Рішення

від 29.04.2020 по справі 640/13327/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2020 року м. Київ № 640/13327/19

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс-сервіс-ЛБ до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс-сервіс ЛБ" (02222, м. Київ, вул. Бальзака, 50, кв. 49, код ЄДРПОУ 35872419) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00003471402 від 20.03.2019 року про збільшення суми грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 58 084,00 грн, з яких збільшена сума податкових зобов`язань становить 46 467,00 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) становлять 11 617,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що викладені в акті перевірки висновки відповідача є помилковими, оскільки базуються тільки на припущеннях, що суперечить вимогам ПК України та інших норм законодавства, акт перевірки не містить належних і допустимих доказів вчинення платником податків порушень при справлянні податку на прибуток, тому винесене податкове повідомлення-рішення є незаконним і підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 22 липня 2019 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач із доводами позивача не погодився, надав відзив на адміністративний позов, вважає, що висновки акту відповідають чинному законодавству, за результатами проведеної перевірки не підтверджено легального джерела походження товарів, послуг, придбаних позивачем у ТОВ ТК Комфорт , ТОВ Беталінк , а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Офіс-сервіс ЛБ з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ ТК Комфорт , ТОВ Беталінк , показників фінансової звітності з їх відображенням в декларації з податку на прибуток за 2016 рік.

За результатами проведеної перевірки було складено акт №96/26-15-14-02-05/35872419 від 12.02.2019 року, яким встановлено порушення пункту 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого збільшено суму грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 58 084,00, з яких збільшена сума податкових зобов`язань становить 46 467,00, штрафні (фінансові) санкції становлять 11 617.00 грн та податкове повідомлення-рішення №00003471402 від 20.03.2019 року.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 20.03.2019 року, в порядку ст. 56 Податкового Кодексу України, розпочав процедуру адміністративного оскарження та подав 25.04.2019 року письмову скаргу до контролюючого органу - Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України Про результати розгляду скарги від 13.06.2019 року №27219/6/99-99-11-04-01-25 скарга ТОВ Офіс-сервіс ЛБ була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Незгода позивача із прийнятим податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд входить із наступного.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно п.п. 200.1 і 200.2 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду..

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами ПК України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27.06.2017 у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, від 06.02.2018 № К/9901/5042/17.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ ТК Комфорт і ТОВ Беталінк .

З наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що у період за який відповідачем встановлено порушення, позивач при здійсненні господарської діяльності мав відносини з ТОВ ТК Комфорт .

Перевіркою встановлено наступну інформацію щодо вказаного контрагента, а саме: фінансовий віт суб`єкта малого підприємництва та податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, суб`єктом господарювання за 2016 рік не подавались, що свідчить про відсутність основних засобів та найманих працівників.

Остання декларація з податку на додану вартість подана за серпень 2016 року.

Засновником вказаного підприємства зазначений ОСОБА_1 . За його ж підписом оформлені видаткові накладні, які були надані позивачем до перевірки.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , які були ним надані 24.02.2017 року ГУ ДФС у м. Києві, останній наміру реєстрації, перереєстрації ТОВ ТК Комфорт для подальшого ведення фінансово-господарської діяльності та інших цілей не мав, статутний фонд не формував, ліцензій, патентів та іншої дозвільної документації не отримував, службових осіб на підприємство не призначав, печатки в органах дозвільної системи не замовляв та не отримував.

Копія вказаних пояснень долучена до матеріалів справи та досліджена судом під час вирішення справи по суті.

Крім того, відповідно до даних ІС Податковий блок відносно господарської діяльності ТОВ ТК Комфорт заведено картку суб`єкта фіктивного підприємництва. №1171/8/26-54-21-03 від 06.03.2017 року.

Перевіркою встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивач мав взаємовідносини із ТОВ Беталінк .

Згідно інформації, яка відображена в акті перевірки, фінансовий віт суб`єкта малого підприємництва та податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, суб`єктом господарювання за 2016 рік не подавались, що свідчить про відсутність основних засобів та найманих працівників. Остання декларація з податку на додану вартість подана за жовтень 2016 року.

До того, ж стосовно співзасновника вказаного підприємства наявний вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.11.2017 у справі №357/7411/17, згідно з яким ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 205-1 Кримінального Кодексу України. Відповідно до вказаного вироку судом встановлено, що ОСОБА_2 жодного відношення до ведення господарської діяльності ТОВ "Беталінк" не мала, майнових внесків до фонду підприємства не вносила, а фінансово-господарською діяльністю підприємства займались інші особи.

Проаналізувавши вищезазначені матеріали, а також доводи позивача, наведені ним у позові, суд ставить під сумнів реальність здійснених господарських операцій з вказаними контрагентами, з огляду на наступне.

Податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов`язкові реквізити, зокрема, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що у сукупності надає первинному документу юридичної значимості для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об`єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій); 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, 6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов`язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних по суті та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази відповідно до положень ст. 90 КАС України за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 2 ст. 73 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України (щодо обов`язку доказування), суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій, про юридичну дефектність первинних документів та податкових накладних, в зв`язку із їх підписанням особами, які не мали жодного відношення до ведення господарської діяльності підприємств-контрагентів. а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Що стосується інформації про наявний вирок суду по кримінальну провадженні за ст. 205-1 КК України та встановлення факту фіктивності контрагентів позивача, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено та у вироку зазначено, крім іншого, що обвинувачена особа, діючи умисно з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, достовірно знаючи, що фактично не будуть займатись підприємницькою діяльністю, здійснювала пособництво невстановленим особам у придбанні суб`єктів підприємницької діяльності або діяла безпосередньо для цих цілей.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених у вироку суду обставин вбачається, що підприємства-контрагент зареєстрований на підставних осіб, які не мали наміру та не здійснювали фактичної господарської діяльності (дій) та будь-яких операцій від імені цих контрагентів, свої повноваження як керівники вказані громадяни не реалізовували, договори та первинні документи не складали та не підписували.

У даному випадку підприємства знаходились поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цих підприємств. При цьому номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені товариства в частині проведення господарської діяльності, складання первинних та звітних документів, та відсутні відомості щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені товариства. Матеріалами справи, відомостями з ЄДР також спростовується наявність таких осіб.

Виходячи з обставин, встановлених у вироку суду, а також судом під час розгляду справи, підприємства-контрагенти створювались та діяли з метою прикриття незаконної діяльності, та є фіктивними підприємствами.

Виходячи з наведеного, спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеними підприємствами-контрагентами, за відносинами з якими сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Долучені до матеріалів справи копії податкових та видаткові накладних, платіжних доручень про сплати сум не є підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Відтак, у даному випадку, суд приходить до висновку, що за спірними операціями із ТОВ ТК Комфорт і ТОВ Беталінк лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого стало отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку та, в сукупності, відповідно, свідчить про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод, що, у свою чергу, свідчить про законність та обґрунтованість висновків відповідача та оскаржуваних рішень.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи у позові, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відповідність фактичним обставинам та нормам податкового законодавства висновків Акту перевірки від 12.02.2019 року та, відповідно, оскаржуваного рішення, а відтак підстав для визнання противними та скасування податкового повідомлення-рішення не має.

Відтак, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, на підставі ст. 139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс-сервіс ЛБ (02222, м. Київ, вул. Бальзака, 50, кв. 49, код ЄДРПОУ 35872419) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа