Рішення

від 29.04.2020 по справі 340/781/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/781/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Зибківської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Зибківської сільської ради від 18.11.2019 № 194 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 2,0 га (пасовищ) для ведення особистого селянського господарства для подальшої передачі у власність» ;

- зобов`язати Зибківську сільську раду надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2.0000 га. місце розташування на території Зибківської сільської ради, Онуфріївського району Кіровоградської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем у супереч діючому законодавству прийнято необґрунтоване рішення за результатами розгляду поданої позивачем заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 2,0 га (пасовищ) для ведення особистого селянського господарства для подальшої передачі у власність, у зв`язку з чим він був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Так, на думку позивача оскаржуване рішення відповідача не містить належного обґрунтування, підстава відмови у задоволенні заяви є вигадкою відповідача, яка не має жодного законного підґрунтя, оскільки спірна земельна ділянка не перебуває в користуванні будь -кого, зокрема як громадське пасовище.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнаються з тих підстав, що оскаржуваним рішенням двадцять восьмої сесії сільської ради сьомого скликання від 18.11.2019 року № 194 Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0 га (пасовищ) для ведення особистого селянського господарства для подальшої передачі у власність позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею- 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Зибківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області в зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки зазначене заявником в графічних матеріалах не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, затверджених у встановленому законом порядку, зокрема землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, відносяться до земель сільськогосподарського призначення (пасовища), що не відповідає призначенню та принципам землеустрою, визначеним статтями 2, 6 Закону України "Про землеустрій", в частині створення раціональної системи землеволодіння та землекористування, а також вимогам Закону України "Про охорону земель". Оскільки пасовища можуть бути в складі земель для будь-якого сільськогосподарського призначення, але прямо забороняється розорювання пасовищ, про що говорить ч. 3 сі. 37 Закону України "Про охорону земель", а саме: на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо розорювання сіножатей, пасовищ.

Так, згідно із рішенням Зибківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області № 288 від 02.07.2015 року Про використання земель для випасання громадської худоби вказана на графічному матеріалі земельна ділянка віднесена до земель сільськогосподарського призначення (для сінокосіння та випасання худоби) з метою використання як громадського пасовища, а тому оскаржуване рішення є законним.

11.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін; задоволено клопотання позивача про витребування доказів та зобов`язано відповідача надати до суду: докази на підставі яких відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 18.11.2019 № 194; належним чином завірену копію протоколу засідання Двадцять восьмої сесії Зибківської сільської ради сьомого скликання, на якому прийнято відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 (т. а.с.14).

Дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Так, встановлено, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею по 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Зибківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області (а.с.8).

До клопотання додані документи згідно додатку, а саме графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки, копії паспорта та ідентифікаційного коду ( а.с.8, зворотній бік,9,10).

Зибківська сільська ради Онуфріївського району Кіровоградської області рішенням від 18.11.2019 № 194 відмовила у задоволенні клопотання ОСОБА_1 (а.с. 7).

Відмова обґрунтована тим, що місце розташування земельної ділянки, зазначеної у заяві не відповідає вимогам чинного законодавства, що є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту згідно п.7 ст.118 Земельного Кодексу України, оскільки земельна ділянка має цільове призначення землі с/призначення (громадські пасовища), а не землі с/г призначення (для ведення ОСГ), що унеможливлює їх передачу у власність.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд вказує на наступне.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.

У відповідності зі ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Повноваження сільської, селищної, міської ради у галузі земельних відносин передбачені, зокрема, ст.ст.12, 122 Земельного кодексу України.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ст. 122 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відмова відповідача у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з підстав віднесення запитуємої позивачем земельної ділянки до землі сільськогосподарського призначення (громадські пасовища) є обґрунтованою та правомірною враховуючи наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно із рішенням Зибківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області № 288 від 02.07.2015 року Про використання земель для випасання громадської худоби земельні ділянки для сільськогосподарського призначення (пасовища) згідно додатків №1-3, визнані як такі, що використовуються громадянами с. Зибкове для випасання громадської худоби та вирішено не погоджувати голові сільської ради висновки про можливість відведення земельних ділянок іншим особам для інших цілей (а.с.28-31).

Доказів визнання протиправним та скасування рішення Зибківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області № 288 від 02.07.2015 року Про використання земель для випасання громадської худоби до суду не надано.

Тобто, зазначена позивачем земельна ділянка, згідно наданих до клопотання графічних матеріалів (а.с. 8, зворотній бік), відноситься до земель сільськогосподарського призначення (для сінокосіння та випасання худоби) з метою використання як громадського пасовища с. Зибкове (а.с. 29-31).

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

У зазначеному Класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема на землі, для ведення особистого селянського господарства та на землі для сінокосіння і випасання худоби.

Частиною 2 ст. 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

За змістом п. "а" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ст.34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Таким чином, відповідно до вимог Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби не можуть бути переданні громадянам у власність.

З огляду на викладене, місце розташування земельної ділянки, зазначеної у клопотанні позивача не відповідає вимогам чинного законодавства, що є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства згідно з ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 59 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених п. 4 і 16 ст. 26, п. 1, 29 і 31 ст. 43 та ст. 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Суд зазначає, що клопотання позивача розглянуто на сесії сільської ради відповідно до положень закону України "Про місцеве самоврядування", і рішення сільської ради відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, тобто є правомірним та скасуванню не підлягає (а.с.32-34).

Позовна вимога про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2.0000 га. місце розташування на території Зибківської сільської ради, Онуфріївського району Кіровоградської області є похідною вимогою, а тому задоволенню також не підлягає.

Судових витрат, які б підлягали стягненню на користь сторін, відповідно до положень ст. 139 КАС України, судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Зибківської сільської ради (вул. Центральна, буд. 60, с. Зибкове, Онуфріївський район, Кіровоградська область, 28131, код ЄДРПОУ 04366399) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Під час карантину, встановленого постановою Кабінетом Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, строки на апеляційне оскарження, визначені КАС України продовжуються на строк дії карантину.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун