнтом (додаток №1 до договору №8.208-А про надання професійної правничої допомоги від 12.02.2020) з детальним описом виконаних робіт на суму 6 000,00 грн.

З огляду на викладене, враховуючи висновки суду про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо виплати в повному обсязі винагороди (роялті) та відсутність заяви відповідача про зменшення цих витрат, суд прийшов до висновку про покладення понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішня торгівля та переробка" про стягнення заборгованості у розмірі 7 007, 56 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішня торгівля та переробка" (пр-т Маяковського, 68, офіс 228, м. Київ; ідентифікаційний код: 36614066) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (вул.Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код - 37396233) 500 (п'ятсот) грн - заборгованості, 0 (нуль) грн - інфляційних втрат, 7 (сім) грн 56 коп. - 3 % річних, 500 (п`ятсот) грн - штрафу, 302 (триста дві) грн 23 коп. - судового збору та 862 (вісімсот шістдесят дві) грн 69 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог, щодо стягнення 3 000, 00 грн основного боргу та 3 000, 00 штрафу, - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко