Рішення

від 27.04.2020 по справі 240/1016/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року м. Житомир справа № 240/1016/20

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області про зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:

- визнати дії відповідачащодо відмови у встановленні їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця та видачі відповідного посвідчення у відповідності до Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинністьЗакону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №740 від 21.09.2015 неправомірними;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області встановити їй статус члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця та видати відповідне посвідчення у відповідності до Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинністьЗакону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2015 №740.

Позивач, свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що являється матір`ю зниклого безвісти у зоні проведення антитерористичної операції бійця добровольчого спецпідрозділу МВС України в Дніпропетровській області «Шахтар», який з 01.07.2014 брав участь у антитерористичній операції. Вказує, що з 2014 року її син перестав виходити на зв`язок, а його місце знаходження стало не відоме, у зв`язку із чим рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 20.04.2016 визнано безвісно відсутнім з 05.09.2014, а згодом, відповідно до рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 31.10.2019 оголошено останнього померлим, на підставі чого видано свідоцтво про смерть.

Наголошує, що вищевказаним рішенням суду встановлено, що загибель її сина ОСОБА_2 пов`язана саме з участю у антитерористичній операції на сході України.

Вказує, щона утриманні у зниклого безвісти ОСОБА_2 перебуває малолітня дитина ОСОБА_3 , яка з моменту офіційного визнання її сина безвісно відсутнім і на даний час не отримувала та не отримує жодних пільг чи компенсацій, передбачених для членів сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця під час виконання обов`язку по захисту територіальної цілісності та недоторканості держави.

Позивач, вважаючи, що має право на встановлення вищевказаного статусу та отримання пільг звернулася до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України, який їй роз`яснив, що встановлення такого статусу належить до повноважень структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання. У зв`язку із чим, позивач звернулася із відповідною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області, однак отримала відмову у наданні такого статусу, з підстав відсутності рішення суду про встановлення факту добровільного забезпечення або добровільного залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях особи, яка загинула (пропала безвісти) або померла, а також висновку судово-медичної експертизи.

З вказаним рішенням відповідача, позивач не погоджується, та не вбачаючи іншого способу захисту, аніж судовий звернулася до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 25.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позов.

16.03.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву №179 від 04.03.2020 (а.с.37-40), в якому представник відповідача вказав, що управління при розгляді заяви позивача про встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця діяло з чітким дотриманням законодавства, а тому позовні вимоги безпідставні, необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши обставини справи та письмові докази наявні у ній, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 03.05.1986 ОСОБА_1 (позивач) являється матір`ю ОСОБА_2 (а.с.7).

ОСОБА_2 з 01.07.2014 перебував у спецпідрозділі «Шахтар» МВС України у Дніпропетровській області, котрий задіяний у проведенні антитерористичній операції у Луганській і Донецькій областях, що підтверджується копією довідки батальйону особового призначення ГУМВС у Дніпропетровській області від 01.08.2014 (а.с.8).

Відповідно до рішення Коростишівського районного суду в Житомирській області від 20.04.2016 у справі 280/418/16-ц, яке набрало законної сили 05.05.2016, ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Коростишева Житомирської області визнано безвісно відсутнім з 05.09.2014 (а.с.9).

У подальшому, рішенням Коростишівського районного суду в Житомирській області від 31.10.2019 у справі 280/709/19 оголошено ОСОБА_2 уродженця м. Коростишів, Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10). Вказане рішення набрало законної сили 23.12.2019.

Так, Коростишівським районним судом Житомирської області, під час розгляду заяви ОСОБА_1 про оголошення її сина померлим, встановлено, що ОСОБА_2 перебував у підрозділі особливого призначення "Шахтарськ" МВС України у Дніпропетровській області, задіяному у проведенні АТО у Луганській та Донецьких областях з 01.07.2014. Разом з тим, судом встановлено підстави, зокрема відсутність відомостей про місцезнаходження останнього з вересня 2014 року, перебування в розшуку з 2015 року, в якості безвісно зниклого в зоні проведення АТО, наявність яких дає підстави вважати, що ОСОБА_2 пропав безвісти в зоні проведення АТО, за обставин, що загрожували йому смертю.

