Рішення

від 28.04.2020 по справі 580/782/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року справа № 580/782/20

09 годин 25 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/782/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач - не прибув]

до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920) [представник відповідача - не прибув]

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), прийняв рішення.

04.03.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Черкаській області від 09.08.2019 № Ф-2527-55-У щодо ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 );

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Черкаській області на користь позивача на користь позивача судові витрати у сумі 840 грн 80 коп та витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн.

Ухвалою від 10.03.2020 відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання на 25.03.2020. Ухвалою від 25.03.2020 відкладено розгляд справи до 28.04.2020.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою - підприємцем з 01.07.2008, проте не здійснює підприємницьку діяльність останні шість років. З 2013 до часу подання позову позивач перебуває у трудових відносинах з Управлінням освіти Деснянської районної державної адміністрації в м. Києві (ЄДРПОУ 37501684). З 2013 року роботодавець, нараховуючи заробітну плату, сплачує як страхувальник єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ). Згідно Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464) метою збору ЄСВ є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Зазначена мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску. Позивач вважає, що перебування у трудових відносинах та отримання застрахованою особою заробітної плати, на яку нараховується та з якої сплачується ЄСВ, виключає обов`язок сплати нею, як особою, яка зареєстрована як фізична особа - підприємець, єдиного внеску, якщо при цьому підприємницьку діяльність вона фактично не здійснює та доходів не отримує. У обґрунтування заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу зазначено, що на підтвердження заявлених вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, надаються: копія договору з адвокатом Фещенко М.Л про надання правової допомоги від 25.02.2020 №86; копія додаткової угоди від 25.02.2020 №1 до договору №86; квитанція від 26.02.2020 № 142 про оплату гонорару у сумі 5000 грн; меморіальний ордер від 26.02.2020 № 1807390SB; копія довідки про відкриття рахунку в банку як адвоката; ордер адвоката. Загальна сума витрат на правову допомогу згідно вищевказаного Договору та підтверджуючих документів складає 5000,00 грн. Щодо часу, витраченого фахівцем в галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії, що підтверджується висновком у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17. Представник позивача у судове засідання не прибув, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач позов не визнав, 24.03.2020 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що згідно інформаційних даних Головного управління ДПС у Черкаській області ОСОБА_1 з 01.07.2008 зареєстрована як фізична особа - підприємець, з 01.01.2012 до 31.03.2016 перебувала на обліку в контролюючому органі як фізична особа - підприємець на спрощеній системі оподаткування, з 01.04.2016 до 20.02.2020 перебувала на обліку в контролюючому органі як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування та була зареєстрована як фізична особа - підприємець згідно відомостей з ЄДР, що відповідно до частини 1 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вважаються достовірними та можуть бути використані у спорі з іншими особами. Заборгованість зі сплати ЄСВ зазначена у вимозі від 09.08.2019 № Ф-2527-55-У виникла за період 3 кварталу 2015 року - 2 кварталу 2019 року: 1323,27 грн за 3 квартал 2015 року + 1434,51 грн за 4 квартал 2015 року + 909,48 грн за 1 квартал 2016 року + 8448 грн за 2017 рік + 2457,18 х 3 за 1-3 квартали 2018 року + 1148,49 грн згідно рішення від 11.10.2018 № 0006305513 + 2457,18 за 4 квартал 2018 року + 2754,18 грн х 2 за 1-2 квартал 2019 року. Відповідачем зазначено, що уточнюючою декларацією платника єдиного податку за 2015 рік, поданою 06.02.2017 позивачем самостійно задекларовано дохід у сумі 6190 грн. 09.02.2016 позивачем самостійно подано звіт про суми нарахованого доходу за 2015 рік із визначенням суми ЄСВ за рік. Станом на 31.07.2019 обліковано борг у сумі 27601,23 грн. Згідно зазначених відомостей та на підставі пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449) відповідачем правомірно сформовано вимогу про сплату боргу від 09.08.2019 № Ф-2527-55-У. Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу відповідачем зазначено, що під час визначення суми відшкодування враховуються критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Адвокат Фещенко М.Л. отримав свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю 13.06.2006. Дана справа є справою незначної складності, тому обсяг часу на підготовку документів не міг бути значним як і обсяг юридичної та технічної роботи та не можуть бути повністю враховані під час визначення розміру витрат на правничу допомогу, що на думку позивача підтверджується позицією, Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 12.12.2019 у справі№ 2040/6747/18. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову та задоволенні витрат на правничу допомогу. Представник відповідача у судове засідання не прибув, 24.03.2020 звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності (а.с.66).

