Рішення

від 27.04.2020 по справі 160/2274/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року Справа № 160/2274/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В. розглянувши в м.Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу №160/2274/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення сорок третьої позачергової сесії сьомого скликання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області №1 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" від 29 листопада 2019 р. в частині відмови гр. ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Новокостянтинівську сільську раду Братського району Миколаївської області (55482, Миколаївська обл., Братський район, село Новокостянтинівка, вул. Миру, будинок 44, ідентифікаційний код юридичної особи 04375955) прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4821483400:02:000:0424 відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки;

- зобов`язати Новокостянтинівську сільську раду Братського району Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням подати звіт про його виконання до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані протиправністю рішення Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області №1 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" від 29 листопада 2019 р., оскільки дане рішення не відповідає ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Так, позивач зазначив, що 12.11.2019 р. він подав до Новокостянтинівської сільської ради клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в якому було зазначене цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. При цьому, позивач зауважив, що до вказаного клопотання ним було додано пакет документів, який передбачений ч. 6 ст. 118 ЗК України, в тому числі графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію посвідчення учасника бойових дій та довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, однак відповідач виніс протиправне рішення, яким відмовив позивачу в наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Як стверджує позивач, підставою для відмови йому у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спірному рішенні зазначено, що вказане місце розташування земельної ділянки, зазначене в графічних матеріалах, не відповідає цільовому призначенню та принципам землеустрою. Водночас, позивач зауважив, що така підстава є необґрунтованою оскільки згідно з інформацією розміщеною на Публічній кадастровій карті України земельна ділянка з кадастровим номером 4821483400:02:000:0424 за цільовим призначенням відноситься до земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (код цільового призначення згідно КВЦПЗ 16.00), у зв`язку з чим ОСОБА_1 має право отримати у власність земельну ділянку за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4821483400:02:000:0424. Водночас, позивачу відомо про винесення відповідачем інших рішень, якими надано іншим особам дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства. Позивач зазначає, що ефективним способом захисту його прав в даному випадку є зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/2274/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/2274/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження), згідно частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

18 березня 2020 р. представником відповідача надано до суду відзив, в якому останній зазначив, що не погоджується з вимогами, викладеними в позовній заяві та вважає їх необґрунтованими. Так, 14 червня 2019 р. рішенням Новокостянтинівської сільської ради №5 вирішено надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок в межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського р-ну Миколаївської області орієнтовною площею 126 га. 30 серпня 2019 р. на підставі клопотання голови Новокостянтинівської сільської ради було укладено договір на виготовлення технічної документації щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення комунальної власності. Документацію виготовлено 24.09.2019 р. та 08.11.2019 року винесено рішення № 12 про затвердження даної технічної документації. 05 листопада 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, до якого останнім було додано графічні матеріали, копію паспорту та ІПН, копію УБД та довідку про участь в АТО, копію довіреності, копію документа, що посвідчує особу представника за довіреністю, копію ІПН представника. 14 листопада 2019 р. дані щодо земельної ділянки площею 134,8336 внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та вказано власником земельної ділянки Новокостянтинівську сільську раду. 29 листопада 2019 р. відповідачем прийнято рішення №1 про 43-ї позачергової сесії сьомого скликання про відмову у наданні дозволу на розробку проектів щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства. При цьому, відповідач зауважив, що підставою відмови у наданні позивачу відповідного дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Як зазначено в оскаржуваному рішенні, підставою для відмови у надані дозволу послугувала та підстава, що вказане місце розташування земельних ділянок, зазначених в графічних матеріалах, не відповідає цільовому призначенню та принципам землеустрою. Так, згідно технічної документації, яку виготовлено 24.09.2019 р. та 08.11.2019 року винесено рішення № 12 про затвердження, на сторінці 17 визначено перелік земельних ділянок, де в реєстрі земельних ділянок у розрізі угідь визначено: пасовища площею 3,8047 га (КВЗУ 002.02); багаторічні насадження площею 127,3999 га (КВЗУ 002.03); лісові насадження лінійного типу площею 3,1276 га (КВЗУ 005.03) та землі під дорогами, зокрема підґрунтовими площею 0,5014 га (КВЗУ 009.02), а всього площа склала 134,8336 га. Дані щодо вищевказаних земельних ділянок в розрізі угідь вказані також в експлікації земель (сторінка 21 документації), у відомостях вирахування площ контурів угідь сформованої земельної ділянки (сторінка 23 документації) та в кадастровому плані земельної ділянки (сторінка 33 документації). В результаті, на думку відповідача, технічною документацією встановлено цільове призначення за результатами інвентаризації - К 16.00 - землі запасу, що згідно класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) має код: розділ Секція К, підрозділ 16, тоді як позивач в клопотанні бажав отримати саме земельну ділянку за КВЦПЗ 01.03, про що чітко вказав в своєму клопотанні, тобто з розділу Секції А, що є абсолютно різними земельними ділянками. Отже, з огляду на те, що земельна ділянка загальною площею 134,8336 га, на яку претендував позивач знаходиться під багаторічними та лісовими насадженнями, а позивач просив земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в якому код цільового призначення 01.03., тому, на думку відповідача, ОСОБА_1 було правомірно відмовлено в задоволенні заяви. Також відповідач зауважив, що поданий позивачем пакет документів не відповідав встановленим в ч. 6 ст. 118 3емельного кодексу України вимогам, а саме: однією з обов`язкових вимог при поданні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є в обов`язковому порядку надання графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Натомість, відповідач стверджує, що до подано ОСОБА_1 клопотання було додано графічні матеріали без вказівки на бажане місце розташування земельної ділянки, що виключало можливість прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки відповідач не мав права на власний розсуд вирішувати питання розподілу земельних ділянок.

Згідно положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що 05 листопада 2019 р. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), як громадянин України та учасник бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 , видане Військовою частиною НОМЕР_3 Міністерства оборони України 12.06.2017 р.) через представника за довіреністю ОСОБА_2 , звернувся до Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в тексті якого позивач просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 гектари для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ - 01.03.), яка знаходиться на території Новокостянтинівської ради Братського району Миколаївської області.

Разом із зазначеним вище клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 05.03.2019 р., ОСОБА_1 було подано до Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області відповідні документи, а саме: графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки; копію документа, що посвідчує особу гр. ОСОБА_1 ; копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів (реєстраційного номеру облікової картки платника податків) гр. ОСОБА_1 ; копію посвідчення учасника бойових дій та довідки про безпосередню участь особи в антитерористичні операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на ім`я ОСОБА_1 ; копію довіреності від 05.03.2019 р.; копію документа, що посвідчує особу представника за довіреністю гр. ОСОБА_2 ; копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів (реєстраційного номеру облікової картки платника податків) представнику за довіреністю - гр. ОСОБА_2

29 листопада 2019 р. Новокостянтинівською сільською радою Братського району Миколаївської області було винесено рішення за №1 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», у відповідності до п. 42 якого відповідач вирішив відмовити гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_1 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, у зв`язку з тим, що вказане місце розташування земельної ділянки, зазначене в графічних матеріалах, не відповідає цільовому призначенню та принципам землеустрою.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для захисту власних порушених прав із даною позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері правових, організаційних, економічні та соціальних засад ведення особистого селянського господарства регулюються нормами Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про особисте селянське господарство» №742-IV від 15.05.2003 р. тощо.

У відповідності до положень ч.2 ст.14 Конституції України - право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм ст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство», для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства відповідно до закону.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя) відповідно до закону.

У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Відповідності до п.п. «б» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

При цьому, з огляду на зміст п.п. «в» ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Приписами ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно абз. 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України).

У ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, та враховуючи зазначені вище обставини у справі суд зазначає наступне.

Проаналізувавши рішення Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області №1 від 29.11.2019 р. в частині яка стосується гр. ОСОБА_1 (зокрема, пункт 42), судом встановлено, що зазначене рішення не містить в собі ані дозволу на розроблення проекту землеустрою, ані вмотивованої відмови у його наданні з посиланням на підстави, перелічені в ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Натомість, в оскаржуваному рішенні Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області №1 від 29.11.2019 р. відповідач не прийняв жодного рішення, передбаченого абз. 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, за клопотанням позивача.

Щодо доводів представника відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву про те, що підставою для відмови у надані дозволу послугувала та підстава, що вказане місце розташування земельних ділянок, зазначених в графічних матеріалах, не відповідає цільовому призначенню та принципам землеустрою, та зважаючи на те, що земельна ділянка загальною площею 134,8336 га, на яку претендував позивач знаходиться під багаторічними та лісовими насадженнями, а позивач просив земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, в якому код цільового призначення 01.03., тому й було відмовлено в задоволенні заяви, суд зазначає наступне.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відтак, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним, та розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд зазначає, що заявлені позивачами розміри земельних ділянок 0,2 га, відповідають нормам статті 121 Земельного кодексу України, подані документи за змістом та кількістю відповідають переліку, наведеному статті 118 Земельного кодексу України.

З огляду на викладене, позовна вимога в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення сорок третьої позачергової сесії сьомого скликання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області №1 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" від 29 листопада 2019 р. в частині відмови позивачу у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо іншої заявленої ОСОБА_1 до суду позовної вимоги, а саме зобов`язати Новокостянтинівську сільську раду Братського району Миколаївської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4821483400:02:000:0424 відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Оскільки клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель запасу, що розташовані за межами населеного пункту, які знаходиться на території Новокостянтинівської ради Братського району Миколаївської області розглянуто з порушенням норм Земельного кодексу України, тому відповідач зобов`язаний повторно розглянути дане клопотання.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 гектари для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення КВЦПЗ 01.03.), яка знаходиться на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим №4821483400:02:000:0424, з урахуванням правової позиції, викладеної в даному рішенні.

При цьому, суд зазначає, що при прийнятті в подальшому рішення за поданим позивачем клопотанням, відповідач не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнано протиправним та скасовано рішення про визнання протиправним та скасувати рішення сорок третьої позачергової сесії сьомого скликання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" №1 від 29 листопада 2019 р. в частині відмови гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_1 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, у зв`язку з тим, що вказане місце розташування земельної ділянки, зазначене в графічних матеріалах, не відповідає цільовому призначенню та принципам землеустрою.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Суд зазначає, що позивач заявляючи вимогу щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі жодним чином не обґрунтував її, письмових доказів в обґрунтування заявленої вимоги до суду також не подав.

Таким чином, суд не знаходить підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, враховуючи, що у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню або ухилятися від цього, після набрання рішенням законної сили.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві ОСОБА_1 доводи є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області (55482, Миколаївська область, Братський район, село Новокостянтинівка, вул. Миру, буд. 44; код ЄДРПОУ 04375955) про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 42 рішення сорок третьої позачергової сесії сьомого скликання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» за №1 від 29 листопада 2019 р. в частині відмови гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, у зв`язку з тим, що вказане місце розташування земельної ділянки, зазначене в графічних матеріалах, не відповідає цільовому призначенню та принципам землеустрою.

Зобов`язати Новокостянтинівську сільську ради Братського району Миколаївської області (55482, Миколаївська область, Братський район, село Новокостянтинівка, вул. Миру, буд. 44; код ЄДРПОУ 04375955) повторно розглянути подане ОСОБА_1 клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 гектари для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення КВЦПЗ 01.03.), яка знаходиться на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим №4821483400:02:000:0424, з урахуванням правової позиції, викладеної в даному рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити, що відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Н.В. Боженко