Рішення

від 29.04.2020 по справі 360/1274/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1274/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

26.03.2020 на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Рубіжанське ОУПФУ), в якому позивачка просить: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 10 березня 2020 № 21 про відмову в перерахунку пенсії згідно п. 1 ч. 2 ст. 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування позивачці; зобов`язати Рубіжанське ОУПФУ Луганської області зарахувати позивачці до пільгового стажу період трудової діяльності за списком № 1 з 01.02.2000 по 11.07.2002 в ТОВ Нафтол-Краситель (код ЄДРПОУ 30648409).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивачка посилається на те, що вона 05.03.2020 звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії згідно з ч. 4 статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , а саме -додати пільговий стаж роботи з 01.02.2000 по 11.07.2002 в ТОВ Нафтол-Краситель . Рішенням від 10.03.2020 № 21 відповідач відмовив позивачці в перерахунку пенсії через те, що підприємство ліквідовано, а на зберіганні в архіві накази по особовому складу, накази по основній діяльності (в тому числі про проведення атестації робочих місць), підтвердні документи про надання відпусток без збереження заробітної плати та інформація про скорочений графік роботи, табелі обліку відпрацьованого часу в шкідливих умовах праці у ТОВ Нафтол-Краситель відсутні. Такі дії відповідача позивачка вважає незаконними та такими, що суттєво порушують її права на соціальний захист, оскільки основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника, є трудова книжка. Надання додаткових документів необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , архівною довідкою № 72/1 від 18.02.2020, наказом ТОВ Нафтол-Краситель № 10 від 10.02.2000, наказом-постановою № 317/25 від 01.12.1999, листом Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації від 29.07.2004 № 11/4219-33 підтверджується, що позивачка працювала апаратником синтезу в ТОВ Нафтол-Краситель з 01.02.2000 по 11.07.2002, що дає право на зарахування вказаного періоду роботи на пільгових умовах за списком № 1, що стало підставою для звернення позивачки до суду.

Ухвалою суду від 31.03.2020 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивачкою недоліки було усунуто.

Ухвалою суду від 06.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

23.04.2020 відповідач на адресу суду надав відзив на позовну заяву (арк. спр. 50-53), в обґрунтування якого зазначив, що з заявою про первинне призначення пенсії та документами, необхідними для її призначення, позивачка звернулася 07.02.2013.

З 15.11.2012 позивачці призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. а ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, при наявності загального стажу роботи 27 років 10 місяців 17 днів, в тому числі стаж, який зараховано до пільгового 7 років 8 місяців 22 дні.

05.03.2020 позивачка звернулася до відповідача з заявою та пакетом документів за перерахунком пенсії згідно з ч. 4 ст. 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з додаванням пільгового стажу роботи з 01.02.2000 по 11.07.2002.

Рішенням відповідача від 10.03.2020 № 21 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно з ч. 4 ст. 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Прийняте рішення обґрунтовано відсутністю підтверджуючих документів щодо періоду роботи позивачки у ТОВ Нафтол Краситель з 01.02.2000 по 11.07.2002.

Наявність певного стажу роботи може встановлюватися шляхом звернення до комісій з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, що створюються при Головних управліннях Пенсійного фонду, та/або безпосередньо судом.

Згідно з ухвалою господарського суду Луганської області № 21/686 від 06.04.2010 ВАТ Нафтол-Краситель ліквідовано. Тому для підтвердження пільгового стажу роботи на ВАТ Нафтол-Краситель з 01.02.2000 по 11.07.2002 надаються документи, зазначені в п. 11 Порядку № 18-1, видані архівною установою.

При розгляді наданих документів встановлено, що на зберіганні в архіві накази по особовому складу, накази по основній діяльності (в тому складі накази про проведення атестації робочих місць), підтверджуючі документи про надання відпустки без збереження заробітної плати та інформація про скорочений графік роботи, табелі обліку відпрацьованого часу в шкідливих умовах праці у ТОВ Нафтол-Краситель відсутні.

В матеріалах, котрі надійшли від позивачки, містяться копії документів, які свідчать про проведену атестацію на ВАТ Краситель , а не на ТОВ Нафтол-Краситель .

Таким чином, надати документи на розгляд комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, яке створене при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, немає законних підстав.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов такого.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , перебуває на обліку в Рубіжанському ОУПФУ та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та матеріалами пенсійної справи (арк. спр. 11-12, 57-60).

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 позивачку, зокрема:

01.02.2000 прийнято на роботу в ТОВ Нафтол-Краситель апаратником синтезу 4 розр. по строковому трудовому договору на 3 міс.;

30.04.2000 ТОВ Нафтол-Краситель - апаратник синтезу 4 розряду по строковому трудовому договору на 3 міс.;

31.07.2000 внесено запис про те, що ТОВ Нафтол-Краситель - апаратник синтезу 4 розряду за результатами атестації робочих місць підтверджено право на пільгову пенсію за списком № 1 розд. VIII;

11.07.2002 звільнено по переводу до ВАТ Краситель (арк. спр. 6-10).

Як зазначає позивачка, не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, при призначенні ОСОБА_1 пенсії період її роботи з 01.02.2000 по 11.07.2002 в ТОВ Нафтол-Краситель не зараховано до пільгового стажу (арк. спр. 57 зв.).

05.03.2020 позивачка звернулася до Рубіжанського ОУПФУ з заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просила перерахувати пенсію на підставі ч. 4 статті 42 Закону № 1058 (додати пільговий стаж) (арк. спр. 61).

Рішенням від 10.03.2020 № 21 Рубіжанське ОУПФУ відмовило ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно ч. 4 статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Спірне рішення обґрунтовано тим, що відповідно до п. 20 Порядку 637 надається трудова книжка, виписка із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, здійснюються згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.11.2006 № 1231/13105, на комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, які створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України. Для підтвердження стажу роботи заявник надає до управління Пенсійного фонду України наступні документи:

- заяву про підтвердження стажу роботи;

- довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про ліквідацію підприємства, установи, організації без визначення правонаступника;

- трудову книжку;

- документи, видані архівними установами, а саме - довідку про заробітну плату, копії документів про проведення атестації робочих місць та копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати.

Згідно з ухвалою господарського суду Луганської області № 21/685 від 06.04.2010 ВАТ Нафтол-Краситель ліквідовано, як юридичну особу. Тому для підтвердження пільгового стажу роботи на ВАТ Нафтол-Краситель з 01.02.2000 по 11.07.2002 надаються документи, зазначені вище, видані архівною установою. При розгляді наданих документів встановлено, що на зберіганні в архіві накази по особовому складу, накази по основній діяльності (в тому складі накази про проведенні атестації робочих місць), підтверджуючі документи про надання відпусток без збереження заробітної плати та інформація про скорочений графік роботи, табелі обліку відпрацьованого часу в шкідливих умовах праці у ТОВ Нафтол-Краситель відсутні. Таким чином, зарахувати до пільгового стажу період роботи в ТОВ Нафтол Краситель з 01.02.2000 по 11.07.2002 за відсутності вище зазначених документів немає законних підстав (арк. спр. 66).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 44 Закону № 1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з абзацом першим пункту 1.5 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п`ятий пункту 1.7 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку № 22-1).

Абзацом першим пункту 2.7 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Відповідно до абзацу першого пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (пункт перший частини другої статті 114 Закону № 1058).

Щодо незарахування відповідачем спірного періоду роботи позивачки з 01.02.2000 по 11.07.2002 в ТОВ Нафтол-Краситель суд зазначає таке.

Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу спірного періоду роботи відповідач посилається на відсутність в архіві наказів по особовому складу, наказів по основній діяльності (в тому складі наказів про проведенні атестації робочих місць), підтверджуючих документів про надання відпусток без збереження заробітної плати та інформація про скорочений графік роботи, табелі обліку відпрацьованого часу в шкідливих умовах праці у ТОВ Нафтол-Краситель .

Статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 вказаного Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Порядок № 18-1).

Цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника (пункт 1 Порядку № 18-1).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 18-1 дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України ( 36-2003-п ), на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років).

Підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії) (пункт 3 Порядку № 18-1).

Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань (пункт 4 Порядку № 18-1).

Відповідно до положень пункту 6 Порядку № 18-1 основними завданнями Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи (додаток 1) та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку.

Рішення про результати розгляду заяви приймається більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні, підписується головою або його заступником. Рішення про результати розгляду заяви набуває чинності з моменту прийняття рішення (пункт 10 Порядку № 18-1).

Пунктом 11 Порядку № 18-1 визначено, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь за місцем проживання (реєстрації) такі документи:

1) заяву про підтвердження стажу роботи;

2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр);

3) трудову книжку;

4) документи, видані архівними установами, зокрема:

а) довідку про заробітну плату;

б) копії документів про проведення атестації робочих місць;

в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 18-1 управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднані управління приймають документи, необхідні для підтвердження стажу роботи, перевіряють правильність їх оформлення, відповідність викладених у них відомостей про заявника даним паспорта та документам про стаж, фіксують та засвідчують виявлені розбіжності та не пізніше трьох робочих днів з дня надходження заяви про підтвердження стажу роботи направляють до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.04.2020 ТОВ Нафтол-Краситель припинено 19.04.2010 (арк. спр. 68-70).

Судом установлено, що трудова книжка позивачки містить повні та необхідні записи щодо посади позивачки на підприємстві ТОВ Нафтол-Краситель , дати та номери наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи, а також запис про атестацію робочого місця позивача, за результатами якої підтверджено право на пенсію на пільгових умовах, із посиланням на відповідний наказ (від 10.02.2000 № 10).

Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

Таким чином, відповідач безпідставно посилається на необхідність надання наказів по особовому складу, наказів по основній діяльності (в тому складі наказів про проведенні атестації робочих місць), підтверджуючих документів про надання відпусток без збереження заробітної плати та інформації про скорочений графік роботи, табелів обліку відпрацьованого часу в шкідливих умовах праці у ТОВ Нафтол-Краситель .

Суд зауважує, що Порядок № 18-1 затверджено відповідно до пункту 20 Порядку № 637, яким визначено, що для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Таким чином, незважаючи на те, що ТОВ Нафтол-Краситель припинено, підтвердження спірних періодів роботи згідно Порядку № 18-1 є зайвим, оскільки трудова книжка ОСОБА_1 містить всі відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Також відсутня необхідність надання уточнюючих довідок для підтвердження спеціального трудового стажу.

Відтак, суд вважає незмістовним посилання відповідача в оскарженому рішенні на норми Порядку № 18-1 та Порядку № 637.

При вирішенні питання про зарахування періоду роботи позивачки на підприємстві ТОВ Нафтол-Краситель на пільгових умовах суд також бере до уваги таке.

Судом встановлено, що Наказом-постановою ВАТ Краситель від 01 грудня 1999 року № 317/25 Про атестацію робочих місць за умовами праці були затверджені переліки робочих місць робітникам яких, за результатами атестації також підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, до якого, серед інших, увійшла професія апаратник у цеху № 15 (усіх стадій виробництва цеху), за Списком № 1 позиція 1080А010 (арк. спр. 16-18).

Зі змісту копії листа від 19.11.2004 № 11/6205-33 Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації Відділом державної експертизи умов праці встановлено, що атестація робочих місць ВАТ Краситель за наказом від 19.09.1994 № 461/К виконана у відповідності до вимог Методичних рекомендацій по її проведенню, затверджених Міністерством праці України від 01.09.1992 № 41 (арк. спр. 19).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 в спірний період працювала апаратником синтезу 4-го розряду ТОВ Нафтол-Краситель , яке 19.04.2010 припинило свою діяльність у зв`язку з визнанням його банкрутом.

З 01.02.2000 цех № 15 ВАТ Краситель перетворено в ТОВ Нафтол-Краситель . При цьому не змінились технологія виробництва, сировина, обладнання, споруди, які використовувалися для випуску продукції ВАТ Краситель . Керівником ТОВ Нафтол-Краситель з урахуванням підсумків атестації робочих місць ВАТ Краситель було видано наказ № 10 від 10.02.2000, яким визнано дійсними на цьому підприємстві результати атестації робочих місць, працівниками яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення Списками № 1 і № 2 (арк. спр. 14-15).

З копії листа головного державного експерта умов праці Л ОСОБА_2 . Булина № 11/4219-33 від 29.07.2004 встановлено, що Наказ про результати атестації робочих місць за умовами праці від 01.12.1999 № 317/25 розповсюджується також на цех № 15, де працювала позивачка. Атестацію робочих місць виконано у відповідності з вимогами Методичних рекомендацій щодо її проведення, затвердженою постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.

Разом з тим, трудовою книжкою доведено пільговий характер роботи позивачки, відомості про надання позивачці безоплатних відпусток або документів, що в цей період вона не працювала, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у Пенсійного органу були відсутні підстави для незарахування до пільгового періоду роботи позивачки період з 01.02.2000 по 11.07.2002 в ТОВ Нафтол-Краситель .

Таким чином, відповідачем неправомірно було не зараховано спірний період до пільгового стажу позивачки, що вплинуло на розмір пенсії ОСОБА_1 , тому рішення Рубіжанського ОУПФУ від 10.03.2020 № 21 є протиправним та належить до скасування.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Як зазначив ЄСПЛ у справі « Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.), стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків, ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивачки ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України» , п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» , п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо). Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Аналізуючи наведені положення законодавства, суд зазначає, що відсутність у позивачки наказів по особовому складу, наказів по основній діяльності (в тому складі наказів про проведенні атестації робочих місць), підтверджуючих документів про надання відпусток без збереження заробітної плати та інформації про скорочений графік роботи, табелів обліку відпрацьованого часу в шкідливих умовах праці у ТОВ Нафтол-Краситель , що стало підставою для відмови позивачці у зарахуванні спірного періоду роботи до пільгового стажу та, як наслідок, підставою для відмови позивачці у перерахунку пенсії, не спростовує наявність у позивачки пільгового стажу, що дає їй право на пенсію на пільгових умовах.

При цьому позивачка має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 та проведення атестації робочого місця за умовами праці із записами про витяги із зазначених наказів.

Що стосується обраного позивачкою способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивач, за захистом яких він звернувся до суду.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивачки відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення від 10.03.2020 № 21 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно ч. 4 статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , тому з метою ефективного захисту прав позивача суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права: визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського ОУПФУ від 10.03.2020 № 21 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно ч. 4 статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , зобов`язати Рубіжанське ОУПФУ здійснити перерахунок пенсії позивачці, зарахувавши до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.02.2000 по 11.07.2002 в ТОВ Нафтол-Краситель .

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, які слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з матеріалами справи позивачкою при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн (арк. спр. 5).

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, судові витрати в сумі 840,80 грн, понесені позивачкою, належать відшкодуванню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, 35А, код за ЄДРПОУ 41245565) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 10 березня 2020 року № 21 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно з частиною 4 статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.02.2000 по 11.07.2002 в ТОВ Нафтол-Краситель .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя І.О. Свергун