02.04.2020 позивачем подано відповідь на відзив, де зазначено, що відповідачем під час прийняття оскаржуваної вимоги порушено пункт 3 розділу 6 Інструкції № 449 - вимогу сформовано з пропуском п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась недоїмка. У відповіді на відзив з посиланням на правову позицію у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 240/4809/19 зазначено, що факт подання відповідачем звіту з ЄСВ не має правового наслідку узгодження цього грошового зобов`язання та не є підставою для виникнення податкового боргу у позивача.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши позицію позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

У даній справі спірним є питання сплати недоїмки за результатом обліку та правомірності вимоги щодо сплати позивачем ЄСВ за двома підставами а саме: як фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на загальній системі оподаткування, та найманим працівником.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку ЄСВ, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом №2464. Інструкцією, що визначає процедуру нарахування і сплати ЄСВ страхувальниками, визначеними Законом № 2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів є Інструкція № 449.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу - підприємця 01.07.2008 (а.с.87-88), види діяльності: 85.60 допоміжна діяльність у сфері освіти; 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. Позивача взято на облік в органах державної податкової служби 02.07.2008 за № 4433. Згідно відомостей з ЄДР 20.02.2020 припинено підприємницьку діяльність ОСОБА_1 .

Згідно інтегрованої картки платника ГУ ДПС у Черкаській області здійснювало нарахування ЄСВ ОСОБА_1 : 1323,27 грн за 3 квартал 2015 року; 1434,51 грн за 4 квартал 2015 року; 909,48 грн за 1 квартал 2016 року; 8448 грн за 2017 рік; 2457,18 х 3 за 1-3 квартали 2018 року; 1148,49 грн згідно рішення від 11.10.2018 № 0006305513 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ; 2457,18 за 4 квартал 2018 року; 2754,18 грн х 2 за 1-2 квартал 2019 року (а.с.55-59).

09.08.2019 Головне управління ДПС у Черкаській області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2527-55 У , згідно з якою за позивачем як фізичною особою - підприємцем обліковано борг зі сплати ЄСВ у сумі 27452,34 грн станом на 31.07.2019 відповідно до статті 25 Закону № 2464.

Частиною 4 статті 25 Закону № 2464 встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам ЄСВ, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник ЄСВ зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник ЄСВ узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату ЄСВ в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник ЄСВ протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Суд зазначає, що оскільки вимога про сплату боргу № Ф-2527-55 не оскаржена та є узгодженою від 09.08.2019, то визнається як виконавчий документ. Відповідно до пункту 4. розділу VI Інструкції № 449 під час формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, що складається з трьох частин: перша частина - літера Ю (вимога до юридичної особи) або Ф (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера У (якщо вимога узгоджена ). У вимозі відображається підстава виникнення боргу та дата набрання чинності вимогою.

Вважаючи вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку ЄСВ, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 ЄСВ - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктами 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464 установлено, що платниками ЄСВ є: фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодексу № 2755) визначено, що працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464 платник ЄСВ зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно абзацу 1 пункту 1 та пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464 (у редакції, чинній з 01.01.2017) ЄСВ нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464 ЄСВ для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ.

Під час нарахування заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2464 обчислення ЄСВ здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів , відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення ЄСВ органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно частини 4 статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. У випадках, передбачених абзацами 3 та/або 4 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом 1 пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Суд зазначає, що соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту. Сплата ЄСВ є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо). Необхідними умовами для сплати особою ЄСВ є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, що є базою для нарахування ЄСВ. Саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. За відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявної бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Зазначене правове регулювання дає підстави дійти висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, які зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору ЄСВ законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Відповідно до постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 (ЄДРСР 86203700), від 02.04.2020 у справі №620/2449/19 (ЄДРСР 88575374) особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу за умови , що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником ЄСВ за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону № 2464 щодо сплати ЄСВ особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Суд зазначає, що в інтегрованій картці з ЄСВ стосовно позивача (код платежу 71040000) станом на 31.01.2020 за ФОП ОСОБА_1 згідно наданої звітності на підставі отриманого доходу від підприємницької діяльності обліковується заборгованість у сумі 34109,59 грн (а.с.55).

Щодо твердження відповідача на подання відповідачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ за 2015 рік, суд зазначає про таке.

27.04.2020 відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи копій: звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ за 2015 рік; податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за 3 квартали 2015 року; податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за 2015 рік; податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за 2016 рік (а.с.89).

Судом встановлено, що згідно звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ від 09.02.2016 (а.с.90-91) за 2015 рік із самостійно визначеною сумою доходу, на яку нараховується ЄСВ у сумі 15256 грн її належить обліковувати згідно завдань контролюючого органу.

Відповідно до уточнюючої податкової декларації платника єдиного податку за три квартали 2015 року, поданої 02.06.2017 позивачем зазначено загальну суму доходу 6000 грн (а.с.92-93).

Згідно уточнюючої податкової декларації платника єдиного податку за 2015 рік, поданої 02.06.2017 позивачем зазначено загальну суму доходу 6190 грн (а.с.94-95).

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку за 2016 рік, поданої 02.06.2017 позивачем зазначено загальну суму доходу 0 грн (а.с.96-97).

Судом встановлено, що позивачем у 2015 році здійснювалась діяльність та отримувались доходи від підприємництва, у зв`язку з чим твердження позивача про те, що підприємницька діяльність не здійснювалась, зокрема у 2015 році, спростовуються наявними матеріалами справи та звітністю. Нарахування сум ЄСВ у 2015 році за 3 квартали 2015 року у сумі 1323,27 грн та у 2016 році за 2015 рік у сумі 1434,51 здійснено відповідачем правомірно з підстав наявного об`єкта для нарахування ЄСВ - задекларованого доходу від підприємницької діяльності.

Щодо рішення від 11.10.2018 № 0006305513 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ у сумі 1148,49 грн, прийнятого за період з 23.04.2014 до 10.08.2015, учасниками справи не надано доказів про його оскарження у встановлений період та/або його скасування.

Оцінюючи твердження позивача, що рішення суб`єктом владних повноважень (формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу), прийняте поза межами законодавчо визначених строків не може вважатись правомірним, позаяк позбавило позивача можливість передбачати наслідки, у випадку необхідності узгоджувати свою поведінку та як наслідок призвело до покладення на позивача надмірного тягаря зі сплати ЄСВ суд зазначає про таке.

Статтею 6 Закону №2464 визначено, що платник ЄСВ зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника ЄСВ у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Законом №2464 (частина 16 статті 25) визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Позивач не оскаржував вимоги від 09.08.2019 Ф-2527-55, проте позовні вимоги сформував щодо узгодженої вимоги від 09.08.2019 № Ф-5809-52 У як до виконавчого документа.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 14.03.2019 у справі №826/12543/17 (ЄДРСР 80482867) зазначено, що порушення строку надіслання вимоги по суті не впливає на правильність формування вимоги , не спростовує наявності у позивача недоїмки з ЄСВ та не нівелює обов`язку його сплати як такого .

Судом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу) встановлено, що позивач з квітня 2011 року перебувала у трудових відносинах з ТОВ ТК Агротекс (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 36775471) отримувала заробітну плату та за неї страхувальником сплачувались страхові внески, а також позивачем сплачувались страхові внески як фізичною особою - підприємцем з січня до грудня 2011 року (а.с.17).

Згідно відомостей за 2012 звітний рік позивач з січня до вересня 2012 року перебувала у трудових відносинах з ТОВ ТК Агротекс (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 36775471) отримувала заробітну плату та за неї страхувальником сплачувались страхові внески, а також позивачем сплачувались страхові внески як фізичною особою - підприємцем з січня до грудня 2012 року (а.с.17).

Згідно відомостей за 2013 звітний рік позивач з листопада до грудня 2013 року перебувала у трудових відносинах з управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37501684), отримувала заробітну плату та за неї страхувальником сплачувались страхові внески, а також позивачем сплачувались страхові внески як фізичною особою - підприємцем з січня до грудня 2013 року (а.с.17).

Згідно відомостей за 2014 звітний рік позивач з січня до вересня 2012 року перебувала у трудових відносинах з управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37501684), отримувала заробітну плату та за неї страхувальником сплачувались страхові внески, а також позивачем сплачувались страхові внески як фізичною особою - підприємцем з січня до грудня 2014 року (а.с.17).