Таким чином, Коростишівським районним судом Житомирської області при дослідженні матеріалів цивільної справи №280/709/19 та оцінці доказів у їх сукупності встановлено наявність підстав для оголошення ОСОБА_2 померлим, оскільки останній безвісти зник в зоні проведення АТО за обставин, що загрожували йому смертю.

При цьому слід відмітити, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч.4-5 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач, з метою отримання інформації про можливість встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця та видачі відповідного посвідчення звернулася до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України із відповідною заявою, за результатами розгляду якої останній роз`яснено, що надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видача відповідного посвідчення належить до повноважень структурних підрозділів місцевих державних адміністрації з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання.

Керуючись роз`ясненнями Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, у відповідь на яку отримала лист Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації №91 від 30.01.2020 (а.с.14), яким відмовлено останній у наданні такого статусу, у зв`язку із відсутністю рішення суду про встановлення факту добровільного забезпечення або добровільного залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях особи, яка загинула (пропала безвісти) або померла та висновку судово-медичної експертизи.

Позивач, вважаючи протиправною таку відмову відповідача щодо встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця, звернулася до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Отже, спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача щодо фактичної відмови у наданні позивачеві посвідчення члена сім`ї загиблого ветерана війни відповідно до приписів статті 10 Закону №3551-ХII.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Правовий статусветеранів війни визначенийЗаконом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин № 3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон №3551-ХII).

Вказаний закон, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно зі ст.4Закону №3551-ХII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Пунктом двадцятим ч. 1 ст.5 цього Закону, визначено, що учасниками бойових дій визнаються особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Таким чином, Закон №3551-ХIIвизначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень.

Отже, як вже зазначалося ОСОБА_2 перебував у спецпідрозділі «Шахтар» МВС України у Дніпропетровській області, котрий був задіяний у проведенні антитерористичної операції у Луганській і Донецькій областях, що підтверджується копією довідки батальйону особового призначення ГУМВС у Дніпропетровській області від 01.08.2014 (а.с.8), а тому суд вважає, що положення ст. 4 Закону№3551-ХIIпоширюються на ОСОБА_2 .

При цьому, відповідно до абз.5 п. 1 ч. 1 ст.10 Закону №3551-ХII визначено, що чинність такого закону поширюється на сім`ї осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність) та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції (у тому числі здійснення волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснення волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що чинність згаданогоЗакону поширюється і на членів сім`ї військовослужбовців, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність)та загинули (пропали безвісти).

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 , відповідно до рішення суду визнано з 05.09.2014 померлим, а тому положення Закону №3551-ХII поширюються на членів його сім`ї.

Відповідно до абзацу дев`ятогопункту 1 статті 10 Закону №3551-ХII постановою Кабінету Міністрів України №740 від 23.09.2015 затверджено Порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям осіб (далі Порядок №740).

Абзацом другим пункту 2 цього Порядку визначено, що статус особи, на яку поширюється чинністьЗакону, згідно з цим Порядком надається сім`ям осіб, які добровільно забезпечували (добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі провадили волонтерську діяльність за напрямами, визначенимиабзацом дев`ятимчастини третьої статті 1 Закону України Про волонтерську діяльність) та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що до членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених упункті 2цього Порядку, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Згідно з п.п.1 п.4 Порядку №740, підставами для надання статусу особи, на яку поширюється чинністьЗакону, є:

1) для осіб, зазначених вабзаці другомупункту 2 цього Порядку:

- свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи;

- копія договору про провадження волонтерської діяльності (за наявності) або копія договору про надання волонтерської допомоги (за наявності);

- свідчення командира (начальника) військової частини (органу, підрозділу), керівника добровольчого формування, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, завірені печаткою військової частини;

- довідка (витяг з наказу) керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил про добровільне забезпечення або добровільне залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях особи, яка загинула (пропала безвісти) або померла;

- висновок судово-медичної експертизи;

- рішення суду про встановлення факту добровільного забезпечення або добровільного залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях особи, яка загинула (пропала безвісти) або померла, - за відсутності зазначених документів (крім свідоцтва про смерть (копії) або повідомлення про загибель особи та висновку судово-медичної експертизи).

Для встановлення статусу особи, на яку поширюється чинністьЗакону, членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених упункті 2цього Порядку, необхідно подати структурному підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення заяву і документи, передбаченіпунктом 4цього Порядку (п.5 Порядку №740).

Рішення про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинністьЗакону, приймається структурними підрозділами місцевих держадміністрацій з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів.

Відсутність документів, визначенихпунктом 4 Порядку №740 та їх недостовірність є підставою для відмови в наданні статусу особи, на яку поширюється чинністьЗакону (п.6 Порядку №740).

Таким чином, викладеною нормою визначено перелік документів, які необхідно надати особі при зверненні до Управління праці та соціального захисту населення із заявою про надання статусу члена сім`ї загиблого, померлого (пропавшого безвісти) ветерана війни.

Як вірно відмітила у позовній заяві ОСОБА_1 , що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.11.2019 у справі №161/853/19 не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

При цьому, порядок встановлення факту участі особи у бойових діях, в тому числі під час АТО на сході України, визначений Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України №413 від 20.08.2014 (далі Порядок №413).

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком, визначеним Антитерористичним центром при СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Абзацем 2 п. 6 Порядку№413 визначено, що для надання статусу учасника бойових дій: особам, зазначеним в абзацах 2 і 3 п. 2 цього Порядку, які брали участь в антитерористичній операції, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо в районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.

Саме в довідці про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України зазначається період, в якій особа безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_2 з 01.07.2014 перебував в батальйоні спеціального призначення «Шахтар» Головного управління МВС у Дніпропетровській області, котрий був задіяний у проведенні антитерористичній операції у Луганській та Донецькій областях (а.с.8), що у свою чергу свідчить про безпосередню участь ОСОБА_2 в антитерористичній операції з 01.07.2014 по день смерті (05.09.2014).

При цьому, слід відмітити, що відомостей про те, що вказаний батальйон не знаходився в структурі Міністерства внутрішніх справ України в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що рішенням суду від 31.10.2019 у справі №280/709/19 встановлено факт зникнення безвісти в зоні проведення АТО та оголошення померлим сина позивача, що у свою чергу дає право останній права на отримання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця.

Правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечує правове регулювання відносин, пов`язаних із встановленням та обліком, розшуком і соціальним захистом таких осіб та їхніх родичів визначає Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісті» № 2505-VIII від 12.07.2018 (далі Закон № 2505-VIII ).

Відповідно до ч.1 ст.1 вказаного Закону, особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв`язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, заворушеннями всередині держави або у зв`язку з надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру або іншими подіями, що можуть спричинити масову загибель людей.

Термін "збройний конфлікт" у цьому Законі вживається у значенні, наведеному вЗаконі України"Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях",Указі Президента України"Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про нову редакцію Воєнної доктрини України",Женевських конвенціях про захист жертв війнивід 12 серпня 1949 року таДодаткових протоколах до нихвід 8 червня 1977 року.

Частиною 1 ст.3 вказаного Закону встановлено, що цей Закон поширюється на суспільні правовідносини, пов`язані з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти в умовах збройного конфлікту, у зв`язку з воєнними діями, заворушеннями всередині держави, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, іншими подіями, що можуть спричинити масову загибель людей, а також осіб, зниклих безвісти за будь-яких інших обставин.

Частиною 3-4 ст.4 Закону № 2505-VIII передбачено, що надання особі статусу зниклої безвісти відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством. Якщо особа, зникла безвісти, оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не встановлено, проведення розшуку такої особи в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.