Згідно відомостей за 2015 звітний рік позивач з січня до грудня 2015 року перебувала у трудових відносинах з управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37501684), отримувала заробітну плату та за неї страхувальником сплачувались страхові внески, позивачем не сплачувались страхові внески як фізичною особою - підприємцем з січня до грудня 2015 року (а.с.18).

Згідно відомостей за 2016 звітний рік позивач з січня до грудня 2016 року перебувала у трудових відносинах з управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37501684), отримувала заробітну плату та за неї страхувальником сплачувались страхові внески, відомості про доходи позивача як ФОП відсутні (а.с.18).

Згідно відомостей за 2017 звітний рік позивач з січня до грудня 2017 року перебувала у трудових відносинах з управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37501684), отримувала заробітну плату та за неї страхувальником сплачувались страхові внески, відомості про доходи позивача як ФОП відсутні (а.с.18).

Згідно відомостей за 2018 звітний рік позивач з січня до грудня 2018 року перебувала у трудових відносинах з управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37501684), отримувала заробітну плату та за неї страхувальником сплачувались страхові внески, відомості про доходи позивача як ФОП за 2018 рік відсутні (а.с.18).

Згідно відомостей за 2019 звітний рік позивач з січня до грудня 2019 року перебувала у трудових відносинах з управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37501684), отримувала заробітну плату та за неї страхувальником сплачувались страхові внески, відомості про доходи позивача як ФОП за 2019 рік відсутні (а.с.18).

Згідно відомостей за 2020 звітний рік позивач у січні 2020 року перебувала у трудових відносинах з управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37501684), отримувала заробітну плату та за неї страхувальником сплачувались страхові внески, відомості про доходи позивача як ФОП за 2020 рік відсутні (а.с.18).

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 27.10.1997 позивача прийнято на роботу до дошкільної виховної установи № 576 Дарницького району м. Києва 27.10.1997 на посаду вчителя-логопеда за трудовою угодою до 07.06.1998 (а.с.101). 18.11.2013 прийнято на роботу у дошкільний навчальний заклад (ясла-садок № 491 комбінованого типу Деснянського району м. Київ) на посаду вчителя-логопеда (а.с.102).

Суд зазначає, що Закон №2464 не містить норм щодо обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати ЄСВ у разі, коли такою особою фактично не ведеться підприємницька діяльність. Факт державної реєстрації фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності не зобов`язує таку особу до активного її ведення. Законом не визначено обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати ЄСВ за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і ЄСВ за неї сплачує роботодавець.

Наданою позивачем до суду копією виписки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 підтверджено сплату страхувальником його роботодавцем ЄСВ за застраховану особу (позивача) протягом 2014 - 2019 років.

Позаяк основоположним принципом збору ЄСВ є обов`язковість законодавчого визначення умов і порядку його сплати, відсутність у законі конкретної вказівки на необхідність сплати ЄСВ у вищеописаному випадку свідчить на користь висновку про відсутність у позивача обов`язку з його сплати.

Визначальним у контексті саме цього спору, на думку суду, є те, що збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків та мети сплати ЄСВ - отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку. Позивачу таке право гарантоване за рахунок участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманого працівника та сплати ЄСВ за неї роботодавцем за основним місцем роботи. Суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку зі сплати подвійного (реєстрація підприємництва без отримання доходу) ЄСВ у період з 2016 року до 2019 року включно.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частина 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Кодексом адміністративного судочинства України (частина 5 статті 242) встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №620/2449/19 зазначено: тлумачення норм Закону № 2464, на якому наполягає ГУ ДПС щодо необхідності сплати ЄСВ фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 (справа №160/3114/19), від 04.12.2019 (справа №440/2149/19), від 23.01.2020 (справа №480/4656/18) .

Суд зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.01.2012 у справі Rysovskyy проти України у рішенні від 20.10.2011 заява №29979/04, §71 зазначено про особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

ЄСПЛ у рішенні, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа Serkov проти України, заява № 39766/05, параграф 43).

Оцінюючи дії відповідача щодо оскаржуваної вимоги за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що оскаржувану вимогу у частині нарахування ЄСВ за період 2015-2019 років варто розмежувати, коли позивач здійснювала підприємницьку діяльність і отримувала дохід та виникав обов`язок сплати ЄСВ (1323,27 + 1434,51 + 1148,49) та періоду не здійснення підприємницької діяльності та не отримання доходу без подвійного обов`язку сплати ЄСВ (909,48 (2016 рік)+8448 (2017рік)+16321,84 (2018 рік)+5508,36 (1-2 квартали 2019 року), будучи у цей час найманим працівником за якого роботодавцем сплачувались страхові внески, прийнято не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), непропорційно, у зв`язку з чим позов належить задовольнити частково, визнавши протиправною та скасувавши вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Черкаській області від 09.08.2019 № ф-2527-55-У у частині суми недоїмки 24 694,56 (909,48 грн за 1 квартал 2016 року + 8448 грн за 2017 рік + 2457,18 х 3 за 1-3 квартали 2018 року + 2457,18 за 4 квартал 2018 року + 2754,18 грн х 2 за 1-2 квартал 2019 року).

Вимогу від 09.08.2019 № ф-2527-55-У сформовано на суму 28601,23 грн (100% позовних вимог), позов задоволено частково у сумі 24 694,56 грн, що є 86% від заявлених позовних вимог (24694,56/(28601,23/100%).

Розглянувши клопотання позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат із сплати судового збору у сумі 840,80 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, під час задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції від 26.02.2020 № 141 (а.с.12) позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 723,10 (840,80х86%) грн.

Відповідно до положень частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката належать розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі 200/14113/18-а зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Під час визначення суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Європейським судом з прав людини у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України та від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інші проти України зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У додатковій угоді від 25.02.2020 № 1 до договору від 25.02.2020 № 86 зазначено, що адвокат на виконання умов договору зобов`язується надати клієнту послуги з розрахунку оплати гонорару за почасовою ставкою 1 година - 1000 грн: консультація, збирання доказів, підготовка та аналіз законодавства з перспективи подання до суду позовної заяви щодо скасування вимоги ГУ ДПС у Черкаській області - 1,5 год - 1500 грн; написання та оформлення позовної заяви, додатків, сплата судового збору за позивача, подання в Черкаський окружний адміністративний суд - 2 год - 2000 грн; підготовка, написання та оформлення відповіді на відзив відповідача, подання до суду - 1,5 год - 1500 грн.

Враховуючи наведені обставини, оцінені докази, а також зміст та обсяг наданих послуг, суд вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги необґрунтованим /завищеним та таким, що до задоволення повністю не належить.

Суд критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом послуги із збирання доказів, позаяк із доказів, що підтверджують протиправність оскаржуваної вимоги надано лише індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Викликає сумнів також необхідність тривалої консультації клієнта у справі незначної складності (1,5 год.) та часу на написання та оформлення відповіді на відзив (1,5 год), позаяк у відповіді на відзив не зазначено нових обставин, що б не були відображені у позові, а тому, на переконання суду, розмір, заявлений позивачем до відшкодування за надання такої послуги, належить зменшенню.

У постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (ЄДРСР 86333445) зазначено, що розмір витрат обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час супроводу справи, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, що були предметом касаційного перегляду.

Надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що: справа відноситься до справ незначної складності; у даній категорії справ наявні рішення Верховного Суду; справу розглянуто у письмовому провадженні.

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що розмір витрат сплачених адвокату ОСОБА_2 , у заявленому розмірі 5000 грн не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання робіт (наданих послуг) за наведеним у додатковій угоді переліком, крім того стороною позивача не надано акту приймання - передачі виконаних робіт адвокатом.

Суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 2500,00 грн, тому за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь позивача належать стягненню витрати на правничу допомогу з урахуванням оптимально витраченого часу для надання допомоги, вирішення спору у письмовому провадженні та часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Черкаській області від 09.08.2019 № Ф-2527-55-У у частині суми 24 694,56 грн (двадцять чотири тисячі шістсот дев`яносто чотири гривні 56 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920) на користь ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 723,10 грн (сімсот двадцять три гривні 10 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати із оплати правничої допомоги у сумі 2500 грн (дві тисячі п`ятсот гривень).

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням пункту 3 розділу I Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: Головне управління ДПС у Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920].

Повне судове рішення складено 28.04.2020.

Суддя Л.В. Трофімова