Статтею 10 вказаного Закону, визначені повноваження та обов`язки Комісія з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, яка є постійно діючим консультативно-дорадчим органом Кабінету Міністрів України, що утворюється з метою забезпечення координації діяльності державних органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, у тому числі розшук осіб, зниклих безвісти в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та осіб, зниклих безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, заворушеннями всередині держави або у зв`язку з надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру або іншими подіями, що можуть спричинити масову загибель людей (ч.1 ст.10 цього Закону)

Пунктом 1 ч.2 ст.10 Закону № 2505-VIII передбачено, що основним завданням Комісії є з`ясування долі та місця перебування осіб, зниклих безвісти за обставин, визначених у частині першій цієї статті, зокрема, які зникли під час участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

До складу Комісії включаються представники, визначені:

1) Національною поліцією України;

2) Службою безпеки України;

3) Офісом Генерального прокурора;

4) Міністерством оборони України;

5) комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого віднесено питання захисту прав людини;

6) Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;

7) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню;

8) центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань застосування норм міжнародного гуманітарного права на території України;

9) міжнародним Комітетом Червоного Хреста, національними та міжнародними організаціями, що здійснюють свою діяльність у сфері розшуку осіб, зниклих безвісти, які обираються у порядку, встановленому положенням про Комісію (за згодою).

Частиною 1 ст. 11 вищезгаданого Закону, основними повноваженнями Комісії є:

1) координація діяльності державних органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

2) координація діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування у сфері розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

3) координація діяльності об`єднань громадян, міжнародних гуманітарних організацій, пошукових груп та осіб, залучених до розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ідентифікації їх останків;

4) підготовка і надання Прем`єр-міністру України аналітичних матеріалів та пропозицій щодо заходів з удосконалення системи розшуку осіб, зниклих безвісти, у тому числі проектів стратегічних та програмних документів Кабінету Міністрів України із зазначених питань, а також планів заходів;

5) підготовка і надання рекомендацій органам державної влади щодо виконання міжнародних зобов`язань України стосовно осіб, зниклих безвісти, у тому числі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

6) взаємодія з органами державної влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими організаціями, професійними спілками, організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами та організаціями щодо розшуку осіб, зниклих безвісти, у тому числі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

7) участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань розшуку осіб, зниклих безвісти, та визначення їх правового статусу;

8) підготовка і надання рекомендацій органам державної влади щодо виконання міжнародних зобов`язань України стосовно осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

9) збір та управління інформацією, необхідною для здійснення розшуку осіб, зниклих безвісти;

10) забезпечення обміну інформацією, необхідною для здійснення розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, між Комісією та державними органами, уповноваженими на їх облік та/або розшук;

11) співпраця з відповідними підрозділами центральних органів виконавчої влади, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з метою ефективного розшуку таких осіб;

12) утворення за погодженням з Національною поліцією України, Службою безпеки України та Об`єднаним оперативним штабом Збройних Сил України та керівництво пошуковими групами (гуманітарними місіями), діяльність яких спрямована на пошук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, їх останків, розшук і фіксацію місць поховання таких осіб, проведення вилучення тіл (останків) померлих (загиблих) осіб та вивезення їх останків, здійснення пошукових дій, у тому числі в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях;

13) ведення переговорів з гуманітарними місіями, громадськими організаціями та фізичними особами, які здійснюють діяльність та/або перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях з метою розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у встановленому законодавством порядку;

14) забезпечення ведення Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

15) здійснення моніторингу виконання Національною поліцією України заходів щодо розшуку осіб, зниклих безвісти, у тому числі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

16) сприяння поверненню останків та особистих речей особи, зниклої безвісти, її родичам;

17) здійснення комунікації з родичами осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та надання їм у межах, визначених законодавством, інформації про хід розшуку та його результати;

18) вирішення інших питань, визначених положенням про Комісію.

Порядок встановлення наявності обставин, що свідчать про смерть особи передбачений статтею 21 Закону № 2505-VIII.

Зокрема, у разі наявності достовірної інформації про те, що особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, померла, Комісія надає висновокпро наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи, та направляє його її родичам.

Достовірною інформацією про смерть особи є результати аналізу і зіставлення інформації про вилучення людських останків, наданої пошуковими групами, посмертної інформації про такі останки, наданої бюро судово-медичної експертизи, інформації про профілі ДНК та результати зіставлення ДНК, надані ДНК-лабораторіями, з інформацією, що відома про особу, зниклу безвісти, у тому числі зниклу безвісти за особливих обставин. Ця інформація міститься у комплексному звіті про ідентифікацію.

Достовірність цієї інформації підтверджується Комісією в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Висновок Комісії про наявність обставин, що свідчать про смерть особи, не є фактом, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, що встановлюються в судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що будь-яких висновків чи інформації відомої про особу, зниклу безвісти за особливих обставин ( ОСОБА_2 ), вказана Комісія родичам загиблого не надсилала, а тому позивач позбавлена можливості надати до відповідача висновок судово-медичної експертизи для отримання відповідного статусу.

Крім того, слід акцентувати увагу на той факт, що з метою отримання інформації про можливість встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця та видачі відповідного посвідчення позивач зверталася до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України із відповідною заявою, за результатами розгляду якої отримала лише роз`яснено до повноважень яких структурних підрозділів віднесено розгляд вказаного питання.

Жодних заперечень щодо того, що син позивача пропав безвісти при безпосередній його участі в АТО, вказане роз`яснення не містило. Будь-яких відомостей про фальшивість чи недостовірність інформації стосовно смерті сина позивача,Департаментом персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України не відмічено.

З матеріалів справи відслідковується, що ОСОБА_2 перебував у спецпідрозділі «Шахтар» МВС України у Дніпропетровській області, котрий був задіяний у проведенні антитерористичної операції у Луганській і Донецькій областях, що підтверджується копією довідки батальйону особового призначення ГУМВС у Дніпропетровській області (а.с.8).

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що смерть ОСОБА_2 сина ОСОБА_1 настала під час безпосередньої участі ним в АТО.

Поряд із цим, доказів зв`язку події загибелі військовослужбовця із вчиненням ним кримінального правопорушення, скоєнням адміністративного делікту чи дисциплінарного проступку, встановлення у законодавчо визначеному порядку причинно-наслідкового зв`язку щодо настання події загибелі військовослужбовця виключно внаслідок знаходження його у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, самогубства чи самонівечіння, матеріали справи не містять.

Так, порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.05. 1994 № 302 (далі - Положення) .

Згідно з пунктом 2 Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність № 3551-XII на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Відповідно до пункту 4 Положення особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Положеннями абзацу 2 пункту 7 зазначеного Положення встановлено, що, зокрема, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

За таких обставин, суд вважає, що позивач, як мати померлого ОСОБА_2 , який безпосередньо приймав участь в АТО та належить до ветеранів війни, є особою, на яку в порядку статті 10 Закону № 3551-XII поширюється його чинність. Отже, позивач має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого), а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) та видачу такого посвідчення.

Крім того, слід відмітити, що однією із підстав для відмови позивачу у задоволенні її заяви слугував факт відсутності висновку судово-медичної експертизи, однак законодавцем встановлено, що висновок експерта в кримінальному провадженні є процесуальним джерелом доказів (ч. 2 ст. 84 КПК), який не є обов`язковим для особи або органу, який здійснює провадження, і не має наперед встановленої доказової сили (ч. 2 ст. 94, ч. 10 ст. 101 КПК).

Підсумовуючи наведене, суд дійшов до висновку, що на ОСОБА_1 - матір загиблого військовослужбовця, поширюється дія Закону № 3551-XII, як на члена сім`ї загиблого військовослужбовця, зокрема в частині отримання пільг, переваг та інших соціальних гарантій для визначеної вЗаконікатегорії громадян.

Відповідно до вимог частини другоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності рішення, яке є предметом оскарження.

Відповідно до частини другоїстатті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями77,90,139,241-246,250,255,263,295,371,382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області (вул.Святороїцька, 18, м.Коротишів, Житомирська область. РНОКПП/ЄДРПОУ: 03192715) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області в наданні ОСОБА_1 статусу члену сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця та видачі відповідного посвідчення у відповідності до Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №740 від 21.09.2015.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця та видати відповідне посвідчення відповідно до Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2015 №740.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено в повному обсязі 28.04.2020.

Суддя О.В. Єфіменко